Рішення

від 25.05.2018 по справі 176/609/18

ЖОВТОВОДСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа №176/609/18

провадження №2/176/525/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2018 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Волчек Н.Ю.

з участю секретаря Ханіної М.Г.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 місцевої прокуратури в інтересах держави до ОСОБА_1 міської ради, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання договору недійсним та зобов'язання повернути земельну ділянку,-

ВСТАНОВИВ:

30 березня 2018 року виконуючий обов'язків керівника ОСОБА_1 місцевої прокуратуриОСОБА_3 звернувся до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області із зазначеним вище позовом, де просить ухвалити судове рішення, яким: 1) визнати незаконним та скасувати рішення ОСОБА_1 міської ради від 28.01.2015 року № 2067-58/VІ Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права сервітуту, для розміщення тимчасової споруди з послідуючим укладанням договору особистого строкового сервітуту в частині затвердження технічної документації та передачі земельної ділянки ОСОБА_2; 2) визнати недійсним договір від 05.02.2015 року б/н про встановлення особистого сервітуту, укладеній між ОСОБА_1 міською радою Дніпропетровської області та ОСОБА_2; 3) зобов'язати ОСОБА_2 повернути територіальній громаді в особі ОСОБА_1 міської ради земельну ділянку площею 0,0042 га кадастровий номер 1210700000:01:287:0020, розташовану по вул. Гагаріна, 19/3, у м. Жовті Води Дніпропетровської області; 4) стягнути солідарно з відповідачів на користь прокуратури Дніпропетровської області сплачений судовий збір.

Позивач в обґрунтування своїх вимог посилався на те, що рішенням ОСОБА_1 міської ради від 28.01.2015 року №2067-58/VI Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права сервітуту, для розміщення тимчасової споруди з послідуючим укладанням договору особистого строкового сервітуту , ОСОБА_2 із земель комунальної власності надано в сервітутне користування земельну ділянку площею 0,0042 га (кадастровий номер 1210700000:01:287:0020), розташовану по вул. Гагаріна, 19/3 у м. Жовті Води Дніпропетровської області, для комерційного використання. На підставі вказаного рішення між ОСОБА_1 міською радою та ОСОБА_2 05.02.2015 року укладено договір б/н про встановлення особистого сервітуту, який 06.02.2015 року зареєстрований в Державному реєстрі речових прав (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 570747812107).

Позивач вважає, що вказане рішення ОСОБА_1 міської ради і договір про встановлення особистого сервітуту не відповідають вимогам чинного законодавства , відтак є незаконними та підлягають визнанню недійсними, оскільки ОСОБА_2 на момент укладання договору про встановлення особистого строкового сервітуту не була ані власником, ані землекористувачем сусідньої земельної ділянки, чи об'єктів нерухомості прохід, до яких неможливий без використання суміжної (сусідньої) земельної ділянки, а тому не є суб'єктом, який має право вимагати встановлення сервітуту. Пунктом 1 оскаржуваного рішення передбачено, що земельна ділянка ОСОБА_2 надається для встановлення сервітуту не для усунення недоліків своєї земельної ділянки, а для комерційного використання, тобто для здійснення господарської діяльності, що суперечить самій правовій природі сервітуту та меті його надання. Отже, підстави для визнання між сторонами права на встановлення сервітуту не існувало, а тому, у ОСОБА_1 міської ради не було бідь-яких підстав, для прийняття рішення. Прокурор вважає, що сторони спірного договору фактично оформили відносини оренди земельної ділянки у зв'язку з чим передача земельної ділянки повинна була проводитись на умовах оренди в порядку, визначеному ст. ст. 124,134 Земельного кодексу України та згідно положень Закону України Про оренду землі .

Підстави представництва інтересів держави прокурор обґрунтовує тим, що надання ОСОБА_1 міською радою в користування земельної ділянки комунальної форми власності ОСОБА_2 всупереч вимог закону порушує інтереси держави у сфері земельних відносин, а саме встановлений законодавством порядок набуття прав на землю та створює загрозу порушення фінансових інтересів держави.

