Рішення

від 15.05.2018 по справі 915/179/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 року Справа № 915/179/18

м. Миколаїв

За позовом: Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» (54020, м. Миколаїв, Каботажний спуск, 18)

до відповідача: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Здоров'я» (54008, АДРЕСА_1)

про: стягнення 204965,04 грн.

Суддя: Смородінова О.Г.

Секретар судового засідання: Ржепецька К.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю № 09-01/21 від 01.02.2018,

від відповідача: не з'явився.

Суть спору:

02 березня 2018 року Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 09/88 від 22.01.2018 про стягнення з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Здоров'я» : основного боргу за спожиту теплову енергію в розмірі 191447,89 грн., інфляційних втрат в розмірі 932,88 грн., 3% річних в розмірі 1253,87 грн., пені в розмірі 11330,40 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: умов договору № 2511 від 01.01.2003 про постачання теплової енергії в гарячій воді; претензії № 565-Ю від 15.05.2017; листа відповідача від 23.05.2017 про укладення договору реструктуризації заборгованості; договору № 4 від 06.06.2017 про реструктуризацію заборгованості за отриману теплову енергію; часткового погашення відповідачем заборгованості; листа № 1121-Ю від 03.11.2017 про розірвання договору реструктуризації заборгованості; норм статей 526, 625 Цивільного кодексу України, статей 24, 25 Закону України «Про теплопостачання» та мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань щодо вчасного погашення існуючої заборгованості за отриману теплову енергію.

Відповідач у відзиві б/н від 04.04.2018 (вх. № 4088/18 від 05.04.2018) (з урахуванням зміненого відзиву б/н від 10.05.2018 (вх. № 5466/18 від 10.05.2018)) не заперечує проти суму боргу, але просить звернути увагу на той факт, що Казначейство України в Миколаївській області повернення субсидій за листопад та грудень 2017 року в сумі 45163,20 грн. на протязі 2017 року не перерахувало, а кошти були перераховані тільки у березні 2018 року. Уся сума була в той же день перерахована ПрАТ Миколаївська ТЕЦ повністю. Тому відповідач вважає, що оскільки його вини в цій сумі не було, то в розрахунок боргу на 01.01.2018 цю суму брати не можна.

Також відповідач зазначає, що ОСББ не є прибутковою організацією і не має змоги заробляти гроші, оскільки існує тільки за рахунок платежів мешканців будинку, і при таких умовах не може своєчасно виконати свої зобов'язання, від яких ніколи не відмовлялося.

При цьому, відповідач вважаючи, що несвоєчасна сплата виникла від незалежних від ОСББ причин, просить зменшити суму пені.

10.04.2018 у підготовчому засіданні судом оголошувалась перерва до 10.05.2018.

10.05.2018 на підставі заяв сторін б/н від 10.05.2018 (вх. № 5473/18) та б/н від 10.05.2018 (вх. № 5472/18), суд у відповідності до приписів ч. 6 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України розпочав розгляд справи по суті у той самий день після закінчення підготовчого засідання.

10.05.2018 судом оголошувалась перерва в судовому засіданні з розгляду по суті до 15.05.2018.

15.05.2018 за результатами розгляду справи, суд на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представника позивача та представника відповідача (у попередніх судових засіданнях), дослідивши надані докази у їх сукупності, суд -

В С Т А Н О В И В:

01 січня 2003 року , на підставі звертання-доручення відповідача від 01.12.2002, між ОСББ Здоров'я , як споживачем, та ВАТ Миколаївська ТЕЦ , найменування якого в подальшому було змінено на ПрАТ Миколаївська ТЕЦ , як енергопостачальною організацією, укладено договір № 2511 про постачання теплової енергії в гарячій воді, згідно з предметом якого енергопостачальна організація взяла на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

За умовами договору споживач теплової енергії зобов'язався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором (пп. 3.2.2).

Розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться по тарифах, встановлених ВАТ Миколаївська ТЕЦ , в грошовій формі або по узгодженню сторін іншими, не забороненими діючим законодавством, засобами (п. 6.1 договору).

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.2 договору).

