Рішення
від 17.05.2018 по справі 924/923/17
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" травня 2018 р.Справа № 924/923/17

Господарський суд Хмельницької області у колегіальному складі суду: ОСОБА_1 головуючий, судді Виноградова В.В., Заверуха С.В. за участю секретаря судового засідання Попика О.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Першого заступника керівника Шепетівської місцевої прокуратури, м. Славута в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Міністерства аграрної політики України, м. Київ

до Приватного підприємства "Фортуна-Агро", с. Пліщин, Шепетівський район, Хмельницька область

до Державного підприємства "Агроспецсервіс", м. Київ

про визнання недійсною угоди про внесення змін до договору про взаємну участь у веденні рослинницького сільськогосподарського виробництва від 07.07.14р. та Додаток №1 до угоди від 07.07.14р. - Договір про надання послуг із ведення рослинницького сільськогосподарського виробництва від 07.07.14р., укладені між ДП "Агроспецсервіс" та ПП "Фортуна - Агро" з припиненням на майбутнє

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача 1 : ОСОБА_2, довіреність б/н від 16.03.18р.

від відповідача 2: не з'явився

від прокуратури: ОСОБА_3 службове посвідчення №031942 ;

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Процесуальні дії по справі .

03.10.2017р. на адресу суду надійшла позовна заява Першого заступника керівника Шепетівської місцевої прокуратури, м. Славута в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Міністерства аграрної політики України, м. Київ до Приватного підприємства "Фортуна-Агро", с. Пліщин, Шепетівський район, Хмельницька область до Державного підприємства "Агроспецсервіс", м. Київ про визнання недійсною угоди про внесення змін до договору та додатку до угоди про внесення змін до договору.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями, вказану позовну заяву передано для розгляду судді Мусі М.Є.

05.10.2017р. ухвалою господарського суду порушено провадження у справі та призначено до розгляду в засіданні господарського суду.

15.12.2017р. набрав чинності Закон України від 03.10.2017р. №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким, зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладено в новій редакції.

Пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017р. №2147VІІІ, чинної з 15.12.2017р., передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою суду від 29.01.2018р. постановлено розглядати справу №924/923/17 за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження у справі. Підготовче засідання призначено на 22 лютого 2018 року.

Ухвалою господарського суду від 22.02.2018р. підготовче засідання відкладено на 13 березня 2018 р.

У судовому засіданні 13.03.2018р. постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 23 березня 2018 року.

Ухвалою господарського суду від 23.03.2018р. розгляд справи відкладено на 11 квітня 2018 р. Також продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів.

У судовому засіданні 11.04.2018р. судом постановлено ухвалу про оголошення перерви у підготовчому засіданні на 23 квітня 2018р

Ухвалою господарського суду від 23.04.2018р. закрито підготовче провадження у справі №924/923/17 та призначено справу до судового розгляду по суті на 17 травня 2018 року.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Перший заступник керівника Шепетівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Міністерства аграрної політики України звернувся з позовом до суду до приватного підприємства "Фортуна-Агро", Державного підприємства "Агроспецсервіс" про визнання недійсною угоди про внесення змін до договору про взаємну участь у веденні рослинницького сільськогосподарського виробництва від 07.07.14р. та Додаток №1 до угоди від 07.07.14р. - Договір про надання послуг із ведення рослинницького сільськогосподарського виробництва від 07.07.14р., укладені між ДП "Агроспецсервіс" та ПП "Фортуна - Агро" з припиненням на майбутнє.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що Шепетівською місцевою прокуратурою проведено вивчення стану законності при використанні ДП "Агроспецсервіс" земельних ділянок державної форми власності на території Цвітоської сільської ради. Встановлено, 07.07.2014 між ДП "Агроспецсервіс" та ПП "Фортуна-Агро" укладено угоду про внесення змін до договору про взаємну участь у веденні рослинницького сільськогосподарського виробництва від 07.07.2014р. Рішенням Рівненського апеляційного господарського суду від 09.11.2016р. залишено в силі рішення Господарського суду Хмельницької області від 29.08.2016р. про визнання недійсним основного договору - договору про взаємну участь у веденні рослинницького сільськогосподарського виробництва від 02.07.2014р., укладеного між ДП "Агроспецсервіс" та ПП "Фортуна-Агро" (справа № 924/533/16).

Угода про внесення змін до договору про взаємну участь у веденні рослинницького сільськогосподарського виробництва та додаток №1 зазначеної угоди - договір про надання послуг із ведення рослинницького сільськогосподарського виробництва укладені з порушенням вимог законодавства, у зв'язку з чим, на думку прокурора, підлягають визнанню незаконними. Оскільки із суті договірних відносин сторін можна зробити висновок, що даний договір є удаваними, тобто таким, що вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Фактично був вчинений договір оренди земельної ділянки. Проаналізувавши зміст договору, прокурором вбачається, що ДП "Агроспецсервіс" фактично передало ПП "Фортуна-Агро" у платне користування земельні ділянки, при цьому не уклавши договору оренди землі у відповідності до вимог Земельного кодексу України та Закону України "Про оренду землі". Таким чином, оспорюваний договір не є договором про надання послуг із ведення рослинницького сільськогосподарського виробництва, а є прихованим договором оренди землі, зміст якого суперечить вимогам передбаченим ЦК України та Законом України "Про оренду землі", договір не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а тому підлягає визнанню недійсним і припиненню на майбутнє.

Окрім того, фактичне відчуження земельних ділянок відбулось не на конкурентних засадах, що в свою чергу нівелює економічний ефект від передачі земельної ділянки в оренду та створює загрозу не надходження значних сум до бюджету підприємства. ДП "Агроспецсервіс" жодного разу не ініціювало, у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України №296 від 11.04.2011р., якою затверджено Порядок укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50%, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном, перед органом управління питання підготовки проекту рішення Кабінету Міністрів України про погодження укладення договорів відносно земель, розташованих на території Цвітоської сільської ради Славутського району Хмельницької області, які перебувають у постійному користування ДП "Агроспецсервіс". Відповідно, Кабінетом Міністрів України не приймалися рішення про погодження укладення ДП "Агроспецсервіс" будь-яких договорів (угод) відносно вищевказаних земель державної власності сільськогосподарського призначення.

Враховуючи вищевикладене, прокурор вважає, що угода про внесення змін до договору про взаємну участь у веденні рослинницького сільськогосподарського виробництва та додаток №1 зазначеної угоди - договір про надання послуг із ведення рослинницького сільськогосподарського виробництва суперечать вимогам чинного законодавства, оскільки укладені за відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності. Відповідно мають бути визнані недійсними, оскільки оспорювана угода та договір не були погоджені Кабінетом Міністрів України.

Представник прокуратури в судовому засіданні позов підтримує та наполягає на його задоволенні.

У поясненнях від 07.11.2017р. позивач зазначає , що ДП "Агроспецсервіс" входить до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України (уповноважений орган управління) і є підзвітний йому. Статут ДП "Агроспецсервіс" затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 08.02.2014 № 63, державне підприємство засноване на основі державної власності.

