Постанова

від 22.05.2018 по справі 922/1596/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2018 р. Справа № 922/1596/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Барбашова С.В. , суддя Істоміна О.А. , суддя Пелипенко Н.М.

секретар судового засідання Кохан Ю.В.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність № 38-2072/470 від 10.05.2012)

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Громадської організації Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) Немишлянського району м. Харкова , м. Харків (вх. № 491 Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 27.06.2017 по справі № 922/1596/17 (суддя Калантай М.В.; повне рішення складено 03.07.2017 )

за позовом Комунального підприємства Харківські теплові мережі , м. Харків

до Громадської організації Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) Немишлянського району м. Харкова , м. Харків

про стягнення 137017,86 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2017 року Комунальне підприємство Харківські теплові мережі звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Громадської організації Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) Немишлянського району м. Харкова про стягнення 137017,86 грн. На підтвердження позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором на постачання теплової енергії №795 від 01.09.2004 щодо оплати спожитої теплової енергії за період з жовтня 2010 року по березень 2017 року.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 27.06.2017 по справі № 922/1596/17 позов задоволено. Стягнуто з Громадської організації Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) Немишлянського району м. Харкова на користь Комунального підприємства Харківські теплові мережі 137017,86 грн. основного боргу, 2055,26 грн. судового збору.

Не погоджуючись із даним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Харківської області від 27.06.2017 по справі № 922/1596/17 скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Одночасно, відповідач заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження прийнятого у даній справі рішення з тих підстав, що він не приймав участі у судовому розгляді справи, а копію рішення суду отримав лише на свій письмовий запит поштою 03 березня 2018 року, про що свідчить додана до апеляційної скарги копія конверту.

Свою незгоду з рішенням суду відповідач обґрунтовує тим, що Громадська організація Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) Немишлянського району м. Харкова у своїй діяльності керується Законом України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту . Однак суд першої інстанції не застосував до спірних правовідносин положення цього Закону, а також не врахував ті обставини, що відповідач звільняється від плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами), що потягнуло ухвалення незаконного рішення. Також відповідач зазначає, що оскільки відповідач не брав особисто участь у розгляді справи, тому він був позбавлений можливості надати свої пояснення, заявити клопотання, у тому числі клопотання про застосування строку позовної давності.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26.03.2018 поновлено Громадській організації Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) Немишлянського району м. Харкова , м. Харків пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 27.06.2017 по справі № 922/1596/17. Позивачу встановлено строк до 09.04.2018 для надання відзиву на апеляційну скаргу в порядку, визначеному ст. 263 Господарського процесуального кодексу України, з наданням доказів надсилання (надання) копії відзиву та доданих до нього документів скаржнику. Зупинено дію рішення Господарського суду Харківської області від 27.06.2017 по справі № 922/1596/17.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу (вх. № 2703 від 06.04.2018), в якому вважає доводи відповідача безпідставними, тому просить рішення суду першої інстанції у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення. Позивач зазначає те, що оскільки відповідач не має статусу всеукраїнської організації ветеранів, тому підтримка його діяльності може здійснюватися за рахунок коштів місцевих бюджетів за рішенням органів місцевого самоврядування, але відповідач не надав доказів звернення до органів місцевого самоврядування щодо бюджетної підтримки на сплату за теплову енергію, а тому від сплати вартості теплової енергії за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені укладеним між сторонами договором, він не звільнений.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 10.04.2018 справу № 922/1596/17 за апеляційною скаргою Громадської організації Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) Немишлянського району м. Харкова , м. Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 27.06.2017 призначено до розгляду на 24.04.2018 о 12:30 год.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 24.04.2018 розгляд справи № 922/1596/17 відкладено на 22.05.2018 об 11:00 год., у зв'язку з тим, що представник відповідача в судове засідання 24.04.2018 не з'явився, а матеріали справи не містять відомостей щодо його повідомлення про час та місце розгляду справи.

16.05.2018 від Громадської організації Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) Немишлянського району м. Харкова надійшла заява (вх. № 3679) в порядку ч. 3 ст. 196 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017), в якій відповідач просить розглянути справу без участі його представника, апеляційну скаргу задовольнити у повному обсязі, а винесене за наслідками розгляду скарги рішення надіслати на адресу спілки.