ОСОБА_1 міською радою було надано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що розглянувши звернення ОСОБА_2 від 30.07.2014 р. (вхід. № 7/83 від 30.07.2014р.) про надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права сервітуту, для обслуговування ганку, ОСОБА_1 міською радою 27.09.2014 р. було прийнято рішення № 1789-51/VІ Про надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права сервітуту, для обслуговування ганку , яким:

- надано дозвіл на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права сервітуту, розташованої по вул.. Гагаріна, 19/3, ОСОБА_2, за рахунок земель виробничого житлово-ремонтно-експлуатаційного об`єднання (шифр рядка 57), для комерційного використання, для будівництва та обслуговування закладів торгівлі (03.03.07 КВЦПЗ); землі житлової і громадської забудови.

- зобов'язано вище зазначену особу в місячний термін виступити замовником на підготовку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права сервітуту.

Рішення ОСОБА_1 міської ради від 27.09.2014 р. № 1789-51/VІ Про надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права сервітуту, для обслуговування ганку оскаржено не було.

Рішенням ОСОБА_1 міської ради від 28.01.2015 р. № 2067-58/VІ Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права сервітуту, для обслуговування ганку з послідуючим укладанням договору особистого строкового сервітуту пунктом 1 було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права сервітуту (кадастровий номер 1210700000:01:287:0020), яка розташована по вул. Гагаріна, 19/3, загальною площею 0,0042 га, та передати її ОСОБА_2 для обслуговування ганку, з укладанням договору особистого строкового сервітуту, терміном на десять років, для комерційного використання (03.03.07 КВЦПЗ), за рахунок земель виробничого житлово-ремонтно-експлуатаційного об`єднання (шифр рядка 57); землі житлової та громадської забудови.

ОСОБА_4 Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно у власності ОСОБА_2 перебуває нежитлове приміщення за адресою Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вулиця Гагаріна, 19/3 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 1414, виданий 02.06.2014 р. виданого приватним нотаріусом Жовтоводського міського нотаріального округу Дніпропетровської області; Рішення про дозвіл на переведення житлового приміщення - квартири по вул. Гагаріна, 19/3, в нежитлове та реконструкцію його під магазин промислових товарів, серія та номер: 215, виданий 17.07.2014 р., видавник: виконавчий комітет ОСОБА_1 міської ради. Таким чином вбачається, що ОСОБА_2 на момент прийняття оскаржуваного рішення та укладення договору про встановлення особистого строкового сервітуту була власником об`єкту нерухомості прохід до якого неможливий без використання суміжної (сусідньої) земельної ділянки, а тому є суб`єктом, який має право вимагати встановлення сервітуту.

ОСОБА_4 обстеження земельної ділянки по вул. Гагаріна, 19/3 від 16 квітня 2018 р. земельна ділянка впорядкована та використовується за цільовим призначенням.

Таким чином, рішення ОСОБА_1 міської ради 28.01.2015 р. № 2067-58/VІ Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права сервітуту, для обслуговування ганку з послідуючим укладанням договору особистого строкового сервітуту прийнято міською радою в межах повноважень визначених статтею 26 Закону України Про місцеве самоврядування та є таким, що відповідає вимогам статей 12, 99, 100, 101, 116 Земельного кодексу України, статті 401, 402, 403 Цивільного кодексу України.

Крім того, дане рішення є ненормативним правовим актом, так як передбачає конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта.

Відповідно до абз.6 п.5 рішення Конституційного суду України від 16.04.2009р. у справі № 1-9/2009, ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані або змінені після їх виконання.

Так як рішення ОСОБА_1 міської ради 28.01.2015 р. № 2067-58/VІ Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права сервітуту, для обслуговування ганку з послідуючим укладанням договору особистого строкового сервітуту виконане, наслідком чого є укладання договору з ОСОБА_2, то воно вичерпало свою дію, отже скасоване бути не може.

На підставі рішення ОСОБА_1 міської ради від 28.01.2015 р. № 2067-58/VІ між ОСОБА_1 міською радою (Власник) та ОСОБА_2 (Сервітуарій) 05 лютого 2015 р. було укладено Договір про встановлення особистого сервітуту, та який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 570747812107).

Відповідно до п. 1.1 Договору особистий сервітут встановлюється відносно земельної ділянки площею 0,0042 га (ганок, східці та замощення), кадастровий номер 1210700000:01:287:0020, для комерційного використання (03.03.07 КВЦПЗ).

Відповідно до п. 2.1 Договору встановлено строковий (безстроковий) особистий сервітут строком на десять років.

