Постанова

від 23.05.2018 по справі 812/2015/17

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2018 року справа №812/2015/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Сухарька М.Г., Шишова О.О., при секретарі судового засідання Борисові А.А., за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства «Вікторія» на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 06 березня 2018 року (повний текст складено 07 березня 2018 року в м. Сєвєродонецьк) у справі № 812/2015/17 (суддя І інстанції - Петросян К.Є.) за позовом приватного сільськогосподарського підприємства «Вікторія» до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

14 грудня 2017 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов приватного сільськогосподарського підприємства «Вікторія» (далі ПСП «Вікторія» або позивач) до Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області (далі ГУ ДФС у Луганській області або відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

В період з 23.10.2017 по 27.10.2017 ГУ ДФС у Луганській області була здійснена документальна позапланова невиїзна перевірка ПСП «Вікторія» з питань дотримання податкового законодавства в частині правильності нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, виплачених у вигляді дивідендів, за період з 01.10.2014 по 31.12.2016.

За результатами перевірки було складено акт документальної позапланової невиїзної

перевірки від 03.11.2017 № 336/12-32-12-15/30349669.

23.11.2017 ГУ ДФС у Луганській області на підставі вищезазначеного акта перевірки було прийнято податкові повідомлення-рішення: № НОМЕР_1 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 120800,00 грн та нарахування пені на суму 40480,30 грн, загалом на суму 161280,30 грн; № 000181 1315 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 8400,00 грн та нарахування пені на суму 2632,47 грн, а загалом на суму 11032,47 грн; № НОМЕР_2 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 510,00 грн.

Позивач вважає зазначені податкові повідомлення-рішення необґрунтованими та незаконними з огляду на наступне.

У період з 01.10.2014 по 31.12.2016 ПСП «Вікторія» здійснювало нарахування та виплату доходів у вигляді дивідендів засновнику ОСОБА_3 та нарахування, утримання та сплату податку з доходів фізичних осіб до бюджету з дивідендів.

Рішенням власника ПСП «Вікторія» від 31.12.2014 № 1 було визначено про проведення нарахування та виплату дивідендів із прибутку підприємства за результатами 2014 року директору та власнику ПСП «Вікторія» ОСОБА_3 у розмірі 2000000,00 грн, на що було видано наказ від 31.12.2014 № 18.

За даними бухгалтерського обліку 31.12.2014 нараховано дивіденди у сумі 2000000,00 грн, про що були здійснені відповідні бухгалтерські проводки. При цьому податок на доходи фізичних осіб не було перераховано до бюджету.

Виплата дивідендів у сумі 1900000,00 грн ОСОБА_3 була здійснена 12.05.2015. Цього ж дня, тобто 12.05.2015 було перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб у сумі 100000,00 грн. При цьому, ПСП «Вікторія» при виплаті дивідендів самостійно виявило порушення та перерахувало до бюджету відповідний податок на доходи фізичних осіб.

Рішенням власника ПСП «Вікторія» від 31.03.2016 № 1 визначено про проведення нарахування та виплату дивідендів із прибутку підприємства за результатами 2015 року директору та власнику ПСП «Вікторія» ОСОБА_3 у розмірі 2800000,00 грн, на що було видано наказ від 31.03.2016 № 2/1. При цьому податок на доходи фізичних осіб не було перераховано до бюджету, також не було при цьому перераховано до бюджету військовий збір.

У подальшому ПСП «Вікторія» 29.07.2016 самостійно виявило порушення та сплатило 29.07.2016 до бюджету податок на доходи фізичних осіб у сумі 504000,00 грн (18% від суми доходу). Також, 29.07.2016 було перераховано до бюджету військовий збір у сумі 42000,00 грн (1,5 % від суми доходу). Виплата ж дивідендів у сумі 2254000,00 грн ОСОБА_3 була здійснена 16.12.2016 року.

Зазначені обставини фактично знайшли своє відображення в акті перевірки.

