Рішення

від 21.05.2018 по справі 908/576/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 22/35/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2018 Справа № 908/576/18

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В., при секретарі Лінчук А.В.

За участю представників:

представник позивача - ОСОБА_1, довіреність № 4/1 від 26.01.2018 р.;

представник відповідача - не з'явився

Розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/576/18

за позовом: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Обрій» (56065, Миколаївська область, Казанківський район, с. Володимирівка, вул. Радянська, буд. 72)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Атрибутагро Плюс» (71112, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Правди, буд. 80-А, оф. 205)

про стягнення 92510,93 грн.

СУТЬ СПОРУ:

29.03.2018 р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № 23/03-18 від 23.03.2018 р.) Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Обрій до Товариства з обмеженою відповідальністю Атрибутагро Плюс про стягнення 92510,93 грн., із яких: 74200,00 грн. - основний борг, 7093,52 грн. - інфляційне збільшення боргу, 1860,08 грн. - 3% річних, 9357,33 грн. - пеня.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.03.2018 р. здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/576/18 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 02.04.2018 р. позовна заява прийнята до розгляду суддею Ярешко О.В., відкрите провадження у справі № 908/576/18, якій присвоєний номер провадження 22/35/18, справу призначено до розгляду в засіданні на 23.04.2018 р., ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 02.04.2018 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.04.2018 р. на підставі ст. 202 ГПК України судове засідання відкладено на 21.05.2018 р., задоволено клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні 21.05.2018 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач приймав участь у судовому засіданні 21.05.2018 р. у режимі відеоконференції.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, які мотивовані наступним. 11.05.2017 р. позивач отримав від відповідача у телефонному режимі оферту щодо укладення договору виготовлення і поставки пристосування для збирання ріпаку для жатки ЖЗК-7 комбайну КЗС-1218. Позивач був запевнений у тому, що виробником пристосування є ПАТ Бердянські жатки і запропонував виставити рахунок на оплату товару. У той же день відповідачем був виставлений рахунок № 1228 від 11.05.2017 р. на суму 74200 грн. 12.05.2017 р. дана сума була перерахована відповідачу, що склало 100% від повної вартості товару. Після проведення оплати, у той же день на адресу позивача був направлений проект договору № 1228 на виготовлення і поставку пристосування для збирання ріпаку ПР-7 у кількості 1 шт. 16.05.2017 р. відповідно до п. 2.1 договору позивачем була заповнена заявка на виготовлення товару та направлена відповідачу. 18.05.2017 р., після ознайомлення з умовами п. 2.5 договору № 1228, позивачем було встановлено, що виробником запропонованого відповідачем товару є відповідач, а не ТОВ Бердянські жатки . Отже, за технічними характеристиками товар відрізняється від того, що потрібен позивачу та може бути використаний у його діяльності. У зв'язку з цим позивач відмовився підписувати договір № 1228 і направив відповідачу лист від 18.05.2017 р. із пропозицією вважати договір неукладеним і повернути перераховану суму. 21.05.2017 р. засобами електронного зв'язку відповідачу була направлена заява про повернення сплачених грошових коштів. Жодних дій від відповідача, спрямованих на повернення отриманих коштів або виконання зобов'язання з поставки товару, здійснено не було. Просив позов задовольнити, стягнути з відповідача 92510,93 грн., із яких: 74200,00 грн. - основний борг, 7093,52 грн. - інфляційне збільшення боргу, 1860,08 грн. - 3% річних, 9357,33 грн. - пеня. Позов обґрунтований ст.ст. 526, 612, 625, 672 ЦК України, ст.ст. 181, 193, 222, 232 ГК України.

Представник відповідача у судові засідання не з'являвся, причини неявки суду невідомі. Письмовий відзив на позов від відповідача до суду не надійшов. З будь-якими заявами, клопотаннями відповідач до суду не звертався.

