Рішення

від 22.05.2018 по справі 910/4215/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.05.2018Справа № 910/4215/18

За позовом Державного підприємства Національний спортивний комплекс Олімпійський

до Товариства з обмеженою відповідальністю Київ Концерт

про стягнення 515 274,03 грн.

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Репа Я.І.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство Національний спортивний комплекс Олімпійський (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Київ Концерт (відповідач) про стягнення 515 274,03 грн. на підставі Договору № 06-02/17-2 про надання послуг від 06.02.2017, з яких: 416 000,00 грн. - основний борг, 62 560,82 грн. - пеня, 10 497,21 грн. - 3% річних, 26 216,00 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем обов'язку з повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг, відповідно до умов наведеного Договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/4215/18 та призначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання), встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та позивачу - відповіді на відзив.

26.04.2017 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли пояснення щодо здійснення відповідачем часткових розрахунків за Договором № 06-02/17-2 про надання послуг від 06.02.2017 у період з 06.04.2017 по 03.01.2018 на загальну суму 1 584 000,00 грн. На підтвердження викладеного у поясненнях позивач надав суду копії виписок по рахункам від 06.03.2017, 12.04.2017, 19.09.2017, 20.09.2017, 05.01.2018 та копію оборотної відомості за 25.04.2017.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від останніх до суду не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

Зокрема, поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2018 у справі № 910/4215/18 було направлене відповідачу за адресою 04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 12, вказаною у позовній заяві, яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача, що підтверджується наявним в матеріалах справи відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Втім, поштове відправлення з наведеною ухвалою суду та примірником повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції було повернуто органами зв'язку до Господарського суду міста Києва.

Враховуючи, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.04.2018 у справі № 910/4215/18 було надіслано за належною адресою, тобто повідомленою суду позивачем, яка відповідає адресі, зазначеній у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність адреси одержувача, суд дійшов висновку про те, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом.

Відповідачем без поважних причин відзив на позовну заяву у встановлений строк до суду не подано.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, додані до неї докази та пояснення з доданими до них доказами, подані позивачем 26.04.2018 через відділ діловодства суду.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного то обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст.ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

06.02.2017 між Державним підприємством Національний спортивний комплекс Олімпійський (виконавець, позивач) і Товариством з обмеженою відповідальністю Київ Концерт (замовник, відповідач) було укладено Договір № 06-02/17-2 про надання послуг (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, у порядку та на умовах, визначених цим Договором, виконавець зобов'язується за завданням замовника та за плату надати послуги (послуги із забезпечення організації та проведення заходу, що надається виконавцем замовнику з 17.09.2017 року по 24.09.2017 року включно). Виконавець надає послуги згідно умов даного Договору на власній території і власними силами та засобами, а також має права залучати до надання послуг третіх осіб без письмової згоди на це замовника.

Пунктом 3.1.4 Договору встановлено обов'язок замовника своєчасно та в повному обсязі провести розрахунки з виконавцем, відповідно до умов цього Договору.

Відповідно до п. 4.1 Договору, вартість послуг за даним Договором становить 2 000 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 20% - 333 333,33 грн., що сплачуються замовником частинами за наступним графіком:

- 720 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 20% - 120 000,00 грн. у строк до 15.04.2017 року включно;

- 720 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 20% - 120 000,00 грн. у строк до 01.07.2017 року включно;

- 560 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 20% - 93 333,00 грн. у строк до 10.09.2017 року включно.

Згідно п. 4.3 Договору передача послуг виконавцем та приймання їх результатів замовником оформлюється Актом у порядку, визначеному п. 3.1.3, 3.4.8 даного Договору. Підписання Акту уповноваженими представниками замовника є підтвердженням відсутності претензій з його боку (п. 4.6 Договору).

Пунктом 5.9 Договору встановлено, що за несвоєчасне або неповне внесення плати замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін (п. 8.1 Договору). Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1 цього Договору, та закінчується 02.10.2017 року включно, але у будь-якому випадку до повного його виконання сторонами грошових зобов'язань (п. 8.2 Договору).

Як зазначає позивач у позовній заяві, на виконання умов Договору № 06-02/17-2 про надання послуг від 06.02.2017 позивачем надано відповідачу послуги із забезпечення організації та проведення заходу на загальну суму 2 000 000,00 грн. з ПДВ.

Надання вказаних послуг позивачем та їх отримання відповідачем підтверджується наявним в матеріалах справи актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 760 від 02.10.2017 на суму 2 000 000,00 грн., який підписаний повноважними представниками сторін.

Позивач зазначив, що згідно п. 3.1.4, 4.1 Договору відповідач був зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі провести розрахунки по оплаті за надані позивачем послуги частинами, а саме:

- 720 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 20% - 120 000,00 грн. у строк до 15.04.2017 року включно;

- 720 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 20% - 120 000,00 грн. у строк до 01.07.2017 року включно;

- 560 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 20% - 93 333,00 грн. у строк до 10.09.2017 року включно.

Проте, як зазначає позивач у позовній заяві, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за Договором № 06-02/17-2 про надання послуг від 06.02.2017 надані йому позивачем послуги оплатив частково та несвоєчасно в загальній сумі 1 584 000,00 грн.

З огляду на невиконання відповідачем зобов'язання щодо своєчасної оплати на підставі Договору, у нього утворилася заборгованість перед позивачем в сумі 416 000,00 грн. по оплаті послуг із забезпечення організації та проведення заходу (основний борг).