Таким чином, позивач зазначає, що дійсно при нарахуванні та перерахуванні податку на доходи фізичних осіб по виплаті дивідендів за результатами 2014 року ОСОБА_3 12.05.2015 та при нарахуванні та перерахуванні податку на доходи фізичних осіб по виплаті дивідендів за результатами 2015 року ОСОБА_4 30.04.2016 ПСП «Вікторія» в порушення п.п. 170.5.4 п.170.5 ст.170 ПК України допустило несвоєчасне нарахування (утримання) податку на доходи з фізичних осіб по строку 31.12.2014 та 31.03.2016 та військового збору по строку 31.03.2016, а також в порушення п.п. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 ПК України допустило несвоєчасне перерахування до бюджету податку на доходи з фізичних осіб з граничним строком до 30.01.2015 і до 30.04.2016 відповідно та несвоєчасне перерахування до бюджету військового збору з доходів фізичних осіб з граничним строком до 30.04.2016.

Однак ПСП «Вікторія» не визнає нарахування штрафних (фінансових) санкцій за вказані порушення, оскільки вважає, що при нарахуванні штрафних (фінансових) санкцій відповідач у оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях послався на п. 126.1 ст. 126 ПК України, тоді як , на його думку, застосуванню підлягають норми ст.127 ПК України.

Крім того, ПСП «Вікторія» вважає неправильним нарахування фіскальним органом пені за результатами проведеної перевірки, оскільки ПСП «Вікторія» після нарахування дивідендів засновнику підприємства 31.12.2014 та 31.03.2016 самостійно нарахувало, утримало та сплатило суми податку на доходи фізичних осіб у вигляді дивідендів та військовий збір, фіскальний орган під час перевірки не донараховував суми грошового податкового зобов'язання. Тому нарахування пені, на думку позивача, повинне було здійснюватися з урахуванням п. 129.1.3 ст. 129 ПК України. Фіскальний же орган при нарахуванні пені неправильно застосував зазначені норми права і неправомірно нарахував пеню починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання. Фактично нарахування пені повинне здійснюватися за період після спливу 90 календарних днів наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, тобто за 12 днів прострочки в сумі 1183,56 грн, що позивачем визнано та сплачена пеня у вказаному розмірі.

Відповідно до розрахунку пені за несвоєчасну сплату податку з доходів фізичних осіб, що є додатком до податкового повідомлення-рішення від 23.11.2017 № НОМЕР_1 за порушення строків сплати податку на доходи в сумі 504000 грн зі строком сплати 30.04.2016 і з датою сплати 29.07.2016 нарахована пеня в загальній сумі 31589,70 грн за 91 день прострочки, включаючи день настання граничного строку сплати та день сплати. Хоча фактично, позивач вважає, що нарахування пені повинне здійснюватися за період після спливу 90 календарних днів наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, тобто за 0 днів прострочки.

Також, на думку позивача, нарахування пені за несвоєчасну сплату військового збору повинно повинне здійснюватися після спливу 91 календарних днів наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, тобто за 0 днів прострочки.

Неправомірним на думку ПСП «Вікторія» є і застосування штрафу у сумі 510 грн за порушення п. 51.1 ст. 51 розділу II, абзацу б) п. 176.2 ст. 176 ПК України, який було застосовано на підставі п.п. 54.3.5 п. 54.3 ст. 54, п. 119.2 ст. 119 ПК України.

Зазначений штраф фіскальним органом нараховано за недостовірне відображення даних про нараховані та виплачені доходи і сум утриманого з них податку у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податків за формою № 1-ДФ за IV квартал 2014 року.

В акті перевірки зазначено, що ПСП «Вікторія» подано податкову звітність за формою № 1- ДФ за IV квартал 2014 року, із законодавчо встановленим строком подання 09.02.2015 з відміткою «уточнюючий» , де відображена інформація щодо доходів, нарахованих у вигляді дивідендів у сумі 2000000,00 грн, та утриманого податку у сумі 100000,00 грн, яку прийнято Рубіжанською ОДПІ (Кремінське відділення) за № НОМЕР_3 від 12.05.2015, чим було порушено порядок подання інформації про фізичних осіб - платників податків у відношенні до вимог абз. б) п. 176.2 ст. 176 ПК України в частині подання відомостей щодо збільшення податкових зобов'язань. В акті зазначено, що відомості стосовно нарахованого податку в сумі 100000,00 грн, що відображено в формі № 1-ДФ за 4 квартал 2014 не відповідають даним бухгалтерського обліку за первинними документами, а саме: згідно карткам рахунку 671 нараховано податок на доходи фізичних осіб (Дт671 Кт6411) у сумі 100000,01 грн датою 12.05.2015.