Зазначає, що 07.07.2014 між ДП "Агроспецсервіс" та ПП "Фортуна-Агро" укладено угоду про внесення змін до договору про взаємну участь у веденні рослинницького сільськогосподарського виробництва від 07.07.2014. Предметом договору про надання послуг із ведення рослинницького сільськогосподарського виробництва від 07.07.2014 (додатку № 1 зазначеної Угоди), укладеного між ДП "Агроспецсервіс" (замовник) та ПП "Фортуна-Агро" (виконавець) є обробіток земельних ділянок загальною площею 904,6 га на території Цвітоської сільської ради Славутського району. Однак, рішенням Рівненського апеляційного господарського суду від 09.11.2016 залишено в силі рішення Господарського суду Хмельницької області від 29.08.2016 визнано недійсним основний договір - Договір про взаємну участь у веденні рослинницького сільськогосподарського виробництва від 02.07.2014, укладений між ДП "Агроспецсервіс" та ПП "Фортуна-Агро".

Наголошує на тому, що вищевказана угода про внесення змін до Договору про взаємну участь у веденні рослинницького сільськогосподарського виробництва та додаток № 1 укладені з порушенням вимог законодавства, у зв'язку з чим підлягають визнанню незаконними, оскільки не відповідають Порядку укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном (затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 296). Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 296 затверджено Порядок укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном (далі - Порядок), який визначає механізм і процедуру укладення такими підприємствами договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном.

Зазначає, що відповідно до пунктів 2, 3 зазначеного Порядку суб'єкт господарювання, що виявив намір укласти договір, подає центральному органу виконавчої влади, до сфери управління якого він належить, звернення щодо погодження укладення договору разом з відповідним пакетом документів, орган управління готує протягом місяця з дня надходження від суб'єкта господарювання звернення щодо погодження укладення договору за погодженням з Мінекономрозвитку, Мінфіном, Фондом державного майна та Мін'юстом відповідний проект рішення Кабінету Міністрів України, до якого подаються: звернення суб'єкта господарювання до органу управління щодо погодження укладення договору разом з документами, що передбачені підпунктами 2-6 пункту 2 Порядку, а також погоджений органом управління проект договору; висновок органу управління щодо відсутності встановлених законодавством заборон та обмежень на використання майна суб'єкта господарювання, якщо таке використання передбачається договором; висновок органу управління про відповідність галузевим концепціям і програмам розвитку пропозицій суб'єкта господарювання, який планує укласти договір. В подальшому, відповідно до пунктів 4, 5, 6 Порядку орган управління подає в установленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів України узгоджений проект рішення щодо погодження укладення договору разом з документами, зазначеними в абзацах четвертому - шостому пункту 3 цього Порядку. У разі прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про погодження укладення договору орган управління здійснює заходи щодо забезпечення його укладення суб'єктом господарювання відповідно до вимог законодавства. Зміни до укладених договорів у частині істотних умов вносяться в порядку, передбаченому цим Порядком для їх укладення.

Позивач повноважного представника в судове засідання не направив, однак у письмових поясненнях від 09.11.2017р. позов підтримує та наполягає на його задоволенні.

Представник відповідача 1 судове засідання з'явився, письмового відзиву на позов не подав, проти позову заперечив.

Представник відповідача 2 в судове засідання не з'явився, однак, у заяві від 19.04.2018р. повідомив, що позовні вимоги визнає повністю. Також у заяві від 16.05.2018р. просив розглядати справу без участі представника.

У поясненнях від 10.04.2018р. відповідач-2 наголошує на тому, що предметом договору про надання послуг із ведення рослинницького сільськогосподарського виробництва від 07.07.2014 р. (додатку № 1 зазначеної угоди), укладеного між ДП "Агроспецсервіс" (замовник) та ПП "Фортуна- Агро" (виконавець), є обробіток земельних ділянок загальною площею 904,6 га на території Цвітоської сільської ради Славутського району. Відповідач-2 вважає вищевказану угоду про внесення змін до договору та додаток №1 зазначеної угоди, укладеними з порушенням вимог законодавства, у зв'язку з чим останні підлягають визнанню недійсними.

Також, Відповідач-2 повідомляє, що Відповідач-1, посилаючись на те, що ніби то було укладено угоду від 07.07.2014 р. про внесення змін до договору між ДП "Агроспецсервіс" та ПП "Фортуна-Агро" про взаємну участь у веденні рослинницького сільськогосподарського виробництва у 2017 році фактично шляхом самозахоплення обробляло на власну користь земельні ділянки загальною площею 904,6 га на території Цвітоської сільської ради Славутського району, які перебувають у постійному користуванні Державного підприємства "Агроспецсервіс", чим порушило права Державного підприємства "Агроспецсервіс". Крім того, вказану угоду, було укладено 07.07.2014 р., однак, підписант від Державного підприємства "Агроспецсервіс", зазначений у даній угоді не міг її підписати 07.07.2014 p., оскільки згідно даних, встановлених вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 05.02.2018 р. по справі №760/19169/14-к, дана особа була затримана працівниками міліції 03.07.2014 p., а отже 07.07.2014 р. перебувала в органах поліції .

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Згідно із статутом державного підприємства „Агроспецсервіс» , затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 08.02.2014 року №63 (далі - статут), державне підприємство „Агроспецсервіс» засноване на основі державної власності, входить до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України (Уповноважений орган управління) і є підзвітний йому (п. 1.1. статуту).

Майно підприємства та доходи від використання цього майна є державною власністю і закріплюються за ним на праві господарського відання. Підприємство здійснює володіння, користування землею й іншими природними ресурсами відповідно до мети своєї діяльності та законодавства (п. 5.6. статуту). Розпоряджатися майном, що належить до основних фондів, підприємство має право лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені господарським кодексом та іншими законами України (п. 5.8. статуту).

Як визначено п. 5.10. статуту За попередньою згодою Уповноваженого органу управління підприємство має право передавати в оренду нерухоме майно, устаткування, транспортні засоби, інвентар, матеріальні цінності та інше майно, яке за ним закріплене, в порядку, передбаченому законодавством.

Як встановлено рішенням господарського суду Хмельницької області від 29.08.2016р. по справі № 924/533/16 (залишеним без змін РАГС 09.11.2016р.) Державне підприємство „Агроспецсервіс» звернулося із заявою №12/14 від 27.03.2014 року до Міністерства аграрної політики та продовольства України та Управління державного майна, у якій повідомляє, що на балансі державного підприємства „Агроспецсервіс» перебувають земельні ділянки в кількості 32 (тридцять дві) загальною площею 904,6 га, що знаходяться в с. Цвітоха Славутського району Хмельницької області. У зв'язку із неможливістю підприємства здійснювати обробку земель, ДП „Агроспецсервіс» просить терміново надати письмове погодження на укладення договору про взаємну участь у сільськогосподарському виробництві та спільне використання майна.

