Рішення

від 19.04.2018 по справі 808/2941/17

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 квітня 2018 року Справа № 808/2941/17 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стрельнікової Н. В.,

за участю секретаря Фесик А.В.

представників позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжі адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Долинська» ,

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

тертя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: фізична особа-підприємець ОСОБА_4,

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Долинська» (надалі - позивач) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Запорізькій області (надалі - відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0009661414 від 17.07.2017 та №0009671414 від 17.07.2017.

В обґрунтування позову зазначено, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними, оскільки податкові зобов'язання фактично нараховані без наявності доказів порушення Позивачем вимог податкового законодавства. Відповідачем не прийнято до уваги наявність первинних документів, що підтверджують фактичний руху активів в результаті здійснених господарських операцій та дотримання підприємством порядку відображення податкового кредиту за наявності належним чином оформленої податкової накладної у формі, передбаченої нормами податкового законодавства, діючих на момент виникнення податкових зобов'язань.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, просили позов задовольнити з підстав викладених у позові та відповіді на відзив (вх. 38122 від 13.03.2018) .

Представник відповідача проти позову заперечує з підстав викладених у письмових запереченнях (вх. №35558 від 13.12.2017) та письмовому відзиві на позов (вх. №4536 від 12.02.2018), просить відмовити у задоволені позову.

Стверджує, що встановлені в ході перевірки факти доводять нереальність господарських операцій ТОВ Агрофірма Долинська з ФОП ОСОБА_4 та ТОВ Бізон - Імпорт , у зв'язку з чим, позивачем завищено податковий кредит з ПДВ по операціях з вказаними контрагентами у сумі 441 739 грн. Вважає спірні податкові повідомлення-рішення законними та обґрунтованими.

Вислухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судом, у період з 29.05.2017 по 19.06.2017 року фахівцями ГУ ДФС у Запорізькій області на підставі направлення від 29.05.2017 №№1054, 1055, 1057, 1056, 1060, 1059, 1058, наказу №1263 від 18.05.2017 згідно із вимогами пп.20.1.4 п.20.1 ст. 20, пп.75.1.2 п.75.1 ст. 75, ст. 77 та пп. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України проведено планову документальну виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Долинська» (код ЄДРПОУ 03750374) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.03.2017, єдиного внеску за період з 01.01.2011 по 31.03.2017, за результатом якої складено Акт від 26.06.2017 №360/08-01-14-14/03750374.

У висновках Акту перевірки крім іншого встановлено порушення вимог:

п. 198.1, п. 198.3, п.198.5 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200, п.201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України в результаті чого:

-занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 407 324 грн. в т.ч. липень 2014 р. на суму 56 763 грн., серпень 2014 р. на суму 30986 грн., вересень 2014 р. на суму 208670 грн., вересень 2014 р. на суму 51239 грн., травень 2016 року. на суму 31333 грн. та серпень 2016 р. на суму 28333 грн.;

-завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за березень 2017 р. - 18667 грн.

п. 176.2 "б" ст. 176 ПК України, а саме: надання звітів за формою 1-ДФ за II кв., III кв., IV кв. 2014 р., І кв., II кв., III кв., IV кв. 2016 р. з недостовірними відомостями;

п.п. 170.1.4 п. 170 ПК України, а саме: занижено податок на доходи фізичних осіб, який підлягає сплаті до бюджету у сумі 7684,89 грн. у т.ч. за листопад 2014 р. у сумі 4115,47 грн., за грудень 2014 р. у сумі 3569,42 грн.

п.п. 168.1.1, п.п.168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПК України, а саме: заборгованість по утриманому та не перерахованому податку на доходи фізичних осіб у сумі 36300,00 грн., у т.ч. за січень 2017 р. у сумі 7165,06 грн., за лютий 2017 р. у сумі 15591,85 грн., за березень 2017 року у сумі 13543,09 грн.

За результатом розгляду заперечень позивача на висновки Акту перевірки відповідач ОСОБА_5 від 12.07.2017 №8816/10/08-01-14-14-08 залишив висновки акту без змін.

На підставі Акту перевірки від 26.06.2017 №360/08-01-14-14/03750374, контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

-№ НОМЕР_1 від 17.07.2017, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 18667 грн.

