Рішення

від 23.05.2018 по справі 926/1150/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2018 року Справа № 926/1150/17

За позовом Приватного підприємства "Грін Лайн"

до відповідача ОСОБА_1 відділу м. Чернівці

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Білянська сільська рада Кіцманьського району Чернівецької області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство оборони України.

За участі прокурора військової прокуратури Чернівецького гарнізону

про припинення права постійного користування земельною ділянкою

Суддя О.Г. Проскурняк

ОСОБА_2 Нікітович

Представники:

Від позивача - ОСОБА_3, довіреність від 01 березня 2018 року.

Від відповідача - ОСОБА_4, довіреність №253 від 02 лютого 2018 року

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_3, довіреність від 01 березня 2018 року.

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - не з'явився.

Прокурор - Лупійчук Б.В.

СУТЬ СПОРУ: Приватне підприємство "Грін Лайн" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 відділу м.Чернівці; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Білянська сільська рада Кіцманьського району Чернівецької області про припинення права постійного користування земельною ділянкою.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 30 березня 2017 року порушено провадження у справі № 926/1150/17, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача - Білянську сільську раду Кіцманьського району Чернівецької області та призначено до розгляду в засіданні на 12 квітня 2017 року.

04 квітня 2017 року до господарського суду Чернівецької області звернувся заступник військового прокурора з повідомленням про вступ у справу.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 12 квітня 2017 року залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство оборони України.

Ухвалою суду від 11 травня 2017 року зупинено провадження у справі до вирішення по суті справи № 824/8/17-а.

15 лютого 2018 року позивач звернувся до суду із письмовим клопотанням про поновлення провадження у справі №926/1150/17, у зв'язку із прийняттям Чернівецьким окружним адміністративним судом рішення по справі № 824/8/17-а, яке набрало законної сили 09 лютого 2018 року.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 21 лютого 2018 року поновлено провадження у справі, вирішено справу № 926/1150/17 розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, підготовче засідання призначено на 14 березня 2018 року.

В судовому засіданні 14 березня 2018 року оголошено перерву до 10 квітня 2018 року.

Ухвалою суду від 10 квітня 2018 року закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті на 23 квітня 2018 року. У судовому засідання 23 квітня 2018 року оголошено перерву до 16 травня 2018 року. У судовому засіданні 16 травня 2018 року оголошено перерву до 23 травня 2018 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що є власником майнового комплексу військового містечка №192, який знаходиться в с. Біла Кіцманського району Чернівецької області. При цьому право власності на земельну ділянку площею 14.5012 га на якій розташоване військове містечко №192 зареєстроване за територіальною громадою в особі Білянської сільської ради.

Далі позивач стверджує, що на зазначену земельну ділянку безпідставно заявляє свої права ОСОБА_1 відділ м. Чернівці, на підставі державного акту Б № 037505 на право користування землею видано 1978 році. Позивач вважає, що припинено право користування КЕВ на зазначену земельну ділянку у відповідності до 120, 141 Земельного кодексу України, оскільки позивачем придбано саме цілісний майновий комплекс, який є власністю позивача та знаходиться безпосередньо на даній земельній ділянці.

Представник Білянської сільської ради Кіцманьського району Чернівецької області у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечує та вказує, що позивачем придбано саме будівлі війскового містечка № 192, що знаходяться за адресою: Чернівецька область, Кіцманський район, с. Біла, вул. Центральна, буд. 4, а не майновий комплекс, як вважає позивач. Земельна ділянка загальною площею 34,8 га, в тому числі площею 14,5012 га. на якій розташоване військове містечко №192 з 1978 року перебуває в користуванні КЕВ, що підтверджується Державним актом на право користування землею, при цьому придбані позивачем будівлі не знаходяться на всій площі земельної ділянки розміром 14.5012 га.

Прокурор підтримує викладені обставини відповідачем та зазначає, що обставини на які посилається позивач спростовуються рішеннями судів та поданими у справі доказами.

Представник Міністерства оборони України в судове засідання не з'явився.

Розглянувши подані сторонами та прокурором документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

На підставі рішення виконавчого комітету Кіцманської районної ради народних депутатів Чернівецької області від 03.11.1978 року №372/21 Чернівецькій ОСОБА_1 частині району в Кіцманському районі Чернівецької області видано Державний акт серії Б №037505 на право користування землею, площею 34,9 га.

