Постанова

від 15.05.2018 по справі 911/3210/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 911/3210/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю.Я. - головуючого, Дроботової Т.Б., Пількова К.М.,

секретар судового засідання - Овчарик В.М.,

за участю представників:

прокуратури - Гришиної Т.А. (прокурор відділу ГПУ за посвідченням),

позивача - не з'явився,

відповідача-1 - не з'явився,

відповідача-2 - Вітусєвича Я.Ф. (адвокат, дов. від 26.02.2018),

третіх осіб - не з'явилися,

розглянувши касаційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2018 (судді: Тарасенко К.В., Тищенко О.В., Яковлєв М.Л.) у справі

за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області

до 1) Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області,

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Барселона Ю ЕЙ",

треті особи , які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні першого відповідача: 1) ОСОБА_6; 2) ОСОБА_7,

про визнання недійсним рішення та витребування із незаконного володіння земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У жовтні 2017 року Перший заступник прокурора Київської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі - ГУ Держгеокадастру) звернувся до Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (далі - Софіївсько-Борщагівська сільрада) і Товариства з обмеженою відповідальністю "Барселона Ю ЕЙ" (далі - ТОВ "Барселона Ю ЕЙ") про визнання недійсним рішення Софіївсько-Борщагівської сільради від 10.09.2010 № 87 (далі - рішення № 87) про передачу у власність ОСОБА_7 для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки площею 0,35 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої у межах с. Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району; витребування на користь держави в особі ГУ Держгеокадастру із незаконного володіння ТОВ "Барселона Ю ЕЙ" земельної ділянки, розташованої в с. Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області, кадастровий номер НОМЕР_2, площею 0,35 га, вартістю 401 504,77 грн. Крім того, прокурор просив суд визнати поважними причини пропуску ним строку позовної давності для звернення до суду з позовом та поновити його, захистивши право.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Софіївсько-Борщагівською сільрадою спірну земельну ділянку передано у власність ОСОБА_7 для ведення особистого селянського господарства із перевищенням повноважень, за рахунок земель державної власності, які перебувають у постійному користуванні Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" (далі - ДП "НДВА "Пуща-Водиця"). У подальшому, зазначену земельну ділянку на підставі договору-купівлі продажу було відчужено на користь ТОВ "Барселона Ю ЕЙ". Прокуратура вважає, що спірне рішення Софіївсько-Борщагівської сільради про передачу у власність ОСОБА_7 земельної ділянки видано із порушенням вимог законодавства, прав дійсного власника цих земель і підлягає визнанню недійсним. З огляду на викладене та оскільки, право власності ТОВ "Барселона Ю ЕЙ" на спірну земельну ділянку зареєстровано у встановленому порядку, прокурор просив відповідно до положень статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), статей 152, 155 Земельного кодексу України (далі - ЗК) визнати недійсним рішення та витребувати земельну ділянку із чужого незаконного володіння на підставі статей 387, 388 ЦК.

Рішенням Господарського суду Київської області від 01.12.2017 (суддя Горбасенко П.В.) позов задоволено частково: витребувано на користь держави в особі ГУ Держгеокадастру із незаконного володіння ТОВ "Барселона Ю ЕЙ" земельну ділянку, розташовану в с. Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області, кадастровий номер НОМЕР_2, площею 0,35 га, вартістю 401 504,77 грн і вирішено питання щодо розподілу судових витрат; у задоволенні решти позову - відмовлено.

Рішення суду аргументовано тим, що оскільки визнання недійсним рішення № 87 у цьому спорі не породжує наслідків для власника земельної ділянки, питання захисту порушеного права у разі вибуття із володіння зазначеної земельної ділянки має вирішуватися лише відповідно до статті 388 ЦК. Ураховуючи те, що спірну земельну ділянку відчужено за відплатним договором, а майно, власником якого є держава, було передано поза волею останнього, на підставі частини 1 статті 388 ЦК власник має право витребувати це майно. На думку суду, позов подано у межах строків, визначених статтею 257 ЦК, оскільки прокурор і позивач дізналися про порушення прав держави із дати прийняття Верховним Судом України постанови у справі № 6-254цс15, тобто із 24.06.2015.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2018 рішення Господарського суду Київської області від 01.12.2017 скасовано; прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю внаслідок спливу строків позовної давності, оскільки наявність порушення права та підтвердження цього факту судовим рішенням є не тотожними поняттями, прокуратурі було відомо про наявність порушеного права на час звернення із позовом про визнання недійсними і скасування рішень сільської ради у травні 2011 року, а відповідні судові рішення, на які посилається прокуратура у позовній заяві, лише підтвердили факт порушення права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати постанову апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування наведеної ним правової позиції скаржник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме статей 256, 261 ЦК, оскільки суд апеляційної інстанції взагалі не встановив моменту обізнаності про порушення інтересів держави ГУ Держгеокадастру як позивача.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи (доводи, викладені у відзивах та запереченнях на касаційну скаргу)

У відзиві на подану касаційну скаргу ТОВ "Барселона Ю ЕЙ" просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваній постанові.

Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та апеляційної інстанцій

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи та прийняті у ній судові рішення, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Софіївсько-Борщагівської сільради від 07.07.2010 № 2, ураховуючи добровільну відмову землекористувача, припинено право постійного користування ДП "НДВА "Пуща-Водиця" на земельні ділянки загальною площею 61,85 га, розташовані у південно-західній частині с. Софіївка Борщагівка.

Рішенням Софіївсько-Борщагівської сільради від 04.08.2010 № 4 затверджено технічну документацію на земельну ділянку площею 61,85 га (ріллі), які передано до земель запасу в межах с. Софіївська Борщагівка.

Рішенням Софіївсько-Борщагівської сільради від 04.08.2010 № 306 надано дозвіл на складення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (переданої до земель запасу Софіївсько-Борщагівської сільради із земель ДП "НДВА "Пуща-Водиця") у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_7

Рішенням № 87 зазначену земельну ділянку було передано у власність ОСОБА_7 для ведення особистого селянського господарства.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 11.12.2014, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.03.2015 та постановою Верховного Суду України від 24.06.2015, зокрема, визнано недійсним та скасовано:

- рішення 38 сесії 5 скликання Софіївсько-Борщагівської сільради від 07.07.2010 № 2 "Про припинення права постійного користування земельними ділянками ДП "НДВА "Пуща-Водиця";

- рішення 39 сесії 5 скликання Софіївсько-Борщагівської сільради від 04.08.2010 № 4 "Про затвердження технічної документації щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою ДП "НДВА "Пуща-Водиця".

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2013 у справі № 2а-35/12, зокрема, визнано протиправним і скасовано рішення 39 сесії 5 скликання Софіївсько-Борщагівської сільради від 04.08.2010 № 304, яким надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,35 га в с. Софіївська Борщагівка у власність ОСОБА_7 для ведення особистого селянського господарства.

26.12.2013 ОСОБА_7 за договором купівлі-продажу відчужила зазначену земельну ділянку на користь ОСОБА_6, який, у свою чергу, на підставі договору купівлі-продажу від 24.11.2015 № 5255 продав цю земельну ділянку ТОВ "Барселона Ю ЕЙ".

У зв'язку з порушенням процедури припинення права постійного користування земельною ділянкою рішення Софіївсько-Борщагівської сільради, у тому числі від 07.07.2010 № 2, від 04.08.2010 № 4, було визнано недійсними і скасовано у судовому порядку.

Оскільки відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) у редакції, чинній з 15.12.2017, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, а прокурором постанова оскаржується в частині застосування судом апеляційної інстанції строків позовної давності, колегія суддів перевіряє законність і обґрунтованість постанови лише у цій частині.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК).

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК).

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти. Порівняльний аналіз змісту термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 ЦК, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 33 ГПК (у редакції, чинній до 15.12.2017) та статтею 74 ГПК (у редакції, чинній з 15.12.2017), про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права.

За змістом частини 1 статті 261 ЦК перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

Частиною 2 статті 2 ЦК передбачено, що одним з учасників цивільних правовідносин є держава, яка згідно зі статтями 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

У спірних правовідносинах суб'єктом прав є саме держава, а не її конкретний орган, тому зміна уповноваженого органу щодо розпорядження спірною земельною ділянкою і здійснення контролю за нею внаслідок внесення змін до чинного законодавства України не змінює порядку перебігу позовної давності.

Таким чином, визначаючи початок перебігу позовної давності у цьому спорі, слід враховувати, коли про порушене право дізналася або могла дізнатися саме держава в особі уповноваженого органу, а не позивач.

Прокурор звернувся з позовом до суду 30.10.2017, як убачається з першого аркуша позовної заяви.

Згідно з частинами 2, 4 статті 29 ГПК у редакції, чинній на час звернення прокурора з відповідним позовом, у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Отже, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

ТОВ "Барселона Ю ЕЙ" подала до суду першої інстанції заяву про сплив строку позовної давності у цьому спорі.

Відхиляючи заяву про застосування строків позовної давності, суд першої інстанції зазначив, що прокуратура та позивач про порушення прав держави шляхом прийняття спірного рішення та набуття другим відповідачем у володіння спірної земельної ділянки дізналися після прийняття Верховним Судом України постанови від 24.06.2015.

Однак, як обґрунтовано зазначив суд апеляційної інстанції, такий висновок є безпідставним, оскільки наявність порушення права та підтвердження такого факту судовим рішенням є не тотожними поняттями, прокуратурі було відомо про наявність порушеного права на час звернення із позовом про визнання недійсними і скасування рішень сільської ради у вересні 2011 року, а відповідні судові рішення, на які посилається прокуратура у позовній заяві, лише підтвердили факт порушення права.

Крім того, як зазначалося вище, фундаментальне значення має факт, коли саме держава , а не її конкретний орган або прокурор, могла довідатися про наявність порушеного права.

Позовна давність не є інститутом процесуального права і не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за змістом частини 5 статті 267 ЦК позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Позивач, в інтересах якого подано позов, не надав пояснень щодо суті спору та щодо строків позовної давності.

Відповідно до положень пункту 4 статті 267 ЦК сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Ураховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні заяви про застосування до спірних правовідносин наслідків спливу строків позовної давності, а позовні вимоги в частині витребування на користь держави в особі ГУ Держгеокадастру із незаконного володіння ТОВ "Барселона Ю ЕЙ" земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_2, не підлягають задоволенню у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного в касаційній скарзі та відзиві на касаційну скаргу

Оскільки право власності держави на спірну земельну ділянку було порушено, коли земельна ділянка вибула із володіння держави у володіння іншої особи, а не в момент укладення цією особою наступного правочину з відчуження земельної ділянки та не з моменту набрання законної сили судовим рішенням, яким підтверджено факт неправомірності вибуття спірної земельної ділянки та порушення права власності держави, початок перебігу строку позовної давності для позову, поданого на захист цього порушеного права, пов'язується із моментом, коли держава в особі уповноваженого органу довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, доводи скаржника про неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень статей 256, 261 ЦК колегія суддів касаційної інстанції вважає безпідставними, оскільки суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про сплив позовної давності і наявність підстав для задоволення заяви про застосування до спірних правовідносин наслідків спливу строків позовної давності, оскільки державі в особі її органів стало відомо про порушення її прав щонайменше з моменту звернення прокурора з позовом про визнання недійсними і скасування рішень сільської ради у справі № 2а-35/12, разом із тим позивач не довів суду того факту, що він не міг дізнатися про порушення права власності держави на спірну земельну ділянку у межах строку позовної давності встановленого статтею 257 ЦК.

Водночас касаційна інстанція погоджується з викладеними у відзиві на касаційну скаргу доводами ТОВ "Барселона Ю ЕЙ", обґрунтованість і відповідність яких чинному законодавству і фактичним обставинам справи підтверджується наведеними вище висновками суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд

Надаючи правову кваліфікацію доказам, поданим сторонами, з урахуванням фактичних і правових підстав позовних вимог і заперечень на них, апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про відмову у позові в частині витребування на користь держави спірної земельної ділянки через пропуск позивачем строку позовної давності.

Отже, оскаржувану постанову прийнято із правильним застосуванням норм матеріального права, зокрема статей 256, 261 ЦК, та дотриманням норм процесуального права.

Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, визначені статтею 300 ГПК у редакції, чинній з 15.12.2017, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції щодо відмови в позові повністю.

Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку статті 129 ГПК слід покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315, 317 ГПК, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2018 у справі № 911/3210/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю.Я. Чумак

Судді: Т.Б. Дроботова

К.М. Пільков