02 липня 2014 року між приватним підприємством "Фортуна-Агро" (сторона - 1) та державним підприємством "Агроспецсервіс" (сторона-2) укладено договір про взаємну участь у веденні рослинницького сільськогосподарського виробництва (далі - договір), згідно п.1.1 якого сторони врегульовують взаємну участь у веденні рослинницького сільськогосподарського виробництва на земельних ділянках, які перебувають в постійному користуванні сторони-2 відповідно до Актів, зазначених у Додатку №1 до цього Договору, а саме на земельних ділянках сільськогосподарського призначення загальною площею 904,6 га, які розташовані на території Цвітоської сільської ради Славутського району Хмельницької області за межами населеного пункту.

У відповідності до п. 2.1 договору, він має довгостроковий характер і його умови застосовуються до усіх етапів та видів рослинницького сільськогосподарського виробництва протягом дії договору.

Ведення сторонами рослинницького сільськогосподарського виробництва передбачає, що в обсягах, на умовах та порядку, які визначені цим договором здійснюється обробка земельної ділянки, її засівання, внесення добрив та виконання інших сільськогосподарських робіт спрямованих на вирощування врожаю, а також вжиття заходів щодо збирання врожаю, отриманого в результаті таких дій (п. 1.3. договору).

Відповідно до умов цього договору сторони в процесі здійснення сільськогосподарського виробництва не об'єднують майнових внесків (вкладів) у будь-якій формі. Цей договір не передбачає переходу будь-яких майнових прав на землю, посівний матеріал, матеріали та засоби виробництва тощо (як тих прав, що існували до укладення Договору, так і тих, що виникнуть в майбутньому) від однієї сторони до іншої, а також не призводить до виникнення у сторін права спільної власності на майно. Право власності на результати ведення сільськогосподарського виробництва виникає у кожної із сторін окремо, відповідно до умов цього договору. Даний договір передбачає надання сторонами одна одній послуг, виконання ними робіт (в т.ч. із переданням однією стороною частини продукції у власність іншої) і не призводить до виникнення між сторонами відносин спільної діяльності (п.1.4 договору).

У пункті 2.1 договору сторонами погоджено, що відповідно до умов цього договору, сторона-1 зобов'язується до початку чергового посівного сезону вжити заходів (виконати роботи) щодо підготовки земельної ділянки до посівної кампанії, здійснити обробку земельної ділянки, а в період чергового посівного сезону забезпечити засівання земельної ділянки, внесення добрив, а також вжити інших заходів, спрямованих на вирощування врожаю. В період підготовки до посівної, проведення засівання та вирощування сільськогосподарської продукції сторона-2 надає стороні-1 організаційне та консультаційне забезпечення, а також інші послуги склад і обсяг яких узгоджуються сторонами. При цьому, сторона-2 не втручається безпосередньо у виробничі процеси та зобов'язується не чинити дій, які могли б перешкодити виконанню стороною-1 робіт (заходів) передбачених п.1.2 цього договору.

Пункт 2.2 договору передбачає, що під час дії цього договору плата за земельну ділянку вноситься на загальних підставах та в порядку визначеному нормами чинного законодавства України.

До моменту збирання врожаю, власником незавершеного виробництва (незібраної сільськогосподарської продукції) є сторона-1 (п.2.4 договору).

Згідно п.2.5 договору, після завершення робіт спрямованих на вирощування врожаю, його достигання та з настанням часу його збирання, сторони визначають порядок дій та взаємних розрахунків:

2.5.1 сторона-1 самостійно та за власний рахунок здійснює збирання врожаю на земельній ділянці і повідомляє сторону-2 про склад та обсяг зібраного врожаю. У разі необхідності сторона-2 може направити уповноваженого представника для підтвердження та узгодження наданої інформації. Після завершення робіт із збирання врожаю, сторона-1 складає Акт, в якому відображається склад і обсяг зібраної продукції та інші її якісні та кількісні характеристики, який направляє стороні-2.

2.5.2 Уся сільськогосподарська продукція, зібрана стороною-1 відповідно до п.2.5.1. та інших умов цього договору підлягає доставці за місцезнаходженням сторони-1 і зберіганню на території сторони-1.

2.5.3 Сторона-1 набуває права власності на 97% зібраної продукції, а сторона-2 - на 3% зібраної продукції. Право власності на продукцію виникає у сторін з моменту складання Акту, зазначеного у п.2.5.1 цього договору. Сторона-1 забезпечує надання стороні-2 послуг безоплатного зберігання належної стороні-2 (відповідно до п.2.5.2.-2.5.3. цього договору) продукції на своїй території протягом 1-го місяця з моменту виникнення у сторони-2 права власності на неї. До завершення вказаного терміну сторона-2 повинна розпорядитись належною їй частиною продукції або узгодити умови подальшого зберігання.

Відповідно до п.2.6 договору, з моменту збирання та розподілу продукції відповідно до п.2.5 цього договору, сторони вважаються такими, що належним чином виконали свої зобов'язання по наданню одна одній послуг (виконанню робіт), що обумовлені цим договором та отримали належне відшкодування за них. Окрема оплата наданих послуг (виконаних робіт) у такому випадку не проводиться.

У пункті 3.1 договору сторонами домовлено, що сторона-2 надає можливість стороні-1 безперешкодно виконувати сільськогосподарські роботи та вживати інших заходів спрямованих на вирощування та збирання врожаю на земельній ділянці. При цьому, реалізація стороною-1 відповідних заходів спрямованих на вирощування та збирання врожаю є виконанням робіт (наданням послуг) для сторони-2 і не призводить до переходу від сторони-2 до сторони-1 права користування землею чи будь-яких інших прав на землю.

В силу положень п.4.1 договору, договір укладений строком на 40 років з моменту його підписання і до закінчення строку його дії.

Якщо після закінчення строку дії Договору між Сторонами залишаться невиконані зобов'язання, що виникли з нього, то відповідні умови цього Договору застосовуються до повного виконання таких зобов'язань (п.4.2 договору).

Договір набирає чинності після його підписання сторонами та скріплення печатками сторін (п.6.1 договору).

Договір про взаємну участь у веденні рослинницького сільськогосподарського виробництва від 02.07.2014 року підписано представниками ПП „Фортуна-Агро» , ДП „Агроспецсервіс» та скріплено печатками підприємств.

У додатках №1 та №2 до договору від 02.07.2014 року про взаємну участь у веденні рослинницького сільськогосподарського виробництва наведено перелік серій та номерів державних актів на 32 земельні ділянки, що є предметом договору, а також погоджено акт прийняття-передачі земельних ділянок до договору про взаємну участь у веденні рослинницького сільськогосподарського виробництва відповідно.