ПСП «Вікторія» дійсно за 4 квартал 2014 року спочатку подало звітність за формою № 1- ДФ, в якій не відобразило нарахування доходу у вигляді дивідендів та нарахування податку. Але потім, ПСП «Вікторія» виявило невідповідність і 12.05.2015 подало уточнюючий звіт за формою № 1-ДФ, у якому виправило невідповідність.

На думку позивача, абз. 5 п. 119.2 ст. 119 ПК України та абз. 6 п. 50.1 ст. 50 ПК України встановлені підстави для звільнення від штрафних санкцій у разі самостійного виправлення платником податку (податковим агентом) помилок та недостовірних відомостей у спосіб, визначений ст. 50 ПК України. Оскільки ж ПСП «Вікторія» самостійно виявило невідповідність у поданій звітності за 4 квартал 2014 року та подало уточнюючий звіт з метою його виправлення, то відповідно застосування штрафу до ПСП «Вікторія» є неправомірним.

На підставі вищевикладеного, просив суд: - визнати частково протиправним та частково скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС України у Луганській області № НОМЕР_1 в частині нарахованих штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 160096,74 грн, з якої 120800,00 грн по нарахуванню штрафу та 39296,4 грн - пеня; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_4 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 11032,47 грн, з якої 8400,00 грн - по нарахуванню штрафу, 2632,47 грн - пеня; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 510,00 грн.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 06 березня 2018 року у справі № 812/2015/17 позов задоволено частково, внаслідок чого визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Луганській області № НОМЕР_2 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 510,00 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив оскаржене рішення суду скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог, та прийняти нове рішення у відповідній частині, яким задовольнити позовні вимоги. На обгрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції, прийняте із неправильним тулмаченям пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України. Крім того, суд першої інстанції застосував норми права, що регулюють нарахування пені, проігнорував положення ст. 58 Конституції України щодо зворотної дії у часі нормативно-правових актів, зробивши хибний висновок, що редакція ст. 129 ПК України від 21.12.2016 року, що почала діяти з 01.01.2017 року не може бути застосована до спірних правовідносин, оскільки нарахування податкових зобов'язань і їх сплата з порушенням строків були здійснені до 01.01.2017 року.

Відповідачем на адресу суду надіслано відзив на апеляційну скаргу, в якому податковий орган просить апеляційну скаргу зилишити без задоволення, а судове рішення без змін.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, проти чого заперечував представник відповідача, наголошуючи на законності прийнятого судом рішення.

Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ПСП «Вікторія» є юридичною особою та як платник податків перебуває на обліку в Рубіжанській об'єднаній державній податковій інспекції (Кремінське відділення), ідентифікаційний код 30349669 (а.с. 9, 132-134).

Згідно із Статутом ПСП «Вікторія» (шляхом викладення у новій редакції), затвердженого рішенням єдиного засновника (учасника) №1 від 18.12.2013, засновником підприємства є ОСОБА_3. Розділом 10 Статуту передбачено порядок розподілу прибутків та покриття витрат (а.с.10-17).

Працівниками ГУ ДФС у Луганській області на підставі наказу від 26.09.2017 №573 та відповідно до п.п. 78.1.13 п.78.1 ст.78, ст.79, п.82.2 ст.82 ПК України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПСП «Вікторія» з питань правильності нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи з фізичних осіб та військового збору з доходів у вигляді дивідендів за період з 01.10.2014 по 31.12.2016, за результатами якої складено акт від 03.11.2017 за 3336/12-32-13-15/30349669 (а.с. 18-21, 75).