Ухвала про відкриття провадження у справі була направлена поштою на адресу відповідача, зазначену у Витязі з ЄДРЮО: 71112, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Правди, буд. 80-А, оф. 205. Також представник відповідача (директор ОСОБА_2А.) був повідомлений про відкриття провадження у справі та призначення судового засідання телефонограмою від 03.04.2018 р.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі була повернута на адресу суду поштовим відділенням зв'язку з відміткою за закінченням встановленого строку зберігання .

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи, суд визнав можливим вирішити спір у відсутність представника відповідача за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Як слідує з матеріалів справи, 11.05.2017 р. Товариством з обмеженою відповідальністю Атрибутагро Плюс був виписаний рахунок № 1228 на оплату 74200,00 грн. за товар: пристосування для збирання ріпакуПР-7 у кількості 1 шт.

Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Обрій , згідно з платіжним дорученням № 213 від 12.05.2017 р., були перераховані на рахунок ТОВ Атрибутагро Плюс грошові кошти у сумі 74200,00 грн. із призначенням платежу: оплата за пристосування для збирання ріпаку ПР-7 зг. рах. № 1228 від 11.05.2017 р. .

Як стверджує позивач, 12.05.2017 р. він отримав від відповідача електронною поштою договір № 1228 від 12.05.2017 р., згідно якого постачальник (ТОВ Атрибутагро Плюс ) зобов'язався передати у власність покупця (позивача) продукцію: пристосування для збирання ріпаку ПР-7 у кількості 1 шт., а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей товар.

У матеріалах справи наявна копія вказаного договору (а.с. 20), яка підписана з боку відповідача (постачальника) директором ТОВ Атрибутагро Плюс ОСОБА_2, підпис якого скріплений круглою печаткою товариства. У п. 8.1 договору зазначено, що він (договір) набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками.

Позивач вказаний договір не підписав, при цьому зазначив, що на виконання п. 2.1 даного договору заповнив та направив відповідачу заявку від 16.05.2017 р.

Згідно з заявкою позивача від 16.05.2017 р., останній просить виготовити і поставити на його адресу пристосування для збирання ріпаку ПР на жатку ЖЗК-7 зав. № 0444 комбайну марки КЗС-1218 зав. № 0444 у кількості 1 шт., оплату гарантує. При цьому заявка адресована директору ТОВ ТД ОСОБА_3 агро ОСОБА_2 Вказана заявка складена на бланку з зазначенням найменування АТРИБУТАГРО та направлена позивачем електронною поштою 16.05.2017 р.

У судовому засіданні 21.05.2018 р. представник позивача пояснив, що заявка була складена позивачем (бухгалтером) на бланку, який був отриманий з тієї ж електронної адреси, що і договір № 1228 від 12.05.2017 р. та позивач вважав, що направляє таку заявку саме відповідачу. Крім того, заявка була адресована директору ОСОБА_2, який є директором ТОВ Атрибутагро Плюс .

Доказів направлення заявки на поставку пристосування для збирання ріпаку ПР на жатку відповідачу матеріали справи не містять.

Як зазначив позивач, отримавши електронною поштою договір № 1228 від 12.05.2017 р., він встановив, що виробником пристосування для збирання ріпаку є відповідач (ТОВ Атрибутагро Плюс ), а не ТОВ Бердянські жатки , як він, позивач, вважав та у чому його запевнив телефоном представник відповідача. Саме у зв'язку з цим договір № 1228 не був підписаний позивачем.

Листом від 18.05.2017 р. вих. № 29, адресованим директору ТОВ ТД ОСОБА_3 агро ОСОБА_2, позивач просив заявку від 16.05.2017 р. вважати недійсною, так як договір на придбання пристосування для збирання ріпаку неукладений і заявка не підписана директором господарства. Також просив повернути перераховану суму 74200 грн. на зазначений розрахунковий рахунок. Вказана заявка направлена електронною поштою 19.05.2017 р. (а.с. 48).