Враховуючи вищезазначене, позивач був змушений звернутись до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача 515 274,03 грн. на підставі Договору № 06-02/17-2 про надання послуг від 06.02.2017, з яких: 416 000,00 грн. - основний борг, 62 560,82 грн. - пеня, 10 497,21 грн. - 3% річних, 26 216,00 грн. - інфляційні втрати.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст. 76-79 ГПК України).

Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір № 06-02/17-2 від 06.02.2017 за своєю юридичною природою є договором про надання послуг, зокрема, телекомунікаційних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона - виконавець, зобов'язується за завданням другої сторони - замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 ст. 903 ЦК України встановлює обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлених у договорі, якщо останнім передбачено надання такої послуги за плату.

За приписами ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджується, що позивач на виконання умов Договору надав, а відповідач прийняв надані позивачем послуги із забезпечення організації та проведення заходу на загальну суму 2 000 000,00 грн. з ПДВ, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 760 від 02.10.2017, який підписаний уповноваженими представниками сторін. Відповідно до наведеного акту сторони також підтвердили, що претензій одна до іншої стосовно виконаних послуг не мають.

Відповідно до п. 4.1 Договору, сторони погодили, що вартість послуг за даним Договором становить 2 000 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 20% - 333 333,33 грн., що сплачуються відповідачем частинами за наступним графіком:

- 720 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 20% - 120 000,00 грн. у строк до 15.04.2017 року включно;

- 720 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 20% - 120 000,00 грн. у строк до 01.07.2017 року включно;

- 560 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 20% - 93 333,00 грн. у строк до 10.09.2017 року включно.

Проте, відповідачем було здійснено оплату вартості наданих послуг частково та з порушенням встановлених строків, що підтверджується матеріалами справи, а саме наявними в матеріалах справи копіями виписок по рахункам позивача від 06.03.2017, 12.04.2017, 19.09.2017, 20.09.2017, 05.01.2018 та копією оборотної відомості за 25.04.2017.

Судом по матеріалам справи встановлено, що відповідачем були здійснені часткові оплати за послуги із забезпечення організації та проведення заходу на загальну суму 1 584 000,00 грн.:

- 06.04.2017 в розмірі 330 000,00 грн.;

- 13.04.2017 в розмірі 204 000,00 грн.;

- 25.04.2017 в розмірі 360 000,00 грн.;

- 08.09.2017 в розмірі 300 000,00 грн.;

- 20.09.2017 в розмірі 300 000,00 грн.;

- 03.01.2017 в розмірі 90 000,00 грн.

З огляду на наведене, у відповідача виникла заборгованість з оплати вартості наданих позивачем послуг в загальній сумі 416 000,00 грн. (2 000 000,00 грн. - 1 584 000,00 грн. = 416 000,00 грн.)

В матеріалах справи відсутні докази, на підставі яких відповідач заперечував би проти наявності у нього заборгованості за Договором в наведеній сумі.

Як встановлено судом, станом на час розгляду спору по суті матеріали справи не містять належних та допустимих доказів в розумінні статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати відповідачем позивачу спірної заборгованості в сумі 416 000,00 грн.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з оплати вартості наданих послуг із забезпечення організації та проведення заходу в загальній сумі 416 000,00 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню в повністю.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати вартості наданих послуг із забезпечення організації та проведення заходу, позивачем заявлено також до стягнення з відповідача 62 560,82 грн. пені, відповідно до положень п. 5.9 Договору в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Згідно ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Відповідно до п. 5.9 Договору сторони узгодили, що за несвоєчасне або неповне внесення плати замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, суд встановив, що позивач здійснив нарахування пені відповідно до умов Договору та вимог чинного законодавства України, а тому суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 62 560,82 грн. пені є обґрунтованою та підлягає задоволенню повністю за розрахунком позивача.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати вартості наданих послуг, позивачем заявлено також до стягнення з відповідача 26 216,00 грн. інфляційних втрат та 10 497,21 грн. 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків інфляційних втрат та 3% річних, судом встановлено, що позивач здійснив нарахування інфляційних втрат та 3% річних відповідно до вимог чинного законодавства України, а тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 26 216,00 грн. інфляційних втрати та 10 497,21 грн. 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю за розрахунком позивача.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем разом із позовною заявою не подано попередній розрахунок суми судових витрат.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.

З огляду на повне задоволення позовних вимог, судовий збір в розмірі 7 729,11 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 240, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Київ Концерт (04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 12; ідентифікаційний код 38929682) на користь Державного підприємства Національний спортивний комплекс Олімпійський (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, бу. 55; ідентифікаційний код 14297707) 416 000,00 грн. (чотириста шістнадцять тисяч гривень 00 коп.) основного боргу, 62 560,82 грн. (шістдесят дві тисячі п'ятсот шістдесят гривень 82 коп.) пені, 10 497,21 грн. (десять тисяч чотириста дев'яносто сім гривень 21 коп.) 3% річних, 26 216,00 грн. (двадцять шість тисяч сто шістнадцять гривень 00 коп.) інфляційних втрат, 7 729,11 грн. (сім тисяч сімсот двадцять дев'ять гривень 11 коп.) судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення ГПК України.

Повне рішення складено 22.05.2018.

Суддя Гумега О.В.