Рішення

від 15.05.2018 по справі 914/2487/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2018р. Справа №914/2487/17

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі

судді Фартушка Т.Б. при секретарі судового засідання Кірі О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю АВЕ Львів , Львівська область, м.Львів,

до Відповідача: Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Апартаменти-Захід 12 , Львівська область, м.Львів,

про: стягнення боргу за оплату послуг з вивезення твердих побутових відходів

ціна позову: 25305,81 грн.

Представники:

Позивача: не з'явився;

Відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АВЕ Львів до Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Апартаменти-Захід 12 про стягнення 20762,76 грн. суми основного боргу, 2890,28 грн. пені, 344,72 грн. трьох відсотків річних та 1308,05 грн. інфляційних втрат; ціна позову 25305,81 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області у даній справі від 01.12.2017р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 13.12.2017р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, викладених в ухвалі від 13.12.2017р. у даній справі, зокрема, у зв'язку із неявкою повноважних представників Сторін та невиконання ними вимог ухвал суду у справі, зокрема, щодо подання Відповідачем відзиву на позовну заяву.

23.01.2018р. Позивачем подано клопотання (вх. №2260/18), у якому просить суд відкласти розгляд справи з підстав неможливості забезпечення явки повноважного представника в судове засідання. Вказане клопотання оглянуто судом, долучено до матеріалів справи. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.01.2018р. суд ухвалив продовжувати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та відклав підготовче засідання на 20.02.2018р.

20.02.2018р. Позивачем подано клопотання (вх. №5946/18), у якому просить суд долучити до матеріалів справи письмові докази згідно переліку. Ухвалою від 20.02.2018р. у даній справі суд постановив клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю АВЕ Львів від 20.02.2018р. (вх. №5946/18) про долучення до матеріалів справи письмових доказів долучити до матеріалів справи; подані з клопотанням Товариства з обмеженою відповідальністю АВЕ Львів від 20.02.2018р. вх. №5946/18 докази не брати до уваги.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.02.2018р. підготовче засідання відкладено 13.03.2018 р.

22.02.2018р. Позивачем подано клопотання (вх. №6481/18), у якому просить суд долучити до матеріалів справи докази. Вказане клопотання оглянуто судом та долучено до матеріалів справи.

13.03.2018р. Позивачем подано клопотання (вх. №7070/18), у якому просить продовжити строк підготовчого провадження. Вказане клопотання оглянуто судом, долучено до матеріалів справи та задоволено. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 13.03.2018 р. суд постановив продовжити строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів; підготовче засідання відкласти на 03.04.18р.

03.04.2018р. Позивачем подано клопотання (вх. №11818/18), у якому просить суд відкласти розгляд справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника в судове засідання. Вказане клопотання оглянуто судом, долучено до матеріалів справи. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.04.2018р. суд постановив підготовче засідання відкласти на 23.04.18 р.

20.04.2018р. Позивачем подано клопотання (вх. №14159/18), у якому просить суд долучити до матеріалів справи докази. Вказане клопотання оглянуто судом, долучено до матеріалів справи. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.04.2018р. суд постановив закрити підготовче провадження у справі та призначити справу до судового розгляду по суті; призначити судове засідання з розгляду спору по суті на 15.05.2018р.

Відповідно до ч.3 ст.222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

В порядку ст.205 ГПК України клопотання від Учасників справи про роз'яснення прав та обов'язків до суду не надходили.

Заяв про відвід судді чи секретаря судового засідання не надходило та не заявлялось.

Представник Позивача в судове засідання не з'явився, подав клопотання (вх. №17052/18), у якому підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд розглядати справу за відсутності представника Позивача. Вказане клопотання оглянуто судом, долучено до матеріалів справи та задоволено.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, явка визнавалась обов'язковою, причин неявки суду не повідомив, вимог ухвал Господарського суду Львівської області у даній справі не виконав, про причини невиконання суду не повідомив.

Позиція Позивача:

Позивач просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 20762,76 грн. суми основного боргу за Договором від 07.06.2016р. №320/2016-ТПВ за січень, березень та квітень 2017р., а також 2890,28 грн. пені за період з 11.05.2017р. по 29.11.2017р., 344,72 грн. трьох відсотків річних за період 11.05.2017р. по 29.11.2017р. та 1308,05 грн. інфляційних втрат за період з травня по жовтень 2017р. за порушення порядку і строку здійснення оплати наданих послуг.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.9 ст.81 ГПК України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом Учасників справи подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання Відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202 та 216 Господарського процесуального кодексу України, надання Відповідачу можливості для подання відзиву на позов, суд вважає за можливе розглянути справу по суті без участі представників Сторін за наявними у справі матеріалами.