Актом перевірки від 03.11.2017 за 3336/12-32-13-15/30349669 встановлено порушення ПСП «Вікторія» :

- п.п.170.5.4 п.170.5 ст.170 ПК України, в результаті чого допущено несвоєчасне нарахування (утримання) податку на доходи з фізичних осіб по строку 31.12.2014 по 31.03.2016 та військового збору по строку 31.03.2016;

- п.п.168.1.5 п.168.1 ст.168 ПК України, в результаті чого допущено несвоєчасне перерахування до бюджету податку на доходи з фізичних осіб, з затримкою понад 30 днів узгодженого податкового зобов'язання в сумі 1000000,00 грн по строку 30.01.2015 та 504000 грн по строку 30.04.2016;

- п.п.168.1.5 п.168.1 ст.168 ПК України, в результаті чого допущено несвоєчасне перерахування до бюджету військового збору з доходів фізичних осіб, з затримкою понад 30 днів узгодженого податкового зобов'язання в сумі 42000,00 грн по строку 30.04.2016;

-абзацу б) п.176.2 ст.176 ПК України, в результаті подання 02.05.2015 відомостей із збільшенням податкових зобов'язань шляхом уточнюючого податкового звіту по формі №1- ДФ за 4 квартал 2014 року із інформацією щодо доходів, нарахованих у вигляді дивідендів, у сумі 2000000,00 грн та утриманого податку у сумі 1000000,00 грн.

На підставі акта перевірки від 03.11.2017 за 3336/12-32-13-15/30349669 ГУ ДФС у Луганській області 23.11.2017 відносно ПСП «Вікторія» винесено податкові повідомлення рішення:

- № НОМЕР_1, яким позивачу визначено штрафні санкції у розмірі 120800,00 грн та пеню - 40480,30 грн, всього 161280,30 грн (а.с.22-23);

- № НОМЕР_4, яким позивачу визначено штрафні санкції у розмірі 8400,00 грн та пеню - 2632,47 грн, всього 11032,47 грн (а.с. 24-26),

- № НОМЕР_2, яким позивачу визначено штрафні санкції в сумі 510,00 грн (а.с.27-28).

Як вбачається з акта перевірки від 03.11.2017 за 3336/12-32-13-15/30349669 рішенням власника ПСП «Вікторія» від 31.12.2014 №1 визначено про проведення нарахування та виплату дивідендів із прибутку підприємства за результатами 2014 року директору та власнику ПСП «Вікторія» ОСОБА_3 у розмірі 2000000,00 грн, на що видано наказ від 31.12.2014 №18. За даними бухгалтерського обліку 31.12.2014 нараховано дивіденди у сумі 2000000,00 грн, про що здійснено проводки: Дт 441 «прибуток нерозподілений» Кт 443 «прибуток, використаний у звітному періоді» , Дт 791 «результат операційної діяльності» Кт 441, Дт 443, Кт 671 «розрахунки за нарахованими дивідендами» .

На 31.12.2014 кредитове сальдо по субрах. 671 по ОСОБА_3 становить 2000000,00 грн, тобто на кінець періоду 2014 року дохід у вигляді дивідендів не виплачено.

За даними картки субрах. 671 по ОСОБА_3 за 2015 рік: 12.05.2015 виплачено дивіденди Дт 671 Кт 311 у сумі 1900000,00 грн; 12.05.2015 нараховано податок на доходи з фізичних осіб Дт 671 Кт 6411 у сумі 100000,00 грн; 12.05.2015 перераховано податок на доходи з фізичних осіб до бюджету Дт 6411 Кт 311 у сумі 100000,00 грн. Сальдо по оборотно-сальдовій відомості по субрах. 671 за 2015 рік відсутнє.

ПСП «Вікторія» за платіжними дорученнями: №12 від 12.05.2015 перераховано суму 1900000,00 грн з призначенням платежу #5168742334995903 ОСОБА_3 дивіденди за 2014 рік; №11 від 12.05.2015 перераховано «ПДФО з дивідендів за 2014рік» на суму 100000,00 грн.

Отже, актом перевірки встановлено, що ПСП «Вікторія» здійснено виплату доходу у вигляді дивідендів засновнику за 2014 рік та сплату податку на доходи з фізичних осіб до бюджету одночасно 12.05.2015.