22.05.2018 позивачем надані доповнення до відзиву на апеляційну скаргу (вх. № 3824), в яких Комунальне підприємство Харківські теплові мережі просить рішення суду першої інстанції залишити без змін. В обґрунтування своєї правової позиції по справі позивач посилається на положення статей 17, 20 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту та затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2005 № 577 порядок, що визначає механізм використання коштів, передбачених Мінпраці у державному бюджеті за бюджетною програмою Фінансова підтримка громадських організацій ветеранів , та вважає, що оскільки відповідач - Громадська організація "Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) Немишлянського району м. Харкова" не має статусу всеукраїнської організації ветеранів, тому підтримка його діяльності може здійснюватися за рахунок коштів місцевих бюджетів за рішенням органів місцевого самоврядування. Однак враховуючи те, що відповідач не надає доказів звернення до органів місцевого самоврядування щодо бюджетної підтримки на сплату за теплову енергію, тому згідно умов укладеного між сторонами договору повинен оплатити одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором. Свою позицію позивач також обґрунтовує рішенням Господарського суду Харківської області від 06 липня 2010 року по справі № 43/125-10.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, заслухавши у судовому засіданні 22.05.2018 уповноваженого представника позивача, перевіривши та проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи, розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Частиною першою статті 275 Господарського кодексу України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і підігріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору не допускається.

01 вересня 2004 року між позивачем - Комунальним підприємством Харківські теплові мережі , як енергопостачальною організацією, та відповідачем - Громадської організації Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) Немишлянського району м. Харкова , як споживачем, укладено тимчасовий договір №795 про постачання теплової енергії (том 1 аркуші справи 10-14) (далі - Договір), за умовами якого енергопостачальна організація взяла на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

У відповідності до пункту 3.2.2. Договору споживач зобов'язався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Облік споживання теплової енергії проводиться розрахунковим способом (пункт 5.1 Договору).

Розрахунковим періодом є календарний місяць, по результатах якого підписується акт звірки розрахунків (пункт 6.2. Договору).

Згідно пункту 6.3. Договору споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує енергопостачальній організації попередню оплату вартості, необхідного обсягу теплової енергії, що і є заявкою на наступний розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду.

Споживачі, що не мають приладів обліку, кількість фактично спожитої теплової енергії визначають згідно з договірними навантаженнями з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи теплоспоживального обладнання споживача в розрахунковому періоді. Різниця між заявленою та фактично спожитою тепловою енергією сплачується споживачем не пізніше як в термін 5 банківських днів з часу отримання рахунку на оплату (пункт 6.5 Договору).

Згідно пунктів 10.1, 10.4 Договору він набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2004.

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однієї із сторін.

Матеріали справи не містять доказів направлення сторонами договору заяв про його припинення, у зв'язку з чим Договір є пролонгованим.

Позивач посилається на те, що він здійснив постачання теплової енергії до приміщення відповідача в опалювальні сезони за період з жовтня 2010 року по березень 2017 року. На підтвердження вказаних обставин позивач надав:

- акти про включення та відключення опалення в житловому будинку по вул.Межлаука (ОСОБА_2), буд.4: №172/7072 від 06.10.2010, №172/6926 від 19.04.2011, №172/8729 від 16.10.2011, №172/7869 від 09.04.2012, №172/9223 від 20.10.2012, №172/287 від 14.04.2013, №172/285 від 03.10.2013, №172/391 від 14.04.2014, №172/1271 від 24.10.2014, №172/2469 від 14.04.2015, №172/3920 від 13.10.2015, №172/5296 від 05.04.2016, №172/5879 від 16.10.2016, №172/6864 від 03.04.2017 (том 1 аркуші справи 15-21, 104, 106, 107),

- відповідні переліки споживачів, що розташовані в житловому будинку за адресою м. Харків, вул. Межлаука (ОСОБА_2), буд. 4 та під'єднані до єдиної системи опалення житлового будинку (том 1 аркуші справи 22, 105, 106, 107),

- рахунки на оплату спожитої теплової енергії, які направлялися позивачем на адресу відповідача разом із актами виконаних робіт, що підтверджується наявними у справі копіями переліків поштових відправлень позивача та поштових фіскальних чеків (том 1 аркуші справи 24-50, 53-84).

Проте відповідач не розрахувався за поставлену теплову енергію, внаслідок чого утворилася заборгованість в розмірі 137017,86 грн.

Відповідно до частини шостої статті 25 Закону України Про теплопостачання у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.

