Рішення

від 16.05.2018 по справі 921/100/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 травня 2018 року м. ТернопільСправа № 921/100/18

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гирили І.М.

при секретарі судового засідання Коляска І.І.

Розглянув матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз", від імені якого діє філія "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз", вул. І. Рубчака, 3, м. Львів, 49053

до відповідача Відділу освіти Бережанської районної державної адміністрації, вул. Шевченка, 15, м. Бережани, Тернопільська область, 47501

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій

За участі представників:

Позивача: Гасай Мар'яни Борисівни - уповноваженої, довіреність б/н від 29.12.2017

Відповідача : Миколишин Ольги Богданівни - уповноваженої, довіреність № 208/01-17 від 16.04.2018; Шпирки Наталії Федорівни - уповноваженої, довіреність № 209/01-17 від 16.04.2018

В порядку ст. ст. 8, 222 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Акорд".

Суть справи:

Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" від імені якого діє філія "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом про стягнення з Відділу освіти Бережанської районної державної адміністрації - 4 621 грн 20 коп., з яких: 4 366 грн 90 коп. - основний борг; 196 грн 69 коп. - пеня, 18 грн 31 - 3% річних та 39 грн 30 коп. інфляційні втрати (з врахуванням прийнятої судом заяви позивача за № 2505 вих-18-154 від 04.04.2018 (вх. № 8900) про збільшення позовних вимог).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо своєчасної оплати вартості наданих у грудні місяці 2017 року згідно Договору на транспортування природного газу магістральними газопроводами № 1401000392 від 11.01.2017 послуг, внаслідок чого у позивача виникло право на звернення до суду із даним позовом.

В підтвердження наведеного до матеріалів справи долучено: Договір на транспортування природного газу магістральними газопроводами №1701000392 від 11.01.2017, акт наданих послуг № 12-17-1701000392 від 31.12.2017, розрахунок суми позовних вимог, а також інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 27.03.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 921/100/18; постановлено розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження; розгляд справи № 921/51/18 по суті призначено на 16:20 год. 16.04.2018. Ухвалами суду від 16.04.2018 та від 23.04.2018 розгляд справи було відкладено на 12:30 год. 23.04.2018 та, відповідно, на 10:00 год. 16.05.2018 з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду.

Поряд із цим, 04.04.2018 на адресу Господарського суду Тернопільської області від позивача надійшла заява за № 2505 вих-18-155 від 04.04.2018 (вх. № 8901) про відмову від позову в частині стягнення 4 366,90 грн заборгованості за надані у грудні 2017 року послуги з транспортування природного газу згідно договору на транспортування природного газу №1701000392 від 11.01.2017.

В судове засідання 16.05.2018 повноважні представники відповідача прибули. Факт надання позивачем у грудні місяці 2017 року послуг з транспортування природного газу на суму 4 366,90 грн згідно Акту №12-17-1701000392 не заперечили. Однак позовних вимог не визнали з підстав, викладених у відзив на позовну заяву за №183/01-17 від 02.04.2018 (вх. №9012) та відзиві на заяву про збільшення позовних вимог за №237/01-17 від 27.04.2018 (вх. №10656 від 05.05.2018). Зазначили, що Відділ освіти Бережанської районної державної адміністрації є бюджетною установою, видатки проводяться в межах відповідного фактичного фінансування на підставі кошторисних призначень. Просять суд врахувати, що оплату за транспортування газу відповідно до Договору №1701000392 від 11.01.2017 було здійснено одразу після поступлення коштів. Раніше проплата по договору не здійснювалась у зв'язку із відсутністю кошторисних призначень. На час звернення позивача із даним позовом до суду заборгованість в сумі 4 336,90 грн була погашена в повному обсязі (належним чином засвідчена копія платіжного доручення №1 від 12.03.2018 на суму 4 336,90 грн - в матеріалах справи). Окрім того, вважають, що причиною несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язань за вказаним вище правочином була відсутність розрахункового рахунку від позивача. Також, вказують, що оскільки строк дії Договору сторонами визначено до 31.12.2017, а останнім днем, коли установа могла провести розрахунок за надані позивачем у грудні 2017 року послуги з транспортування природного газу було 26 грудня 2017 року, відтак саме в цей день у відповідача виникла необхідність закриття зазначеного Договору. Звертають увагу, що відповідач неодноразово звертався до позивача з проханням надати відповідний рахунок, проте усі його звернення були залишені без відповіді та задоволення.