Крім того, з акта перевірки від 03.11.2017 за 3336/12-32-13-15/30349669 вбачається, що рішенням власника ПСП «Вікторія» від 31.03.2016 №1 визначено про проведення нарахування та виплату дивідендів із прибутку підприємства за результатами 2015 року директору та власнику ПСП «Вікторія» ОСОБА_3 у розмірі 2800000,00 грн, на що видано наказ від 31.03.2016 №2/1.

За даними бухгалтерського обліку здійснено проводки: 31.03.2016 нараховано дивіденди Дт 441 Кт 443, Дт 791 Кт 441, Дт 443 Кт 671 у сумі 2800000,00 грн.

За даними бухгалтерського обліку по картці субрах. 671 контрагента ОСОБА_3 за 2016 рік проведено: 31.03.2016 нараховані дивіденди Дт 443 Кт 671 у сумі 2800000,00 грн; 29.07.2016 нараховано податок на доходи з фізичних осіб Дт 671 Кт 6411 у сумі 504000,00 грн; 29.07.2016 нараховано військовий збір Дт 671 Кт 6426 у сумі 42000.00 грн; 16.12.2016 виплачено дивіденди Дт 671 Кт 311 у сумі 2254000.00 грн.

ПСП «Вікторія» за платіжними дорученнями: №256 від 29.07.2016 перераховано «ПДФО з дивідендів 18% за 2015 рік. Утримано і перераховано повністю» суму 504000,00 грн; № 257 від 29.07.2016 перераховано військовий збір 1,5% з дивідендів за 2015 рік. Утримано і перераховано повністю» суму 42000,00 грн; № 386 від16.12.2016 перераховано суму 2254000,00 грн з призначенням платежу #5218572212251438 ОСОБА_3 дивіденди за 2015 рік.

ОСОБА_1, актом перевірки встановлено, що ПСП «Вікторія» здійснено сплату до бюджету податку на доходи з фізичних осіб в сумі 504000,00 грн (29.07.2016) та військового збору в сумі 42000,00 грн (29.07.2016) до моменту виплати доходу у вигляді дивідендів засновнику за 2015 рік (16.12.2016).

Вище встановлені актом перевірки фактичні обставини позивачем не оскаржуються, що підтверджено у судовому засіданні представником позивача.

Спірним є питанням щодо оскаржуваного ПСП «Вікторія» податкового повідомлення-рішення від 23.11.2017 № НОМЕР_1 про застосування штрафних санкцій є правомірність застосування ГУ ДФС у Луганській області штрафних санкцій, передбачених статтею 126 ПК України, тоді як, на думку позивача, відповідальність за не нарахування, неутримання та/або несплату (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків передбачена статтею 127 ПК України, яка, в свою чергу передбачає відповідальність саме за порушення правил нарахування, утримання та сплати (перерахування) податків у джерела виплати. Натомість, як зазначає позивач, відповідно до абзацу 8 пункту 127.1 статті 127 ПК України передбачені цим пунктом штрафи не підлягають застосовуються, оскільки не нарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податку на доходи з фізичних осіб самостійно виявлено позивачем, який є податковим агентом в даному випадку при проведенні перерахунку цього податку та виправлено в наступних податкових періодах протягом податкового (звітного) року.

Також спірним є питання щодо правильності нарахування ГУ ДФС у Луганській області пені в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях № НОМЕР_1 та № 000181315 з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, тоді як, на думку позивача, розрахунок пені повинен був провадитися з відтермінуванням строку початку нарахування пені на 90 календарних днів.

ПСП «Вікторія» сума пені визнається частково у розмірі 1183,56 грн, яка позивачем сплачена.

Вирішуючи питання щодо правомірності винесених ГУ ДФС у Луганській області податкових повідомлень-рішень від 23.11.2017 № НОМЕР_1 та № НОМЕР_4 про застосування штрафних санкцій та пені, суд першої інстанції виходив з такого.

Положеннями підпункту 14.1.180 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Зазначеній нормі кореспондує положення ст.18 ПК України, згідно з якими, податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.

Згідно підпункту 170.5.1 пункту 170.5 статті 170 ПК України податковим агентом платника податку під час нарахування на його користь дивідендів, крім випадків, зазначених у підпункті 165.1.18 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу, є емітент корпоративних прав або за його дорученням інша особа, яка здійснює таке нарахування.

Відповідно до підпункту 170.5.4 пункту 170.5 статті 170 ПК України доходи, зазначені в цьому пункті, остаточно оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування платнику податку за ставкою, визначеною підпунктами 167.5.1 та 167.5.2 пункту 167.5 статті 167 цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.268 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що термін «пасивні доходи» для цілей розділу ІV Кодексу означає, зокрема, доходи, отримані у вигляді дивідендів.

Згідно із підпунктом 164.2.8 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема:

- пасивні доходи (крім зазначених у підпункті 165.1.18 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу) у редакції, діючій станом на 31.12.2014,

- пасивні доходи (крім зазначених у підпункті 165.1.41 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу) у редакції із змінами, внесеними Законом України від 28.12.2014 №71-VІІІ, діючій станом на 31.12.2016.

Матеріалами справи встановлено, що нарахування податку з доходів фізичних осіб на дохід у вигляді дивідендів ПСП «Вікторія» проведено у 2014 році за ставкою 5% згідно підпункту 164.2.8 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.2 статті 167, підпункту 170.5.3 пункту 170.5 статті 170 ПК України у редакції, чинній станом на 31.12.2014 року, що становить 100000,00 грн; та у 2016 році за ставкою 18% згідно підпункту 167.5.1 пункту 167.5 статті 167, підпункту 170.5.4 пункту 170.5 статті 170 ПК України із змінами, внесеними законом України від 24.12.2015 №909-VІІІ, діючої станом на 31.12.2016, що становить 504000,00 грн.

Згідно підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 ПК України якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Як зазначено судом, позивачем визнається порушення ПСП «Вікторія» вимог підпункту 170.5.4 пункту 170.5 статті 170 та підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 ПК України в частині несвоєчасного нарахування (утримання) податку на доходи фізичних осіб та військового збору та перерахування зазначених податків до бюджету.

Що ж до твердження позивача про безпідставне застосування до спірних правовідносин контролюючим органом відповідальності у вигляді штрафних санкцій на підставі вимог статті 126 ПК України, суд першої інстанції зазначив наступне.

Згідно із пунктом 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Водночас пунктом 127.1 статті 127 ПК України передбачено, що ненарахування і неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1096 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Положення статті 126 ПК України щодо застосування штрафної санкції застосовується у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.

Тобто, у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, передбачених ПК України, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до статті 126 ПК України.

Положення статті 127 ПК України встановлюється як міра відповідальності, яка покладається на платника податків, у тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при цьому розмір штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не відповідно до часу затримки такої несплати (як передбачено статтею 126 ПК), а залежно від кількості допущених порушень протягом певного періоду часу.

Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.

Отже, для визначення відповідальності у вигляді штрафних санкцій згідно норм статті 126 або ж статті 127 ПК України, насамперед підлягає з'ясуванню яка з дій сталася першою - виплата доходу чи сплата податку, хоча і з порушенням строку.

Якщо до моменту виплати доходу на користь громадян податковий агент, хоча і з порушенням передбаченого статтею 168 ПК України строку сплачує суму податку, то застосуванню підлягає стаття 126 ПК України. Аналогічні наслідки мають місце у разі їх одночасної сплати.

Якщо ж виплата доходу передувала сплаті податку, податковий агент має нести відповідальність на підставі статті 127 ПК України.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вищевказаний висновок суду першої інстанції відповідає правовій позиції Верховного суду, викладеній у постановах від 27.02.2018 та 27.03.2018 року по справах відповідно № 813/2009/17 та № П/811/618/17 щодо застосування статтей 126 та 127 Податкового кодексу України.

З огляду на зазначене колегія суддів відхиляє доводи заявника апеляційної скарги щодо неправильного тулмаченя судом першої інстанції пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.

Судом першої інстанції встановлено, що при прийнятті ПСП «Вікторія» рішення від 31.12.2014 №1 про проведення нарахування та виплати дивідендів із прибутку підприємства за результатами 2014 року директору та власнику ОСОБА_3, нарахування доходу здійснено 31.12.2014 згідно наказу №18, а виплата доходу та сплата податку на доходи фізичних осіб була здійснена одночасно 12.05.2015 (а.с.50-52).