Договір про взаємну участь у веденні рослинницького сільськогосподарського виробництва від 02.07.2014 року із додатками №№1, 2 погоджено 02.07.2014 року Міністром аграрної політики та продовольства України.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 29.08.2016р. по справі № 924/533/16 (залишеним без змін РАГС 09.11.2016р.) визнано недійсним договір про взаємну участь у веденні рослинницького сільськогосподарського виробництва від 02.07.2014 року, укладений між державним підприємством „Агроспецсервіс» та приватним підприємством „Фортуна-Агро» .

07 липня 2014 року між приватним підприємством "Фортуна-Агро" (в особі представника директора ОСОБА_4О.) та державним підприємством "Агроспецсервіс" (в особі генерального директора ОСОБА_5П.) укладено угоду про внесення змін до договору про взаємну участь у веденні рослинницького сільськогосподарського виробництва та Додаток №1 до угоди від 07.07.14р. - Договір про надання послуг із ведення рослинницького сільськогосподарського виробництва від 07.07.14р. Угодою передбачено, що сторони підтримують правовідносини, що виникли між ними у відповідності до Договору про взаємну участь у веденні рослинницького сільськогосподарського виробництва від 02 липня 2014 року, однак вважають за необхідне внести зміни у відносини щодо, ведення рослинницького сільськогосподарського виробництва та викласти вищевказаний договір у новій редакції. Сторони є правонаступниками усіх прав та обов'язків, які виникли між ними до моменту підписання нової редакції договору. З моменту підписання нової редакції договору (додаток №1) положення старої редакції втрачають силу, а сторони набувають права та обов'язки згідно з положенням нової редакції договору. Договір у новій редакції діє з моменту його підписання сторонами і до повного виконання сторонами обов'язків за ним. (п.п. 1-4 Угоди).

Угода підписана представниками ПП „Фортуна-Агро» , ДП „Агроспецсервіс» та скріплена печатками підприємств.

Договором про надання послуг із ведення рослинницького сільськогосподарського виробництва від 07.07.14р. (укладеним між приватним підприємством "Фортуна-Агро" -виконавець (в особі представника директора ОСОБА_4О.) та державним підприємством "Агроспецсервіс" - замовник (в особі генерального директора ОСОБА_5П.) передбачено, що виконавець зобов'язується на власний ризик, власними силами та за власні кошти протягом дії цього договору виконувати повний комплекс робіт по вирощуванню сільськогосподарської продукції, в кількості ненижче планової врожайності на земельних ділянках сільськогосподарського призначення загальною площею 904,6 га, які розташовані в адміністративних межах Цвітоської сільської ради Славутського району Хмельницької області за межами населеного пункту і перебувають в постійному користуванні Замовника (п. 1.1).

Замовник зобов'язується поставляти, а виконавець приймати в рахунок виконаних робіт вирощену сільськогосподарську продукцію в асортименті та кількості, передбаченими п. 3.7 цього договору (п. 1.2.).

Сторони зобов'язуються діяти на засадах взаємної вигоди для досягнення цілей у відповідності до визначених ними завдань та економічних інтересів кожної із сторін цього договору ( п. 1.3.).

Відповідно до умов цього договору, сторони в процесі здійснення сільськогосподарського виробництва не об'єднують майнових внесків (вкладів) у будь - якій формі. Цей договір не передбачає переходу будь-яких майнових прав на землю, посівний матеріал, матеріали та засоби виробництва тощо (як тих прав, що існували до укладення договору, так і тих, що виникнуть у майбутньому) від однієї сторони до іншої, а також не призводить до виникнення у сторін права спільної власності на майно. Право власності на результати ведення сільськогосподарського виробництва виникає, у кожної сторони окремо, відповідно до умов цього договору (п.1.4.).

Даний договір передбачає надання сторонами одна одній послуг, виконання ними робіт (в т.ч. переданням однією стороною частини продукції у власність іншої) спрямованої на вирощування та збирання врожаю і не призводить до виникнення між сторонами відносин спільної діяльності, переходу від замовника до виконавця права користування землею, виникнення орендних відносин чи будь-яких інших прав на землю (п.1.5.).

Виконавець зобов'язується: забезпечувати своїми матеріалами, ресурсами, силами та засобами виконання повного комплексу робіт, які необхідні для вирощення та збору сільськогосподарської продукції, в тому числі обробіток, земельних ділянок (оранка, дискування, культивація, внесення мінеральних добрив, гербіцидів тошо), посів та збирання врожаю сільськогосподарських культур на всій площі земельних ділянок, які вказані у цьому договорі; ефективно використовувати земельні ділянки відповідно до цільового призначення; підтримувати родючість ґрунтів і не допускати погіршення екологічної обстановки на земельних ділянках в результаті здійснення своєї діяльності у відповідності до умов цього договору (2.1. договору).

Замовник зобов'язується надати можливість виконавцю безперешкодно виконувати сільськогосподарські роботи та вживати інших заходів, спрямованих на вирощування та збирання врожаю на земельних ділянках сільськогосподарського призначення, що розташовані в адміністративних межах Цвітоської сільської ради Славутського району Хмельницької області за межами населеного пункту, загальною площею 904,6 гектарів, які перебувають у постійному користуванні замовника згідно Державних актів; у разі необхідності назвати методичні рекомендації та технології вирощування с/г продукції, організаційне та консультативне забезпечення, а також інші послуги, склад і обсяг яких узгоджується сторонами; здійснювати контроль за виконанням виконавцем робіт по вирощуванню с/г продукції; у разі виникнення ускладнень у виробничому процесі надавати вказівки і консультації по усуненню недоліків у виконанні робіт, передбачених даним договором. Замовник має право безперешкодного доступу до земельних ділянок, на яких проводяться роботи по вирощуванню сільськогосподарської продукції, для перевірки перебігу та якості робіт, що виконуються (п. 2.2. договору).

Сторони зобов'язуються: не наносити шкоду майновим і немайновим інтересам сторін; Виконавець повинен забезпечити виконання робіт, щодо вирощування с/г продукції на високому рівні (якості, кількості) із застосуванням технологій вирощування сільськогосподарської продукції, відповідних засобів та заходів (п. 2.3. договору).

У пункті 3.1 договору сторонами домовлено, що виконавець зобов'язується до початку чергового посівного сезону вжити заходів (виконати роботи) щодо підготовки земельних ділянок до посівної компанії, здійсниш обробку земельних ділянок, а в період черговою посівною сезону забезпечити засівання земельних ділянок, внесення добрив, а також вжити інших заходів , спрямованих на вирощування врожаю.

Зібрана сільськогосподарська продукція відповідно до п. 3.4. цього договору та інших умов договору підлягає доставці за місцезнаходженням виконавця і зберігається на території виконавця. Кінцевий розрахунок за виконані роботи виконавцем у кожному поточному році здійснюється шляхом зустрічних однорідних вимог (проведення взаємозаліку). В рахунок виконання робіт, надання послуг за цим договором замовник передає у власність виконавцеві 97 % (дев'яносто сім відсотків) зібраної сільськогосподарської продукції (п.п. 3.6, 3.7. договору).

