Рішення

від 17.05.2018 по справі 910/3778/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.05.2018Справа № 910/3778/18

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Мазур В.М.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/3778/18

за позовом державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

в особі відокремленого підрозділу "Центральна електроенергетична система"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Промінтерсервіс"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державна фінансова інспекція України

про стягнення 130 000,00 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Попадюк О.В., довіреність б/н від 27ю12ю2017р.;

від відповідача: Шпортило Я.І., довіреність б/н від 224.01.2018р.;

від третьої особи: Ходос Л.С., довіреність № 24/04/8-Д від 05.04.2018р.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Центральна електроенергетична система" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Промінтерсервіс" про стягнення 130 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за результатами ревізії, проведеною Держфінінспекцією України, встановлено порушення Договору № 01-6/3418-13 від 09.08.2013р., укладеного з відповідачем, в частині підписання акту № 1 про надання послуг від 16.08.2013р. на суму 130 000,00 грн., оскільки фактично та документально не підтверджено надання послуг відповідачем на вказану суму. Отже, позивач просить стягнути з відповідача збитки в сумі 130 000 грн., завдані неправомірними діями відповідача.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.2018р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом представників сторін. Судове засідання призначено на 26.04.2018р. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державну фінансову інспекцію України.

18.04.2018р. через загальний відділ господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. В обґрунтування заперечень, відповідач зазначив, що послуги за договором від 09.08.2013р. № 01-6/3418-13 про надання послуг повітряним транспортним засобом були надані в повному обсязі та прийняті позивачем без заперечень та зауважень, що підтверджується підписаним представниками сторін та скріпленим печатками підприємств Актом від 16.08.2013р. № 1 на надання авіапослуг до договору № 01-6/3418-13 від 09.08.2013р. на суму 130 000,00 грн. Крім того, заперечує проти наявності порушень, встановлених в акті ревізії від 03.11.2015р. № 05-21/138. Також, зазначає про пропуск позовної давності позивачем при зверненні до суду з позовом.

23.04.2018р. на адресу Господарського суду міста Києва надійшли пояснення від третьої особи, в яких підтримано позовні вимоги та підтверджено обставини, викладені у позовній заяві.

25.04.2018р. через загальний відділ господарського суду від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої останній вважає акт ревізії від 03.11.2015р. № 05-21/138 належним та достатнім доказом порушення умов договором від 09.08.2013р. № 01-6/3418-13 про надання послуг повітряним транспортним засобом щодо включення Актом від 16.08.2013р. № 1 послуг, надання яких фактично та документально не підтверджено.

26.04.2018р. через загальний відділ господарського суду від відповідача та третьої особи надійшли пояснення.

В судовому засіданні 26.04.2018р. оголошено перерву до 17.05.2018р.

Присутні у судовому засіданні 17.05.2018р. представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги, з посиланням на правові підстави та докази, зазначені у позовній заяві.

Представники відповідачів проти позову заперечили з підстав, видалених у відзиві.

Представник третьої особи вважав позовні вимоги обґрунтованими та просив суд задовольнити позов.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 17.05.2018р., відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

09.08.2013р. між державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Промінтерсервіс" (виконавець) укладено договір № 01-6/3418-13 про надання послуг повітряним транспортним засобом (далі - договір), за умовами якого відповідач зобов'язався надати послуги на свій ризик, власними силами, повітряним транспортом (гелікоптер Bell 407), який не підпорядковується розкладу, а позивач прийняти та оплатити послуги.

Вартість послуг, згідно додаткової угоди №1 до договору, становила 130 000,00 грн.

В пункті 3.8. договору визначено, що виконавець протягом трьох днів з дати надання послуг оформлює та надає замовнику в двох примірниках акт наданих послуг, в якому мають бути відображені дані щодо кількісних та якісних характеристик наданих послуг.

Замовник протягом трьох днів з дати отримання від виконавця акту наданих послуг розглядає цей акт, підписує його та повертає один примірник виконавцю, якщо до надання послуг відсутні зауваження, або протягом зазначеного строку направляє мотивовану, відмову від прийняття послуг.

Якщо недоліки у наданні послуг є такими, що їх неможливо усунути після моменту порушення надання послуг або виконавець у визначений замовником строки не усуває недоліки, то замовник вправі вчинити дії згідно з чинним законодавством України.

16.08.2013р. між позивачем та відповідачем підписано Акт № 1 на надання авіапослуг до договору № 01-6/3418-13 від 09.08.2013р. на суму 130 000,00 грн.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що Державною фінансовою інспекцією України, відповідно до Плану контрольно-ревізійної роботи на ІІІ квартал 2015 року, проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго", за період з 01.07.2013р. по 31.01.2015р., якою виявлено порушення Договору № 01-6/3418-13 від 09.08.2013р., що викладені в акті ревізії від 03.11.2015р. № 05-21/138 фінансово-господарської діяльності державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" за період з 01.07.2013р. по 31.01.2015р. (надалі - акт від 03.11.2015р. № 05-21/138).