За результатами дослідження наданих Позивачем доказів та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з огляду на наступне.

07.06.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю АВЕ Львів (надалі - Позивач, ОСОБА_1) та Обслуговуючим кооперативом Житлово-будівельний кооператив Апартаменти-Захід 12 (надалі - Відповідач, ОСОБА_2) укладено Договір №320/2016-ТПВ (далі - Договір), відповідно до п.1.1 якого, ОСОБА_1 зобов'язувався за завданням ОСОБА_2 та у відповідності до умов Договору надавати йому послуги з вивезення твердих побутових відходів (надалі - Відходи), що утворюються в ОСОБА_2, а також інші супутні з цими послуги, а ОСОБА_2, зі своєї сторони, зобов'язувався приймати вказані послуги та оплатити їх.

Відповідно до пункту 1.2. Договору ОСОБА_1 зобов'язувався передати ОСОБА_2 контейнер євро стандарту згідно з актом приймання-передачі.

Пунктом 2.1. Договору Сторонами погоджено, ОСОБА_1 зобов'язувався здійснювати вивезення Відходів, що утворюються у ОСОБА_2 власним спецавтотранспортом на спеціально об лаштоване сміттєзвалище на умовах Договору.

Відходи вивозяться згідно з графіком випорожнення контейнерів (Додаток №1 до Договору) з місця їх накопичення у спеціальних контейнерах, що розташовані за адресою: м.Львів, вул.Пулюя, 40 (п.2.2. Договору).

Згідно пункту 2.3. Договору Сторони домовились, що не є предметом Договору вивезення виробничих, будівельних, негабаритних (розмір яких перевищує 50х50х50 см.) та інших відходів, що не відносяться до категорії побутових. ОСОБА_2 зберігає такі відходи окремо від побутових, вивозяться вони окремо за домовленістю Сторін.

Пунктом 3.1. Договору Сторонами встановлено, що тариф на послугу на момент укладення Договору вказується в Протоколі узгодження тарифу за надання послуг з вивезення ТПВ (Додаток №2 до Договору).

Об'єм відходів, що вивозяться за один календарний місяць визначається згідно маршрутних листів ОСОБА_1 та переводиться з метрів кубічних в тонни згідно пункту 2 Додатку №2 до Договору (п. 3.2. Договору).

Відповідно до пункту 3.3. Договору виконані згідно Договору послуги протягом одного місяця вважаються переданими Виконавцем та прийнятими ОСОБА_2, якщо протягом семи днів з дня їх виконання ОСОБА_2 письмово не заявить мотивованої претензії ОСОБА_1 з приводу недоліків у наданих послугах.

Оплата за надані послуги здійснюється ОСОБА_2 щомісячно не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним шляхом перерахування відповідної суми коштів на рахунок ОСОБА_1 згідно виставленими рахунками (п.3.5. Договору).

Пунктом 4.2.1. Договору встановлено зобов'язання ОСОБА_2 своєчасно, у встановлені Договором терміни оплачувати надані послуги.

Згідно пункту 5.1. Договору у випадку порушення своїх зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність, визначену Договором та чинним законодавством України. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до пункту 5.4. Договору за недотримання строків оплати, визначених в розділі 3 Договору ОСОБА_2 сплачує ОСОБА_1 пеню в розмірі подвійної облікової ставки національного Банку України, що діяла на момент прострочення, за кожен день прострочення.

Пунктом 6.1. Договору Сторонами погоджено, що Договір набуває чинності з 07.06.2016р. та діє до 31.12.2018р.

Додатком №1 до Договору Сторонами погоджено дислокацією та графік випорожнення контейнерів та вивезення ТПВ; Додатком №2 - договірний тариф за надання послуг з вивезення ТПВ.

Так, згідно пункту 1 Додатку №2 до Договору розмір тарифу становить 468,31 грн. за тонну вивезених від замовника відходів (згідно з рішенням ВК ЛМР від 05.09.2014р. №656 тариф на ввезення 1 тонни відходів становить 394,59 грн., розмір тарифу на захоронення 1 тонни відходів - 73,72 грн.).

Пунктом 2 Додатку №2 до Договору визначено,що, згідно з рішенням ЛМР від 21.03.2013р. №533 Про внесення змін та доповнення до рішення виконавчого комітету щільність побутових відходів для м.Львова становить 165 кг/м.куб.

На виконання пункту 1.2. Договору ОСОБА_1 приймання-передачі майна від 07.06.2016р. до Договору передав, а ОСОБА_2 прийняв три євро контейнери для ТПВ ємністю 1100 літрів, вартістю 8000,00 грн. за кожен.

