Рішення

від 15.05.2018 по справі 910/19233/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.05.2018Справа № 910/19233/17 За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Угаріт"

про стягнення 204 305,01 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Секретар судового засідання Холодна Н.С.

Представники сторін:

від позивача - Борисюк О.В., за довіреністю;

від відповідача - не з'явився.

Обставини справи:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Угаріт" (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 204 305,01 грн., з якої: 175 883,37 грн. - основний борг, 12 892,05 грн. - пені, 6 801,08 грн. - інфляційних втрат та 8 728,51 грн. - 15% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором №491/767/11 на право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), що перебуває(-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва від 15.04.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2017 порушено провадження у справі №910/19233/17.

05.12.2017 через відділ діловодства суду позивачем подана заява про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої позивач повідомив суд, що відповідачем здійснена часткова проплата в розмірі 32 240,57 грн., а саме 1 479,71 грн. 07.11.2017 (доплата, рахунок № 137259 від 13.01.2017); 14 000,00 грн. 07.11.2017 (доплата, рахунок № 137259 від 13.01.2017); 3 214,80 грн. 07.11.2017 (доплата, рахунок № 139684 від 15.02.2017); 13 546,00 грн. 21.11.2017 (доплата, рахунок № 139684 від 15.02.2017).

У зв'язку із здійсненням відповідачем 07.11.2017 та 21.11.2017 часткового погашення заборгованості на сумі 32 240,57 грн. вчиненого після порушення провадження у справі №910/19233/17 (06.11.2017) КП Київреклама проведено додатковий розрахунок заборгованості прострочення оплати платежів, відповідно до якого позивач просив суд стягнути з відповідача 172 064,44 грн., з яких: основний борг - 143 642,80 грн.(сто сорок три тисячі шістсот сорок дві грн. 80 коп.); інфляційне збільшення - 6 801,08 (шість тисяч вісімсот одна грн. 08 коп.); 15 % річних - 8 728,51 (вісім тисяч сімсот двадцять вісім грн. 51 коп.); пеня - 12 892,05 (дванадцять тисяч вісімсот дев'яносто дві грн. 05 коп.).

Відповідно до ст. 22 ГПК України вказана заява прийнята судом до розгляду, у зв'язку з чим має місце нова ціна позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2017 відкладено розгляд справи на 16.01.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2018 ухвалено здійснювати розгляд справи №910/19233/17 у порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі №910/19233/17 призначено на 15.02.2018.

Ухвалою суду від 15.02.2018 закрито підготовче провадження у справі №910/19233/17. Призначено розгляд справи №910/19233/17 по суті на 03.04.2018.

Ухвалою суду від 03.04.2018 розгляд справи по суті відкладено на 15.05.2018.

Також, через відділ діловодства суду 14.05.2018 позивачем подана заява про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої позивач повідомив суд, що відповідачем на рахунок КП Київреклама перераховано також кошти в розмірі 62 240,57 грн., а саме: 1 479,77 грн. 07.11.2017 (доплата, рахунок № 137259 від 13.01.2017); 14 000,00 грн. 07.11.2017 (доплата, рахунок № 137259 від 13.01.2017); 3 214,80 грн. 07.11.2017 (доплата, рахунок № 139684 від 15.02.2017); 13 546,00 грн. 21.11.2017 (доплата, рахунок № 139684 від 15.02.2017); 6 154,00 грн. 16.03.2018 (доплата, рахунок № 139684 від 15.02.2017); 22 914,80 грн. 16.03.2018 (доплата, рахунок № 141372 від 15.03.2017); 931,20 грн. 16.03.2018 (доплата, рахунок № 144543 від 15.05.2017). У зв'язку зі здійсненням Відповідачем 07.11.2017, 21.11.2017 та 16.03.2018 часткового погашення заборгованості на сумі 62 240,57 грн. після порушення провадження у справі №910/19233/17 (06.11.2017) КП Київреклама проведено додатковий розрахунок заборгованості прострочення оплати платежів, відповідно до якого загальна сума основного боргу та штрафних санкцій станом на 04.12.2017 складає 142 064,44 грн., з яких: основний борг - 113 642,80 грн. (сто тринадцять тисяч шістсот сорок дві грн. 80 коп.); інфляційне збільшення - 6 801,08 (шість тисяч вісімсот одна грн. 08 коп.); 15 % річних - 8 728,51 (вісім тисяч сімсот двадцять вісім грн. 51 коп.); пеня - 12 892,05 (дванадцять тисяч вісімсот дев'яносто дві грн. 05 коп.).