Так, в акті ревізії від 03.11.2015р. № 05-21/138 зазначено, що відповідачем, в порушення п.2 ст.29 Повітряного кодексу України від 19 травня 2011 року № 3393-VI, п.56 розділу IV Положення про використання повітряного простору України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 №401, п.1 ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV, до акту наданих послуг за договором включено обсяг послуг, надання яких фактично та документально не підтверджено на загальну суму 130 000,00 грн., що призвело до проведення зайвих виплат внаслідок завищення обсягу наданих послуг, чим нанесено збитки ДП НЕК Укренерго на зазначену суму.

Позивач вказує, що за результатами вище вказаної перевірки Державною фінансовою інспекцією України винесено вимогу від 03.11.2015р. № 05-15/1655 щодо усунення порушень законодавства, що відображені в акті ревізії від 03.11.2015р. № 05-21/138, в тому числі порушень, пов'язаних з діями відповідача

Не погоджуючись з викладеним, позивач оскаржив в судовому порядку вимогу Державної фінансової інспекції України.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.10.2016р. у справі №826/6307/16, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2016р., відмовлено у задоволенні позову ДП НЕК Укренерго повністю.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує про невиконання відповідачем приписів Державної фінансової інспекції України щодо необхідності повернення грошових коштів у розмірі 130 000,00 грн., сплачених за послуги, які фактично не були виконані, у зв'язку з чим державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго" заявлено про їх стягнення у судовому порядку.

Позивач вказує, що звернувся до відповідача з претензією № 025/3767 від 12.09.2017р. з вимогою негайно перерахувати суму заборгованості в розмірі 130 000,00 грн., яка була виявлена Державною фінансовою інспекцією України в ході планової ревізії фінансово-господарської діяльності в державному підприємстві "Національна енергетична компанія "Укренерго". Втім, відповідач залишив вказану претензію без задоволення, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Розглядаючи даний спір по суті, судом встановлено, що між державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Центральна електроенергетична система" та товариством з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Промінтерсервіс" 09.08.2013р. укладено Договір № 01-6/3418-13 про надання послуг повітряним транспортним засобом, за умовами якого відповідач зобов'язався надати послуги на свій ризик, власними силами, повітряним транспортом (гелікоптер Bell 407), який не підпорядковується розкладу, а позивач прийняти та оплатити послуги.

Як вбачається з наданих суду доказів, між позивачем та відповідачем підписано 16.08.2013р. Акт № 1 на надання авіапослуг до договору № 01-6/3418-13 від 09.08.2013р. на суму 130 000,00 грн.

Проаналізувавши вищевказаний договір, положення чинного законодавства України, а також зміст зобов'язань, що виникли між сторонами, суд дійшов висновку, що фактично між позивачем та відповідачем виникли відносини щодо надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно зі ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відтак, приймаючи до уваги вищенаведене, суд відзначає, що факт надання послуг відповідачем за договором підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що в свою чергу спростовує доводи позивача стосовно ненадання обумовлених вказаними договорами послуг.

Позивачем, в свою чергу, не надано доказів, як б підтверджували обставини, викладені в акті ревізії від 03.11.2015р. № 05-21/138, на який посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог.

Положеннями ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

Таким чином, підписавши договір від 09.08.2013р. № 01-6/3418-13 про надання послуг повітряним транспортним засобом, сторони погодили всі істотні умови договорів та взаємні зобов'язання.

Статтею 632 Цивільного кодексу України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

16.08.2013р. між позивачем та відповідачем було підписано Акт № 1 на надання авіпослуг до договору № 01-6/3418-13 від 09.08.2013р., яким підтверджено надання послуг на суму 130 000,00 грн. відповідачем, та прийняття їх позивачем без будь-яких зауважень та заперечень.

Пунктами 12, 13 частини 1 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" визначено, що органу державного фінансового контролю надається право проводити на підприємствах, в установах та організаціях зустрічні звірки з метою документального та фактичного підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку підприємства, установи та організації, що контролюється. При виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.

Органу державного фінансового контролю надається право порушувати перед керівниками відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у допущених порушеннях (п. 15 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні").

За змістом ст. 11 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", проведення планових виїзних ревізій здійснюється органами державного фінансового контролю одночасно з іншими органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням і сплатою податків та зборів. Порядок координації проведення планових виїзних перевірок органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням і сплатою податків та зборів, визначається Кабінетом Міністрів України.

