Рішення

від 21.05.2018 по справі 916/459/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/459/18 Господарський суд Одеської області у складі судді Лічмана Л.В.,

секретар судового засідання Цісельський К.О.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: ОСОБА_1,

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ,,АЛЬ-СОФІЯ» до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ТЕЛАР» про стягнення 113766,80 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.03.2018 р. відкрито провадження у справі, задоволено письмове клопотання позивача про розгляд справи № 916/459/18 в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 06.04.2018 р.

Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.04.2018 р. з урахуванням іншої ухвали Господарського суду Одеської області від 06.04.2018 р. про виправлення описки відкладено розгляд справи на 02.05.2018 р.

Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.05.2018 р. оголошено перерву в судовому засіданні до 21.05.2018 р.

Позивач повідомлений про час і місце засідань господарського суду, що підтверджується, зокрема, повідомленням про вручення поштового відправлення та розписками представника позивача, наданими в судових засіданнях 06.04.2018 р. та 02.05.2018 р. Ухвали Господарського суду Одеської області, надіслані на адреси Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ТЕЛАР» та засновника Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ТЕЛАР» ОСОБА_2, зазначені у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулись до суду з відмітками поштової установи про закінчення терміну зберігання та про те, що за вказаною адресою не знаходиться, відповідно. З урахуванням змісту п.5 ч.6 ст.242 ГПК України та відсутності повідомлення про іншу адресу Товариство з обмеженою відповідальністю ,,ТЕЛАР» вважається належним чином повідомленим про час і місце засідань суду, тому неявка представника не перешкоджає їх проведенню.

Згідно із приписами ст.ст.233,240 ГПК України в судовому засіданні 21.05.2018 р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю ,,АЛЬ-СОФІЯ» (далі - ТОВ ,,АЛЬ-СОФІЯ» ) звернулось в Господарський суд Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ТЕЛАР» (далі - ТОВ ,,ТЕЛАР» ) про стягнення заборгованості у розмірі 113766,80 грн., з яких 98800,00 грн. основного боргу, 3008,88 грн. 3% річних та 11957,92 грн. інфляційних нарахувань, вказуючи на неукладення між сторонами договору поставки та безпідставне перерахування позивачем на підставі виставлених відповідачем рахунків від 12.01.2017 р. № 19 та від 05.03.2017 р. № 22 грошових коштів. Крім того позивач просить покласти на відповідача судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1762,00 грн.

Обґрунтовуючи позов, ТОВ ,,АЛЬ-СОФІЯ» посилається на приписи ст.ст.180, 181,265 ГК України, ст.ст.387,625,1212,1213 ЦК України, абз.2 п.1.23, п.1.24 Закону України ,,Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 р. № 2346-ІІІ (із змінами), Указу Президента України ,,Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України» від 16.03.1995 р. № 227/95, Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 21, постанови Верховного Суду України від 24.09.2014 р. по справі № 6-122цс14, від 14.10.2014 р. по справі № 3-129гс14, від 25.02.2015 р. по справі № 3-11гс15, від 02.02.2016 р. по справі № 6-3090цс15, платіжні доручення від 17.01.2017 р. № 412 та від 10.03.2017 р. № 667, рахунки від 12.01.2017 р. № 19 та від 05.03.2017 р. № 22, лист-претензію від 24.10.2017 р. № 27 та докази її направлення відповідачу тощо.

Відповідач письмовий відзив на позов не подав та жодного разу не скористався наданим ст.42 ГПК України правом на участь у засіданнях суду, з огляду на що розгляд справи здійснено за відсутності його представника та за наявними у ній доказами.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши відповідність доводів позивача фактичним обставинам справи та нормам українського законодавства, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

ТОВ ,,АЛЬ-СОФІЯ» перераховано на користь ТОВ ,,ТЕЛАР» 98800,00 грн., доказом чого являються платіжні доручення від 17.01.2017 р. № 412 на суму 39000,00 грн. та від 10.03.2017 р. № 667 на суму 59800,00 грн., з реквізитів „Призначення платежу» яких вбачається, що перераховані кошти є оплатою за брус обр. сосна 100х100х4000, дошку обр. сосна 25х100х4000, дошку обр. сосна 50х100х4000 та брус обр. сосна 100х100х4000, дошку обр. сосна 50х100х4000, дошку обр. сосна 40х200х4000, згідно рахунків від 12.01.2017 р. № 19 та від 05.03.2017 р. № 22.

