Рішення

від 24.05.2018 по справі 525/421/18

ВЕЛИКОБАГАЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 525/421/18

Провадження № 2/525/198/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.05.2018 Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Хоролець В.В., при секретарі Пилипенко П.І., з участю позивача ОСОБА_1, її представника адвоката ОСОБА_2, розглянувши на підготовчому засіданні в залі суду в селищі Велика Багачка Полтавської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання пропуску строку для прийняття спадщини з поважних причин та визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6, -

в с т а н о в и в:

З позову ОСОБА_1 вбачається, що 27.06.2017 року помер її дядько ОСОБА_6, який проживав та був зареєстрований на момент смерті за адресою: село Поділ, провулок Корнійчука буд. №7 Великобагачанського району Полтавської області сам. До складу спадкового майна поряд з іншим входить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території ОСОБА_3 сільської ради Великобагачанського району Полтавської області площею 3,04 га, яка належала на праві власності ОСОБА_6 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ПЛ №234230, який був виданий йому за життя 08.11.2004 року та був зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів №010455100523 з кадастровим номером 5320284000:00:004:0115.

Позивач вказує, що вона є спадкоємицею за заповітом, який був складений ОСОБА_6 01.07.2014 року та посвідчений секретарем виконкому Подільської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області ОСОБА_7, реєстровий номер 86. Цим заповітом він все своє майно заповів їй, ОСОБА_1. Хоча вона і доглядала свого дядька, материного брата, приїздила двічі на тиждень в село Поділ, готувала йому їсти, допомагала по господарству, але про те, що він склав заповіт на її ім'я вона не знала, оскільки у нього були сестри, це її мати та її тітка, які є спадкоємицями другої черги за законом після його смерті. Але вони також не звертались до нотаріуса і спадщину не приймали у встановленому порядку. Спадкова справа не заводилась. Вона дізналася про існування заповіту від ОСОБА_7, яка його посвідчувала. Відразу ж вона звернулася до приватного нотаріуса ОСОБА_8 із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину, однак їй було відмовлено на тій підставі, що вона пропустила шестимісячний строк для прийняття спадщини. Як зазначає позивач, інших спадкоємців, які б прийняли спадщину після смерті ОСОБА_6 немає, спору про майно також немає.

Посилаючись на вищевикладені обставини та на те, що нотаріус відмовив у прийнятті заяви на спадщину через пропуск строку для подання заяви про прийняття спадщини, позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання пропуску строку для прийняття спадщини з поважних причин та визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 (а.с.а.с.2-3).

В підготовчому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат ОСОБА_2 заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі, в своїх поясненнях посилалася на обставини, що викладені в позові та просили його задовольнити.

До проведення підготовчого судового засідання у справі та до початку розгляду справи по суті від відповідача у справі ОСОБА_3 сільської ради Великобагачанського району Полтавської області до суду надійшов лист №280/02-21 від 25.04.2018 року про те, що даний відповідач визнає заявлені позовні вимоги позивача ОСОБА_1 і просить провести відповідне судове засідання у відсутність їх представника (а.с.29).

Треті особи у справі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 належним чином сповіщені про день і час проведення підготовчого засідання (а.с.а.с.30,31), пояснень щодо заявленого позову до суду не направляли, неявка третіх осіб не є перешкодою для розгляду справи в межах положень ЦПК України та відповідній стадії процесу.

Відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Згідно ч.4 цієї статті, ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі, зокрема, визнання позову, проводиться в порядку, встановленому статтями 206,207 цього Кодексу.

Відповідач у справі має право визнати позов на будь-якій стадії судового процесу (п.1 ч.2 ст.49 ЦПК України). За нормою ч.1 ст.206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд, заслухавши пояснення та доводи позивача ОСОБА_1, її представника адвоката ОСОБА_2, допитавши свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_9, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи і давши їм належну оцінку приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання пропуску строку для прийняття спадщини з поважних причин та визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.12 ЦПК України).

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.13 ЦПК України (диспозитивність цивільного судочинства), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У розумінні цивільно-процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача, стосовно якої він просить ухвалити рішення, у матеріальному розумінні - це певна річ (об'єкт), щодо якої виник спір.

Судом встановлено, що громадянин ОСОБА_6, який проживав та був зареєстрований на момент смерті за адресою: с. Поділ, провулок Корнійчука, буд. №7 Великобагачанського району Полтавської області, помер 27.06.2017 року, про що виконавчим комітетом ОСОБА_3 сільської ради Великобагачанського району видано свідоцтво про смерть серія І-КЕ №349621 (а.с.а.с.5,7).

01.07.2014 року ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 склав заповіт, реєстровий номер 86, згідно якого все належне йому майно, де б воно не було і з чого воно б не складалось, і все те, що йому буде належати на день смерті і на що він за законом матиме право, заповів ОСОБА_1. Станом на день смерті ОСОБА_6 цей заповіт є чинним, що підтверджується написом на заповіті секретаря Подільської сільської ради (а.с.6). Оригінал даного заповіту був оглянутий судом в судовому засіданні.

