Рішення

від 24.05.2018 по справі 910/3770/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.2018Справа № 910/3770/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Октагон-Аутдор"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІРРАЛЕНД"

про стягнення 57 978, 15 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Октагон-Аутдор" (далі -позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІРРАЛЕНД" (далі -відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 57 978,15 грн., з яких: 33 120 грн. - основного боргу, 7 481, 49 грн. - пені, 16 560, 00 грн. - штрафу та 816, 66 грн. - 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 233-16 про надання послуг з проведення рекламної(их) кампанії(й) в частині оплати наданих послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову та характер спірних правовідносин, судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

При цьому, судом повідомлено відповідача, що останній протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 02.04.2018 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01023, м. Київ, Печерський узвіз, буд. 3.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.04.2018 судом направлено на зазначену у витязі адресу відповідача, проте до суду повернувся конверт з ухвалою суду від 02.04.2018, з відміткою не розшукано .

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

22.08.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "МІРРАЛЕНД" (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Октагон-Аутдор" (далі - виконавець) укладено договір № 233-16 про надання послуг з проведення рекламної(их) кампанії(ій), умовами якого передбачено, що виконавець зобов'язується протягом строку дії договору професійно і якісно надавати послуги з проведення рекламної(их) кампанії(й) для замовника або клієнтів замовника на території України на узгоджених згідно акту резервування поверхнях, а замовник зобов'язується прийняти та вчасно й у повному обсязі оплатити роботи та послуги виконавця в строки та на умовах, визначених даним договором.

Всі необхідні умови проведення кожної окремої рекламної кампанії визначаються сторонами в акті резервування. Акти резервування є невід'ємною частиною договору після підписання їх сторонами (п. 2.2. договору).

Відповідно до підпункту 3.2.6. пункту 3.2. договору, замовник зобов'язується оплачувати послуги та роботи виконавця особисто, вчасно і в повному обсязі відповідно до умов даного договору та додаткових угод до нього.

Згідно п. 5.1. договору, вартість послуг за договором вказується сторонами в акті резервування. Ціна даного договору визначається загальною сумою вартості послуг по проведенню рекламних кампаній замовника за актами резервування.

Пунктом 5.3. договору визначається, що оплата здійснюється шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок виконавця:

5.3.1. Протягом 5 робочих днів з моменту підписання акту резервування, замовник здійснює передоплату в розмірі 100 % від вартості першого місяця рекламної кампанії, якщо інше не зазначено в акті резервування. Факт неотримання рахунку не звільняє замовника від здійснення плати.

5.3.2. В подальшому розмір передоплати за кожний місяць рекламної кампанії складає 100 % місячної вартості рекламної кампанії, та має бути сплачений не менше ніж за 5 календарних днів до початку поточного місяця рекламної кампанії, якщо інше не зазначено в акті резервування.

Договір є чинним з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2016 року включно, але не раніше повного виконання сторонами своїх зобов'язань, передбачених даним договором, а також актами резервування, які є невід'ємною частиною цього договору. Договір припиняється після закінчення строку, на який було укладено договір або у випадках, передбачених договором. Якщо за 30 днів до дати закінчення терміну дії договору жодна із сторін не заявить про припинення договору, дія договору вважається продовженою на такий самий строк (п. 6.1. договору).

За умовами п. 6.5. договору, припинення дії договору, у тому числі дострокове, не звільняє сторони від відповідальності за невиконання зобов'язань за даним договором.

Відповідно до п. 7.1.2. договору, у випадку несвоєчасної оплати вартості робіт та послуг замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від суми боргу за кожний день порушення строку оплати. У випадку, якщо замовник не здійснив оплату в зазначений в п. 5.3.1. договору строк, виконавець має право не починати рекламну кампанію, або по завершенню оплаченого замовником строку розміщення рекламних матеріалів призупинити та/або припинити рекламну кампанію, що почалася, в тому числі шляхом заклеювання плакатів замовника, або зняття рекламних матеріалів, що не звільняє замовника від зобов'язань щодо оплати рекламної кампанії. В цьому випадку виконавець має також право здійснювати продаж таких поверхонь іншим замовникам, та розміщувати на рекламо носіях рекламні матеріали інших замовників.