Присутній в судовому засіданні повноважний представник позивача позовні вимоги в частині заявлених до стягнення (з врахуванням прийнятої судом заяви про збільшення позовних вимог) сум пені, 3% річних та інфляційних нарахувань підтримав в повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві, наданій в судове засідання 16.05.2018 відповіді на відзив та посилаючись на долучені до матеріалів справи докази. Провадження у справі в частині стягнення 4 366,90 грн основного боргу просив закрити на підставі п. 4 ст. 231 ГПК України. Окрім того, посилаючись на положення ст. 130 ГПК України, просив повернути сплачений при зверненні до суду судовий збір пропорційно до розміру вказаних вимог. Вважає, що відсутність кошторисних призначень не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Зауважив, що положеннями укладеного між сторонами правочину встановлено, що остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів. При цьому, Акт наданих послуг за звітний місяць Газотранспортне підприємство зобов'язане направити Замовнику до п'ятнадцятого числа місяця, наступного за звітним.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях доводи та пояснення повноважних представників сторін, дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши наявні у справі письмові докази, суд встановив:

11.01.2017 року між Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз", Газотранспортне підприємство/позивач, з однієї сторони, та Відділом освіти Бережанської районної державної адміністрації, Замовник/відповідач, з другої сторони, укладено Договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1701000392 (далі-Договір), за умовами якого Газотранспортне підприємство (позивач по справі) зобов'язується надати Замовнику (відповідачу по справі) послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу Замовника від пунктів приймання - передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій (далі - ГРС), а Замовник зобов'язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбаченому умовами Договору (п.1.1. р. 1 Договору).

Річний плановий обсяг транспортування природного газу (далі-газ) Замовника складає 30 000, 00 тис. куб.м.

Пунктом п. 3.1 Договору встановлено, що послуги з транспортування газу оформлюються Газотранспортним підприємством і Замовником актами наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами (далі - акти наданих послуг).

Газотранспортне підприємство до п'ятнадцятого числа місяця, наступного за звітним місяцем направляє Замовнику два примірники акта наданих послуг за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою Газотранспортного підприємства. Замовник протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов'язується повернути Газотранспортному підприємству один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою Замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг, або надати у письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. Акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків Замовника з Газотранспортним підприємством (п. п. 3.2-3.4 Договору).

У відповідності до п. 5.1 - 5.2 Договору сторони визначили, що розрахунки за послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами здійснюються за тарифами, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, розміщуються на її офіційному веб-сайті та друкуються у Офіційному бюлетні НКРЕКП. Газотранспортне підприємство зобов'язується розміщувати інформацію про чинні тарифи на своєму офіційному веб-сайті. Тарифи, визначені в пункті 5.1. Договору, є обов'язковими для Сторін з дати набрання ними чинності. Визначена на їх основі вартість послуги буде застосовуватись сторонами при складанні актів наданих послуг та розрахунках за ці послуги згідно з умовами Договору.

Розрахунковий період за Договором становить один місяць з 9 00 години першого дня місяця до 9 00 години першого дня наступного місяця включно. Вартість послуг з транспортування газу за місяць визначається як добуток тарифу на загальну кількість протранспортованого газу, визначеного згідно з розділом 4 Договору та податку на додану вартість. Вартість фактично наданих Газотранспортним підприємством Замовнику послуг за звітний місяць визначається на підставі акта наданих послуг (п. п. 5.3-5.4 Договору).

П. 5.5 Договору сторони передбачили, що оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється Замовником (крім гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Газотранспортного підприємства на умовах 100 відсотків попередньої оплати за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснюватись транспортування газу. Замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідних місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до Акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів. У платіжних дорученнях Замовник повинен обов'язково вказувати номер Договору, дату його підписання та звітний період (місяць, рік), за який здійснюється оплата. У випадку, якщо в платіжних дорученнях Замовника не зазначено номер Договору, дата його підписання, звітний період (місяць, рік) за який здійснюється оплата, Газотранспортне підприємство зараховує кошти, що надійшли від Замовника, у першу чергу як погашення заборгованості за надані послуги з транспортування газу, що виникла перша за часом у попередніх періодах.

Згідно п. 11.1 Договору останній набирає чинності з дня його підписання та укладається на строк до 31.12.2017. Договір вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

В силу приписів ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору на транспортування природного газу магістральними газопроводами №1701000392 від 11.01.2017.

Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога ПАТ "Укртансгаз" до Відділу освіти Бережанської РДА про стягнення основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних нарахувань за неналежне виконання вказаного вище правочину.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем і відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору про надання послуг, згідно якого, в силу ст. 901 Цивільного кодексу України, одна сторона одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до положень ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Ст. 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивач у грудні місяці 2017 року згідно Акту № 12-17-1701000392 від 31.12.2017 надав, а відповідач отримав послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в обсязі 36,102 тис. куб. м на суму 4 366, 90 грн.

Присутні в судовому засіданні 16.05.2018 повноважні представники відповідача факт отримання Відділом освіти Бережанської районної державної адміністрації послуг з транспортування природного газу у грудні місяці 2017 року у наведених вище обсягах підтвердили.

Поряд з цим, 04.04.2018 позивач звернувся до суду із заявою за № 2505 вих-18-155 від 04.04.2018 (вх. № 8901), яка підтримана його повноважним представником у судовому засіданні 16.05.2018, про відмову від позову в частині заявленої до стягнення заборгованості за надані згідно Договору №1701000392 від 11.01.2017 у грудні місяці 2017 року послуги з транспортування природного газу в розмірі 4 366, 90 грн у зв'язку із її сплатою відповідачем.

В силу приписів п. 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог) , відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу .

Відмова позивача від позову - це безумовна відмова від судового захисту матеріального права. Однак відмова від позову не означає відмови від матеріального права як такого. Часткова відмова від позову можлива у випадку, коли в одній позовній заяві об'єднано дві чи більше вимог і позивач відмовився від частини цих вимог.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

Ч. 5 ст. 191 ГПК України встановлено, що суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом (п. 47 ч. 1 ст. 231 ГПК України).

Судом встановлено, що: подана позивачем заява про відмову від позову підписана його повноважним представником - Гасай М.Б., яка відповідно до довіреності від 29.12.2017 (наявна в матеріалах справи) наділена, зокрема, правом відмови від позову; обґрунтована - сплатою 14.03.2018 відповідачем - Відділом освіти Бережанської районної державної адміністрації згідно платіжного доручення № 1 заявленої до стягнення заборгованості в сумі 4 366 грн 90 коп. за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами за договором № 1701000392 від 11.01.2017.

Аналізуючи зміст заяви про відмову від частини позовних вимог та підстави звернення до суду з останньою, суд вважає, що в даному випадку дії представника позивача не суперечать чинному процесуальному законодавству України та інтересам особи, яку він представляє - Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз", від імені якого діє філія "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз".

За даних обставин суд приймає відмову позивача від позовних вимог в частині стягнення заборгованості в сумі 4 366 грн 90 коп. за надані протягом грудня місяця 2017 року послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами за договором № 1701000392 від 11.01.2017 та, відповідно, закриває провадження у справі в даній частині позовних вимог.

Поряд із цим, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦК України).

Зважаючи на наведені вище приписи чинного законодавства, враховуючи порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати вартості наданих позивачем у грудні місяці 2017 року послуг з транспортування природного газу згідно Договору №1701000392 від 11.01.2017, позивачем, з врахуванням вартості наданих протягом вказаного періоду послуг, встановленого умовами Договору терміну розрахунків, дати здійсненої відповідачем оплати, заявлено до стягнення 3% річних в загальній сумі 18,31 грн та інфляційні втрати в розмірі 39,30 грн.

З наданого позивачем розрахунку 3% річних вбачається, що останні нараховані за період з 22.01.2018 по 13.03.2018.

Розглянувши проведений позивачем розрахунок 3% річних, суд, за допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга", з врахуванням вартості наданих позивачем та отриманих відповідачем у грудні місяці 2017 року послуг з транспортування природного газу, передбаченого умовами договору терміну здійснення розрахунків та, відповідно, здійсненого відповідачем розрахунку, провів перерахунок заявленої до стягнення суми 3% річних.

Згідно проведеного судом перерахунку позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в загальній сумі 18 грн 31 коп. є правомірними та такими, що підлягають до задоволення (проведений судом розрахунок - в матеріалах справи ).

З наданого позивачем розрахунку інфляційних нарахувань вбачається, що останні нараховані за період з 01.12.2017 по 31.03.2018.

Згідно проведеного судом за допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга" перерахунку інфляційні втрати в сумі 39 грн 30 коп. нараховані позивачем за вказаний період правомірно, а позов в даній частині є таким, що підлягає до задоволення (проведений судом розрахунок - в матеріалах справи ).

