Рішення

від 22.05.2018 по справі 916/524/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" травня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/524/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Степанової Л.В.

при секретарі судового засідання Шевченко К.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТРІМ-ПАК» до відповідача ОСОБА_3 підприємства «ВЕККА» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення 30880,43грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АТРІМ-ПАК» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ОСОБА_3 підприємства «ВЕККА» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю 30909,43грн. у тому числі 28235,75грн. основного боргу, 710,11грн. інфляційних втрат, 1791,75грн. пені, 172,00грн. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки №00032 від 30.03.2017р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.03.2018р. було відкрито провадження у справі №916/524/18, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання на 25.04.2018р. о 11:30.

23.04.2018р. за вх.суду№8409/18 відповідач в режимі електронної пошти та 25.04.2018р. поштою звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи.

25.04.2018р. за вх.суду№8560/18 позивач звернувся до суду з клопотанням про долучення доказів.

В судовому засіданні від 25.04.2018р. було оголошено перерву. 25.04.2018р. прийнято ухвалу про виклик сторін в судове засіданні на 22.05.2018р. о 10:40.

21.05.2018р. за вх.суду№2-2555/18 позивач в режимі електронної пошти надав до суду заяву про виправлення допущених в позовній заяві описок.

В судовому засіданні від 22.05.2018р. позивач надав до суду заяву про виправлення допущених в позовній заяві описок та докази направлення її відповідачу.

В судовому засіданні від 22.05.2018р. відповідач звернувся до суду з заявою про визнання позову в частині стягнення основного боргу у сумі 28235,75грн., 681,11грн. інфляційних втрат, 1791,57грн. пені, 172,00грн. 3% річних а також 3740,00грн. витрат позивача на правничу допомогу.

В судовому засіданні від 22.05.2018р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення по справі №916/524/18.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

30.03.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «АТРІМ-ПАК» (позивач, Постачальник) та ОСОБА_3 підприємством «ВЕККА» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю (відповідач, Покупець) було укладено договір поставки №00032 (далі договір) відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставляти і передавати у власність Покупцеві за його заявками, а Покупець зобов'язується приймати і оплачувати товари в асортименті (п.1.1. договору).

Відповідно до п.п. 5.1., 5.3. - 5.5. ціна товару визначається у Специфікації(прайс-листі), наданому Постачальником і встановлюється з урахуванням можливих знижок і бонусів. Ціни на товар встановлюються у гривнях і вказуються у накладних. Сумою договору вважається сума всіх поставок за договором. Товар, що поставляється за договором, підлягає оплаті в порядку відстрочки платежу протягом 60 календарних днів з моменту поставки і моменту підписання накладної.

Пунктом 6.1. договору сторони встановили, що у разі порушення строків оплати за поставлений товар, Покупець зобов'язується сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми фактичної заборгованості за кожний день прострочення.

Згідно п.7.1. договору договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2017р., але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

Як вказує позивач, на виконання умов договору, на підставі заявки (замовлення) відповідача та видаткової накладної №РН-0000504 від 31.10.2017р., поставив відповідачу товар на суму 28235,75грн. у тому числі ПДВ - 4705,96грн. та виставив відповідачу рахунок на оплату №СФ-0000514 від 31.10.2017р. Відповідач вказаний товар отримав у повному обсязі та без зауважень про що свідчить підписана сторонами видаткова накладна №РН-0000504 від 31.10.2017р. Відповідач за отриманий товар відповідно до п.5.5. договору не розрахувався у зв'язку з чим позивач звернувся до відповідача з претензією щодо сплати вартості отриманого товару однак відповіді не отримав, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

За неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо своєчасної оплати поставленого товару, позивач нарахував відповідачу 681,11грн. інфляційних втрат, 1791,57грн. пені, 172,00грн. 3% річних.

Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача 28235,75грн. основного боргу, 681,11грн. інфляційних втрат, 1791,57грн. пені, 172,00грн. 3% річних, 1762,00грн. судового збору та 9240,00грн. витрат на правничу допомогу.

Відповідач позовні вимоги визнав у повному обсязі, а саме 28235,75грн. основного боргу, 681,11грн. інфляційних втрат, 1791,57грн. пені, 172,00грн. 3% річних. Крім того відповідач визнав витрати на правничу допомогу у сумі 3740,00грн.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст.ст. 173, 175 Господарського кодексу України цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, визнається майново-господарським зобов'язанням. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З матеріалів справи вбачається, що 30.03.2017р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №00032 за яким позивач зобов'язався поставляти і передавати у власність відповідача за його заявками, а відповідач зобов'язався приймати і оплачувати товари в асортименті.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивач, на підставі заявки (замовлення) відповідача та видаткової накладної №РН-0000504 від 31.10.2017р., поставив відповідачу товар на суму 28235,75грн. у тому числі ПДВ - 4705,96грн. та виставив відповідачу рахунок на оплату №СФ-0000514 від 31.10.2017р. Відповідач вказаний товар отримав у повному обсязі та без зауважень про що свідчить підписана сторонами видаткова накладна №РН-0000504 від 31.10.2017р.