Вказуючи на те, що жодних договорів між сторонами не укладалось, тому відсутні правові передумови для сплати 98800,00 грн., ТОВ ,,АЛЬ-СОФІЯ» направлено на адресу ТОВ ,,ТЕЛАР» лист-претензію від 24.10.2017 р. № 27, в якій викладено прохання повернути в строк до 03.11.2017 р. безпідставно отримані кошти.

Залишення вимоги без відповіді та без виконання спричинило звернення з позовною заявою в рамках провадження у даній справі.

Згідно із приписами ч.ч.1,2,3 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Наявні в матеріалах справи документи, які не містять доказів укладання між сторонами будь-якого договору, свідчать про те, що належні ТОВ ,,АЛЬ-СОФІЯ» грошові кошти, сплачені за платіжними дорученнями від 17.01.2017 р. № 412 на суму 39000,00 грн. та від 10.03.2017 р. № 667 на суму 59800,00 грн., на теперішній час утримуються ТОВ ,,ТЕЛАР» без достатніх на те підстав.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Господарський суд, проаналізувавши наведені вище приписи чинного законодавства, зазначає, що ч.1 ст.1212 ЦК України, де закріплено право особи вимагати повернення належного їй майна, безпідставно набутого іншою особою, не передбачено строк, протягом якого має відбутись таке повернення.

Відтак, набуте без достатньої правової підстави майно підлягає поверненню за правилами ч.2 ст.530 ЦК України в семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Зі змісту наданої до позовної заяви поштової накладної, яка підтверджує надсилання ТОВ ,,АЛЬ-СОФІЯ» листа-претензії від 24.10.2017 р. № 27 на адресу ТОВ ,,ТЕЛАР» , наведену у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вбачається, що в графі ,,Отримувач» міститься датована 25.10.2017 р. відмітка про ухилення відповідачем від одержання вимоги стосовно повернення безпідставно отриманих коштів, у зв'язку з чим господарський суд вважає, що повернення безпідставно отриманих коштів мало бути здійснено після закінчення семиденного строку з дня відмови ТОВ ,,ТЕЛАР» від отримання вказаного вище листа-претензії, тобто до 01.11.2017 р. включно.

З огляду на те, що на момент подачі позовної заяви обов'язок відповідача повернути кошти в сумі 98800,00 грн. не виконано, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки матеріалами справи доведено порушення відповідачем грошового зобов'язання, господарський суд дійшов висновку, що ТОВ ,,ТЕЛАР» має сплатити:

- 4316,15 грн. інфляційних втрат, нарахованих на суму 98800,00 грн. за період з листопада 2017 р. (згідно ч.2 ст.530 ЦК України першим днем нарахування інфляційних втрат на вказану суму є 02.11.2017 р.) по лютий 2018 р. включно (кінцевою датою нарахування інфляційних втрат у тексті позовної заяви вказано 28.02.2018 р.);

- 966,35 грн. 3% річних, нарахованих на суму 98800,00 грн. за період з 02.11.2017 р. (згідно ч.2 ст.530 ЦК України першим днем нарахування 3% на вказану суму є 02.11.2017 р.) по 28.02.2018 р. включно (кінцевою датою нарахування 3% річних у тексті позовної заяви вказано 28.02.2018 р.).

Отже, позов про стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань слід задовольнити частково в зв'язку з допущеними методологічними помилками в їх розрахунку, суть яких полягає у неврахуванні приписів ч.2 ст.530 ЦК України для визначення моменту виникнення у відповідача обов'язку повернути безпідставно отримані кошти.

Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.129,233,237,238,240,241 ГПК України, вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ТЕЛАР» (65069, м. Одеса, вул. Дунаєвського, буд. 1, офіс 210, код 39502947) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ,,АЛЬ-СОФІЯ» (65009, м. Одеса, Французький бульвар, буд. 66/2, офіс 705, код 40079647) 98800/дев'яносто вісім тисяч вісімсот/ грн. 00 коп. основного боргу, 4316/чотири тисячі триста шістнадцять/ грн. 15 коп. інфляційних нарахувань, 966/дев'ятсот шістдесят шість/ грн. 35 коп. 3% річних та 1612/одну тисячу шістсот дванадцять/ грн. 01 коп. судового збору.

В решті позову про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного його тексту і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного господарського суду.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 24 травня 2018 р.

Суддя Л.В. Лічман