З довідки №2572 від 01.08.2017 року, виданої виконавчим комітетом ОСОБА_3 сільської ради Великобагачанського району Полтавської області вбачається, що померлий ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, на день смерті, тобто 27.06.2017 року, був зареєстрований та постійно проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3. На день смерті ОСОБА_6 за вказаною адресою інші особи, крім померлого, не зареєстровані (а.с.7).

З копії Державного акта на право власності на земельну ділянку Серія ПЛ № 234230, який був виданий ОСОБА_6 за життя 08.11.2004 року та був зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів № 010455100523 з кадастровим номером 5320284000:00:004:0115 вбачається, що йому належала на праві власності земельна ділянка площею 3,04 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території ОСОБА_3 сільської ради Великобагачанського району Полтавської області (а.с.8).

Приватний нотаріус Великобагачанського районного нотаріального округу ОСОБА_8 постановою від 01.02.2018 року відмовила позивачу ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку площею 3,04 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Подільської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, кадастровий номер 5320284000:00:004:0115, після померлого 27.06.2017 року дядька ОСОБА_6 у зв'язку з пропущенням терміну для прийняття спадщини до встановлення додаткового терміну для прийняття спадщини та у зв'язку з відсутністю документів про підтвердження родинних відносин з померлим як між племінницею і дядьком (а.с.9).

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи (ст.76 ЦПК України).

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2 ст.77 ЦПК України).

Частиною 1 ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин 5,6 ст.81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно повідомлення приватного нотаріуса Великобагачанського районного нотаріального округу ОСОБА_8 від 19.04.2018 року №515/01-16, Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину та з Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори), вбачається, що після померлого ОСОБА_6, який помер 27.06.2017 року, останнє місце проживання якого було с. Поділ, провулок Корнійчука, 7 Великобагачанського району, спадкова справа щодо вказаної особи у приватного нотаріуса не заведена; вбачається, що 01.07.2014 року за реєстровим номером 86 було посвідчено заповіт ОСОБА_6 Подільською сільською радою Великобагачанського району, номер заповіту в спадковому реєстрі 56368228 і рахується як чинний (а.с.а.с.24-25,26).

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснила, що у 2014 році вона працювала секретарем Подільської сільської ради і посвідчувала заповіт ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 Земельна ділянка ОСОБА_6 рахувалася в незатребуваних паях. Приблизно в січні 2018 року вона випадково зустріла ОСОБА_1 і запитала в неї, чому вона не оформляє спадкову земельну ділянку по заповіту ОСОБА_6 При цьому, ОСОБА_1 їй повідомила, що вона не знала про наявність заповіту на її ім'я, оскільки вона хоч і допомагала за життя своєму дядьку ОСОБА_6, однак він проживав в с. Поділ, а вона постійно проживає в ІНФОРМАЦІЯ_4.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 повідомив, що дядько ОСОБА_1 ОСОБА_6 за життя хворів, тому вона постійно допомагала йому по господарству, часто відвідувала в лікарні, куди він сам її неодноразово возив до дядька ОСОБА_6

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК України).

Згідно ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися на момент його смерті.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч.ч.1,2 ст.1220 ЦК України).

У відповідності до вимог ч.1 ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч.5 цієї статті).

Відповідно до ч.1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно (ч.1 ст.1297 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.1270 ЦК України «для прийняття спадщини встановлюється строк шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини» .

Частиною 3 ст.1272 ЦК України передбачено, що «за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.»

Відповідно до ст.1233 ЦК України заповіт - це особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто (ст.1234 ЦК). За нормою ст.1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Заповідач має право у будь-яких час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить (ч.2 ст.1254 ЦК).

В цьому контексті слід зазначити, що Конституційний Суд України у своєму рішенні від 11.02.2014 року у справі №1-1/2014 вказав про те, що суб'єкт права власності, яким є заповідач (спадкодавець), на випадок своєї смерті має право шляхом вчинення заповіту розпоряджатися своєю власністю - спадщиною, до складу якої законом віднесені усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті (статті 318,1218,1233,1235,1236 ЦК України); заповідач має право призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин; заповідач має право на визначення обсягу спадщини, що має спадкуватися за заповітом, на заповідальний відказ, на покладення на спадкоємця інших обов'язків, а також право на скасування заповіту тощо (частина перша статті 1235, статті 1236,1237,1240,1254 Кодексу). Як вказав Конституційний Суд України, за своєю юридичною природою свобода розпорядження власністю шляхом вчинення заповіту (свобода заповіту) є одним із основоположних принципів спадкового права, при цьому, вона є абсолютною. Також, Кодексом визначені певні обмеження волі заповідача щодо права розпорядження власністю (обмеження принципу свободи заповіту) шляхом установлення права окремої категорії осіб на обов'язкову частку у спадщині.

З урахуванням сукупності досліджених матеріалів справи, а також виходячи з положень ст.ст.12,13,77,81 ЦПК України вбачається, що в матеріалах даної цивільної справи відсутні докази оскарження будь-якою особою вищевказаного заповіту та докази визнання недійсним даного заповіту, згідно даних Спадкового реєстру, вказаний заповіт від 01.07.2014 року, реєстровий номер 86 ОСОБА_6 є чинним.