Споживач 20 числа місяця, що передує розрахунковому періоду, сплачує енергопостачальній організацій вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця (п. 6.3 договору).

Споживачу щомісяця направляється акт приймання-передачі теплової енергії в гарячій воді (за формою додатка № 4) за попередній місяць. Споживач зобов'язаний протягом 5 календарних днів підписати зазначений акт і один екземпляр направити на адресу енергопостачальної організації. У випадку відсутності протягом 5 днів мотивованого відмовлення від підписання або неповернення підписаного екземпляра енергопостачальній організації, акт приймання-передачі теплової енергії в гарячій воді вважається прийнятим споживачем і кількість спожитої теплової енергії визнаною по розрахунках енергопостачальної організації (п. 6.6 договору).

Розділом 7 договору сторони узгодили, що за невиконання або неналежне виконання сторонами зобов'язань за договором винна сторона відшкодовує іншій завдані збитки без зарахування неустойки. Відшкодування збитків та сплата неустойки не звільняє від виконання зобов'язань, крім випадків письмової відмови сторони.

Споживач несе відповідальність, зокрема, за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію у вигляді пені в розмірі на 0,5% належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діє в період, за який нараховується пеня відповідно до Закону України від 22.11.1996 № 543/96-ВР (пп. 7.2.3 договору).

У відповідності до п.10.1 цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 1 січня 2004 року, з правом його пролонгації (п. 10.4).

Договір скріплений підписами та печатками обох сторін.

У додатку № 1 до вищевказаного договору відображені дані про об'єкти теплоспоживання ОСББ Здоров'я ; в додатку № 1/1 зафіксовано обсяги постачання теплової енергії споживачу в меж опалювальний період; додаток № 2 фіксує схему теплотраси, що перебуває на балансі споживача; у додатку № 3 закріплено умови припинення подачі теплової енергії; додаток № 4 - Акт прийому передачі теплової енергії в гарячій воді .

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу, інфляційних втрат, 3% річних та пені внаслідок порушення останнім взятих на себе договірних зобов'язань по своєчасній оплаті спожитої теплової енергії.

Отже, спірні відносини, які виникли між сторонами регулюються положеннями чинного законодавства про теплопостачання.

Закон України Про теплопостачання (далі - Закон) визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.

Згідно зі статтею 1 Закону:

постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору;

споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору;

суб'єкти відносин у сфері теплопостачання - фізичні та юридичні особи незалежно від організаційно-правових форм та форми власності, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, теплосервісні організації, споживачі, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування;

теплогенеруюча організація - суб'єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію;

теплотранспортуюча організація - суб'єкт господарської діяльності, який здійснює транспортування теплової енергії;

теплопостачальна організація - суб'єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії;

теплосервісна організація - суб'єкт господарської діяльності з технічного обслуговування засобів виробництва, транспортування та споживання теплової енергії;

транспортування теплової енергії - господарська діяльність, пов'язана з передачею теплової енергії (теплоносія) за допомогою мереж на підставі договору.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 4 ст. 24 Закону споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, відповідних нормативно-правових актів та виконання приписів органів, уповноважених здійснювати державний нагляд за режимами споживання теплової енергії згідно із законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 25 Закону у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

За змістом п. 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007, споживач теплової енергії зобов'язаний, зокрема, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Судом встановлено, що станом на час розгляду справи в суді, укладений між сторонами договір № 2511 від 01.01.2003 про постачання теплової енергії в гарячій воді є діючим.

За інформацією позивача, яка не спростована відповідачем, енергопостачальною організацією в опалювальних періодах 2014-2015, 2015-2016, 2016-2017 роки споживачу постачалася теплова енергія в гарячій воді. Проте, станом на 15.05.2017, у зв'язку з порушенням умов договору № 2511 від 01.01.2003 в частині проведення розрахунків за спожиту теплову енергію, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 422347,89 грн.

Наявні в матеріалах справи докази свідчать, що:

16.05.2017 позивач направив відповідачу претензію № 565-Ю від 15.05.2018 на суму 422347,89 грн.