Тобто, враховуючи положення Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", суд дійшов висновку, що акт перевірки Державної фінансової інспекції України може бути підставою для вжиття ним в межах своєї компетенції відповідних заходів реагування, в тому числі, притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у допущених порушеннях у встановленому чинним законодавством порядку, а не для встановлення певного зобов'язання в межах господарсько-договірних відносин.

Таким чином, акт ревізії від 03.11.2015р. № 05-21/138 фінансово-господарської діяльності державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" за період з 01.07.2013р. по 31.01.2015р не є підставою виникнення господарсько-правового зобов'язання відповідача з відшкодування витрат та не підтверджує порушення відповідачем умов укладеного договору від 09.08.2013р. № 01-6/3418-13 про надання послуг повітряним транспортним засобом.

Крім того, суд зазначає, що акт перевірки може бути підставою для вчинення відповідних процесуальних дій посадовими особами (зокрема - пред'явлення відповідного позову до суду), однак не позбавляє відповідну особу процесуального обов'язку доводити свої вимоги належними та допустимими доказами. Сам лише акт перевірки не визначений законодавством як безумовний доказ господарського чи цивільно-правового правопорушення.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що посилання позивача на результати проведеної Державною фінансовою інспекцією України перевірки, як на підставу заявлених позовних вимог, є необґрунтованими з огляду на те, що виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами вищезазначених правочинів та не можуть ніяким чином їх змінювати, а є лише підставою для притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у допущених порушеннях у встановленому законом порядку.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 04.03.2015 року у справі №904/5477/14, від 10.02.2015 року у справі №906/1193/14 та від 17.06.2014 року у справі №910/20699/13.

Разом з цим, суд також звертає увагу, що за умови існування між позивачем та відповідачем договірних правовідносин, стороною яких не є Державна фінансова інспекція України, посилання на акт ревізії від 03.11.2015р. № 05-21/138 фінансово-господарської діяльності державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" за період з 01.07.2013р. по 31.01.2015р, як на підставу заявлених позовних вимог, є неправомірними, оскільки виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд не знаходить підстав для задоволення даного позову.

Щодо клопотання відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності щодо позовних вимог та застосування наслідків такого спливу, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України).

За приписами ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частинами 3 та 4 ст. 267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до п. 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 р. Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного. В останньому випадку воно обов'язково має бути зазначене в протоколі судового засідання (пункт 6 частини другої статті 81-1 ГПК).

У пункті 2.2 зазначеної постанови пленуму Вищого господарського суду України зазначено, що за змістом ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Аналогічна позиція міститься також в постанові від 12.06.2007 р. Верховного Суду України у справі №П-9/161-16/165.

Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст. 267 Цивільного кодексу України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.

Отже, враховуючи висновки суду щодо відсутності порушених прав позивача, господарський суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості, не застосовуючи при цьому позовну давність та наслідки її спливу.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Також, відповідачем у відзиві заявлено про стягнення з позивача витрат по оплаті правової допомоги в розмірі 5 000,00 грн.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

24.01.2018р. між відповідачем (клієнт) та адвокатом адвокатським бюро "Ярослава Шпорило" (адвокатське бюро) був укладений договір про надання послуг правової (правничої) допомоги, за умовами якого адвокатське бюро зобов'язується надавати послуги з правової (правничої) допомоги, на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зав'язується оплатити такі послуги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

В додатку № 1 сторони погодили ціну правової (правничої) допомоги за договором про надання послуг правової (правничої) допомоги від 24.01.2018р., згідно якого вартість супроводження питання щодо представництва клієнта у суді першої інстанції в межах розгляду судової справи №910/3778/18 становить 5 000,00 грн.

17.04.2018р. відповідачем сплачено на користь адвокатського бюро 5 000,00 грн. на підставі рахунку-фактури №СФ-0000006 від 16.04.2018р.

За змістом 126 ГПК України можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні п. 1 ст. 1 та ч. 1 ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Витрати сторін, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених 129 ГПК України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Підтвердженням того, що Шпортило Я.І. адвокат є свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії НОМЕР_1 від 03.05.2017р.

Враховуючи викладене та з урахуванням співрозмірності винагороди за послуги надані за договором про надання послуг правової (правничої) допомоги від 24.01.2018р., складність справи, ціну позову, суд вважає за можливе задовольнити вимоги про стягнення витрат на послуги адвоката в розмірі 5 000,00 грн.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

2.Стягнути з державного підприємства Національна енергетична компанія Укренерго в особі відокремленого підрозділу "Центральна електроенергетична система" (01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 27; код ЄДРПОУ 24361553) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Авіакомпанія Промінтерсервіс (03148, м. Київ, просп. Леся Курбаса, будинок 1-Б, квартира 278; код ЄДРПОУ 25409368) витрати, що понесені на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 22.05.2018р.

Суддя А.І. Привалов