Розділом 3 Договору визначено розмір та строки оплати за користування земельною ділянкою.

Оскаржуваний Договір укладений ОСОБА_1 міською радою з ОСОБА_2, закріплює правовідносини не оренди землі, а встановлення земельного сервітуту, який є окремим способом користування земельною ділянкою. Договором особистого сервітуту передбачено, що розмір плати за землю нараховується так же як і за оренду землі.

Отже, ОСОБА_1 міська рада при укладанні договору діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб передбачений законом.

Крім того, Договір про встановлення земельного сервітуту підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

ОСОБА_4 витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень № 33413988 від 10.02.2015 р. ОСОБА_1 міська рада є власником земельної ділянки за адресою Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Гагаріна, 19/3 кадастровий номер 1210700000:01:287:0020 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 570747812107), площею 0,0042 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі; форма власності - комунальна.

ОСОБА_4 витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень № 33415550 від 10.02.2015 р. 06.02.2015 р. було проведено державну реєстрацію Договору про встановлення особистого сервітуту, серія та номер б/н виданий 05.02.2015 року.

Зіставивши оспорюваний договір з вищезазначеними нормами права, вбачається, що він укладений повноважними особами, у вільний спосіб, який відповідає внутрішній волі сторін, у формі встановленій законом, спрямований на реальне настання правових наслідків і не є удаваним правочином, оскільки право на розміщення тимчасових споруд на підставі земельного сервітуту передбачене законом.

Враховуючи викладене, беручи до уваги що рішення ОСОБА_1 міської ради 28.01.2015 р. № 2067-58/VІ Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права сервітуту, для обслуговування ганку з послідуючим укладанням договору особистого строкового сервітуту відповідає чинному законодавству України, а Договір від 05.02.2015 р. б/н. про встановлення особистого сервітуту, укладеного між ОСОБА_1 міською радою Дніпропетровської області та ОСОБА_2, укладений повноважними особами, у вільний спосіб, який відповідає внутрішній волі сторін, у формі встановленій законом, спрямований на реальне настання правових наслідків і не є удаваним правочином, відсутні підстави для зобов'язання ОСОБА_2 повернути територіальній громаді в особі ОСОБА_1 міської ради земельну ділянку площею 0,0042 га кадастровий номер 1210700000:01:287:0020, розташовану по вул. Гагаріна, 19/3 у м. Жовті Води Дніпропетровської області. Також відповідач просить у своєму відзиві застосувати строк позовної давності оскільки листом виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради від 20.02.2015 р. № 2/4-194-01-13 на адресу прокурора міста Жовті Води були направлені копії рішень затверджених на засіданні чергової 58-ї сесії ОСОБА_1 міської ради 28.01.2015 р. серед яких було оскаржуване рішення № 2067-58/VІ Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права сервітуту, для обслуговування ганку з послідуючим укладанням договору особистого строкового сервітуту . З огляду на зазначене відповідач - ОСОБА_1 міська рада вважає, що прокурор, з урахуванням наданих йому законом повноважень, мав можливість і був зобов'язаний отримати повну та достовірну інформацію про спірне рішення у межах встановленого законом строку позовної давності. ОСОБА_1 міська рада вважає, що прокурор звернувся до суду із позовом, до ОСОБА_1 міської ради та ОСОБА_2 про визнання недійсним та скасування рішення, визнання договору недійсним та зобов`язання повернути земельну ділянку - із пропущеним строком позовної давності.

Відповідач ОСОБА_2 також подала відзив на позовну заяву, в якому вважала вимоги прокурора необґрунтованими, просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. У відзиві ОСОБА_2, посилалась на те, що їй на підставі договору купівлі-продажу належить квартира, яку вона придбала з метою створення магазину. Вона отримала дозвіл на переведення житлового приміщення в нежитлове та реконструкцію його під магазин промислових товарів серія та номер 215 від 17.07.2014 року виданий виконавчим комітетом ОСОБА_1 міської ради. Для розміщення ганку до магазину вона звернулась до ОСОБА_1 міської ради 30.07.2014 року про надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки на яку поширюються права сервітуту та отримала такий дозвіл. Технічна документація була затверджена Рішенням ОСОБА_1 міської ради від 28.01.2015 року №2067-58/VI з послідуючим укладанням договору особистого сервітуту від 05.02.2015 року який зареєстрований в реєстрі речових прав на нерухоме майно. Грошову оцінку земельної ділянки сплачено нею своєчасно та в повному об'ємі.