Заява про зменшення розміру позовних вимог, подана позивачем відповідно до приписів ст. 207 ГПК України, яка не була заявлена з поважних причин в підготовчому провадженні, оскільки відповідачем були вчиненні дії щодо погашення суми боргу 16.03.2018, тобто вже після закриття підготовчого провадження.

Відповідно до ч.1 ст. 207 ГПК України головуючий з'ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

Позивач підтримав заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої Позивач просить стягнути 142 064,44 грн. (сто сорок дві тисячі шістдесят чотири грн. 44 коп.), з яких: основний борг - 113 642,80 грн. (сто тринадцять тисяч шістсот сорок дві грн. 80 коп.); інфляційне збільшення - 6 801,08 (шість тисяч вісімсот одна грн. 08 коп.); 15 % річних - 8 728,51 (вісім тисяч сімсот двадцять вісім грн. 51 коп.); пеня - 12 892,05 (дванадцять тисяч вісімсот дев'яносто дві грн. 05 коп.).

Зважаючи на те, що відповідачем вчиненні дії щодо частково погашення суми боргу 16.03.2018, суд визнає поважними причини пропуску строку на подання заяви про зменшення розміру позовних вимог та розглянувши вказану заяву про зменшення розміру позовних вимог, заслухавши представника позивача, протокольною ухвалою ухвалив прийняти її до розгляду, у зв'язку з цим має місце нова ціна позову.

Представник відповідача у судові засідання не з'являвся, вимоги ухвал суду не виконав, відзиву не подав.

Ухвали суду про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи були надіслані за адресою місцезнаходження відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: 03151, м. Київ, вул. Ушинського, 40.

Проте, за зазначеною адресою відповідача не було розшукано, а тому конверти з ухвалами суду було повернуто назад до суду, із відповідними відмітками про це органу поштового зв'язку (за закінченням встановленого строку зберігання).

Відповідно до п. 3.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

При розгляді справи по суті в судовому засіданні 15.05.2018 судом було заслухано вступне слово позивача, з'ясовано обставини справи та досліджено докази відповідно до ст.ст. 208-210 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч.2 ст. 178 ГПК України.

У судовому засідання 15.05.2018 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.04.2011 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (надалі - підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Угаріт" (надалі - розповсюджувач) укладено договір №491/767/11 на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади міста Києва, умовами якого передбачено, що на підставі відповідного наказу дозвільного органу про встановлення пріоритету на місце (-я) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), дозволу на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці, наданого (-их) на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) розповсюджувачеві надається право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади міста Києва, його районів, або повноваження щодо розпорядження яким (-и) здійснюють органи місцевого самоврядування міста Києва, за умов повного дотримання розповсюджувачем цього договору та Порядку розміщення реклами в місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 27.09.2010 №767, з наступними змінами та доповненнями, а розповсюджувач зобов'язується користуватися наданим йому правом тимчасового користування, своєчасно та згідно з умовами цього договору перераховувати плату за Право тимчасового користування виключно на поточний рахунок підприємства, належним чином, своєчасно та у повному обсязі виконувати свої обов'язки за цим договором та не зловживати наданими розповсюджувачу правами.

Адресні програми є невід'ємною частиною цього договору. У разі внесення змін до відповідної адресної програми, підприємство оформлює адресну програму в новій редакції або зміни до відповідної адресної програми. Розповсюджувач зобов'язаний підписати відповідну адресну програму, зміни до неї, що оформлюються підприємством на підставі встановлених пріоритетів, наданих розповсюджувачу дозволів, внесення змін до дозволів або скасування відповідних пріоритетів та дозволів, протягом трьох робочих днів з моменту встановлення відповідних пріоритетів, надання чи скасування дозволів на розміщення зовнішньої реклами чи внесення відповідних змін (п. 3.6. договору).

