Ухвала
від 14.05.2018 по справі 810/884/18
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні позову

14 травня 2018 року м.Київ 810/884/18

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання: Касьянової О.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1

від відповідача -1 - ОСОБА_2

від відповідача-2 - не з'явились,

від третьої особи - не з'явились,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у підготовчому судовому засіданні клопотання про забезпечення позову в адміністративній справі

за позовом прокурора - заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі уповноваженого органу: Київської обласної державної адміністрації

до Ірпінської міської ради Київської області,

Відділу державної реєстрації виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - ОСОБА_3

про визнання протиправними дії та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся прокурор - заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі уповноваженого органу Київської обласної державної адміністрації до Ірпінської міської ради Київської області, Відділу державної реєстрації виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Ірпінської міської ради Київської області від 30.11.2017 № 3011-43-VII «Про затвердження гр. ОСОБА_3 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності цільове призначення якої змінюється з ведення особистого селянського господарства на будівництво і обслуговування багатоквартирного житлового будинку в м. Ірпінь, вул. Достоєвського, 1-д» ;

- визнати незаконними дії державного реєстратора відділу державної реєстрації виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області ОСОБА_4, щодо прийняття рішення від 13.12.2017 № 38707840 про проведення державної реєстрації змін цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 3210900000:01:170:1128 загальною площею 3,0000, що знаходиться по вул. Достаєвського, 1-д в місті Ірпені з ведення особистого селянського господарства не для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку та скасувати рішення від 13.12.2017 № 38707840 про державну реєстрацію змін до права власності.

Ухвалою Київського окружного адміністративного від 30.03.2018 відкрито провадження в адміністративній справі № 810/884/18, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання на 14.05.2018.

14.05.2018 до початку судового засідання від заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури до суду надійшло клопотання про забезпечення вказаного позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення та забороною власнику чи іншим особам вчиняти дії щодо забудови земельної ділянки приватної власності площею 3,0000 га (кадастровий номер 3210900000:01:170:1128).

В обґрунтування доводів вказаної заяви позивач зазначає, що оскаржуване рішення рішення Ірпінської міської ради Київської області від 30.11.2017 № 3011-43-VII «Про затвердження гр. ОСОБА_3 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності цільове призначення якої змінюється з ведення особистого селянського господарства на будівництво і обслуговування багатоквартирного житлового будинку в м. Ірпінь, вул. Достоєвського, 1-д» містить очевидні ознаки протиправності.

Разом з цим, позивач зазначає, що наступною дією після прийняття оскаржуваного рішення є отримання дозвільної містобудівної документації по будівництву багатоквартирних будинків. З огляду на зазначене, позивач стверджує, що виникають суттєві ризики щодо забудови власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення.

Крім того, прокурор акцентував увагу суду, що прийняття цього рішення набуло суспільного резонансу про що свідчать численні звернення громадян та громадських організацій.

Таким чином, прокурор переконаний, що вказані обставини свідчать про наявність достатніх підстав для вжиття заходів забезпечення позову у даній адміністративній справі, є співмірними заявленим позовним вимогам та спрямовані на усунення негативних наслідків в майбутньому, а саме: неможливості відновлення первісного стану земельної ділянки відповідно до її призначення у разі задоволення позову.

У судовому засіданні прокурор підтримав доводи клопотання про забезпечення позову та просив суд задовольнити заявлене клопотання.

Представник відповідача - 1 (Ірпінської міської ради Київської області) у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора та вжиття заходів забезпечення позову. В обґрунтування доводів заперечень зазначив, що заявлене клопотання прокурора про забезпечення позову є безпідставним та необґрунтованим, оскільки з моменту прийняття Ірпінською міською радою рішення № 3011-43-VII від 30.11.2017 жодних дій щодо реалізації даного рішення, зокрема, по отриманню дозвільної містобудівної документації по будівництву багатоквартирних будинків та/або проведення будівельних робіт на земельній ділянці (кадастровий номер 3210900000:01:170:1128), як власником так і іншими особами не вчинялось. Звертав увагу суду, що прокурором на підтвердження доводів викладених у клопотанні щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, а саме: про існування реальної загрози (до вирішення справи) заподіяння шкоди правам, свободам або інтересам позивача (держави), або обставин, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити: виконання рішення суду або поновлення порушених (оспорюваних) прав або інтересів позивача - не надано.

За наведених обставин, представник відповідача - 1 вважає, що підстави для застосування заходів забезпечення позову відсутні, а клопотання позивача ґрунтується виключно на припущеннях.

Інші учасники судового процесу явку уповноважених представників до суду не забезпечили, водночас, судом встановлено, що про дату, час та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином та у передбачений законодавством строк.

Відповідно до приписів частини 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Крім того, згідно з вимогами частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на зазначене, суд вважає за можливе розглянути клопотання прокурора про забезпечення позову за даною явкою.

Заслухавши пояснення прокурора та заперечення представника відповідача - 1, дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що клопотання про забезпечення позову задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до частин першої та другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з вимогами частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

При цьому, частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Частиною 1 статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

З аналізу наведеної норми вбачається, що обов'язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й з зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов'язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов'язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.

У свою чергу, відповідно до вимог пункту 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. Суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Суд зауважує, що принцип рівності сторін - один із складників концепції справедливого судового розгляду та передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (рішення ЄСПЛ, серед інших рішень та mutatis mutandis, "Кресс проти Франції" (Kress v. France), [GC], № 39594/98, п. 72, ECHR 2001-VI; "Ф.С.Б. проти Італії" (F.C.B. v. Italy) від 28 серпня 1991 року, Серія A № 208-B, п. 33; "Т. проти Італії" (Т. v. Italy) від 12 жовтня 1992 року, Серія A № 245-C, п. 26; та "Кайя проти Австрії" (Kaya v. Austria), № 54698/00, п. 28, від 8 червня 2006 року).