23.05.21017 відповідач звернувся до позивача з листом № 41 від 16.5.2017 з проханням укласти договір реструктуризації боргу за надані ПрАТ Миколаївська ТЕЦ послуги.

06 червня 2017 року між сторонами укладено договір № 4 про реструктуризацію заборгованості за отриману теплову енергію, згідно з предметом якого енергопостачальна організація та споживач підтвердили, що заборгованість за договором № 2511 від 01.01.2003, станом на 30.05.2017, за отриману теплову енергію на опалення та гаряче водопостачання становить 422347,89 грн. (п. 1.1).

Енергопостачальна організація надала споживачу розстрочку в погашенні заборгованості за отриману теплову енергію на опалення та гаряче водопостачання, яка утворилась за період січень 2017 року - березень 2017 року в сумі 422347,89 грн. , що не охоплена рішеннями судів та іншими договорами реструктуризації, згідно з графіком погашення заборгованості:

- червень 2017 року: 46927,54 грн.;

- липень 2017 року: 46927,54 грн.;

- серпень 2017 року: 46927,54 грн.;

- вересень 2017 року: 46927,54 грн.;

- жовтень 2017 року: 46927,54 грн.;

- листопад 2017 року: 46927,54 грн.;

- грудень 2017 року: 46927,54 грн.;

- січень 2018 року: 46927,54 грн.;

- лютий 2018 року: 46927,57 грн.;

Всього: 422347,89 грн. (п. 1.2 договору).

Споживач в термін до 28 числа кожного місяця, погашає заборгованість згідно графіка цього договору (п. 1.3).

Оплата здійснюється на розподільчий рахунок 260394001411 у АТ Ощадбанк , МФО 326461, код 30083966 з обов'язковим посиланням у квитанціях на номер та дату цього договору (п. 1.4).

У відповідності до розділу 2 договору: споживач зобов'язаний своєчасно погасити борг згідно з умовами цього договору (п. 2.1); енергопостачальна організація має право розірвати цей договір, в односторонньому порядку, у разі несвоєчасного погашення заборгованості (п. 2.3).

У разі несвоєчасного внесення плати за цим договором споживачу нараховується пеня у розмірі 0,09%, за кожен день прострочення, визначеної з розрахунку не більше двох облікових ставок НБУ і не більше ніж 100% загальної суми залишку реструктуризованої заборгованості (п. 3.1 договору).

У відповідності до п. 4.1 договір набуває чинності з моменту укладення і їй до 28 лютого 2018 року.

Договір скріплений підписами та печатками обох сторін.

У зв'язку з неналежним виконанням споживачем взятих на себе договірних зобов'язань, позивач 03.11.2017 вручив відповідачу лист № 1121-Ю від 03.11.2017, в якому зазначив про розірвання в односторонньому порядку (у відповідності до п. 2.3) договору № 4 від 06.06.2017 про реструктуризацію заборгованості за отриману теплову енергію та вказав на необхідність здійснення повного погашення заборгованості за спожиту теплову енергію, яка станом на 02.11.2017 складає 269347,89 грн., у строк до 15.11.2017.

Наявні в матеріалах справи докази свідчать про часткове погашення відповідачем наявної заборгованості в розмірі 230900,00 грн. , про що свідчать наступні платіжні доручення:

- № 470 від 21.06.2017 на суму 47000,00 грн. (в період дії договору № 4 від 06.06.2017);

- № 493 від 28.07.2017 на суму 20000,00 грн. (в період дії договору № 4 від 06.06.2017);

- № 494 від 31.07.2017 на суму 26000,00 грн. (в період дії договору № 4 від 06.06.2017);

- № HSAV7BUZ1O від 07.08.2017 на суму 20000,00 грн. (в період дії договору № 4 від 06.06.2017);

- № 524 від 29.09.2017 на суму 10000,00 грн. (в період дії договору № 4 від 06.06.2017);

- № 539 від 10.10.2017 на суму 10000,00 грн. (в період дії договору № 4 від 06.06.2017);

- № 541 від 17.10.2017 на суму 10000,00 грн. (в період дії договору № 4 від 06.06.2017);