Будь-які витрати понесені виконавцем по виконанню робіт за цим договором входять до ціни (вартості) робіт і окремо замовником не оплачуються та не компенсуються навіть у разі, якщо вартість переданої сільськогосподарської продукції за договором не покриває фактичних витрат понесених виконавцем по виконанню робіт і надання послуг за цим договором. Виконавець забезпечує надання замовнику послуг безоплатного зберігання належного йому 3 % (трьох відсотків) зібраної продукції на своїй території протягом 1 (одною) місяця з моменту виникнення у замовника права власності на неї у відповідності до п. 3.8. цього договору. До завершення, вказаного терміну замовник повинен розпорядишся належною йому частиною продукції або узгодити умови подальшого зберігання. З моменту збирання та розподілу продукції відповідно до умов цього договору, сторони вважаються такими, що належним чином виконали свої обов'язки по наданню послуг (виконання робіт), що обумовлені цим договором ти отримали відшкодування за них (п.п. 3.10, 3.11 договору).

В силу положень п.4.1 договору, договір укладений до 04.07.2044р. з моменту його підписання і до закінчення строку його дії.

Договір про надання послуг із ведення рослинницького сільськогосподарського виробництва від 07.07.2014 року підписано представниками ПП „Фортуна-Агро» , ДП „Агроспецсервіс» та скріплено печатками підприємств.

Також у матеріалах справи міститься лист в.о. генерального директора ДП "Агроспецсервіс" від 24.05.2017 p. № 04-04-30 першому заступнику керівника Шепетівської місцевої прокуратури, у якому повідомлено, що ДП "Агроспецсервіс" є державним підприємством із 100% часткою державного майна у його статутному фонді, засноване на державній власності. У постійному користуванні ДП "Агроспецсервіс" перебуває 904,6 га земель сільськогосподарського призначення на території Цвітоської сільської ради Славутського району Хмельницької області. Процедура укладення державними підприємствами договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном визначається Порядком укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50%, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 296.

Також зазначено, що державне підприємство жодного разу не ініціювало, у відповідності до зазначеної постанови Кабінету Міністрів України, перед органом управління, питання підготовки проекту рішення Кабінету Міністрів України про погодження укладення договорів відносно земель, розташованих на території Цвітоської сільської ради Славутського району Хмельницької області, які перебувають у постійному користуванні ДП "Агроспецсервіс". Відповідно, Кабінетом Міністрів України не приймалися рішення про погодження укладення ДП "Агроспецсервіс" будь-яких договорів (угод) відносно вищевказаних земель державної власності сільськогосподарського призначення.

У матеріали справи також надано лист Міністерства аграрної політики та продовольства України від 18.08.2017р. , у якому зазначено, що підпунктом "л" пункту 18 частини другої статті 5 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" визначено, що здійснюючи управління об'єктами державної власності, Кабінет Міністрів України визначає порядок укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном. Зазначений Порядок затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 №296. Відповідно до пункту 20 частини першої статті 6 Закону до повноважень органів управління об'єктами державної власності входить погодження підприємствам, установам, організаціям, що належать до сфери управління, а також господарським товариствам, у статутному капіталі яких частка не перевищує 50 відсотків, повноваження з управління корпоративними правами держави яких він здійснює, договори про спільну діяльність, договори комісії, доручення та управління майном, зміни до них та контроль виконання умов цих договорів. Також, вищезазначене передбачено, пунктом 11.2.7 Статуту державного підприємства "Агроспецсервіс", затвердженого наказом Мінагрополітики від 08.02.2014 №63. Згідно абзацу першого частини другої статті 3 дія Закону не поширюється на управління об'єктами власності Українського народу, визначеними частиною першою статті 13 Конституції України (земля, її надра, атмосферне повітря, водні і інші природні ресурси).

Відповідно до листа Головного управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області від 21.09.2017р. прокуратурі Хмельницької області, повідомлено, що в процесі здійснення планових та позапланових заходів з державного контролю за дотриманням земельного законодавства, проведено перевірку при використанні земельних ділянок с/г призначення державної власності, які знаходяться за межами населених пунктів Цвітоської сільської ради Славутського району. Встановлено, що приватним підприємством "Фортуна - Агро", зареєстрованим в ІНФОРМАЦІЯ_1 шляхом посіву сільськогосподарської культури - гречка самовільно зайняло дев'ять земельних ділянок державної власності, які згідно Державних актів на право постійного користування серії ЯЯ 336376 (кадастровий номер 6823989200:04:022:0001), ЯЯ 336369 (кадастровий номер 6823989200:04:019:0001), ЯЯ 336380 (кадастровий номер 6823989200:04:020:0001), ЯЯ 33631А (кадастровий номер 6823989200:04:023:0001), ЯЯ 336375 (кадастровий номер 6823989200:04:026:0001), ЯЯ 336372 (6823989200:04:035:0001), ЯЯ 336367 (кадастровий номер 6823989200:04:037:0002), ЯЯ 336368 (кадастровий номер 6823989200:04:024:0001), ЯЯ 6823989200:04:028:0001) перебувають у постійному користуванні в Державного підприємства "Агроспецсервіс", м. Київ. Дані земельні ділянки засіяні ПП "Фортуна - Агро" відповідно до укладеного Договору про взаємну участь у веденні рослинницького сільськогосподарського виробництва в липні 2014 року між ДП "Аргоспецсервіс" та ПП "Фортуна - Агро", відповідно до даного Договору укладено Угоду від 07.07.2014 про внесення змін до Договору про взаємну участь у веденні рослинницького сільськогосподарського виробництва, Договір викладений у новій редакції. Згідно рішення Господарського суду Хмельницької області від 29.08.2016 №924/533/16, постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 09.11.2016 №924/533/16 вказаний договір визнаний недійсним. За результатами перевірки по даній земельній ділянці складено матеріали про адміністративні правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, Перший заступник керівника Шепетівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Міністерства аграрної політики України звернувся з позовом до суду, вважаючи, що оскаржуваний договір укладено без дотримання вимог чинного законодавства України, звернувся з даними позовом до суду.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Згідно частини 2 статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Положеннями ст. 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Звертаючись до суду, прокурор повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва у порядку, передбаченому частиною 3 статті 23 ЗУ "Про прокуратуру".

Так, звертаючись до суду із даним позовом прокурор вказує, що підставою для вжиття прокуратурою заходів представницького характеру є грубе порушення інтересів держави у сфері ефективного використання земельних ресурсів , що унеможливлює реалізацію державної політики по забезпеченню охорони, відтворення та сталого використання земельних ресурсів з урахуванням інтересів суспільства.

Враховуючи норми ГПК України, Закону України "Про прокуратуру" та статті 6, 7, 13, 143 Конституції України, зважаючи на те, що даний спір може стосуватись грубого порушення інтересів держави у сфері ефективного використання земельних ресурсів, а на прокуратуру покладено обов'язок захищати інтереси держави (ст. 23 Закону України "Про прокуратури"), звернення прокурора з даним позовом є обґрунтованим.

