Рішення

від 14.05.2018 по справі 910/1947/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.05.2018 Справа № 910/1947/18 Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю.,

За участю секретаря судового засідання Роздобудько В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Державного підприємства "Виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод ім. О.М.Макарова", 49047, м. Дніпро, вул. Криворізька, буд.1;

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Південьжилбуд", 04116, м.Київ, вул. Шолуденка, буд.27/6,кімната 349;

про стягнення 2 068 000, 00 грн.

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: Білозерцев О.В. по довіреності від 27.12.2017 № 157/2217

Від відповідача: не з'явився

Обставини справи:

Державне підприємство "Виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод ім. О.М.Макарова", звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Південьжилбуд" про стягнення 2 068 000, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору № 409/101 від 11.04.2008 року у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у загальному розмірі 2 068 000, 00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2018 відкрито провадження у справі № 910/1947/18 та призначено підготовче засідання на 21.03.2018, зобов'язано сторін надати певні документи, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

У судове засідання 21.03.2018 з`явився представник позивача, позовні вимоги підтримав. Представник відповідача до суду не з'явився про причини неявки повноважного представника суд не повідомив; про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.2018 відкладено підготовче засідання на 23.04.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/1947/18 до судового розгляду по суті на 14.05.2018.

У судовому засіданні 14.05.2018 позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову або направити представників у судове засідання.

З огляду на наведене, суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

11.04.2008 Державним підприємством "Виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод ім. О.М.Макарова" (сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Південьжилбуд" (сторона-2) укладено договір № 409/101.

Відповідно до п. 1.1. Договору предметом договору є часткова продаж стороною-2 стороні-1 майнових прав, які сторона-2 отримає в багатоквартирному житловому 8-поверховому будинку, загальною площею 7299,40 квадратних метрів на земельній ділянці площею 0,300 гектарів, який розташований за адресою Автономна Республіка Крим, місто Ялта, вулиця Найденова, нижче дому 8 кадастровий номер 0111900000:01:009:0153, після введення будинку в експлуатацію.

Згідно з п. 1.2. Договору вартість майнових прав узгоджена в сумі 2 023 000 грн.

П. 2.1.1. сторони погодили, що до 01.06.2008 сторона-1 зобов'язується перерахувати стороні-2 суму 2 023 000 грн., у тому числі ПДВ 337 166,67 грн.

Договір вступає в силу з дати його підписання і дії до дати виконання сторонами своїх зобов'язань по Договору (п. 3.5. Договору).

15.01.2009 сторонами підписано додаткову угоду № 1 до Договору.

12.01.2010 сторонами підписано додаткову угоду № 2 до Договору.

27.12.2010 сторонами підписано додаткову угоду № 3 до Договору.

01.06.2012 сторонами підписано додаткову угоду № 4 до Договору.

24.12.2012 сторонами підписано додаткову угоду № 5 до Договору.

24.12.2013 сторонами підписано додаткову угоду № 6 до Договору.

24.01.2014 сторонами підписано додаткову угоду № 7 до Договору.

Вартість майнових прав з урахуванням додаткових угод складає 2 068 000 грн.

Строк введення будинку в експлуатацію з урахуванням додаткових угод 4 квартал 2014 року.

На виконання умов Договору, з урахуванням додаткових угод, сторона-1 перерахувала на поточний рахунок сторони-2 грошові кошти на загальну суму 2 068 000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: від 14.04.2008 № 699 на суму 23 000 грн., від 27.05.2008 № 975 на суму 2 000 000 грн. та від 07.04.2010 № 377 на суму 45 000 грн.

Разом з тим, відповідач не продав позивачу майнові права, які визначені в предметі Договору, чим порушив умови Договору.

Згідно з п.п. 2.3.1. і 2.3.2. Договору сторона-1 має право на повернення суми грошових коштів, у випадку порушення строку ведення в експлуатацію багатоквартирного житлового 8-поверхового будинку більш ніж на 2 місяці. У випадку порушення строку повернення грошових коштів, сторона-1 має повне і безперечне право на отримання від сторони-2 всіх майнових прав у багатоквартирному житловому 8-поверховому будинку, відповідно до п. 1 Договору.

24.02.2017 позивач звернувся до відповідача з претензією № 409173 про повернення грошових коштів у розмірі 2 068 000 грн.

Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та належного реагування.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості сторін на власний розсуд визначати умови договору, які і становлять його зміст. Винятком є умови, які конкретно передбачені законом щодо того чи іншого виду договорів.

В силу вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 ЦК України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного між сторонами договору, які породили взаємні обов'язки: обов'язком відповідача стало передання позивачу товарно-матеріальних цінностей, а обов'язком позивача - прийняття товарно-матеріальних цінностей і оплата їх вартості на умовах, визначених договором.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 статті 193 Господарського кодексу України).

Покупець, згідно приписів статті 692 Цивільного кодексу України, зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

В силу вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правилом ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання - це його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Договором на покупця може покладатися обов'язок здійснення попередньої оплати товару, тобто оплати до його передання продавцем. Шляхом попередньої оплати може бути оплачена повна вартість товару або її частина. Розмір попередньої оплати та строки її оплати встановлюються договором. У тих випадках, коли договір містить обов'язок покупця щодо попередньої оплати, проте не встановлює строків її здійснення, строки оплати визначаються відповідно до ст. 530 ЦК. Відтак, продавець має право вимагати здійснення попередньої оплати у будь-який час. Покупець повинен здійснити таку оплату у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги. Якщо ж із договору або актів цивільного законодавства випливає обов'язок негайного виконання, покупець повинен здійснити платіж відразу після отримання вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснив 100% оплати за майнові права, але всупереч умовам договору, відповідач не продав позивачу майнові права, які визначені в предметі Договору, чим порушив умови Договору.

Таким чином позовні вимоги про стягнення з відповідача 2 068 000 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати, у які позивачем включено витрати по оплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на Відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями ст.ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, ч. 9 ст. 165, ст.ст. 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Південьжилбуд" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 27/6, кімната 349, ідентифікаційний код 33382206) на користь Державного підприємства "Виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод ім. О.М.Макарова" (49047, м. Дніпро, вул. Криворізька, 1, ідентифікаційний код 14308368) 2 068 000 грн. заборгованості та 31 020 грн. судового збору за подання позовної заяви.

3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено 24.05.2018

Суддя Трофименко Т.Ю.