Відповідно до п. 5.2.3 договору, розповсюджувач зобов'язаний не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним, отримувати та сплачувати рахунки за Право тимчасового користування, у тому числі у разі встановлення пріоритету.

Згідно з п. 6.1 договору сторони домовились, що ціною цього договору є плата за право тимчасового користування, розрахована згідно вимог Порядку, цього договору, згідно встановлених за розповсюджувачем пріоритетів та наданих дозволів, вказаних у відповідних адресних програмах.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що розмір плати за право тимчасового користування встановлюється виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та нараховується підприємством відповідно до вимог порядку та умов цього договору.

У відповідності до п. 6.3 договору, підставою для нарахування плати за право тимчасового користування місцями та внесенням розповсюджувачем відповідної плати є рішення дозвільного органу та/або виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та укладений договір на право тимчасового користування місцями.

Згідно з п. 6.6. договору плата за право тимчасового користування нараховується підприємством щомісячно та перераховується Розповсюджувачем зовнішньої реклами (Відповідачем) не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним виключно на поточний рахунок Підприємства, в розмірах, значених Підприємством в рахунках. Факт неотримання рахунку не звільняє Розповсюджувача зовнішньої реклами від здійснення плати за Право тимчасового користування.

Згідно з п. 6.7 договору, рахунок підприємства, із наведеним в ньому розрахунком розміру плати за Право тимчасового користування, підтверджує факт надання права тимчасового користування у відповідному розрахунковому періоді та підлягає сплаті у встановленому цим договором порядку. Зазначений рахунок одночасно є актом приймання-передачі згідно цього договору за відповідний розрахунковий період.

Умовами п. 6.8 договору визначено, що плата визначається за такою формулою: Рп = S* Бт*kз*kд, де Рп - розмір плати (у гривнях за місяць); S - площа рекламного засобу (в кв.м.); Бт - базовий тариф, що відповідає виду РЗ та визначається на підставі відповідного розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); kз - зональний коефіцієнт; kд - додатковий коригуючий коефіцієнт, що враховує особливості розміщення РЗ.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє щодо кожного місця розміщення РЗ протягом строку дії встановленого пріоритету та/або дозволу. Припинення пріоритету або дозволу щодо окремого місця для розміщення РЗ, у разі наявності у розповсюджувача інших діючих пріоритетів та/або дозволів, не тягне за собою припинення цього договору в цілому (п. 8.1. договору).

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами було погоджено адресні програми на пріоритет № 1 від 15.04.2011, № 2 від 07.09.2011, № 2/1 від 31.08.2012, № 3 від 14.06.2013, № 4 від 14.06.2013, № 5 від 29.01.2013, №6 від 01.07.2013, № 7 від 11.04.2016, № 8 від 26.02.2014, №9 від 26.05.2014, №10 від 06.04.2015, № 11 від 25.09.2014, № 12 від 21.11.2014, № 14 від 06.04.2015, № 15 від 21.11.2014, № 16 від 06.04.2015, №17 від 28.01.2015, №18 від 20.02.2015, № 20 від 12.05.2015, №22 від 22.10.2015, №23 від 22.10.2015, № 25 від 18.02.2016, № 27 від 17.11.2016 до договору № 491/767/11 на право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), що перебуває(-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва від 15.04.2011, відповідно до яких розповсюджувачу зовнішньої реклами надано право на тимчасове користування місцем за відповідними адресами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у період з 01.01.2017 по 30.09.2017 були надані послуги з розміщення реклами згідно умов договору на загальну суму 175 883,37 грн., що підтверджується виставленими на оплату рахунками №137259 від 13.01.2017 на суму 22 914,80 грн., №139684 від 15.02.2017 на суму 22 914,80 грн., №141372 від 15.03.2017 на суму 22 914,80 грн., №144543 від 15.05.2017 на суму 22 914,80 грн., №146121 від 13.06.2017 на суму 22 914,80 грн. та №148078 від 13.07.2017 на суму 22 914,80 грн., №149809 від 15.08.2017 на суму 22 914,80 грн., №151634 від 15.09.2017 на суму 22 914,80 грн., а також довідкою про стан розрахунків за період з 01.01.2017 по 11.10.2017, станом на 13.10.2017.