-№ НОМЕР_2 від 17.07.2017, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 509 155,00 грн., в тому числі за основним платежем - 407 324,00 грн., за штрафними санкціями - 101 831,00 грн.

Позивачем було подано скаргу про перегляд податкових повідомлень-рішень до ДФС України, Рішенням від 19.09.2017 №20840/6/99-99-11-01-01-25 скаргу залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Не погоджуючись із такими висновками контролюючого органу та прийнятими на їх підставі податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Зі змісту акту перевірки зазначено, що вказані порушення є наслідком того, що перевіркою не підтверджено здійснення реальних, товарних операцій між ТОВ Агрофірма Долинська з ФОП ОСОБА_4 та ТОВ Бізон - Імпорт . Підставою для такого висновку стало:

-відсутність в Акті виконаних робіт, що складений за результатом виконання ФОП ОСОБА_4 пуско-налагоджувальних робіт, повної розшифровки виду, обсягу, кількості виконаних робіт, а містить лише назву робіт;

-відсутність в податковій накладній коду товару УКТ ЗЕД, що був придбаний у ТОВ Бізон - Імпорт .

Так, 15 травня 2016 року між ТОВ Агрофірма Долинська (замовник) та ФОП ОСОБА_4 (підрядник) укладено договір №160516 на підрядні монтажні, пуско-налагоджувальні роботи. Згідно змісту укладеного договору ФОП ОСОБА_4 зобов'язаний виконати на користь позивача наступні підрядні роботи: монтаж металоконструкцій МК-100, монтаж зерноочищувального обладнання, виготовлення проїзної завальної ями 8x7 м., виготовлення піднавісу ями, обшивка ями та металоконструкцій профнастилом, монтаж зернопроводів та воздуховодів, виготовлення фундаментів під металоконструкцію МК- 100. Вартість робіт сторони узгодили у розмірі 470000,00 грн. в т.ч. ПДВ.

Відповідно до укладеної угоди господарська діяльність між суб'єктами господарювання відбувалася на підставі акту виконаних робіт від 25.08.2016 №ОУ-0000001, податкових накладних №2 від 24.05.2016, №1 від 30.06.2016, №1 від 22.08.2016, №1 від 06.09.2016.

Оплата здійснена наступними платежами: 24.05.2016 у сумі 188 000 грн., в т.ч. ПДВ 31333,33 грн., 30.06.2016 у сумі 50000 грн., в т.ч. 8 333,33 грн., 22.08.2016 у сумі 120 000 грн., 06.09.2016 у сумі 120 000 грн., в т.ч. ПДВ 18 666,66 грн.

В податковому обліку суму податку на додану вартість по вказаним взаємовідносинам в розмірі 78 333 грн. позивачем віднесено до складу податкового кредиту в травні 2016 року в сумі 31333 грн., в червні 2016 року в сумі 8333 грн., в серпні 2016 року в сумі 20000 грн., в вересні 2016 року в сумі 18 667 грн.

20 грудня 2013 року між ТОВ "Бізон-Імпорт" (постачальник) та ТОВ Агрофірма Долинська (покупець) укладений договір купівлі-продажу сільськогосподарської техніки № ОМ-122/2013, відповідно до умов якого ТОВ "Бізон-Імпорт" зобов'язалося поставити на користь позивача сільськогосподарську техніку згідно специфікації.

Відповідно до Специфікації №001 від 20.12.2013 позивач придбавав товар Трактор New Holland Т8.390 (2013 р.в.) виробник: CNH America LLC у кількості 1 од., ціна товару 1 253 695.58 грн. без ПДВ, порядок сплати : 1-платіж - 187 302, 12 грн. (12,45%) до 25.12.2013, 2-й платіж 1317132,58 грн. (87,55%) до 01.07.2014. Строк поставки протягом 67-ми робочих днів з дати отримання продавцем 12,45% вартості товару, але не раніше 31.03.2014.

Відповідно до Специфікації №002 від 20.12.2013 позивач придбав товар Автопілот TRIMBLE для підготовлення техніки CNH виробник Trimblwe, США, у кількості 1 од., ціна товару 1 504 434,70 грн. без ПДВ, порядок сплати : 1-платіж - 8785,38 грн. (12,45%) до 25.12.2013, 2-й платіж 61779,92 грн. (87,55%) до 01.07.2014. Строк поставки протягом 67-ми робочих днів з дати отримання продавцем 12,45% вартості товару, але не раніше 31.03.2014.