В даному акті відсутні відомості про точну дату його видачі та дату реєстрації в Книзі записів державних актів користування землею. Такі докази також не надані суду прокурором та відповідачами.

Статтею 1 Закону України "Про використання земель оборони", передбачено, що землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України.

Так, спірна земельна ділянка, площею 14,5012 га., на якій розміщувалось військове містечко №192, що знаходиться за адресою: Чернівецька область, Кіцманський район, с. Біла, вул. Центральна, буд. 4., була складовою частиною земельної ділянки, площею 34,9 га., що відноситься до земель оборони.

Частиною 2 статті 77 Земельного кодексу України, встановлено, що землі оборони можуть перебувати лише у державній власності.

Статтею 14 Закону України "Про збройні сили України" встановлено, що земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків відповідно до законів.

Статтею 9 Закону України "Про збройні сили України" унормовано, що Кабінет міністрів України встановлює порядок надання Збройним Силам України в управління об'єктів державної власності, в тому числі земельних (водних) ділянок.

Відповідно до Закону України "Про оборону України" та Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" Міністерство оборони України є уповноваженим державою органом управління військовим майном.

Директивою Міністра оборони України №Д-322/1/010 від 20 квітня 2005 року Чернівецьку квартирно-експлуатаційну частину району переформовано у ОСОБА_1 відділ міста Чернівці, що підтверджується відповідним витягом.

30 грудня 2005 року між державною компанією з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» , діючої від імені Міністерства оборони України, та громадянином ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, за яким продавець передає покупцю будівлі та споруди військового містечка №192, що знаходяться за адресою: Чернівецька область, Кіцманський район, с. Біла, вул. Центральна, буд. 4. Вказане майно належало Державі в особі Міністерства оборони України та перебувало в оперативному управлінні Чернівецької квартирно- експлуатаційної частини району на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Білянською сільською радою 30 березня 2005 року.

Як вбачається в вищевказаному договорі від 30 грудня 2005 року відсутні умови щодо відчуження земельної ділянки разом з будівлями. Крім того, позивач не надав суду доказів наявності та посвідчення актом приймання-передачі, як це передбачено пунктом 3.2. договору.

Тобто, відповідно до умов договору купівлі продажу нежитлової будівлі та споруд військового містечка №192, що знаходяться за адресою: Чернівецька область, Кіцманський район, с. Біла, вул. Центральна, буд. 4 від 30 грудня 2005 року, укладеного між державною компанією з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» , діючої від імені Міністерства оборони України, та громадянином ОСОБА_5, продавець передав покупцю виключно будівлі та споруди військового містечка №192.

12 жовтня 2006 року між громадянином ОСОБА_5 та ПП «Грін Лайн» укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, за яким вищезазначене майно передано у власність ПП «Грін Лайн» . Договір посвідчений приватним нотаріусом Кіцманського районного нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстровано в реєстрі за №4082.

При цьому, вказівка на земельну ділянку, площею 14,5 га. в абзаці 2 пункту 1.1. Договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, укладеного 12 жовтня 2006 року між громадянином ОСОБА_5 та ПП «Грін Лайн» , судом до уваги не береться, оскільки громадянину ОСОБА_7 спірна земельна ділянка не перейшла у власність, відповідно до договору купівлі продажу нежитлової будівлі та споруд військового містечка №192 від 30 грудня 2005 року, як встановлено судом вище.

Право власності ПП «Грін Лайн» на будівлі та споруди військового містечка №192, що знаходяться за адресою: Чернівецька область, Кіцманський район, с. Біла, вул. Центральна, буд. 4 було зареєстроване 16.10.2006р. Чернівецьким комунальним обласним бюро технічної інвентаризації, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 12169102 від 16.10.2006 року.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 28 березня 2016 року. у справі №926/141/16, що залишене без змін Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22 серпня 2016 року:

- визнано недійсним рішення Білянської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області 41 сесії VI скликання №49/41 від 17 жовтня 2015 року «Про розгляд клопотання ПП «Грін Лайн» ;

- визнано недійсним укладений між Білянською сільською радою Кіцманського району Чернівецької області та приватним підприємством «Грін Лайн» договір від 29 жовтня 2015 року оренди земельної ділянки площею 14,5012 га колишнього військового містечка № 192, яка знаходиться за адресою: вул. Центральна, 4, с. Біла Кіцманського району Чернівецької області.