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен врахувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Згідно Рекомендації N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом ОСОБА_5 Європи 13 вересня 1989 року рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.

Таким чином, з наведеного вбачається, що суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані стороною по справі для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, позов слід забезпечити саме у такий спосіб, про який просить позивач, а не якимось менш обмежувальним у правах способом для відповідача, такий спосіб є співмірним обсягу позовних вимог, позивач має легітимну мету забезпечити саме захист своїх прав та інтересів від неправомірних дій відповідача, а не завдати шкоди правам та інтересам відповідача.

Розглядаючи клопотання про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчується, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.

Вирішуючи клопотання про забезпечення позову суд має зважати на необхідний баланс процесуальних прав та обов'язків сторін та рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.

Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача.

У свою чергу, судом не встановлено, а позивачем у заяві не доведено існування жодної з обставин, передбачених частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності яких суд може вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

При цьому, суд звертає увагу, що у даному випадку така обов'язкова умова для забезпечення адміністративного позову, як "наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення", може бути виявлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

Тобто, на даному етапі суд позбавлений можливості встановити наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення. Крім того, встановлення ознак протиправності оскаржуваного рішення є фактично вирішенням адміністративного спору по суті, враховуючи предмет позову, що є неприпустимим на даній стадії судового процесу.

Разом із цим, суд зауважує, що відповідно до приписів чинного законодавства, у випадку звернення сторони з вимогою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою вимогою. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Водночас, як встановлено судом, позивач в обґрунтування доводів клопотання про вжиття заходів забезпечення позову вказує лише про те, що прийняття оскаржуваного рішення набуло суспільного резонансу про що, на його думку, свідчать численні звернення громадян та громадських організацій. Проте, суд зазначає, що вказана обставина сама по собі жодним чином не свідчить про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб (в тому числі і власника нерухомого майна). Крім того, позивачем не було додано до клопотання жодних звернень на підтвердження цієї обставини, як і не було їх надано суду в ході судового розгляду клопотання. Також, прокурором не було конкретизовано в чому саме полягає суспільний резонанс у взаємозв'язку із підставами для забезпечення позову.

Щодо доводів про те, що наступною дією після прийняття оскаржуваного рішення є отримання дозвільної містобудівної документації по будівництву багатоквартирних будинків, а також виникнення можливості забудови власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення, то суд не приймає їх до уваги з огляду на таке.

Як встановлено судом оскаржуване рішення було прийнято Ірпінською міською радою Київської області ще у листопаді 2017 року, в той час як із даним позовом щодо оскарження цього рішення позивач звернувся у лютому 2018 року, а із клопотанням про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову - у травні 2018 року. При цьому, доводи прокурора про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або про те, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат ґрунтується виключно на припущеннях, оскільки жодних доказів на їх підтвердження заявником суду не надано. Як і не було наведено у клопотанні, які безпосередньо документи містобудівної документації вже оформлені позивачем із наданням суду їх копій і чи існує реальна небезпека у зв'язку із оформленням цих документів щодо неможливості виконання рішення у даній справі або відновлення порушених чи оспорюваних прав позивача.

У свою чергу, суд враховує, що доводів представника відповідача - 1 про те, що з моменту прийняття оскаржуваного рішення жодних дій щодо його реалізації, зокрема, по отриманню дозвільної містобудівної документації по будівництву багатоквартирних будинків та/або проведення будівельних робіт на земельній ділянці (кадастровий номер 3210900000:01:170:1128), як власником так і іншими особами не вчинялось - прокурор у судовому засіданні також не спростував.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не наведено та не надано жодних доказів на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам або правам та інтересам інших осіб до ухвалення рішення у даній адміністративній справі.

Крім того, суд враховує, що у даному випадку є неможливим оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. Оскільки, задоволення клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову може порушити права гр. ОСОБА_3 як законного на даний час власника земельної ділянки, в той час як статтею 41 Кодексу адміністративного судочинства України гарантовано, що право приватної власності є непорушним.

Суд також наголошує, що відповідно до вимог законодавства, вжиття заходів забезпечення позову можливо лише в інтересах позивача та у спосіб зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються або забороною вчиняти йому певні дії. При цьому такі заходи можуть стосуватися лише рішень та дій відповідача і не можуть поширюватися на третіх осіб.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позивач не довів необхідність вжиття відповідних заходів з урахуванням приписів частини 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому у суду відсутні законні підстави для ухвалення судового рішення про забезпечення позову у спосіб, заявлений позивачем.

Таким чином, судом встановлено, що клопотання про забезпечення адміністративного позову є безпідставним та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 150-154, 243, 248 Кодексу адмінітсративного судочинства України

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні клопотання позивача про забезпечення адміністративного позову, - відмовити.

2. Копію ухвали надіслати особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженнні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Панова Г. В.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 21 травня 2018 року

Дата ухвалення рішення14.05.2018
Оприлюднено25.05.2018

Судовий реєстр по справі —810/884/18

Ухвала від 24.05.2023

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Балаклицький А. І.

Ухвала від 24.05.2023

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Балаклицький А. І.

Ухвала від 24.05.2023

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Балаклицький А. І.

Ухвала від 27.03.2023

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Балаклицький А. І.

Постанова від 27.01.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Єзеров А.А.

Ухвала від 24.01.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Єзеров А.А.

Ухвала від 18.06.2020

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Єзеров А.А.

Ухвала від 07.04.2020

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Єзеров А.А.

Постанова від 27.01.2020

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Вівдиченко Тетяна Романівна

Постанова від 27.01.2020

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Вівдиченко Тетяна Романівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні