Ухвала

від 14.05.2018 по справі 810/1905/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

14 травня 2018 року

Київ

справа №810/1905/17

касаційне провадження №К/9901/49936/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув матеріали касаційної скарги Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 29.06.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2018 у справі №810/1905/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Вторма-Сплав до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Вторма-Сплав у червні 2017 року звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.04.2017:

№ 0012241407 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 596,00 грн.;

№ 0012251407 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 42 236,00 грн.;

№ 0012271407 про зменшення від'ємного значення податку на додану вартість за звітні періоди травень і червень 2016 року в загальній сумі 112606 грн.

Київський окружний адміністративний суд постановою від 29.06.2017 позовні вимоги задовольнив.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 24.04.2018 залишив постанову Київського окружного адміністративного суду від 29.06.2017 без змін.

Головне управління ДФС у Київській області звернулося 04.05.2018 до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на постанову Київського окружного адміністративного суду від 29.06.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2018.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до пункту 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з пунктом 24 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Станом на 01.01.2018 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1762 гривень (стаття 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" від 07.12.2017 № 2246-VIII ).

Враховуючи викладене, справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує 176200 грн., відносяться до категорії справ незначної складності (за винятком випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України).

З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що предметом позову у справі №810/1905/17 є вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.04.2017 № 0012241407 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 596,00 грн.; № 0012251407 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 42 236,00 грн.; № 0012271407 про зменшення від'ємного значення податку на додану вартість за звітні періоди травень і червень 2016 року в загальній сумі 112606 грн.

Випадків, які б виключали можливість застосування положень частини другої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, не вбачається.

Отже, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2018, ухвалена за результатами апеляційного перегляду постанови Київського окружного адміністративного суду від 29.06.2017 у справі щодо оскарження податкових повідомлень-рішень від 06.04.2017 № 0012241407, № 0012251407, № 0012271407, загальна оспорювана сума за якими складає 155438грн., не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В :

1. Відмовити Головному управлінню ДФС у Київській області у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на постанову Київського окружного адміністративного суду від 29.06.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2018 у справі №810/1905/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Вторма-Сплав до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

2. Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т.М.Шипуліна Л.І.Бившева В.В.Хохуляк