При цьому, в межах справи №926/141/16 судами встановлено, що:

- земельна ділянка загальною площею 34,9 га, в тому числі площею 14,5012 га, на якій розташоване військове містечко №192, з 1978 року перебувала в безстроковому і безплатному користуванні Чернівецької квартирно-експлуатаційної частини району, що підтверджується Державним актом на право користування землею серії Б №037505, виданим виконавчим комітетом Кіцманської районної Ради народних депутатів. Це також встановлено у рішенні Господарського суду Чернівецької області від 05.10.2010р. у справі №10/268.

- спірна земельна ділянка у встановленому ЗК України порядку не вилучалася та відсутні інші підстави припинення права користування земельною ділянкою передбачені ст. 141 ЗК України, а, отже, Чернівецькій квартирно-експлуатаційні частині у Кіцманському районі, яку переформовано в ОСОБА_1 відділ міста Чернівці, належить право користування земельною ділянкою площею 14,5012 га. колишнього військового містечка № 192, що підтверджується Державним актом на право користування землею серії Б №037505 від 1978 р.;

- Білянська сільська рада, приймаючи рішення №49/41 від 17.10.2015р. «Про розгляд клопотання ПП «Грін Лайн» , розпорядившись землями оборони, вийшла за межі повноважень наданих їй статтею 12, п. 1 ч. 1 ст. 122 ЗК України, всупереч вимогам статті 141 ЗК України припинила право постійного користування спірною земельною ділянкою, у зв'язку з чим порушила право власності держави на спірну ділянку в особі Міністерства оборони та право користування земельною ділянкою ОСОБА_1 відділу міста Чернівці.

В листі Львівського територіального архівного відділу Галузевого державного архіву Міністерства Оборони України від 24 травня 2016 року зазначено, що документи Чернівецького квартирно-експлуатаційної частини в Кіцманському районі на зберігання у відділ не надходили. Інформації стосовно зазначеної частини у відділі немає.

Відповідно до статті 13 Земельного кодексу Української РСР (в редакції станом на 14.10.1977 року) земля в Українській РСР надається в користування: - колгоспам, радгоспам, іншим сільськогосподарським державним, кооперативним, громадським підприємствам, організаціям і установам; - промисловим, транспортним, іншим несільськогосподарським державним, кооперативним, громадським підприємствам, організаціям і установам; - громадянам СРСР.

У випадках, передбачених законодавством Союзу РСР, земля може надаватися в користування і іншим організаціям та особам.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду по справі №824/8/17-а від 26 грудня 2017 року, яке набрало законної сили 09 лютого 2018 року:

- скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №26320709 від 20 листопада 2015 року, щодо проведення державної реєстрації права оренди на спірну земельну ділянку;

- скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №27887530 від 21 січня 2016 року.

Згідно частини 4 статті 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України (в редакції станом на момент укладення договору купівлі-продажу від 12 жовтня 2006 року), право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Стаття 377 ЦК України (в редакції на момент укладення договору купівлі-продажу від 12 жовтня 2006 року) встановлювала, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Стаття 120 Земельного кодексу України (в редакції 25 жовтня 2002 року) встановлювала, що при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

Згодом, 20 жовтня 2007 року, в статтю 120 ЗК України було прийнято зміни, відповідно до яких унормовувалось, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Чинною редакцією статті 120 ЗК України передбачено, що з 1 січня 2010 року, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Отже, правовий аналіз статті 120 Земельного кодексу України дає підстави дійти висновку, що відчуження об'єктів нерухомого майна в період з 1 січня 2002 р. по 20 червня 2007 р. (під час дії ст. 120 ЗК в редакції від 25 жовтня 2001 р.) не тягло автоматичного переходу права власності на земельну ділянку під будівлями і спорудами. У таких випадках право власності на земельну ділянку або її частини могло переходити відповідно до ст. 120 ЗК 2001 р. на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

Як встановлено судом вище, рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду по справі № 824/8/17-а від 26 грудня 2017 року, яке набрало законної сили 09 лютого 2018 року скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації ГТУЮ у Чернівецькій області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №26320709 від 20 листопада 2015 року, щодо проведення державної реєстрації права оренди на спірну земельну ділянку, загальною площею 14,5012 га., що знаходиться за адресою: вул. Центральна, 4, в межах с. Біла, Кіцманського району, Чернівецької області.