Вказаний Договір, додатки до нього та ОСОБА_2 приймання передачі майна підписано представниками та завірено відтисками печаток юридичних осіб - Сторін Договору.

Позивачем на виконання умов укладеного між Сторонами Договору в січні, березні та квітні 2017р. надано Відповідачу послуги з вивезення твердих побутових відходів на загальну суму 20762,85 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи ОСОБА_2 від 06.01.2017р. №345 на суму 6039,61 грн., від 31.03.2017р. №33 на суму 7615,18 грн. та від 28.04.2017р. №31 на суму 7108,06 грн.

В підтвердження факту надсилання на адресу Відповідача вказаних актів Позивачем клопотанням від 20.04.2018р. вх. №14159/18 долучено до матеріалів справи копії Списків згрупованих відправлень, поданих в 24 відділення поштового зв'язку Укрпошта м.Львова від 09.01.2017р., від 06.02.2017р., 03.04.2017р. та від 01.05.2017р., а також витягу з Журналу вихідної пошти за 2017р. за період з 09.01.2017р. по 01.05.2017р.

Також, в підтвердження факту належного виконання взятих на себе договірних зобов'язань Позивачем клопотанням від 22.0.2.2018р. вх. №6481/18 долучено до матеріалів справи копії листів ОСББ ГАЛЛЕО від 01.10.2017р. вих. №13 та від 08.11.2017р. вих. №08/11, якими останнє підтверджує, що в період січня, березня та квітня 2017р. послуги з вивезення твердих побутових відходів на підставі Договору надавав Позивач в повному обсязі та згідно вимог чинного законодавства України.

Окрім того, належних, достатніх та допустимих доказів надання Відповідачем претензій щодо якісних чи кількісних характеристик наданих Позивачем в період січня, березня та квітня 2017р. за Договором послуг в порядку пункту 3.3. Договору станом на час розгляду справи по суті Сторонами не заявлено та не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань з оплати наданих за Договором Послуг належним чином не виконано, внаслідок чого утворився борг в розмірі 20762,76 грн. Належних, достатніх та допустимих доказів повного чи часткового погашення вказаного боргу станом час розгляду справи по суті Сторонами суду не заявлено та не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

З метою досудового врегулювання спору Позивач 31.05.2017р. звертався до Відповідача ОСОБА_3 №1 від 31.05.2017р. вих.№177/17 із вимогою про погашення 20762,76 грн. суми основного боргу. Відповідачем вказану ОСОБА_3 отримано 06.06.2017р., проте залишено без відповіді та реагування. Належні, достатні та допустимі докази повного чи часткового задоволення ОСОБА_3 №1 від 31.05.2017р. вих. №177/17 в матеріалах справи відсутні, станом на час розгляду справи по суті Сторонами не заявлені та не подані.

З підстав наведеного Позивач просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 20762,76 грн. суми основного боргу за Договором від 07.06.2016р. №320/2016-ТПВ за січень, березень та квітень 2017р., а також 2890,28 грн. пені за період з 11.05.2017р. по 29.11.2017р., 344,72 грн. трьох відсотків річних за період 11.05.2017р. по 29.11.2017р. та 1308,05 грн. інфляційних втрат за період з травня по жовтень 2017р. за порушення порядку і строку здійснення оплати наданих послуг.

У відповідності з пунктами 1, 3 частини першої статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до вимог ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ч.1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок.

Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення (ч. 2 ст. 218 ГК України).

Згідно із ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

При цьому суд зазначає, що підписання ОСОБА_2 наданих послуг від 06.01.2017р. №345 на суму 6039,61 грн., від 31.03.2017р. №33 на суму 7615,18 грн. та від 28.04.2017р. №31 на суму 7108,06 грн., які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , і які відповідають вимогам, зокрема ст. 9 названого Закону і пункту 2.3. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за надані послуги. (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012).

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ч.7 ст.180 ГК України, строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору; на зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше; закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Приписами ч.2 вказаної статті визначено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Згідно з ст.ст. 549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 ст.232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд також зазначає, і аналогічна правова позиція викладена, зокрема в пункті 1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

При цьому суд взяв до уваги, що, згідно ч.5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Перевіривши правильність розрахунку пені, суд встановив, що такий проведено Позивачем невірно, оскільки помилково нараховано пеню за зобов'язаннями, які виникли 11.02.2017р., 11.04.2017р. та 11.05.2017р. за період інший, ніж встановлено приписами ч.6 ст.232 ГК України. Відтак, сума пені за прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати наданих у січні, березні та квітні 2017р. за Договором послуг за заявлений Позивачем період становить 2103,39 грн.