Заявою від 21.05.2017 р. вих. № 30, адресованою ТОВ Атрибутагро Плюс (відповідачу), позивач зазначив про неукладеність договору на виготовлення та постачання пристосування для збирання ріпаку ПР-7 у зв'язку з неприйнятними для товариства умовами; наполягав на поверненні на рахунок СТОВ Обрій грошових коштів у сумі 74200,00 грн., як безпідставно отриманих. Вказана заявка направлена електронною поштою 22.05.2017 р. (а.с. 49).

Також заявою від 11.07.2017 р. вих. № 35, адресованою директору ТОВ ТД ОСОБА_3 агро ОСОБА_2, позивач просив повернути помилково перераховані кошти у сумі 74200 грн. на зазначений розрахунковий рахунок позивача.

29.01.2018 р. позивач поштою направив відповідачу претензію вих. № 29/01-18 від 29.01.2018 р. про повернення грошових коштів у сумі 74200 грн., а також про сплату інфляційного збільшення боргу, 3% річних та пені.

Конверт з претензією був повернутий позивачу з відміткою поштового відділення зв'язку: за закінченням встановленого строку зберігання .

Оскільки відповідач поставку товару не здійснив, отримані грошові кошти позивачу не повернув, останній звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом, за яким відкрите провадження у дійсній справі.

Розглядаючи спір по суті, суд враховує наступне.

Приписами ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно зі ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно до матеріалів справи та пояснень позивача, отримавши від відповідача рахунок № 1228 від 11.05.2017 р., позивач перерахував останньому, згідно з платіжним дорученням № 213 від 12.05.2017 р., грошові кошти у сумі 74200,00 грн. за поставку товару (пристосування для збирання ріпаку ПР-7).

Із матеріалів справи слідує, що між СТОВ Обрій та ТОВ Атрибутагро Плюс на підставі ст.ст. 11, 202, 509, 642 ЦК України, ст. 181 ГК України виникли зобов'язання на підставі укладеного у спрощений спосіб договору, який за своїм змістом фактично є договором поставки.

Договір № 1228 від 12.05.2017 р. (а.с. 21), який був отриманий позивачем від відповідача у формі єдиного документу, позивачем підписаний не був, відповідно, суд не розглядає умови даного договору, оскільки він є неукладеним.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 ЦК).

Статтею 664 ЦК України визначений момент виконання обов'язку продавця передати товар. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до матеріалів справи, сторонами не визначений строк поставки товару. Заявка позивача від 16.05.2017 р. стосовно виготовлення та поставки товару судом до уваги не приймається, оскільки адресована не відповідачу (ТОВ Атрибутагро Плюс ), а іншій юридичній особі (ТОВ ТД ОСОБА_3 ). Позивач письмовою заявою від 21.05.2017 р. вих. № 30 заявив, що вирішив не укладати договір на виготовлення та постачання сільськогосподарського обладнання та просив повернути грошові кошти у сумі 74200,00 грн. як безпідставно отримані. При цьому, у заяві йшлося саме про договір № 1228, який отримав позивач від відповідача у формі єдиного письмового документу (посилання на п. 8.1 договору). Разом з тим, як зазначалося судом вище, позивачем були здійснені дії щодо укладення договору поставки у спрощений спосіб, а саме сплата коштів (попередньої оплати за товар) на рахунок відповідача згідно виставленого ним рахунку. З моменту перерахування позивачем грошових коштів у сумі 74200,00 грн. на рахунок відповідача минув рік, однак жодних дій стосовно передачі товару відповідачем вчинено не було. Матеріали справи не містять листування з боку відповідача стосовно готовності передання товару позивачу, відсутні докази щодо здачі відповідачем товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві (позивачу).

Статтею 693 ЦК України визначено, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідачем товар (пристосування для збирання ріпаку ПР-7) позивачу переданий не був. Як зазначалося вище, позивач направляв відповідачу заяву вих. № 30 від 21.05.2017 р. та претензію від 29.01.2018 р. вих. № 29/01-18, в яких вимагав повернення суми 74200,00 грн. на зазначені банківські реквізити.

