Рішення

від 22.05.2018 по справі 910/4176/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.05.2018Справа № 910/4176/18

За позовом Публічного акціонерного товариства Укрпошта

до Товариства з обмеженою відповідальністю Бі Ту Бі Експрес

про стягнення 26 822,40 грн.

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Репа Я.І.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство Укрпошта (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Бі Ту Бі Експрес (відповідач) про стягнення 26 822,40 грн., з яких: 19 430,40 грн. - пеня, 7 392,00 грн. - штраф за порушення строків поставки товару за Договором поставки № 030417-03/1.2Р431 від 03.04.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/4176/18 та призначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання), встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та позивачу - відповіді на відзив.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від останніх до суду не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

Зокрема, поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2018 у справі № 910/4176/18 було направлене відповідачу за адресою 01004, м. Київ, вул. Льва Толстого, буд.11/61, нежиле приміщення 69, вказаною у позовній заяві, яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача, що підтверджується наявним в матеріалах справи відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Втім, поштове відправлення з наведеною ухвалою суду та примірником повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції було повернуто органами зв'язку до Господарського суду міста Києва.

Враховуючи, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.04.2018 у справі № 910/4176/18 було надіслано за належною адресою, тобто повідомленою суду позивачем, яка відповідає адресі, зазначеній у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та повернуто підприємством зв'язку з посиланням на закінчення строку зберігання поштового відправлення, суд дійшов висновку про те, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом.

Відповідачем без поважних причин відзив на позовну заяву у встановлений строк до суду не подано.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву і додані до неї докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного то обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст.ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

03.04.2017 між Публічним акціонерним товариством Укрпошта (покупець, позивач) і Товариством з обмеженою відповідальністю Бі Ту Бі Експрес (постачальник, відповідач) було укладено Договір поставки № 030417-03/1.2Р431 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, постачальник зобов'язується поставити у власність мішки поліпропіленові (код ДК 021:2015 - 18930000-7 Мішки та пакети), далі - продукція, а покупець зобов'язується прийняти продукцію і оплатити її в порядку та на умовах цього Договору. Найменування продукції (код УКТЗЕД, асортимент, технічні характеристики, кількість та ціна) зазначено у Технічній специфікації (Додаток № 1) до цього Договору, який є невід'ємною частиною Договору (п. 1.2 Договору).

Згідно п. 2.1 Договору постачальник повинен поставити продукцію покупцю, якість якої повинна відповідати вимогам, зазначеним у Технічній специфікації (Додаток № 1) до цього Договору.

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що ціна цього Договору становить 105 600,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 17 600,00 грн.

Відповідно до п. 5.1 Договору, строк поставки - партіями згідно письмової заявки покупця у строк, що не перевищує 14 календарних днів з моменту отримання письмової заявки покупця постачальником. Місце поставки: поставка продукції здійснюється постачальником на склад покупця згідно Додатку № 2 до цього Договору (п. 5.2 Договору). Згідно Додатку № 2 до Договору поставки № 030417-03/1.2Р431 від 03.04.2017 адресою складу покупця є: 03999, м. Київ, вул. Георгія Кірпи, буд. 2.

Пунктами 6.3.1, 6.3.6 Договору встановлено обов'язок постачальника забезпечити поставку продукції у строки, встановлені цим Договором та належним чином виконувати умови цього Договору.

Відповідно до п. 7.1 Договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором, сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим Договором. За порушення строків поставки продукції (в тому числі строку, передбаченого п. 5.14, 5.15, 5.16 цього Договору), постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості непоставленої/невчасно поставленої продукції за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів, постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості (п. 7.2 Договору).

Згідно п. 10.1 Договору це Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами, скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2017 включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань в частині розрахунків.

Звертаючись з даним позов, позивач зазначив про те, що заявка на поставку продукції № 431-493 (27 500 штук мішків поліпропіленових, розміром 105*55 см) згідно Договору поставки № 030417-03/1.2Р431 від 03.04.2017 на загальну вартість 105 600,00 грн. (з ПДВ) була направлена відповідачу 16.06.2017. Отримання відповідачем вказаної заявки 23.06.2017 підтверджується позивачем наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Враховуючи положення п. 5.1 Договору, відповідач був зобов'язаний поставити вказану у заявці продукцію на склад позивача не пізніше 14 календарних днів з моменту отримання письмової заявки (23.06.2017), тобто не пізніше 07.07.2017.

03.07.2017 позивачем було отримано листа від відповідача щодо отримання вказаної заявки на поставку продукції, відповідно до якого відповідач повідомив, що через скрутне фінансове становище у нього немає можливості виконати зобов'язання по Договору та просив позивача достроково розірвати укладений Договір в односторонньому порядку, керуючись п. 6.2.2 Договору поставки № 030417-03/1.2Р431 від 03.04.2017.

09.02.2018 позивач звернувся до відповідача з претензією № 421-869 від 09.02.2018 про стягнення неустойки за договором поставки, відповідно до якої просив відповідача в найкоротший строк з моменту отримання цієї претензії, але, в будь-якому випадку, в межах строку розгляду претензії, визначеного законодавством, сплатити на користь позивача 26 822,40 грн. неустойки за Договором поставки № 030417-03/1.2Р431 від 03.04.2017, в тому числі 19 430,40 грн. пені та 7 392,00 грн. штрафу (копії претензії та рекомендованого повідомлення про вручення 16.02.2018 зазначеної претензії відповідачу наявні в матеріалах справи).