Отже, з досліджених матеріалів справи вбачається, що спадкоємцем за заповітом від 01.07.2014 року, реєстровий номер 86 після померлого 27.06.2017 року ОСОБА_6 є позивач у справі ОСОБА_1; інших спадкоємців як за заповітом, так і за законом не вбачається з наявних матеріалів справи.

Статтею 55 Конституції України установлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Аналогічні положення містяться у ч.1 ст.15 ЦК України та ст.4 ЦПК України.

Згідно ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Обґрунтовуючи зміст позовних вимог, ОСОБА_1 посилається у позові на те, що вона не може одержати в приватного нотаріуса Великобагачанського районного нотаріального округу Полтавської області ОСОБА_8 свідоцтва про право на спадщину за заповітом (земельну ділянку, місцезнаходженням якої є Подільська сільська рада Великобагачанського району Полтавської області) після смерті дядька ОСОБА_6, оскільки через те, що не знала про наявність складеного дядьком на неї заповіту, лише у січні 2018 року дізналася від колишнього секретаря Подільської сільської ради ОСОБА_7 про наявність даного заповіту, після чого одразу у лютому 2018 року звернулася до приватного нотаріуса Великобагачанського районного нотаріального округу Полтавської області ОСОБА_8 з метою оформлення права власності на майно в порядку спадкування, однак в цьому їй було відмовлено.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України у справі №6-1320цс17 від 23.08.2017 року, необізнаність спадкоємця про існування заповіту є поважною причиною для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини.

Суд оцінив наявні у справі докази, і з урахуванням показань допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_9, того, що постійним місцем проживання ОСОБА_1 є с. Огирівка, а ОСОБА_6 за життя постійно проживав в іншому селі - Поділ Великобагачанського району, конкретних обставин справи та відсутність інших спадкоємців, які претендують на спадщину (що вбачається з відомостей, отриманих від приватного нотаріуса Великобагачанського районного нотаріального округу), з урахуванням правової природи заповіту як волевиявлення конкретної особи щодо розпорядження своїй майном, права особи на спадкування за заповітом, а також враховуючи визнання відповідачем у справі заявлених позовних вимог ОСОБА_1, що не порушує чиїх-небудь прав, свобод та інтересів та висновки ВСУ, викладені при розгляді справи №6-1320цс17 від 23.08.2017 року, з огляду на положення ст.55 Конституції України приходить до висновку, що позивач ОСОБА_1 з поважних причин пропустила встановлений законодавством шестимісячний строк для прийняття спадщини після смерті 27.06.2017 року ОСОБА_6, оскільки з сукупності досліджених матеріалів справи вбачається, що так як ОСОБА_1 об'єктивно не знала про наявність складеного ОСОБА_6 на неї заповіту від 01.07.2014 року, тому вона заяви про прийняття спадщини у встановлений законом строк (шестимісячний) не подавала; при цьому, після звернення позивача до приватного нотаріуса Великобагачанського районного нотаріального округу Полтавської області ОСОБА_8 з метою оформлення права на спадщину, їй було відмовлено у вчиненні відповідної нотаріальної дії.

При таких обставинах справи, коли позивач ОСОБА_1 надала належні докази того, що вона пропустила строк для прийняття спадщини з поважних причин, в суду є передбачені законом підстави для визначення їй додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.55 Конституції України, ст.ст.1216-1218,1268-1272 ЦК України, Рішенням Конституційного Суду України від 11.02.2014 року у справі №1-1/2014, ст.ст.4,11,12,13,76-80,81,83,197,200,206,247,259,263-265,272-273 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання пропуску строку для прийняття спадщини з поважних причин та визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 задовольнити, визнавши причини пропуску строку поважними.

Визначити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5 , жительці с. Огирівка, вул. Миру, 25 Великобагачанського району Полтавської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті 27.06.2017 року ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, місцем реєстрації та проживання якого було с. Поділ, провулок Корнійчука, 7 Великобагачанського району Полтавської області, протягом двох місяців з дня набрання законної сили цим рішенням суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до пп.15.5 п.15 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Великобагачанський районний суд Полтавської області.

На виконання п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України судом зазначається повне найменування сторін: позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5 , жителька с. Огирівка, вул. Миру, 25 Великобагачанського району Полтавської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт громадянина України 19760728-02725; представник позивача адвокат ОСОБА_2 (адреса: сел. Велика Багачка, вул. Каштанова, 20-а Полтавської області); відповідач ОСОБА_3 сільська рада Великобагачанського району Полтавської області (юридична адреса: с. Білоцерківка, вул. Першотравнева, 9 Великобагачанського району Полтавської області, код ЄДРПОУ 21044600; треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_4 (с. Огирівка Великобагачанського району Полтавської області), ОСОБА_5 (с. Поділ Великобагачанського району Полтавської області).

Суддя В.В. Хоролець