З підстав наведеного позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача 2890,28 грн. пені за період з 11.05.2017р. по 29.11.2017р. підлягають до задоволення частково шляхом стягнення 2103,39 грн. в решті позову в цій частині позовних вимог слід відмовити за безпідставністю та необґрунтованістю.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд також зазначає, і аналогічна правова позиція викладена в пункті 1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

При цьому суд взяв до уваги, що, згідно ч.5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Перевіривши правильність розрахунку трьох відсотків річних та інфляційних втрат, суд встановив, що такий проведено Позивачем невірно. Відтак, сума трьох відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати наданих у січні, березні та квітні 2017р. за Договором послуг за заявлений Позивачем період становить 346,43 грн., інфляційних втрат - 1317,40 грн.

З підстав наведеного позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача 344,72 грн. трьох відсотків річних за період 11.05.2017р. по 29.11.2017р. та 1308,05 грн. інфляційних втрат за період з травня по жовтень 2017р. підлягають до задоволення повністю в межах заявлених позовних вимог.

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що Відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, хоч йому було створено усі можливості для надання заперечень, від жодного Учасника справи не надходило клопотання про витребування доказів, судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що матеріалами справи підтверджено факт порушення Відповідачем порядку і строку виконання грошового зобов'язання з оплати наданих у січні, березні та квітні 2017р. за Договором послуг з вивезення твердих побутових відходів, беручи до уваги наявність вини Відповідача щодо сплати вартості вказаних послуг з порушенням встановленого Договором порядку і строку здійснення платежів, відсутність доказів повного чи часткового погашення вказаного боргу, перевіривши розрахунок нарахованої суми, а також суми пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновків про те, що позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача 20762,76 грн. суми основного боргу, 2890,28 грн. пені, 344,72 грн. трьох відсотків річних та 1308,05 грн. інфляційних втрат є мотивованими та обґрунтованими, підлягають до задоволення частково шляхом стягнення з Відповідача на користь Позивача 20762,76 грн. суми основного боргу, 2103,39 грн. пені, 344,72 грн. трьох відсотків річних та 1308,05 грн. інфляційних втрат. В решті позову відмовити.

Сплата судового збору здійснюється в порядку і розмірі, встановленому Законом України Про судовий збір .

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюються у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Нормою статті 7 Закону України Про Державний Бюджет України на 2017 рік установлено у 2017 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу: в розрахунку на місяць у розмірі 1600 гривень.

Як доказ сплати судових витрат Позивач подав Платіжне доручення від 27.10.2017р. №3932 про сплату судового збору за подання позовної заяви до господарського суду в розмірі 1600,00 грн.

Належних, достатніх та допустимих доказів в підтвердження факту здійснення інших судових витрат Позивачем суду не заявлено та не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Відповідач наданим чинним законодавством правом на відшкодування документально підтверджених судових витрат не скористався.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З підстав наведеного, а також недоведення Позивачем в порядку, визначеному главою 8 розділу 1 ГПК України розміру судових витрат, окрім суми сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору, недоведення Відповідачем розміру понесених у справі судових витрат суд дійшов висновків про те, що судові витрати у справі, а саме сплачений Позивачем за подання позовної заяви до господарського суду судовий збір в розмірі 1600,00 грн. слід покласти на Сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, Стягнути з Відповідача на користь Позивача 1550,25 грн. судового збору, в решті судові витрати залишити за Позивачем.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. 42, п. 1, 3 ч. 1 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 13, 27, 42, 43, 46, 73, 74, 76,-79, 80, 81, 86, 129, 165, 205, 216, 222, 235, 236, 238 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 173, 174, 181, 184, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3, 6, 11, 15, 16, 509, 525, 526, 527, 530, 601, 610, 612, 614, 625, 626, 627, 628, 629, 632, 901 Цивільного кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Апартаменти-Захід 12 (79007, Львівська область, м.Львів, вул.Наливайка, буд.3, кімн.9; ідентифікаційний код 39228980) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АВЕ Львів (79008, Львівська область, м.Львів, пл.Ринок, буд.18; ідентифікаційний код 33951598) 20762,76 грн. суми основного боргу, 2103,39 грн. пені, 344,72 грн. трьох відсотків річних, 1308,05 грн. інфляційних втрат та 1550,25 грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 ГПК України.

6. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/ .

Повний текст рішення виготовлено та підписано 25.05.2018р.

Головуючий суддя Фартушок Т. Б.