За приписами п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ст.202 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 901 - 905 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. За договором про безоплатне надання послуг замовник зобов'язаний відшкодувати виконавцеві усі фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 235 Цивільного кодексу України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Відповідно до ст. 1, 13 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати земельну ділянку у володіння, користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст.628 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписом ст.638 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

При цьому, за змістом п.3 ст.180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди, строк дії договору оренди, орендна плата із зазначенням її розміру, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (ст.15 Закону).

Як вбачається з умов спірного договору про надання послуг із ведення рослинницького сільськогосподарського виробництва, сторони погодили надання одна одній послуг, виконання ними робіт (в т.ч. переданням однією стороною частини продукції у власність іншої) спрямованої на вирощування та збирання врожаю, що не призводить до виникнення між сторонами відносин спільної діяльності, переходу від замовника до виконавця права користування землею, виникнення орендних відносин чи будь-яких інших прав на землю (п.1.5.).

Виконавець зобов'язується: забезпечувати своїми матеріалами, ресурсами, силами та засобами виконання повного комплексу робіт, які необхідні для вирощення та збору сільськогосподарської продукції, в тому числі обробіток, земельних ділянок (оранка, дискування, культивація, внесення мінеральних добрив, гербіцидів тощо), посів та збирання врожаю сільськогосподарських культур на всій площі земельних ділянок, які вказані у цьому договорі; ефективно використовувати земельні ділянки відповідно до цільового призначення; підтримувати родючість ґрунтів і не допускати погіршення екологічної обстановки на земельних ділянках в результаті здійснення своєї діяльності у відповідності до умов цього договору (2.1. договору).

У пункті 3.1 договору сторонами домовлено, що виконавець зобов'язується до початку чергового посівного сезону вжити заходів (виконати роботи) щодо підготовки земельних ділянок до посівної компанії, здійсниш обробку земельних ділянок, а в період черговою посівною сезону забезпечити засівання земельних ділянок, внесення добрив, а також вжити інших заходів, спрямованих на вирощування врожаю.

Також передбачено, що будь-які витрати понесені виконавцем по виконанню робіт за цим договором входять до ціни (вартості) робіт і окремо замовником не оплачуються та не компенсуються навіть у разі, якщо вартість переданої сільськогосподарської продукції за договором не покриває фактичних витрат понесених виконавцем по виконанню робіт і надання послуг за цим договором. Виконавець забезпечує надання замовнику послуг безоплатного зберігання належного йому 3 % (трьох відсотків) зібраної продукції на своїй території протягом 1 (одною) місяця з моменту виникнення у замовника права власності на неї у відповідності до п. 3.8. цього договору. До завершення, вказаного терміну замовник повинен розпорядишся належною йому частиною продукції або узгодити умови подальшого зберігання. З моменту збирання та розподілу продукції відповідно до умов цього договору, сторони вважаються такими, що належним чином виконали свої обов'язки по наданню послуг (виконання робіт), що обумовлені цим договором ти отримали відшкодування за них (п.п. 3.10, 3.11 договору). В силу положень п.4.1 договору, договір укладений до 04.07.2044р. з моменту його підписання і до закінчення строку його дії.

Відповідно до ст. 6, 11 та 12 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

У сенсі положень статті 202 ЦК України під правочином розуміють дії, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Дії як юридичні факти мають вольовий характер і можуть бути правомірними та неправомірними. Правочини належать до правомірних дій, спрямованих на досягнення правового результату.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, зокрема, відповідно до частини 5 даної статті правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (аналогічна правова позиція міститься у Постанові Верховного суду України від 07.09.2016 р. по справі № 6-1026цс16).

При цьому, Верховний Суд України 24 вересня 2014 року розглянувши справу № 6-116цс14 зробив правовий висновок у відповідності з яким якщо сторонами вчинено правочин для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, він є удаваним (ст. 235 ЦК України).

Як вказувалось судом вище, за приписами ст. 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Верховним Судом України звертається увага на те, що у такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Таким чином, удаваний правочин своєю формою прикриває реальний правочин.

Правова конструкція статті 235 Цивільного кодексу України передбачає, що сторона, звертаючись до суду із відповідним позовом, має довести, для приховання якого саме правочину вчинено спірний правочин; спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені насправді вчиненим правочином; настання між сторонами інших прав та обов'язків, ніж тих, що передбачені удаваним правочином. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 28.03.2018р. по справі №923/474/17.

При цьому, прокурор, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що оспорюваний правочин вчинено сторонами для приховання іншого правочину, тобто за таким правочином сторони умисно оформили договір про надання послуг, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини - за договором оренди землі, а права та обов'язки замовника та виконавця виникли, зі змісту правочину оренди землі. Тобто тягар доказування удаваності правочинів (угоди про внесення змін до договору про взаємну участь у веденні рослинницького сільськогосподарського виробництва від 07.07.14р. та Додаток №1 до угоди від 07.07.14р.) покладається на позивача та прокурора.

В свою чергу пунктом 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснено, що установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено для приховання іншого правочину, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторони вчинили саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемним або про визнання його недійсним.

Враховуючи вимоги ст. ст. 74, 76-79 ГПК України прокурор, заявляючи вимогу про визнання правочинів недійсними, в т.ч. з підстав його удаваності, має довести: 1) факт укладення правочинів, що є удаваними; 2) спрямованість волі сторін в удаваних правочинах на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені насправді вчиненими правочинами, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж намір приховати насправді вчинений правочин; 3) настання між сторонами інших прав та обов'язків, ніж тих, що передбачені удаваними правочинами.

Оскільки згідно із частиною першою статті 202, частиною третьою статті 203 ЦК України головною вимогою для правочину є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, то основним юридичним фактом, що підлягає встановленню судом є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договору, а також з'ясування питання про те, чи не укладено цей правочин з метою приховати інший та який саме.

При цьому, як вбачається із матеріалів справи, при укладенні угоди від 07.07.2014р. та правочину про надання послуг із ведення рослинницького сільськогосподарського виробництва від 07.07.2014р., як удаваних, волевиявлення учасників правочинів - ДП "Агроспецсервіс" та ПП "Фортуна - Агро" (як зовнішній прояв волі, спрямований на укладення угоди та договору про надання послуг) не відповідає їх внутрішній волі - фактичному укладенню угоди та договору оренди земельних ділянок. Тому судом беруться до уваги юридичні факти, з якими закон пов'язує правові наслідки по укладенню саме договору оренди землі: визначення сторонами у спірному договорі об'єкта оренди (земельних ділянках сільськогосподарського призначення загальною площею 904,6 га, які розташовані в адміністративних межах Цвітоської сільської ради Славутського району Хмельницької області за межами населеного пункту), строку дії договору оренди (до 04.07.2044р. з моменту його підписання), орендної плати із зазначенням її розміру, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (кінцевий розрахунок за виконані роботи виконавцем у кожному поточному році здійснюється шляхом зустрічних однорідних вимог (проведення взаємозаліку), в рахунок виконання робіт, надання послуг за цим договором замовник передає у власність виконавцеві 97 % зібраної сільськогосподарської продукції). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України 24 вересня 2014 року у справі № 6-116цс14.