Як встановлено судом, відповідачем на рахунок КП Київреклама перераховано кошти в розмірі 62 240,57 грн., а саме: 1 479,77 грн. 07.11.2017 (доплата, рахунок № 137259 від 13.01.2017); 14 000,00 грн. 07.11.2017 (доплата, рахунок № 137259 від 13.01.2017); 3 214,80 грн. 07.11.2017 (доплата, рахунок № 139684 від 15.02.2017); 13 546,00 грн. 21.11.2017 (доплата, рахунок № 139684 від 15.02.2017); 6 154,00 грн. 16.03.2018 (доплата, рахунок № 139684 від 15.02.2017); 22 914,80 грн. 16.03.2018 (доплата, рахунок № 141372 від 15.03.2017); 931,20 грн. 16.03.2018 (доплата, рахунок № 144543 від 15.05.2017).

У зв'язку із здійсненням Відповідачем часткового погашення заборгованості на суму 62 240,57 грн., після порушення провадження у справі №910/19233/17, борг відповідача перед позивачем становить 113 642,80 грн., саме вказану суму основного боргу позивач просить суд стягнути з відповідача.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору №491/767/11 на право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), що перебуває(-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва від 15.04.2014, суд дійшов до висновку, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.

Так, згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про рекламу" розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Зовнішня реклама на територіях, будинках та спорудах розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб).

Згідно п. 3 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.

Відповідно до п. 24 Типових правил розміщення зовнішньої реклами виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов'язаних з розташуванням рекламного засобу.

Згідно п. 1.3 Порядку розміщення реклами в місті Києві КП "Київреклама" - комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), підпорядковане Головному управлінню з питань реклами та уповноважене виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) виконувати функції з укладення договорів, нарахування та отримання плати за право тимчасового користування місцями (для розміщення РЗ), які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва (далі - комунальна власність територіальної громади міста Києва), здійснювати контроль за надходженням плати за договорами, організовувати або здійснювати власними силами та засобами демонтаж самовільно встановлених рекламних засобів, надавати платні послуги та виконувати інші повноваження, передбачені цим Порядком та Статутом підприємства

Відповідно до п. 3.1.1 Порядку розміщення реклами в місті Києві КП "Київреклама" укладає з розповсюджувачем реклами договір на право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), що перебуває(-ють) у комунальній власності територіальної громади міста Києва.

Згідно п. 32 Типових правил розміщення зовнішньої реклами плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою). При цьому площа місця розташування рекламного засобу визначається як сума площі горизонтальної проекції рекламного засобу на це місце та прилеглої ділянки завширшки 0,5 метра за периметром горизонтальної проекції цього засобу. Для неназемного та недахового рекламного засобу площа місця дорівнює площі вертикальної проекції цього засобу на уявну паралельну їй площину.

Відповідно до п. 15.2 Порядку розміщення реклами в місті Києві плата визначається за такою формулою: Рп = S * Бт * kз * kд, де Рп - розмір плати (у гривнях за місяць); S - площа рекламного засобу (в кв. м); Бт - базовий тариф, що відповідає виду рекламного засобу та визначається згідно з відповідним розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); kз - зональний коефіцієнт, що враховує територіальну прив'язку рекламного засобу, яка визначається відповідним розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); kд- додатковий коригуючий коефіцієнт, що враховує особливості розміщення рекламного засобу, визначається згідно з відповідним розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), застосовується на підставі актів обстеження місць розміщення РЗ та застосовується строком на один місяць, після чого проводиться повторне обстеження.