Відповідно до п.5.5. договору товар, що поставляється за договором, підлягає оплаті в порядку відстрочки платежу протягом 60 календарних днів з моменту поставки і моменту підписання накладної. Згідно видаткової накладної №РН-0000504 товар був поставлений 31.10.2017р. тобто останнім днем оплати товару є 29.12.2018р.

Відповідач в порушення умов договору за поставлений товар не розрахувався у зв'язку з чим станом на день розгляду справи за відповідачем рахується заборгованість у сумі 28235,75грн.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Суму заборгованість за поставлений товар відповідач визнав у повному обсязі однак враховуючи відсутність станом на день розгляду справи доказів оплати поставленого товару з боку відповідача, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу у сумі 28235,75грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у сумі 28235,75грн. за період з 31.12.2017р. по 15.03.2018р. слід зазначити наступне.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, виходячи з матеріалів справи, відповідач виконав свої зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). За приписами ст. 612 цього ж Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

За приписами ст. 230 Господарського кодексу України учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання штрафні (господарські) санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня). Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені на суму 1791,57грн. за період 31.12.2017р. по 15.03.2018р. вважає його правильним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягає пеня у сумі 1791,57грн. за період 31.12.2017р. по 15.03.2018р.

Щодо стягнення з відповідача 681,47грн. інфляційних витрат та 172,00грн. 3% річних за період з 31.12.2017р. по 15.03.2018р. слід зазначити наступне.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних витрат у сумі 681,47грн. за період з 31.12.2017р. по 15.03.2018р. вважає його правильним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягають інфляційні витрати у сумі 681,47грн. за період з 31.12.2017р. по 15.03.2018р.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у сумі 172,00грн. за період з 31.12.2017р. по 15.03.2018р. та здійснивши власний розрахунок за допомогою програми "Законодавство", зазначає, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних у сумі 171,74грн. за період з за період з 31.12.2017р. по 15.03.2018р.

Відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АТРІМ-ПАК» до відповідача ОСОБА_3 підприємства «ВЕККА» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю підлягають частковому задоволенню у сумі 30879,53грн. у тому числі 28235,11грн. основного боргу, 681,11грн. інфляційних витрат, 1791,57грн. пені, 171,74грн. 3% річних, в частині стягнення з відповідача 0,26грн. 3% річних судом відмовлено.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Судовий збір у сумі 1762,00грн. підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Представник позивача просить стягнути з відповідача 9240,00грн. витрат на правничу допомогу. В підтвердження наданих послуг адвокатом надані акти виконаних робіт від 25.04.2018р. на суму 5740,00грн., меморіальний ордер №26 від 16.04.2018р. про сплату послуг адвоката на суму 5740,00грн., акт виконаних робіт на від 22.05.2018р. на суму 3500,00грн. та квитанція №0.0.1041853284.1 від 21.05.2018р. про сплату послуг у сумі 3500,00грн.

В акті виконаних робіт від 25.04.2018р. містяться послуги здійснення виїзду адвоката з міста Харкова до міста Одеси на суму 2000,00грн. однак адвокатом на надано доказів підтверджуючих понесення адвокатом витрат на здійснення виїзду адвоката з міста Харкова до міста Одеси саме на суму 2000,00грн., а в акті виконаних робіт від 22.05.2018р. взагалі відсутня сума транспортних витрат на виїзду адвоката з міста Харкова до міста Одеси.

Як встановлено ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зокрема із ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У п. 6.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» визначено наступне. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Враховуючи ненадання адвокатом доказів понесення витрат для здійснення виїзду адвоката з міста Харкова до міста Одеси та співрозмірність ціни позову та витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку про зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 3740,00грн.

Приймаючи до уваги вищевикладене, стягненню з відповідача підлягають витрати на правничу допомогу у сумі 3740,00грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, ст.ст. 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АТРІМ-ПАК» до відповідача ОСОБА_3 підприємства «ВЕККА» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення 30880,43грн. - задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_3 підприємства «ВЕККА» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю (67540, Одеська область, Комінтернівський район, с. Благодатне, вул. Центральна, 1, код ЄДРПОУ 30820151) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТРІМ-ПАК» (61033, м. Харків, вул. Шевченка, 317, офіс А-0415, код ЄДРПОУ 39499793) 28235/двадцять вісім тисяч двісті тридцять п'ять/грн. 11коп. основного боргу, 681/шістсот вісімдесят одна/грн. 11коп. інфляційних витрат, 1791/одна тисяча сімсот дев'яносто одна/грн. 57коп. пені, 171/сто сімдесят одна/грн. 74коп. 3% річних.

3. В позовних вимогах про стягнення з ОСОБА_3 підприємства «ВЕККА» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю 0,26грн. 3% річних - відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_3 підприємства «ВЕККА» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю (67540, Одеська область, Комінтернівський район, с. Благодатне, вул. Центральна,1, код ЄДРПОУ 30820151) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТРІМ-ПАК» (61033, м. Харків, вул. Шевченка, 317, офіс А-0415, код ЄДРПОУ 39499793) 1762/одна тисяча сімсот шістдесят дві/грн. 00коп. судового збору, 3740/три тисячі сімсот сорок/грн. 00коп. витрат на правничу допомогу.

Повне рішення складено 25 травня 2018р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.В. Степанова