Отже, з урахуванням викладеного судом встановлено, що спірні угода та договір про надання послуг містить усі істотні умови договору оренди землі, що свідчить про те, що укладена угода про внесення змін до договору про взаємну участь у веденні рослинницького сільськогосподарського виробництва від 07.07.14р. та Додаток №1 до угоди від 07.07.14р. - Договір про надання послуг із ведення рослинницького сільськогосподарського виробництва від 07.07.14р., укладені між ДП "Агроспецсервіс" та ПП "Фортуна - Агро" є удаваними.

Судом враховується, що правовідносини щодо договорів надання послуг, а також договорів найму (оренди) майна регулюються нормами Цивільного кодексу України, зокрема главами 58 та 63 цього Кодексу.

Як зазначалось вище, відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцю зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Частиною 1 статті 760 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Таким чином, відповідно до норм чинного законодавства України, основною відмінністю договору найму (оренди) від договору надання послуг є те, що за договором найму (оренди) наймачу (орендарю) передається у тимчасове користування певна річ (майно), яка зберігає свої властивості та первісний вигляд при неодноразовому використанні, а за договором про надання послуг замовнику надаються певні послуги, які споживаються у процесі вчинення певної дії (аналогічна правова позиція викладена у Постанові ВГСУ від 01.04.2010р. по справі №31/231).

Як вбачається із оскаржуваних договорів у правовідносинах сторін за Угодою та Договором фактично має місце передання приватному підприємству "Фортуна-Агро" земельних ділянок у користування за плату на певний строк, а саме: земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 904,6 га, які розташовані в адміністративних межах Цвітоської сільської ради Славутського району Хмельницької області за межами населеного пункту.

З огляду на це, з боку відповідача 1 фактично має місце використання належного відповідачу 2 об'єкту, а саме: земельних ділянок з метою вирощення та збору сільськогосподарської продукції, в тому числі обробіток, земельних ділянок (оранка, дискування, культивація, внесення мінеральних добрив, гербіцидів тощо), посіву та збирання врожаю сільськогосподарських культур на всій площі земельних ділянок, ефективного використання земельних ділянок відповідно до цільового призначення; підтримка родючості ґрунтів і недопущення погіршення екологічної обстановки на земельних ділянках в результаті здійснення своєї діяльності у відповідності до умов договору (2.1. договору).

Факт використання земельних ділянок підтверджується наявними у справі доказами, зокрема, угодою та Договором, тому правовідносини відповідачів, які виникли з приводу використання такого нерухомого майна, за своєю правовою природою є правовідносинами оренди, а отже до таких правовідносин підлягають застосуванню норми чинного законодавства України, які регулюють порядок укладання, виконання та розірвання правочину, який сторони насправді вчинили, тобто договору оренди земельних ділянок.

Твердження відповідача 1 про те, що фактично не відбулось передання земельних ділянок сільськогосподарського призначення загальною площею 904,6 га, які розташовані в адміністративних межах Цвітоської сільської ради Славутського району Хмельницької області за межами населеного пункту замовником виконавцю судом сприймаються критично, оскільки у матеріалах справи відсутні докази передання вказаних ділянок ДП "Агроспецсервіс" після визнання рішенням господарського суду Хмельницької області від 29.08.2016р. по справі № 924/533/16 (залишеним без змін постановою РАГС від 09.11.2016р.) недійсним договору про взаємну участь у веденні рослинницького сільськогосподарського виробництва від 02.07.2014 року, укладеного між державним підприємством „Агроспецсервіс» та приватним підприємством „Фортуна-Агро» .

Судом також враховується, що укладаючи спірну Угоду від 07.07.2014р. та договір від 07.07.2014р. сторони підтримують правовідносини, що виникли між ними у відповідності до Договору про взаємну участь у веденні рослинницького сільськогосподарського виробництва від 02 липня 2014 року.

Однак, рішенням господарського суду Хмельницької області від 29.08.2016р. по справі № 924/533/16 (залишеним без змін постановою РАГС від 09.11.2016р.) визнано недійсним договір про взаємну участь у веденні рослинницького сільськогосподарського виробництва від 02.07.2014 року, укладеного між державним підприємством „Агроспецсервіс» та приватним підприємством „Фортуна-Агро» .

Так, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Згідно з преамбулою та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини та згідно з рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі за заявою №48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 року у справі за заявою №28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів. В силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є джерелом права.

Даний принцип тісно пов'язаний з приписами ч. 4 ст. 75 ГПК України, відповідно до якої, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За змістом наведеної норми, неодмінною умовою її застосування є один і той самий склад сторін як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі (або справах) зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні факти, що мають значення для розглядуваної справи.

Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Аналогічні положення знайшли своє відображення в пункті 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18), згідно якої не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Тому судове рішення у справі №924/533/16 не може бути поставлене під сумнів, а прийняте рішення не може йому суперечити, обставини, встановлені у цьому рішенні, не потребують доказування.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення містить ст.20 Господарського кодексу України.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України).

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, прокурором при зверненні до суду з вимогами про визнання та припинення на майбутнє договору повинно бути доведено наявність тих обставин, що договір був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Також судом звертається увага на таке. Як вбачається з матеріалів справи, державне підприємство "Агроспецсервіс" є державним підприємством із 100-відсотковою часткою державного майна у його статутному фонді, засноване на державній власності і підпорядковане Міністерству аграрної політики України і є підзвітним йому, що, в свою чергу, свідчить про специфіку регулювання його господарської діяльності, яка здійснюється, зокрема, і Законом України "Про управління об'єктами державної власності".

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" управління об'єктами державної власності - це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

В силу положень ст. 4 цього Закону суб'єктами управління об'єктами державної власності є, зокрема, Кабінет Міністрів України; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері управління об'єктами державної власності; міністерства, інші органи виконавчої влади та державні колегіальні органи (далі - уповноважені органи управління).

Відповідно до п. 20 ч.1 ст. 6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань погоджують підприємствам, установам, організаціям, що належать до сфери їх управління, а також господарським товариствам, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, повноваження з управління корпоративними правами держави яких він здійснює, договори про спільну діяльність, договори комісії, доручення та управління майном, зміни до них та контролюють виконання умов цих договорів.

Згідно з пп. "л" п.18 ч. 2 ст. 5 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" здійснюючи управління об'єктами державної власності, Кабінет Міністрів України визначає порядок укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 №296 затверджено Порядок укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном (далі - Порядок), який визначає механізм і процедуру укладення такими підприємствами договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном.