При цьому, в межах справи №926/141/16 судами встановлено, що вищевказана земельна ділянка загальною площею 34,9 га, в тому числі спірна земельна ділянка, площею 14,5012 га., на якій розташоване військове містечко №192, з 1978 року перебувала в безстроковому і безплатному користуванні Чернівецької квартирно-експлуатаційної частини району, що підтверджується Державним актом на право користування землею серії Б №037505, виданим виконавчим комітетом Кіцманської районної Ради народних депутатів. Це також встановлено у рішенні Господарського суду Чернівецької області від 05.10.2010р. у справі №10/268.

Відповідно до частини 1, 2 статті 125, статті 126 Земельного кодексу України (в редакції станом на момент виникнення між сторонами спірних правовідносин), право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Відтак, у позивача не виникло право власності, оренди чи користування на земельну ділянку або її частини, встановленене у відповідності до приписів статей 120, 125 ЗК України (в редакції станом на час відчуження майна), що регулювали перехід права на земельну ділянку при переході права на будівлю і споруду.

При цьому, згідно з частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України, вимагати усунення будь-яких порушень прав на землю мають право виключно власник земельної ділянки або землекористувач, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Так, позивач не надав суду доказів набуття права чи звернення до суду щодо встановлення права на спірну земельну ділянку, або підтвердження цих прав, правовстановлюючими документами чи рішеннями суду.

Отже, не набувши права власності на земельну ділянку, позивач безпідставно просить припинити право користування спірною земельною ділянкою відповідачем, яке посвідчується правовстановлюючим документом (державним актом).

Стосовно посилання позивача про те, що достатньою і необхідною підставою для задоволення позову щодо припинення права постійного користування спірною земельною ділянкою відповідно до пункту "е" частини 1 статті 141 ЗК України є перехід до інших осіб права власності на будівлі і споруди, розміщені на зазначеній земельній ділянці, суд вказує наступне.

Як вбачається, на час виникнення між сторонами спірних правовідносин щодо відчуження будівель, вищевказана стаття Земельного кодексу України не містила положення щодо припинення права користування земельною ділянкою, у зв'язку із набуттям особою права власності на будівлі, які розташовані на цій земельній ділянці. Вищевказану частину першу статті 141 ЗК України доповнено пунктом "е" згідно із Законом № 1702-VI від 05 листопада 2009 року.

Тому, не відбулося також припинення права користування земельною ділянкою за законом, який на час придбання приміщень не передбачав автоматичного припинення права користування земельною ділянкою, у зв'язку із придбанням споруд які на ній розміщувались.

Доводи позивача на доповідь Західного територіального квартироно-експлуатаційного управління № 303/23/1/559 від 12 травня 2006 р.; наказ Міністра оборони України № 262 від 11 травня 2005 року та протокол № 21 засідання комісії з питань використання цілісних майнових комплексів, іншого нерухомого військового майна та земель оборони, які вивільняються в ході реформування Збройних сил України від 20.07.2006р. який затверджений заступником міністра оборони України, відповідно до яких схвалено пропозиції (надано згоду) щодо передачі земельних ділянок, які не використовуються для потреб оборони до земель запасу місцевих органів самоврядування: в/м № 192 с. Біла Кіцманського р-ну Чернівецької обл. площею 14.5 га., судом спростовуються наступним.

Пунктами 1, 44, 45, 50 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженого наказом Міністра оборони України від 22.12.1997 р. № 483, передбачено, що землі (земельні ділянки) надаються військовим частинам, військово-навчальним закладам, установам, підприємствам та організаціям Збройних Сил України для їх розміщення та постійної діяльності. За відсутністю потреби або по закінченню терміну користування землі, надані для потреб Збройних Сил України, підлягають передачі місцевим органам влади згідно з статтею 27 ЗК України. Передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва - начальником Головного, управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України. Оформлення передачі земель місцевим органам влади здійснюють землекористувачі спільно з квартирно-експлуатаційною частиною, відділенням морської інженерної служби Військово-Морських Сил України, на обліку яких знаходяться земельні ділянки в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Господарський суд Чернівецької області, проаналізувавши наведені норми спеціального законодавства з питань передачі земель оборони іншим державним органам або територіальній громаді, дійшов висновку, що така передача має проводитись з дотриманням певної процедури, зокрема, погодженням Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва - начальником Головного, управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України.