Відповідно до ст.ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач своїм процесуальним правом на участь у судовому розгляді спору не скористався, письмовий відзив на позов не подав. Доказів перерахування на користь позивача суми 74200,00 грн. суду не надав, отримання грошових коштів від позивача не заперечив, докази поставки товару позивачу у матеріалах справи відсутні.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 74200,00 грн. є обґрунтованою, підтверджена належними доказами, підлягає задоволенню.

Позивачем заявлено також вимогу про стягнення з відповідача 1860,08 грн. 3% річних та 7093,52 грн. інфляційного збільшення боргу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, статтею 625 ЦК України передбачена можливість стягнення 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання саме грошового зобов'язання.

Разом із тим, стягнення з відповідача суми попередньої оплати не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за непоставлений товар (пристосування для збирання ріпаку ПР-7).

За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання у розумінні статті 625 ЦК України.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 16.09.2014 р. у справі № 921/266/13-г/7.

За такі дії відповідач несе відповідальність, передбачену ч. 3 статті 693 Цивільного кодексу України, згідно з якою на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (стаття 536 Цивільного кодексу України).

Розмір і порядок нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами сторонами у справі не встановлювалися.

На підставі викладеного вище, у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача 1860,08 грн. 3% річних та 7093,52 грн. інфляційного збільшення боргу судом відмовляється у зв'язку з необґрунтованістю та незаконністю.

Крім того, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача суми 9357,33 грн. пені, розрахованої на підставі ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та ч. 2 ст. 343 ГК України. Пеня розрахована позивачем, виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, задатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1).

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відповідних відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з вимогами Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом встановлено, що сторонами був укладений договір поставки у спрощений спосіб, при цьому сторони не встановили конкретного виду відповідальності сторін, зокрема, не визначили порядок та розмір нарахування пені за порушення стороною зобов'язання.

Посилання позивача на ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та на ч. 2 ст. 343 ГК України, як на норми, які встановлюють розмір пені, судом до уваги не береться, оскільки дані законодавчі норми передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню, а не встановлюють її розмір. Крім того, Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, а обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання.

За таких обставин, у стягненні 9357,33 грн. пені слід відмовити.

На підставі викладеного, позов у цілому задовольняється частково.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем разом із позовною заявою поданий попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи, до якого включений судовий збір за подання позовної заяви у сумі 1772,00 грн., а також поштові витрати у сумі 42,00 грн. за відправлення позовної заяви до суду та копії позовної заяви відповідачу.

При зверненні до суду позивачем сплачений судовий збір у сумі 1762,00 грн.

На підставі ст. 129 ГПК України, сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з відповідача на користь позивача стягується сума 1413,24 грн.

Стосовно стягнення суми поштових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ч. 8 даної статті розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд відзначає, що понесені позивачем поштові витрати у сумі 42,00 грн. на відправлення позовної заяви на адресу суду та її копії ТОВ Атрибутагро Плюс є витратами, понесеними позивачем у добровільному порядку з метою звернення до господарського суду Запорізької області з позовом до ТОВ Атрибутагро Плюс та не є судовими витратами у розумінні ст. 123 ГПК України, не пов'язані з вчиненням безпосередньо процесуальної дії, поданням доказів, необхідних для розгляду справи, а тому не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Обрій» до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Атрибутагро Плюс» задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Атрибутагро Плюс» (71112, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Правди, буд. 80-А, оф. 205, код ЄДРПОУ 41086571) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Обрій» (56065, Миколаївська область, Казанківський район, с. Володимирівка, вул. Радянська, буд. 72, код ЄДРПОУ 32170039) 74200 (сімдесят чотири тисячі двісті) грн. 00 коп. основного боргу, 1413 (одна тисяча чотириста тринадцять) грн. 24 коп. судового збору.

У частині позовних вимог про стягнення 7093,52 грн. інфляційних втрат, 1860,08 грн. - 3% річних, 9357,33 грн. пені - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 24 травня 2018 р.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя О.В. Ярешко