Відповідно до приписів пунктів 2, 3 зазначеного Порядку суб'єкт господарювання, що виявив намір укласти договір, подає центральному органові виконавчої влади, до сфери управління якого він належить (далі - орган управління), звернення щодо погодження укладення договору разом з відповідним пакетом документів, а орган управління готує протягом місяця з дня надходження від суб'єкта господарювання звернення щодо погодження укладення договору за погодженням з Мінекономрозвитку, Мінфіном, Фондом державного майна та Мін'юстом відповідний проект рішення Кабінету Міністрів України, до якого додаються:

звернення суб'єкта господарювання до органу управління щодо погодження укладення договору разом з документами, що передбачені підпунктами 2 - 6 пункту 2 цього Порядку, а також погоджений органом управління проект договору;

висновок органу управління щодо відсутності встановлених законодавством заборон та обмежень на використання майна суб'єкта господарювання, якщо таке використання передбачається договором;

висновок органу управління про відповідність галузевим концепціям і програмам розвитку пропозицій суб'єкта господарювання, який планує укласти договір.

В подальшому, відповідно до пунктів 4, 5 Порядку орган управління подає в установленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів України узгоджений проект рішення щодо погодження укладення договору разом з документами, зазначеними в абзацах четвертому - шостому пункту 3 цього Порядку. У разі прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про погодження укладення договору орган управління здійснює заходи щодо забезпечення його укладення суб'єктом господарювання відповідно до вимог законодавства.

Отже, лише дотримання зазначених норм може свідчити про відповідність укладеного договору вимогам.

Матеріали справи не містять та учасниками судового розгляду не надано доказів на підтвердження дотримання всіх необхідних визначених Порядком процедур, необхідних для укладення угоди та договору про надання послуг із державним підприємством, зокрема, погодження Кабінету Міністрів України, що в силу вимог зазначеного вище Порядку, є обов'язковим.

Також у матеріалах справи міститься лист в.о. генерального директора ДП "Агроспецсервіс" від 24.05.2017 p. № 04-04-30 першому заступнику керівника Шепетівської місцевої прокуратури, у якому повідомлено, що державне підприємство жодного разу не ініціювало, у відповідності до зазначеної постанови Кабінету Міністрів України, перед органом управління, питання підготовки проекту рішення Кабінету Міністрів України про погодження укладення договорів відносно земель, розташованих на території Цвітоської сільської ради Славутського району Хмельницької області, які перебувають у постійному користуванні ДП "Агроспецсервіс". Відповідно, Кабінетом Міністрів України не приймалися рішення про погодження укладення ДП "Агроспецсервіс" будь-яких договорів (угод) відносно вищевказаних земель державної власності сільськогосподарського призначення.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України передбачено самостійні окремі підстави недійсності господарського зобов'язання; може бути визнано недійсним повністю або в частині господарське зобов'язання, що: 1) не відповідає вимогам закону, 2) вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави або суспільства, 3) укладено учасниками господарських правовідносин з порушенням хоча б одним з них спеціальної компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Відтак, враховуючи укладення спірного договору з порушенням вимог законодавства, зокрема, встановленого порядку укладення саме таких видів договорів, що згідно норм ст. 203, 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання договору недійсним, суд вважає заявлений позов підставним, тому приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Поряд з встановленими обставинами порушення вимог законодавства, якими визначено певну процедуру укладення спірного договору, суд також звертає увагу на норму ч.1 ст. 241 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину. Разом з тим, договір, який в даному випадку мав би бути схвалений рішенням Кабінету Міністрів України про погодження укладення договору, такого схвалення не отримав (аналогічна позиція викладена в Постанові Вищого господарського суду України від 04.03.2014 року у справі №924/1160/13).

Судом також зауважується, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким з моменту його вчинення (частина перша статті 236 ЦК України).

За змістом частини третьої статті 207 ГК України господарське зобов'язання, визнане судом недійсним, також вважається недійсним з моменту його виникнення (п. 2.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 року „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» ).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Згідно ст. ст. 73, 76-79 Господарського кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та, відповідно, необхідність визнання недійсною угоду про внесення змін до договору про взаємну участь у веденні рослинницького сільськогосподарського виробництва від 07.07.14р. та Додаток №1 до угоди від 07.07.14р. - Договір про надання послуг із ведення рослинницького сільськогосподарського виробництва від 07.07.14р., укладені між ДП "Агроспецсервіс" та ПП "Фортуна - Агро" з припиненням на майбутнє.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідачів у зв'язку із задоволенням позову.

Керуючись статтями 129, 185, 191, 233, 238, 240, 241, 256, п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Першого заступника керівника Шепетівської місцевої прокуратури, м. Славута в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Міністерства аграрної політики України, м. Київ до Приватного підприємства "Фортуна-Агро", с. Пліщин, Шепетівський район, Хмельницька область до Державного підприємства "Агроспецсервіс", м. Київ про визнання недійсною угоди про внесення змін до договору та додатку до угоди про внесення змін до договору задовольнити.

Визнати недійсною угоду про внесення змін до договору про взаємну участь у веденні рослинницького сільськогосподарського виробництва від 07.07.14р. та Додаток №1 до угоди від 07.07.14р. - Договір про надання послуг із ведення рослинницького сільськогосподарського виробництва від 07.07.14р., укладені між ДП "Агроспецсервіс" та ПП "Фортуна - Агро" з припиненням на майбутнє.

Стягнути з Приватного підприємства "Фортуна-Агро", с. Пліщин, Шепетівський район, Хмельницька область на користь прокуратури Хмельницької області м. Хмельницький, пров. Військоматський 3 (код ЄДРПОУ 02911102, Держказначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, рахунок 35218028002814, код класифікації видатків бюджету 2800) - 1600грн. судового збору.

Видати наказ.

Стягнути з Державного підприємства "Агроспецсервіс", м. Київ на користь прокуратури Хмельницької області м. Хмельницький, пров. Військоматський 3 (код ЄДРПОУ 02911102, Держказначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, рахунок 35218028002814, код класифікації видатків бюджету 2800) - 1600грн. судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. (ч.1, 2 ст. 256 ГПК України ).

Повний текст рішення складено 25.05.18р.

Головуючий суддя М.Є. Муха

Суддя В.В. Виноградова

Суддя С.В. Заверуха

Віддрук. 6 прим. : (направити з повідомленням) 1 - до справи, 2 - позивачу ( м.Київ, вул.Хрещатик, 24), 3,4 - відповідачу 1 (Хмельницька область, Шепетівський р-н, с.Пліщин, вул.Леніна, представнику ОСОБА_2 - м.Шепетівка, вул.Островського, 11/28) , 5 - відповідачу 2 (м.Київ, вул.Хрещатик, 24), 6 - прокуратура Хмельницької області.


Суд	Господарський суд Хмельницької області
Дата ухвалення рішення	17.05.2018
Оприлюднено	25.05.2018
Номер документу	74220887
Судочинство	Господарське

Муха М.Є.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 17.05.2018 по справі 924/923/17ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —924/923/17

Рішення від 17.05.2018

Рішення від 16.05.2018

Рішення
від 17.05.2018 по справі 924/923/17
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