Однак, як зазначає позивач у позовній заяві, станом на 02.04.2018, відповідач взяті на себе за Договором поставки № 030417-03/1.2Р431 від 03.04.2017 зобов'язання не виконав, продукцію, передбачену Договором та письмовою заявкою на загальну суму 105 600,00 грн. з ПДВ не поставив, відповіді на претензію № 421-869 від 09.02.2018 не надав, 26 822,40 грн. пені та штрафу за порушення строків поставки товару не сплатив.

За наведених обставин позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача в судовому порядку 26 822,40 грн., з яких: 19 430,40 грн. - пеня, 7 392,00 грн. - штраф за порушення строків поставки товару за Договором поставки № 030417-03/1.2Р431 від 03.04.2017.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст. 76-79 ГПК України).

Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами статті 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Аналіз умов укладеного між сторонами Договору № 030417-03/1.2Р431 від 03.04.2017 свідчить про те, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки, а тому саме він та відповідні положення статей параграфів 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України та параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначають права та обов'язки сторін зі здійснення передбаченої договором поставки товару та її оплати.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 665 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Матеріалами справи, а саме заявкою на поставку продукції № 431-493 від 16.06.2017, підтверджується що відповідач, з урахуванням положень п. 5.1 Договору, був зобов'язаний поставити позивачу продукцію на загальну суму 105 600,00 грн. не пізніше 14 календарних днів з моменту отримання письмової заявки (23.06.2017), тобто не пізніше 07.07.2017.

Однак, як зазначено позивачем в позовній заяві, станом на 02.04.2018 відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за Договором № 030417-03/1.2Р431 від 03.04.2017 та не здійснив поставку продукції, передбаченої заявкою на поставку продукції № 431-493 від 16.06.2017.

Натомість, у відповідь на заявку № 431-493 від 16.06.2017 відповідач направив на адресу позивача лист, відповідно до якого відповідач повідомив, що через скрутне фінансове становище у нього немає можливості виконати зобов'язання по Договору та просив позивача достроково розірвати укладений Договір в односторонньому порядку, керуючись п. 6.2.2 Договору поставки № 030417-03/1.2Р431 від 03.04.2017.

Таким чином, станом на 02.04.2018, відповідач взяті на себе за Договором поставки № 030417-03/1.2Р431 від 03.04.2017 зобов'язання не виконав, продукцію, передбачену Договором та заявкою № 431-493 від 16.06.2017 на загальну суму 105 600,00 грн. з ПДВ не поставив.

Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку, що відповідач прострочив строк поставки позивачу товару.

Матеріалами справи також підтверджується, що з огляду на неотриманням позивачем спірної продукції у визначений Договором строк, позивач направив відповідачу претензію № 421-869 від 09.02.2018 з вимогою про сплату 26 822,40 грн. неустойки за Договором поставки № 030417-03/1.2Р431 від 03.04.2017, в тому числі 19 430,40 грн. пені та 7 392,00 грн. штрафу за порушення строків поставки товару за Договором поставки № 030417-03/1.2Р431 від 03.04.2017.

Направлення відповідачу 09.02.2018 вищенаведеної претензії № 421-869 від 09.02.2018 позивач підтверджує рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, при цьому зі змісту вказаного рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що відповідач отримав зазначену претензію 16.02.2018.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів того, що станом на час вирішення справи по суті відповідач поставив позивачу продукцію, передбачену заявкою на поставку продукції № 431-493 від 16.06.2017 або сплатив 19 430,40 грн. пені та 7 392,00 грн. штрафу за порушення строків поставки товару за Договором поставки № 030417-03/1.2Р431 від 03.04.2017.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до п. 7.2 Договору, за порушення строків поставки продукції (в тому числі строку, передбаченого п. 5.14, 5.15, 5.16 цього Договору), постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості непоставленої/невчасно поставленої продукції за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів, постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості.

Судом встановлено порушення відповідачем умов укладеного між сторонами Договору стосовно строків поставки товару понад 30 днів. За таких обставин, враховуючи положення пункту п. 7.2 Договору, вимоги позивача про стягнення 19 430,40 грн. пені у розмірі 0,1% від вартості непоставленої продукції за період з 08.07.2017 по 07.01.2018 за кожен день прострочення та 7 392,00 грн. штрафу в розмірі 7% від вартості непоставленого товару за прострочення поставки товару понад 30 днів є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем разом із позовною заявою подано попередній розрахунок суми судових витрат.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.

З огляду на повне задоволення позовних вимог, судовий збір в розмірі 1 762,00 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Бі Ту Бі Експрес (01004, м. Київ, вул. Льва Толстого, буд. 11/61, нежиле приміщення 69; ідентифікаційний код 37590041) на користь Публічного акціонерного товариства Укрпошта (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 22; ідентифікаційний код 21560045) 19 430,40 грн. (дев'ятнадцять тисяч чотириста тридцять гривень 10 коп.) пені, 7 392,00 грн. (сім тисяч триста дев'яносто дві гривні 00 коп.) штрафу, 1 762,00 грн. (одну тисячу сімсот шістдесят дві гривні 00 коп.) судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення ГПК України.

Повне рішення складено 22.05.2018.

Суддя Гумега О.В.