Згідно видаткової накладної від 01.04.2014 №657, акту прийому-передачі від 01.04.2014 постачальник передав, а покупець прийняв у власність вказані товари на загальну суму 1575000 грн. з ПДВ.

Постачальником товару виписано та зареєстровано в ЄРПН наступні податкові накладні:

-№293 від 25.12.2013, код УКТЗЕД НОМЕР_3, НОМЕР_4, на суму 156 672,84 грн., у т.ч. ПДВ 26112,14 грн.;

-№516 від 31.03.2014, код УКТЗЕД НОМЕР_3, НОМЕР_4, на суму 38 412,86 грн., у т.ч. ПДВ 6402,14 грн.;

-№7 від 01.04.2014, на суму 1379914,30 грн., у т.ч. ПДВ 229 985,72 грн.

Вказаний товар придбаний ТОВ "Бізон-Імпорт" у нерезидента за митними деклараціями від 26.03.2014 №723, від 24.03.2014 №695 та в подальшому реалізовано ТОВ Агрофірма Долинська .

Згідно з актом зміни вартості товару ТОВ Бізон-Імпорт було надано ТОВ Агофірма Долинська роботи (послуги) на загальну суму 800517,71 грн., в.т.ч. ПДВ 133419,62 грн.

ТОВ "Бізон-Імпорт" виписано та зареєстровано в ЄРПН розрахунок коригування зі зміною вартості товару, де зазначено загальну суму обсягу постачання - 667 098, 09 грн., ПДВ 133 419,62 грн.

В акті перевірки перевіряючими вказано, що фактично ТОВ "Бізон-Імпорт" було реалізовано позивачу товар імпортного походження, проте в податковій накладній №7 від 01.04.2014 виписаного ТОВ Бізон Імпорт не вказано коду товару згідно УКТ ЗЕД.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи суд виходить із наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України №2755-VI (надалі - ПК України). Зокрема ПК України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (абз. 1 п. 1.1 ст. 1 ПК України).

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1 ст.44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За змістом п.135.2 ст.135, п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування та доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат та отримання ним доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пункт 138.1 ст.138 ПК України визначає витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, які складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності. У п.138.1.1 цієї ж статті визначено, що такі витрати включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 ст.140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку;

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару. Як свідчать матеріали справи, зауважень до податкових накладних у контролюючого органу не було.

Суд зазначає, що, відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХІV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а статтею 3 зазначеного Закону передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також в пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок. Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно із ст. 1 Закону № 996-ХІV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції - дії або події, що спричинили реальні зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, тобто майновому стані платника податків.

Суд зазначає, що оглянуті первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб'єктами права.

Так, зокрема в акті виконаних робіт №ОУ-0000001 від 25.08.2016 визначено зміст господарської операції - виконання монтажних робіт згідно договору№160516 від 16.05.2016 та зазначено обсяг роботи - одна послуга. При цьому при визначенні змісту роботи сторони в акті посилаються на підписаний договір №160516 від 16.05.2016 відповідно до предмету якого встановлено, що виконавець на площах позивача здійснює монтажні роботи, а саме монтаж металоконструкцій МК-100, монтаж зерноочищувального обладнання, виготовлення проїзної завальної ями 8х7 м., виготовлення піднавісу ями, обшивка ями та металоконструкцій профнастилом, монтаж зернопроводів та воздуховодів, виготовлення фундаментів під металоконструкцію МК-100.

Крім того в ході перевірки надані договірна ціна та локальний кошторис в межах виконання договору підряду №160516 від 16.05.2016.

Відносно тверджень, відповідача, що локальний кошторис та договірна ціна не містять розрахунків витрат слід зазначити наступне.

Виконання підрядних робіт регулюються відповідними будівельними стандартами - ДСТУ. Тому, сторонами в пояснювальній записці до договору підряду визначено, що кошторисна документація складена із застосування даних відповідних ДСТУ, та визначено, що вартість матеріальних ресурсів і машино-годин прийнято за регіональними поточними цінами на дату складання документації та за усередненими даними Мінрегіонбуду України.

Так, положеннями ст. 844 ЦК України встановлено, що ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником.