Відтак, протокол № 21 засідання комісії з питань використання цілісних майнових комплексів, іншого нерухомого військового майна та земель оборони, які вивільняються в ході реформування Збройних сил України від 20.07.2006р. який затверджений заступником міністра оборони України, не погоджений належним чином у відповідності до вищевказаних норм законодавства.

Також спростовуються доводи позивача з посиланням на договір купівлі-продажу від 12 жовтня 2006 року, що майно знаходиться на земельній ділянці, площею 14,5012 га., визначену цим договором, оскільки за договором купівлі-продажу, як зазначалось вище, не відбулось відчуження земельної ділянки чи визначення площі землі на якій знаходиться приміщення.

Тому, відсутність факту відчуження земельної ділянки власником за договором від 30 грудня 2005 року, унеможливлює набуття права на земельну ділянку у позивача за договором 12 жовтня 2006 року.

Тобто, інші документи на які посилається позивач щодо відчуження земельної ділянки за договором є лише намірами, які спростовуються умовами договору від 30 грудня 2005 року, що не містить умов щодо відчуження земельної ділянки, що виражає їх справжнє волевиявлення.

Окрім того, сторони не надали суду інших доказів, зокрема актів прийому-передачі, які б вказували на факт передачі земельної ділянки громадянину ОСОБА_7

Стосовно посилання позивача на те, що Чернівецька КЕЧ району припинила свою діяльність, а ОСОБА_1 відділу м. Чернівці, як правонаступнику, не передавалась передавальним актом спірна земельна ділянка, суд вказує наступне.

Судом встановлено, що відповідач - ОСОБА_1 відділ м. Чернівці створено та зареєстровано 20 липня 2001 року, що підтверджується Відомостями з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Чернівецька квартирно-експлуатаційна частина району, яка наказом № 31-К від 31 жовтня 2005 р. внаслідок реорганізації реорганізована і перейменована в квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернівці. Згідно положення КЕВ м. Чернівці є державною установою, яка заснована на базі Чернівецької КЕЧ району згідно директиви Міністра оборони України № 322/1/10 від 20 квітня 2005 року та створено Міністерством оборони України і підпорядковано Західному територіальному квартирно-експлуатаційному управлінню. Отже, ОСОБА_1 відділ м. Чернівці є правонаступником Чернівецької КЕЧ району.

Стаття 92 ЗК України передбачає, що право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності, а також громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації та релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності. Однак ця норма не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте особами в установлених законодавством випадках за станом на 01 січня 2002 року (лист Вищого господарського суду України від 01 січня 2010 року "Узагальнення судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов'язаних із земельними правовідносинами").

При цьому, положення пункту 6 розділу X "Перехідні положення" ЗК України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою, Конституційний Суд України рішенням від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 визнав неконституційним та вказав на те, що юридичні особи на цій підставі не можуть втрачати раніше наданого їм права постійного користування земельною ділянкою.

У зв'язку з цим право постійного користування земельною ділянкою, набуте в установленому законом порядку, не втрачається (постанова Верховного Суду України від 26.09.2011 у справі № 6-14цс11).

Відтак, оскільки правонаступник Чернівецької КЕЧ району є ОСОБА_1 відділ м. Чернівці створено до набрання чинності ЗК України, тому суд приходить до висновку, що право постійного користування земельною ділянкою площею 34,9 га., в тому числі площею 14,5012 га. на якій розташоване військове містечко №192 з 1978 року яке надано згідно державного акта на право користування землею від 1978 року, не припинилося у зв'язку із реорганізацією Чернівецької КЕЧ району та перейшло до його правонаступника - ОСОБА_1 відділу м. Чернівці (аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 10.10.2012 року у справі №22/5025/152/12).

Таким чином, враховуючи зазначені правові норми та встановлені рішеннями суду в господарських справах, що набрали законної сили обставини, суд дійшов висновку у задоволенні позову відмовити.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 194, 196, 219. 222, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволені позову - відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано - 25 травня 2018 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного господарського суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.Г. Проскурняк