- № 554 від 24.10.2017 на суму 10000,00 грн. (в період дії договору № 4 від 06.06.2017);

- № 562 від 03.11.2017 на суму 10000,00 грн. (в період дії договору № 4 від 06.06.2017);

- № 107947304 від 16.11.2017 на суму 35000,00 грн. (після розірвання договору № 4 від 06.06.2017);

- № 598 від 30.11.2017 на суму 6900,00 грн. (після розірвання договору № 4 від 06.06.2017);

- № 601 від 05.12.2017 на суму 7000,00 грн. (після розірвання договору № 4 від 06.06.2017);

- № 604 від 11.12.2017 на суму 9000,00 грн. (після розірвання договору № 4 від 06.06.2017);

- № 606 від 14.12.2017 на суму 5000,00 грн. (після розірвання договору № 4 від 06.06.2017);

- № 632 від 19.12.2017 на суму 5000,00 грн. (після розірвання договору № 4 від 06.06.2017).

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення пред'явлених позовних вимог, виходячи з наступного:

Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 78 ГПК України).

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Доказів оплати позивачу заявленої до стягнення суми заборгованості за договором, станом на час прийняття рішення судом, відповідачем не надано, розрахунок заявлених позивачем до стягнення сум відповідачем не спростовано.

В спірних правовідносинах відповідачем дійсно порушені норми та приписи чинного законодавства, в зв'язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

При цьому, надана відповідачем банківська виписка за березень 2018 року не може бути прийнята судом у якості доказів на підтвердження погашення заборгованості договором № 2511 від 01.01.2003 за період січень 2017 року - березень 2017 року , оскільки призначенням платежу в цих оплатах вказано договір № 4 від 06.06.2017 про реструктуризацію, який вже більш як півроку є розірваним.

Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу за спожиту теплову енергію в розмірі 191447,89 грн. є цілком обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

За приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов'язання).

Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв'язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.

Стаття 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язання.

На підставі статті 625 ЦК України позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних станом на 26.12.2017.

Судом за допомогою програми «Законодавство» перевірено надані позивачем розрахунки, внаслідок чого суд погоджується із нарахованими позивачем сумами інфляційних витрат в розмірі 932,88 грн. та 3% річних в розмірі 1253,87 грн., тому в цій частині позовні вимоги також є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 5 ст. 25 України Про теплопостачання у разі несвоєчасної сплати платежів за споживання теплової енергії споживач сплачує пеню за встановленими законодавством або договором розмірами.

Водночас, у відзиві б/н від 04.04.2018 (вх. № 4088/18 від 05.04.2018) (з урахуванням зміненого відзиву б/н від 10.05.2018 (вх. № 5466/18 від 10.05.2018)) відповідач просить суд зменшити розмір пені.

У судовому засіданні 10.05.2018 представник відповідача просив зменшити розмір пені на 50%.

Представник позивача проти такого розміру зменшення пені заперечував.

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно із ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Підпунктом 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 (із змінами) визначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Враховуючи те, що по-перше, відповідач все ж таки намагався виконувати умови договору шляхом здійснення на погашення заборгованості за отриману теплову енергію, по-друге, беручи до уваги те, що відповідач є неприбутковою організацією, та оскільки в матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем негативних наслідків внаслідок порушення відповідачем свого зобов'язання з оплати отриманої теплової енергії, то суд вважає за можливе зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача до 50% від встановленого судом розміру та стягнути з відповідача пеню в сумі 5665,20 грн.

За таких обставин, суд відмовляє позивачу в стягненні з відповідача пені в сумі 5665,20 грн.

Враховуючи викладені норми та обставини, позов підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 86, 129, 218, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Здоров'я» (54008, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код 23038761) на користь Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» (54020, м. Миколаїв, Каботажний спуск, 18; ідентифікаційний код 30083966) 191447,89 грн. - основного боргу, 932,88 грн. - інфляційних, 1253,87 грн. - 3% річних, 5665,20 грн. - пені та 2989,50 грн. судового збору.

3. В частині позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 5665,20 грн. (50%) - відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано 24 травня 2018 року.

Суддя О.Г. Смородінова