Згідно п. 7.1.4. договору, в разі, якщо прострочення оплати наданих виконавцем послуг триває більше 20 (двадцяти) банківських днів, замовник на вимогу виконавця виплачу останньому штраф у розмірі 50 (п'ятдесяти) відсотків від вартості розміщення реклами, по якій оплата прострочена, що не звільняє замовника від зобов'язань щодо оплати рекламної кампанії.

Відповідно до п. 13.5. договору, сторони домовились, що строк позовної давності відносно стягнення та нарахування штрафних санкцій встановлено в три роки.

26.04.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю "МІРРАЛЕНД" (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Октагон-Аутдор" (далі - виконавець) складено та підписано акт резервування № 170426.0193 до договору № 233-16 від 22.08.2016, відповідно до якого керуючись розділом 4 договору, виконавець резервує відібрані замовником поверхні рекламних конструкцій для проведення рекламної кампанії ВD-Holding відповідно до строків і місцезнаходження, що перелічені в таблиці:

1. Кі6257, формат - Унипол 5х12 [SS], місто - Київ, адреса: Микола Бажана пр., ст.м.Осокорк № 2 (у бік Південного мосту, центру), сторона - В, період з 01.05.2017 по 31.05.2017, сума 16 560, 00 грн.

2. Кі6172, формат - Унипол 5х12 [SS], місто - Київ, адреса: Столичне шосе, 50 м до розв'язки з Академіка Заболотного вул., напрямок в центр, сторона - В, період з 01.05.2017 по 31.05.2017, сума 16 560, 00 грн.

Загальна вартість з урахуванням ПДВ становить 33 120, 00 грн.

Відповідно до п. 4 акту, вартість рекламної кампанії підлягає оплаті в строк 31.05.2017. Оплата здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов договору № 233-16 про надання послуг з проведення рекламної(их) кампанії(ій) від 22.08.2016 були надані послуги з проведення рекламної кампанії на загальну суму 33 120, 00 грн., а відповідачем прийняті надані послуги, що підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 2056.001 від 31.05.2017, який підписаний представниками сторін та скріплений печатками товариств (копії у матеріалах справи).

Відповідач за надані послуги не розрахувався, внаслідок чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 33 120, 00 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо оплати наданих послуг з проведення рекламної кампанії, зокрема, погашення заборгованості у розмірі 33 120, 00 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 7 481, 49 грн. - пені за період 01.06.2017 по 27.03.2018, 16 560, 00 грн. - штрафу та 816, 66 грн. - 3 % річних за період з 01.06.2017 по 27.03.2018.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 233-16 про надання послуг з проведення рекламної(их) кампанії(ій) від 22.08.2016, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.

Так, згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, надав передбачені договором послуги з проведення рекламної кампанії на загальну суму 33 120, 00 грн., що підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 2056.001 від 31.05.2017, який підписаний представниками сторін та скріплений печатками товариств (копії у матеріалах справи).

Проте відповідач за надані послуги не розрахувався, доказів зворотного суду не надав, внаслідок чого за Товариством з обмеженою відповідальністю "МІРРАЛЕНД" утворилась заборгованість у розмірі 33 120, 00 грн.

Відповідно до п. 5.3. договору визначається, що оплата здійснюється шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок виконавця:

5.3.1. Протягом 5 робочих днів з моменту підписання акту резервування, замовник здійснює передоплату в розмірі 100 % від вартості першого місяця рекламної кампанії, якщо інше не зазначено в акті резервування. Факт неотримання рахунку не звільняє замовника від здійснення плати.