Згідно п. 15.3 Порядку розміщення реклами в місті Києві плата щомісячно нараховується КП "Київреклама" та перераховується розповсюджувачем реклами згідно з умовами договору на право тимчасового користування місцем виключно на відповідний поточний рахунок КП "Київреклама" і використовується в порядку, встановленому Київською міською радою чи уповноваженим нею органом. У разі прострочення термінів сплати, визначених договором на право тимчасового користування місцем, розмір несплаченої суми плати може коригуватися з урахуванням штрафів, пені та індексу інфляції, відповідно до умов договору та законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом вище, сторонами було погоджено адресні програми на пріоритет до договору № 491/767/11 на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва від 15.04.2011, відповідно до яких розповсюджувачу зовнішньої реклами надано право на тимчасове користування місцем за відповідними адресами.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, надав передбачені договором рекламні послуги за період з 01.01.2017 по 30.09.2017, проте відповідач оплати наданих позивачем послуг на суму 113 642,80 грн. не провів, доказів зворотного суду не надав.

При цьому, суд звертає увагу на те, що сторонами у договорі та у додатку до нього, чітко визначено розмір, строк та порядок здійснення щомісячного платежу, що підлягає оплаті розповсюджувачем.

Крім того, суд відзначає, що відповідно до п. 5.2.3 договору, розповсюджувач зобов'язаний не пізніше 5 числа поточного місяця отримувати та сплачувати рахунки за Право тимчасового користування, у тому числі у разі встановлення пріоритету.

Відповідач в порушення умов п. 5.2.3 договору не виконав свої зобов'язання зі сплати рахунків щодо надання послуг з розміщення рекламних засобів.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, враховуючи приписи ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, приймаючи до уваги п. 5.2.3. договору, суд відзначає, що відповідач зобов'язаний був здійснити оплату наданих послуг не пізніше 5 числа поточного місяця, тобто з 6 числа кожного поточного місяця відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати наданих послуг з розміщення рекламних засобів, суд дійшов до висновку, що відповідачем було порушено умови договору №491/767/11 на право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), що перебуває(-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва від 15.04.2011 та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 113 642,80 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 12 892,05 грн. - пені за періоди з 06.02.2017 по 13.10.2017; 8 728,51 грн. - 15% річних за періоди з 06.02.2017 по 13.10.2017 та 6 801,08 грн. інфляційних втрат з лютого 2017 року по жовтень 2017 року.

Згідно п. 7.2. договору, підприємство має право застосувати до розповсюджувача такі штрафні санкції: за несвоєчасне або неповне внесення платежів - пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у термін, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми; у разі нерозміщення розповсюджувачем соціальної реклами - штраф у розмірі 500 грн. за кожний день затримки розміщення соціальної реклами.

Відповідно до п. 7.3. договору, крім штрафних санкцій підприємство має право нарахувати боржнику за прострочення внесення платежів за Право тимчасового користування 15 (п'ятнадцять) відсотків річних від простроченої суми.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року).

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі спливом 6 місяців.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сторонами в договорі встановлено інший розмір процентів річних, а саме 15% річних від простроченої суми.

Сплата процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Судом перевірено правильність наданих позивачем розрахунків пені, 15% річних та інфляційних втрат і встановлено, що останні відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема, проведені з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання та за відповідний період прострочення.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором №491/767/11 на право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), що перебуває(-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва від 15.04.2011, а розрахунки пені, 15% річних та інфляційних втрат визнанні судом обґрунтованими, суд дійшов до висновку про задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача на користь позивача 12 892,05 грн. пені, 8 728,51 грн. 15% річних, 6 801,08 грн. інфляційних втрат.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України в повному обсязі покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, а дії щодо часткового погашення основної суми заборгованості були вчинені відповідачем вже після порушення провадження у справі.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Угаріт" (03151, м. Київ, вул.

Ушинського, 40, ідентифікаційний код 31025030) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (04070, м. Київ, Боричів узвіз, буд. 8, ідентифікаційний код 26199714) 113 642 (сто тринадцять тисяч шістсот сорок дві гривні) 80 коп. - заборгованості, 12 892 (дванадцять тисяч вісімсот дев'яносто дві) грн. 05 коп. - пені, 8 728 (вісім тисяч сімсот двадцять вісім) грн. 51 коп. - 15% річних, 6 801 (шість тисяч вісімсот одну) грн. 08 коп. - інфляційних втрат та 3 064 (три тисячі шістдесят чотири) грн. 58 коп. - судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України

Повне рішення складено 22.05.2018

Суддя І.І. Борисенко