При цьому, суд вважає за доцільне зазначити, що за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Таким чином, 3% річних та інфляційні нарахування входять до складу грошового зобов'язання.

Окрім того, відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Ст. 209 ЦК України встановлено, що особа, яка не виконала зобов'язання або виконала його неналежним чином несе майнову відповідальність на умовах, передбачених законом або договором.

Ч. 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно вимог ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. ст. 546-551 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання і її розмір (ч. 2 ст. 551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 ГК України, в силу якої у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В силу ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що пеня нараховується в розмірі, встановленому умовами договору, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який стягується пеня.

Окрім того, відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.3. р. 7 Договору сторони узгодили, що у разі порушення Замовником строків оплати, передбачених розділом 5 Договору, із Замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

На підставі наведених вище норм чинного законодавства та умов Договору, враховуючи порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати вартості наданих позивачем у грудні місяці 2017 року послуг з транспортування природного газу, позивачем, з врахуванням вартості наданих послуг, передбаченого умовами договору терміну здійснення розрахунку та проведеної відповідачем оплати, за період з 22.01.2018 по 13.03.2018 нараховано та заявлено до стягнення пеню в загальній сумі 196 грн 69 коп.

Суд, за допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга", в межах визначеного позивачем періоду, з врахуванням вартості наданих позивачем та отриманих відповідачем у грудні місяці 2017 року послуг з транспортування природного газу, передбаченого умовами договору терміну здійснення розрахунків та, відповідно, здійсненого відповідачем розрахунку, провів перерахунок заявленої до стягнення суми пені , згідно якого вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 196 грн 69 коп. пені є правомірними та такими, що підлягають до задоволення (проведений судом перерахунок - в матеріалах справи).

Ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Окрім того, предметом судового розгляду є заява позивача, підтримана його повноважним представником в судовому засіданні 16.05.2018, про повернення 50% сплаченого при поданні позову судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у даній справі та повернення позивачу судового збору суд виходив з наступного:

В силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

П. 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України" господарським судам роз'яснено, що правило щодо розподілу сум судового збору у справах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, пропорційно розміру задоволених позовних вимог застосовується також і у випадках, коли судовий збір сплачено за мінімальною (визначеною Законом) ставкою.

Ст. 130 ГПК України передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду. У разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову , визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову (ч. ч. 1, 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір").

Таким чином, враховуючи наведені вище приписи чинного законодавства, беручи до уваги закриття провадження у справі № 921/100/18 в частині позовних вимог щодо стягнення основного боргу в сумі 4 366 грн 90 коп., у зв'язку із частковою відмовою позивача від позову до початку розгляду справи по суті, розмір задоволених позовних вимог, суд прийшов до висновку, що витрати по сплаті судового збору в сумі 96 грн 96 коп. (пропорційно до розміру задоволених позовних вимог) підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача; судовий збір в сумі 832 грн 52 коп. (50%) підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 73-75, 86, 91, 123, 129, 130, 232, 236, 238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відділу освіти Бережанської районної державної адміністрації, вул. Шевченка, 15, м. Бережани, Тернопільська область, ідентифікаційний код 02145910, на користь Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз", в особі Філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз", вул. І. Рубчака, 3, м. Львів, ідентифікаційний код 25560823:

- 196 грн 69 коп. пені;

- 18 грн 31 коп. три проценти річних;

- 39 грн 30 коп. - інфляційних втрат;

- 96 грн 96 коп. в повернення витрат по сплаті судового збору.

3. Провадження у справі № 921/100/18 в частині стягнення основного боргу в сумі 4 366 грн 90 коп. закрити.

4. Повернути Публічному акціонерному товариству "Укртрансгаз", в особі Філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз", вул. І. Рубчака, 3, м. Львів, ідентифікаційний код 25560823, із Державного Бюджету України 832 грн 52 коп. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення № 6299 від 20 березня 2018 року.

Оригінал платіжного доручення № 6299 від 20 березня 2018 року на суму 1762 грн знаходиться в матеріалах справи № 921/100/18.

5. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч.1 ст. 241 ГПК України).

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст.ст. 256-257 ГПК України, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", від імені якого діє філія "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз", вул. І. Рубчака, 3, м. Львів, 49053, ідентифікаційний код 25560823.

Відповідач: Відділ освіти Бережанської районної державної адміністрації, вул. Шевченка, 15, м. Бережани, Тернопільська область, 47501, ідентифікаційний код 02145910.

Повне судове рішення складено 24.05.2018

Суддя І.М. Гирила