Рішення

від 13.04.2018 по справі 361/349/18

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 361/349/18

провадження № 2/361/1186/18

13.04.2018

РІШЕННЯ

Іменем України

13 квітня 2018 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого суддіПетришин Н.М. за участю секретаряПлиси В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Малого колективного підприємства Лоск про витребування майна із чужого незаконного володіння,-

в с т а н о в и в:

У січні 2018 року ОСОБА_3 звернувся із позовом до Малого колективного підприємства Лоск про витребування майна із чужого незаконного володіння.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він має на праві власності транспортний засіб МАЗ 5337, 1992 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1. З метою укладення договору на здійснення ремонтних робіт у 2007 році вказаний транспортний засіб був поставлений на стоянку за адресою: м. Бровари, вул. Металургів, буд. 6, яка належить відповідачу. Однак, у ході проведення переговорів, сторонами не досягнуто домовленості за всіма умовами договірних зобов'язань і договір на виконання ремонтних робіт не укладений. На неодноразові прохання дати дозвіл на вивіз транспортного засобу представниками відповідача ОСОБА_3 відмовлено.

З огляду на викладені обставини, позивач змушений звернутися із даним позовом, в якому просить витребувати у Малого колективного підприємства Лоск належний йому транспортний засіб МАЗ 5337, 1992 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 та передати йому.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_5 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представники відповідача Остапець А.В. та Яковенко Я.А. проти задоволення позовних вимог заперечували у повному обсязі, надавши письмовий відзив на позовну заяву, в якому зазначають, що Мале колективне підприємство Лоск займається ремонтом і технічним обслуговуванням машин і устаткування промислового значення. У період із 01.10.1999 року по 03.05.2007 р. на підприємстві працював ОСОБА_3 на посаді заступника директора по виробництву. Дійсні вимоги позивача є незаконними та необґрунтованими, оскільки саме по собі оформлення транспортного засобу на ім'я позивача не свідчать про його право власності на транспортний засіб. Наказом № 3 від 01.02.2001 р. позивача призначено відповідальним за оформлення документації по реєстрації і зняття з обліку автомобілів. Порядок постановки на реєстрацію транспортних засобі відбувалася наступним чином: підприємство знаходило продавця автотранспортного засобу, далі уповноважена особа підприємства, а це був позивач, проводив всі операції з придбання автотранспорту та реєстрував його на себе, далі підприємство проводило ремонтні та відновлювальні роботи, і як результат здійснював продаж його іншим особам. У даному випадку, спірний автомобіль був придбаний згідно рахунку № 150 від 22.07.2005 р. у військовій частині А-1327 у розмірі 22 851,60 грн. 02.08.2005 р. виписано наряд на видачу майна, а відповідно до заяви на переказ готівки № 28_832483 від 27.07.2005 р. здійснено оплату товару. Всі ці документи позивач передав підприємству, що є підтвердженням того, що майно належить підприємству, а не позивачу. Крім того, позивач вимагає повернути йому ніби то його майно, яке перебуває на стоянці з 2007 року. Однак, за останні десять років питання про повернення йому майна не піднімав. За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_3 є необґрунтованими та недоведеними, а тому не підлягають задоволенню. Також, стороною відповідача подано заяву щодо застосування до даних вимог строків позовної давності.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Як передбачено ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 317 ЦК власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У відповідність до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ст. 12 та ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 та ч. 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців мале колективне підприємство Лоск здійснює свою діяльність щодо ремонту і технічного обслуговування машин і устаткування промислового призначення (а.с. 32).

Із матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу Малого колективного підприємства Лоск за № 3 від 01 лютого 2001 року ОСОБА_3 призначено зам. директором по виробництву та відповідальним за оформлення документації по реєстрації і зняттю з обліку автомобілі (а.с. 34).

Відповідно до довідки № 1, виданої 30.03.2018 р. малим колективним підприємством Лоск , ОСОБА_3 працював у МКП Лоск на посаді заступника директора по виробництву з 01 жовтня 1999 року по 03 травня 2007 рік (а.с. 47).

22 липня 2005 року виписано рахунок № 150 щодо придбання автомобіля АЦ-9 5337 №-21-08 сі. Постачальником автомобіля зазначена - військова частина А-1327, платником - ОСОБА_3 (а.с. 35).

Як вбачається із копії квитанції на переказ готівки № 28-832483 ОСОБА_3 27.07.2005 р. здійснив оплату у розмірі 22 851,60 грн. за придбання автомобіля АЦ-9-5337 № 21-08 (а.с. 38).

Відповідно до копії тимчасового реєстраційного талона за № 379144, виданого 14.12.2006 р. Броварським МРЕВ ДАІ, за ОСОБА_3 зареєстровано транспортний засіб марки МАЗ 5337, 1992 року випуску, реєстраційний номер № НОМЕР_1 (а.с. 3).

Згідно довідки № П-1081, виданої 09.12.2017 р. територіальним сервісним центром № 3243 регіонального сервісного центру в Київській області Міністерства внутрішніх справ України, транспортний засіб марки МАЗ 5337, 1992 року випуску, сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1, номер шасі НОМЕР_4, належить ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_2, на підставі тимчасового реєстраційного талону серії НОМЕР_5 від 14.12.2006 р. дійсного до 14.03.2007 р. (а.с. 4).

З огляду на вищевикладене вбачається, що право власності спірного транспортного засобу належить позивачу.

Враховуючи викладене, та те, що на час розгляду справи відповідач спірний автомобіль позивачу не повернув, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, скільки вони є доведеними та обґрунтованими.

Разом з тим, доводи заперечення сторони відповідача про те, що спірний автомобіль належить підприємству, а позивач лише був уповноважений на придбання, реєстрацію та зняття з реєстрації спірного транспортного засобу не підтверджені жодними доказами. Так, стороною відповідача не надано будь-яких доказів, які б свідчили про наявність такої домовленості між сторонами чи доказів, що спірний автомобіль придбаний відповідачем.

Також, не підлягає задоволенню заява сторони відповідача про застосування до позовних вимог строків позовної давності з огляду на наступне.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

У відповідність до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Як передбачено ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Із матеріалів справи вбачається, що 04 вересня 2017 року позивач направив на адресу відповідача рекомендований лист із заявою, в якій просив надати дозвіл на вивезення належного йому на праві власності транспортного засобу марки МАЗ-5337, 1992 року випуску, д/н НОМЕР_1 (а.с. 5). Суд вважає, що з цього часу розпочався перебіг позовної давності, оскільки саме тоді позивач дізнався про порушення свого права. Отже, з викладеного вбачається, що ОСОБА_3 звернувся із даним позовом у межах трирічного строку з часу порушення його права власності на вказаний транспортний засіб.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, надавши об'єктивну оцінку зібраним доказам по справі, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, та керуючись Конституцією України, ст.ст. 256, 257, 261, 317, 321, 387 ЦК України, ст. ст. 76, 81, 89, 141, 263-265, 289, 354 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_3 до Малого колективного підприємства Лоск про витребування майна із чужого незаконного володіння - задовольнити.

Витребувати у Малого колективного підприємства Лоск (код ЄДРПОУ 20574453, бульв. Незалежності, буд. 14, оф. 201, м. Бровари, Київська обл., 07400) транспортний засіб МАЗ 5337, 1992 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 та передати його ОСОБА_3 (і.н. НОМЕР_2, АДРЕСА_1, 07400.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо заяву про перегляд заочного рішення або апеляційну скаргу не було подано, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Н.М. Петришин