При прийнятті рішення від 31.03.2016 №1 про проведення нарахування та виплату дивідендів із прибутку підприємства за результатами 2015 року, сплата до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору 29.07.2016 передувала виплаті доходу у вигляді дивідендів засновнику за 2015 рік, яка відбулася 16.12.2016 (а.с.53-57).

За наведених обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо правомірності застосування в спірних правовідносинах контролюючим органом норм статті 126 ПК України при визначенні грошового зобов'язання ПСП «Вікторія» .

Щодо розрахунку розміру пені, здійсненої ГУ ДФС у Луганській області, слід зазначити, що підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин визначено, що після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Нарахування пені розпочинається:

а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - після спливу 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом;

б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні - рішенні згідно із цим Кодексом;

При цьому, підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин передбачено, що нарахування пені розпочинається у день настання строку погашення податкового зобов'язання, визначеного податковим агентом при виплаті (нарахуванні) доходів на користь платників податків - фізичних осіб, та/або контролюючим органом під час перевірки такого податкового агента.

Оскільки при проведенні перерахунку податку з ПДФО та військового збору при виплаті дивідендів директору та засновнику ПСП «Вікторія» із прибутку підприємства за результатами 2014 та 2015 років позивач є податковим агентом, то, на думку суду, відтермінування нарахування пені після спливу 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, до нього як податкового агента застосовано бути не може. Натомість, дана норма передбачена лише для платників податків, ким не є у спірних правовідносинах позивач.

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21.12.2016 №1797-VІІІ внесено зміни до ПК України та зокрема, підпункт 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 викладено у наступні редакції: нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного платником податків або податковим агентом, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання.

Даною нормою передбачено відтермінування нарахування пені при нарахуванні податкового зобов'язання, визначеного податковим агентом, однак зазначена норма почала діяти лише з 01.01.2017.

Відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідальність платників податків за порушення норм податкового законодавства викладена у главі 11 Податкового кодексу України.

Згідно статті 111 глави 11 «Відповідальність» ПК України за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності: фінансова, адміністративна та кримінальна.

Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені (пункт 111.2 статті 111 ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 ПК України пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов'язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки. Порядок нарахування пені викладено у статті 129 ПК України.

Таким чином, виходячи з положень статті 111 ПК України щодо розмежування фінансової відповідальності, суд вважає, що пеня є окремим видом відповідальності.

Відповідно до підпункту 129.3.1 пункту 129.3 статті 129 ПК України нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань.

Оскільки нарахування податкових зобов'язань і їх сплата з порушенням строків були здійснені до 01.01.2017, колегія суддів погоджується з всисновокм суду першої інстанції про правомірність застосування контролюючим органом при визначенні розміру пені норми статті 129 ПК України у редакції, чинній на час вчинення відповідних порушень.

Крім того, колегія суддів зазначає, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21.12.2016 №1797-VІІІ внесено зміни до ПК України та зокрема, підпункт 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 викладено у новій редакції, яка фактично не пом'якшувала та не скасовувала відповідальність особи.

З огляду на зазначене колегія суддів вважає безпідставними вимоги заявника апеляційної скраги про помилковість висновку суду першої інстанції в частині незастосування приписів ст. 58 Конституції України щодо зворотної дії у часі нормативно-правових актів, а саме застосування судом першої інстанції приписів ст. 129 ПК України в редакції яка діяла до з 01.01.2017 року.

З урахуванням вищевикладеного суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що правомірними є прийняті ГУ ДФС у Луганській області податкові повідомлення-рішення щодо нарахування ПСП «Вікторія» штрафних (фінансових) санкцій та пені від 23.11.2017 № НОМЕР_1 та № НОМЕР_4 та відповідно такими, що не підлягають задоволенню в цій частині позовні вимоги позивача.

При викладених обставинах, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позову.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства «Вікторія» на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 06 березня 2018 року у справі № 812/2015/17 - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 06 березня 2018 року у справі № 812/2015/17 - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 24 травня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий А.А. Блохін

Судді М.Г. Сухарьок

ОСОБА_5