Враховуючи викладене, КП Харківські теплові мережі звернулося до господарського суду із позовною заявою до Громадської організації Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) Немишлянського району м. Харкова , м. Харків про стягнення суми боргу за невиконання договірних зобов'язань в розмірі 137017,86 грн. за період жовтень 2010 року - березень 2017 року.

Суд першої інстанції з огляду на наявні у справі матеріали та те, що відповідачем не погашено заборгованість за отриману теплову енергію в сумі 137017,86грн. за період жовтень 2010 року - березень 2017 року, а також враховуючи відсутність доказів на підтвердження повної оплати боргу за спірний період, дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 137017,86 грн. підлягають задоволенню.

Проте, колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Згідно частини шостої статті 19 Закону України Про теплопостачання споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Разом з цим, згідно статті 20 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту органи державної виконавчої влади, місцеві органи державної виконавчої влади і самоврядування, у межах своєї компетенції надають ветеранським організаціям фінансову підтримку, кредити з коштів відповідних бюджетів, а також безплатно надають будинки, приміщення, обладнання та інше майно, необхідне для здійснення їх статутних завдань.

Вказаною нормою також передбачено, що ветеранські організації звільняються від плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) в межах середніх норм споживання (надання), телефоном у приміщеннях та будинках, які вони займають.

Частиною першою статті 17 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.

Згідно пункту 1.1. Статуту Громадської організації Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) Немишлянського району м. Харкова ця Спілка є неприбутковою громадською організацією, добровільним громадським об'єднанням, об'єднує учасників бойових дій в Афганістані і воєнних конфліктів в інших іноземних державах (надалі - ветерани війни), інвалідів війни, членів сімей загиблих, військовополонених і тих, хто пропав безвісті під час війни в Афганістані та воєнних конфліктах в інших іноземних державах (надалі - сімей загиблих), а також громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, на засадах єдності інтересів для реалізації основних завдань, передбачених цим Статутом. Організація об'єднує на добровільних засадах фізичних осіб, що поділяють статутні мету та завдання Спілки.

Згідно пункту 1.4. Статуту Спілка є місцевою громадською організацією та проводить свою діяльність в межах адміністративної території Фрунзенського району м. Харкова, де будуть створені її відокремлені підрозділи відповідно до Конституції та чинного законодавства України, цього Статуту.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що Громадська організація Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) Немишлянського району м. Харкова має статус ветеранської організації місцевого рівня значення, а відтак на відповідача поширюється дія Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту .

Водночас, стаття 20 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту передбачає пільги за користування комунальними послугами для ветеранських організацій незалежно від масштабу їх діяльності (всеукраїнські чи місцеві), а тому Громадська організація Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) Немишлянського району м. Харкова має право на пільги, передбачені вказаним Законом.

Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що даний Закон є спеціальним у спірних правовідносинах, так як Закон України Про теплопостачання покладає на споживачів загальний обов'язок оплати споживання теплової енергії, а Закон України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту унормовує реалізацію такого обов'язку з боку ветеранів війни та організацій таких ветеранів.

Частинами першою, третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 73 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки відповідач згідно зі статтею 20 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту звільняється від плати за користування комунальними послугами в межах середніх норм споживання (надання), у приміщеннях, які він займає, то позивач має право заявляти до стягнення заборгованість за спожиті комунальні послуги понад такі середні норми споживання (надання) комунальних послуг.

Проте із доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості за спожиту теплову енергію по рахунку 17200-9303 Громадської організації Спілка ветеранів Афганістану (Воїнів-інтернаціоналістів) за період жовтень 2010 року - березень 2017 року на суму 137017,86 грн. (адреса: м. Харків, вул. Межлаука, 4) не вбачається, що позивачем враховано спеціальний статус відповідача при здійсненні нарахувань за надане тепло у спірному періоді (том 1 аркуш справи 87).

Позивач не надав жодних доказів на підтвердження середніх норм споживання комунальних послуг централізованого опалення у приміщення, яке займає відповідач, а відтак не довів, що заявлена ним до стягнення сума заборгованості з оплати послуг централізованого опалення є нарахованою сумою понад середні норми споживання цих послуг відповідачем (надання цих послуг відповідачу) у спірний період.