ОСОБА_1 місцевою прокуратурою до суду подано відповідь на відзив відповідача ОСОБА_1 міської ради та відповідача ОСОБА_2, де зазначив, що згідно рішення ОСОБА_1 міської ради ОСОБА_2 надано в сервітутне користування земельну ділянку, площею 0,0042 га для обслуговування ганку, для комерційного використання, розташовану по вул. Гагаріна, 19/3 у м. Жовті Води Дніпропетровської області. Отже, встановлення сервітуту ОСОБА_2 щодо цієї земельної ділянки можливе за наявності у її власності чи користуванні сусідньої (суміжної) земельної ділянки з вказаною. Проте ОСОБА_2 являється власником нежитлового приміщення та не являється власником чи користувачем сусідньої (суміжної) земельної ділянки, а вказує на надання в користування землі під її об'єктом нерухомості, що суперечить самій правовій природі сервітуту та меті його надання. Отже відповідачами обрано невірний спосіб реалізації права на забезпечення користування земельною ділянкою шляхом встановлення особистого строкового сервітуту. З оспорюваного рішення міської ради не вбачається яким чином здійснювалось присвоєння індивідуального номера земельної ділянки на якій знаходиться об'єкт нерухомості належний ОСОБА_2, необхідність використання суміжної земельної ділянки взагалі не вирішувалось і підстави для її використання відсутні, доводи наведені у відзиві щодо наявності у ОСОБА_2 права вимагати встановлення сервітуту, не заслуговують на увагу. ОСОБА_1 міська рада, посилаючись на рішення Конституційного суду України від 16.04.2009 року невірно вказала висновки, здійснені Конституційним судом та лише частково навела юридичну позицію викладену у вказаному рішенні. Щодо застосування строку позовної давності то прокурор зазначає, що про прийняте оскаржуване рішення ОСОБА_1 місцева прокуратура дізналась 24.05.2017 року, отримавши копію рішення та ознайомившись з його текстом. Тому відлік позовної давності слід обчислювати саме з 24.05.2017 року.

ОСОБА_1 міською радою надано заперечення на відповідь на відзив де відповідач зазначає, що не згоден з доводами позивача про те, що ним не пропущені строки позовної давності, оскільки ОСОБА_1 місцева прокуратура не надала доказів того що не є правонаступником Прокуратури м. Жовті Води. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Ухвалою суду від 02.04.2018 року було відкрито провадження, вирішено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників процесу.

Відповідно до частини 2, п.1 ч.6 ст. 19 , п.1 ч.1 ст. 274 ЦПК України суд розглядає в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Ця справа не належить до категорій справ, зазначених у частині 4 статті 274 ЦПК України .

За приписами частини 5 статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Учасниками процесу клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не подано.

З огляду на викладене, справа підлягає розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без проведення судового засідання (частина 13 статті 7 ЦПК України ).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню, виходячи з таких мотивів.

Судом установлено, що рішенням ОСОБА_1 міської ради від 28.01.2015 р. № 2067-58/VІ було, зокрема затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права сервітуту ( кадастровий номер 1210700000:01:287:0020), яка розташована по вул. Гагаріна, 19/3, загальною площею 0,0042 га та передано її в користування ОСОБА_2 для обслуговування ганку, з укладенням договору особистого строкового сервітуту, терміном на десять років, для комерційного використання в рахунок земель ВЖРЕО, землі житлової та громадської забудови. /а.с.11/

05 лютого 2015 року між ОСОБА_1 міською радою та ОСОБА_2 було укладено Договір про встановлення особистого сервітуту, та який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 570747812107). /а.с.13-14, 18-19/

Відповідно до п. 1.1 Договору особистий сервітут встановлюється відносно земельної ділянки площею 0,0042 га (ганок, східці та замощення), кадастровий номер 1210700000:01:287:0020, для комерційного використання (03.03.07 КВЦПЗ).

Відповідно до п. 2.1 Договору встановлено строковий (безстроковий) особистий сервітут строком на десять років.