При цьому, відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, первинним документом, що підтверджує сам факт виконання господарської операції (дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства) є саме акт виконаних робіт, складений після виконання такої господарської операції.

Кошторисна документація складається та узгоджується сторонами в момент підписання договору та є способом визначення договірної ціни, тобто не є первинним документом, та не може відображати зміст господарської операції, так як складається перед її фактичним виконанням.

Також, відповідно до ст. 845 ЦК України встановлено, що підрядник має право на ощадливе ведення робіт за умови забезпечення належної їх якості. Якщо фактичні витрати підрядника виявилися меншими від тих, які передбачалися при визначенні ціни (кошторису), підрядник має право на оплату роботи за ціною, встановленою договором підряду, якщо замовник не доведе, що отримане підрядником заощадження зумовило погіршення якості роботи.

Таким чином, в межах виконання Договору підряду № 160516 від 16.05.2016 р. сторонами була узгоджена договірна ціна, шляхом складання кошторисної документації, на підставі вимог національних стандартів - ДСТУ, що є лише обґрунтуванням визначення договірної ціни та не має ніякого відношення до фактичного виконання таких робіт. Так, з урахуванням змісту господарської операції метою виконання підрядних робіт є саме отримання результатів (у вигляді змонтованого обладнання зерноочищувального комплексу) а не фактичне його виконання, так як з урахуванням норм вищезазначеного цивільного законодавства, відсутні вимоги щодо додержання виконавцем підрядних робіт визначених в кошторисній документації показників розрахунків цін.

Відносно тверджень відповідача щодо відсутності обов'язкового реквізиту в податковій накладній/розрахунку коригуванні до податкової накладної, суд зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, позивачем при наданні заперечень на висновки акту перевірки були надані належним чином засвідчені - податкова накладна № 7 від 01.04.2014 року та розрахунок коригування до податкової накладної № 392 від 30.09.2014 року, які містять всі обов'язкові реквізити для податкової накладної, в тому числі код товару згідно УКТ ЗЕД.

Незважаючи на дані факти, Відповідач стверджує про відсутність в зазначених податкових документах коду товару згідно УКТ ЗЕД.

Тобто, надані первинні бухгалтерські документи по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положення.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою використання їх в господарській діяльності.

Суд вважає за необхідне зазначити, що усі придбані товари відповідають напрямку господарської діяльності позивача. Отже, укладання договорів з вищевказаними контрагентами безпосередньо пов'язано з господарською діяльністю позивача.

Документи, які надані позивачем, суд вважає достатніми та такими, що підтверджують факт придбання послуг у контрагентів, використання їх у власній господарській діяльності, та настання змін в майновому стані платника податків.

За таких обставин підстави для невключення сум ПДВ по таких податкових накладних до складу податкового кредиту позивача відсутні.

Таким чином, суд дійшов висновку, що наявність первинних документів є достатньою підставою для відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку, а оскільки дані податкового обліку базуються на даних бухгалтерського обліку, висновок відповідача щодо незаконності віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту є необґрунтованим, що виключає наявність підстав для висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

Суд також відхиляє покликання контролюючого органу на зібрану податкову інформацію щодо контрагентів позивача виходячи із наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Суд зазначає, що платник податків, який правильно застосовує норми податкового права, не повинен залежати у своїх правовідносинах з державною від іншого платника податків, який ці норми порушує.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Під час розгляду справи судом встановлено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч цим вимогам КАС України відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд вважає, що висновок, зроблений відповідачем в акті, є необґрунтованим та недоведеним, у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення, прийняті відповідачем на підставі встановлених актом порушень, є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 90, 139, 243 - 246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати прийняті Головним управлінням ДФС у Запорізькій області податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 17 липня 2017 року та №0009671414 від 17 липня 2017 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (місцезнаходження: 69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 39396146) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Долинська (місцезнаходження: 71145, Запорізька область, Бердянський район, с.Долинське, вул. Леніна, б. 64, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 03750374) судові витрати у розмірі 7917 грн. 33 коп.

Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України та може бути оскаржене у порядку та строки, передбачені ст.ст. 293, 295, 296 та 297 КАС України.

Повний текст рішення складено 27.04.2018.

Суддя Н.В. Стрельнікова