Таким чином, позивач не довів, що у межах даного спору порушуються його права саме відповідачем, оскільки від плати за користування комунальними послугами в межах середніх норм споживання (надання), у приміщення, яке займає відповідач, останній протягом спірного періоду був звільнений згідно статті 20 вказаного Закону, та при цьому доказів, що заявлена до стягнення заборгованість нарахована за послуги, спожиті відповідачем поза середніх норм їх споживання відповідачем (надання відповідачу) у спірний період, позивач суду не надав.

Висновки суду першої інстанції про те, що укладений між сторонами договір є обов'язковим до виконання і тому відповідач зобов'язаний вносити плату за спожите тепло є передчасними, оскільки в даному випадку норма статі 20 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту звільняє відповідача від плати за користування комунальними послугами у межах середніх норм споживання (надання) у приміщення, яке займає відповідач, і при цьому, доказів, що заявлена заборгованість нарахована за послуги, спожиті поза межами середніх норм споживання (надання) і про це є відповідний розрахунок, позивач суду не надав.

Колегією суддів відхиляються посилання позивача на Порядок використання у 2005 році коштів державного бюджету для надання фінансової підтримки громадським організаціям інвалідів і ветеранів, що мають статус всеукраїнських, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 2005 р. № 577, і який визначає механізм використання коштів, передбачених Мінпраці у державному бюджеті за бюджетними програмами 2501120 Фінансова підтримка громадських організацій інвалідів і 2505050 Фінансова підтримка громадських організацій ветеранів , оскільки спірні правовідносини не підпадають під регулювання вказаної постанови. Вказана постанова розповсюджується на громадські організації інвалідів і ветеранів, що мають статус всеукраїнських, їх місцевих (обласних) осередків, тоді як у даній справі учасником спірних правовідносин є ветеранська організація місцевого рівня значення.

Щодо посилання позивача на те, що підтримка діяльності громадських організацій, які не мають статусу всеукраїнських, може здійснюватися за рахунок коштів місцевих бюджетів за рішенням органів місцевого самоврядування, то колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що питання такого фінансування не є предметом даного судового розгляду. В зв'язку з цим, доводи позивача про те, що відповідачем не надано доказів звернення відповідача до органів місцевого самоврядування щодо бюджетної підтримки на сплату за теплову енергію, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не мають жодного значення для вирішення даного спору.

Посилання позивача на судову практику у схожому спорі, а саме рішення Господарського суду Харківської області від 06.07.2010 по справі № 43/125-10 за позовом КП Харківські теплові мережі до ВХОС ветеранів Афганістану Комінтернівського району міста Харкова про стягнення 96870,15 грн., колегією суддів відхиляються, з огляду на наступне.

Відповідно до імперативних приписів частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній з 15.12.2017) обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини сьомої статті 75 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній з 15.12.2017) правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду.

Відтак, оскільки відповідач безпідставно ототожнює преюдиціальні факти та оціночні судження (висновки) суду в справі № 43/125-10, наданої судом певним фактичним обставинам у зазначеній справі, тому правова оцінка, надана судом певним фактам при розгляді справи № 43/125-10, не є обов'язковою для суду при вирішенні спору у даній справі № 922/1596/17.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи все вищезазначене у сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що оскільки позивачем не доведено наявності у відповідача обов'язку перерахувати позивачу спірну суму вартості спожитої відповідачем теплової енергії , тому відсутні правові підстави для стягнення суми боргу у заявленому розмірі. Вказане зумовлює висновок про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Частиною першою статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина друга статті 277 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на те, що місцевим господарським судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, не застосовано закон, який підлягав застосуванню, а позивачем не доведено повною мірою обставини, на які він посилається, що призвело до прийняття помилкового рішення про задоволення позову, тому рішення Господарського суду Харківської області від 27.06.2017 по справі № 922/1596/17 підлягає скасуванню згідно пунктів 1, 4 частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України.

У зв'язку з відмовою в задоволенні позову, пов'язані із розглядом даної справи витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 2 частини першої статті 275, пунктами 1, 4 частини першої статті 277, 281-284 та розділом ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Громадської організації Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) Немишлянського району м. Харкова , м. Харків задовольнити.

Рішення Господарського суду Харківської області від 27.06.2017 по справі № 922/1596/17 скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову відмовити повністю.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 24.05.18

Головуючий суддя Барбашова С.В.

Суддя Істоміна О.А.

Суддя Пелипенко Н.М.