5.3.2. В подальшому розмір передоплати за кожний місяць рекламної кампанії складає 100 % місячної вартості рекламної кампанії, та має бути сплачений не менше ніж за 5 календарних днів до початку поточного місяця рекламної кампанії, якщо інше не зазначено в акті резервування.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

При цьому, у пункті 4 акту резервування № 170426.0193 від 26.04.2017 сторони визначили, вартість рекламної кампанії підлягає оплаті в строк 31.05.2017. Оплата здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця.

Таким чином, враховуючи п. 4 акту резервування, відповідач зобов'язаний був здійснити оплату наданих послуг в строк 31.05.2017, тобто починаючи з 01.06.2017 відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання.

Крім того, суд звертає увагу, що сторонами в укладеному договорі передбачено, що факт неотримання рахунку не звільняє відповідача від здійснення оплати.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов'язання щодо повної оплати наданих послуг з проведення рекламної кампанії, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 233-16 про надання послуг з проведення рекламної(их) кампанії(ій) від 22.08.2016 та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 33 120, 00 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 7 481, 49 грн. - пені за період 01.06.2017 по 27.03.2018, 16 560, 00 грн. - штрафу та 816, 66 грн. - 3 % річних за період з 01.06.2017 по 27.03.2018.

Відповідно до п. 7.1.2. договору, у випадку несвоєчасної оплати вартості робіт та послуг замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від суми боргу за кожний день порушення строку оплати. У випадку, якщо замовник не здійснив оплату в зазначений в п. 5.3.1. договору строк, виконавець має право не починати рекламну кампанію, або по завершенню оплаченого замовником строку розміщення рекламних матеріалів призупинити та/або припинити рекламну кампанію, що почалася, в тому числі шляхом заклеювання плакатів замовника, або зняття рекламних матеріалів, що не звільняє замовника від зобов'язань щодо оплати рекламної кампанії. В цьому випадку виконавець має також право здійснювати продаж таких поверхонь іншим замовникам, та розміщувати на рекламо носіях рекламні матеріали інших замовників.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року)

Відповідно до п. 13.5. договору, сторони домовились, що строк позовної давності відносно стягнення та нарахування штрафних санкцій встановлено в три роки.

Оскільки положення договору містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій не припиняється зі сплином 6 місяців.

Крім того, суд відзначає, що у випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 30.05.2011 у справі №42/252, від 27.04.2012 у справі №06/5026/1052/2011 та від 09.04.2012 у справі №20/246-08, а також у постанові Вищого господарського суду України від 16.02.2016 у справі № 910/20528/15.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Судом перевірено правильність наданих позивачем розрахунків пені та 3% річних і встановлено, що останні відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема, проведені з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання та за відповідний період прострочення.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором № 233-16 про надання послуг з проведення рекламної(их) кампанії(ій) від 22.08.2016, в силу положень ст.ст. 611, 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню відповідача 7 481, 49 грн. - пені за період 01.06.2017 по 27.03.2018 та 816, 66 грн. - 3 % річних за період з 01.06.2017 по 27.03.2018.

Також, судом перевірено розрахунок заявленого до стягнення з відповідача розміру штрафу, з урахуванням приписів чинного законодавства України та п. 7.1.4. договору, та встановлено, що сума нарахована вірно відповідно до вимог законодавства, а тому визнається обґрунтованою вимога позивача про стягнення з відповідача 16 560, 00 грн. - штрафу у розмірі 50 % від вартості розміщеної реклами.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Октагон-Аутдор" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІРРАЛЕНД" (01023, м. Київ, Печерський узвіз, буд. 3, ідентифікаційний код - 39724079) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Октагон-Аутдор" (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 72, 10 поверх, ідентифікаційний код - 34729203) 33 120 (тридцять три тисячі сто двадцять) грн. 00 коп. - заборгованості, 7 481 (сім тисяч чотириста вісімдесят одну) грн. 49 коп. - пені, 816 (вісімсот шістнадцять) грн. 66 коп. - 3 % річних, 16 560 (шістнадцять тисяч п'ятсот шістдесят) грн. 00 коп. - штрафу та 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя С. О. Щербаков