Розділом 3 Договору визначено розмір та строки оплати за користування земельною ділянкою.

05 лютого 2015 року ОСОБА_2 прийняла від ОСОБА_1 міської ради в оренду вищевказану земельну ділянку, згідно акту приймання-передачі об'єкта оренди. /а.с.17/

Вирішуючи питання про наявність правових підстав для скасування спірного рішення ОСОБА_1 міської ради та спірного договору особистого строкового сервітуту, суд виходить з таких мотивів.

Поняття, зміст та підстави встановлення і припинення земельного сервітуту визначені главою 32 Цивільного кодексу України (статті 401 - 406), главою 16 Земельного кодексу України (статті 98 - 102).

Відповідно до статті 395 Цивільного кодексу України сервітут є речовим правом на чуже майно, яке полягає у обмеженому користуванні чужим майном для задоволення потреб, які не можуть бути задоволені іншим шляхом.

Статтею 98 Земельного кодексу України встановлено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими.

Відповідно до частини 1 статті 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Частиною 1 статті 404 Цивільного кодексу України встановлено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.

ОСОБА_4 із статтею 8 Земельного кодексу України , пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , рада здійснює передачу у власність або надання у користування земельних ділянок виключно відповідно та в порядку, визначеному Земельним кодексом України .

Перелік цілей, для яких можливо встановити земельний сервітут, визначений статтею 99 Земельного кодексу України , яка передбачає, що власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів: а) право проходу та проїзду на велосипеді; б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху; в) право на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм); г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку; ґ) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку; д) право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми; е) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми; є) право прогону худоби по наявному шляху; ж) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд; з) інші земельні сервітути.

Отже, з огляду на викладене правовідносини земельного сервітуту виникають між власниками (володільцями) сусідніх земельних ділянок, а саме між власником земельної ділянки, яка має бути обтяжена сервітутом, тобто, між особою, яка зобов'язана надати свою земельну ділянку в обмежене користування, і особою, яка вимагає встановлення сервітуту для обслуговування своєї земельної ділянки (іншого нерухомого майна) і якій належить право на встановлення земельного сервітуту.

Виходячи з системного аналізу положень статей 401-406 ЦК України та статей 98-102 ЗК України земельний сервітут може бути встановлений лише для задоволення певних потреб, які не можуть бути задоволені іншим шляхом, ніж через встановлення сервітуту. При цьому сервітут на земельну ділянку встановлюється виключно за домовленістю між власниками (користувачами) земельних ділянок з метою усунення недоліків своєї ділянки задля задоволення своїх потреб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Пунктом 2.32 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року №6 Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних правовідносин , роз'яснено, що види права земельного сервітуту визначає стаття 99 ЗК України, положення якої є такими, що встановлюють підстави, за наявності яких можливе звернення з вимогою про встановлення сервітуту. Зазначена стаття визначає конкретних суб'єктів між якими виникають відносини щодо сервітуту. Вимагати встановлення земельних сервітутів можуть власники або землекористувачі земельних ділянок. Ініціатором втсновлення земельного сервітуту може бути власник або користувач земельної ділянки, у яких є потреба у використанні суміжної (сусідньої) земельної ділянки, щоб усунути недоліки своєї ділянки, зумовлені її місцем розташування або природним станом.

З матеріалів справи вбачається, що пунктом 1 оскаржуваного рішення передбачено, що земельна ділянка ОСОБА_2 надається для встановлення сервітуту не для усунення недоліків своєї земельної ділянки, а для комерційного використання, тобто для здійснення господарської діяльності, що суперечить самій правовій природі сервітуту та меті його надання. Отже, підстави для визнання між сторонами права на встановлення сервітуту не існувало, а тому, у ОСОБА_1 міської ради не було бідь-яких підстав, для прийняття рішення. Сторони спірного договору фактично оформили відносини оренди земельної ділянки у зв'язку з чим передача земельної ділянки повинна була проводитись на умовах оренди в порядку, визначеному ст. ст. 124,134 Земельного кодексу України та згідно положень Закону України Про оренду землі .

Указана обставина відповідачами не спростована.

Отже, суть правовідносин між сторонами по спірному договору, їх зміст та мета отримання земельної ділянки не відповідає такому правовому інституту, як земельний сервітут.

ОСОБА_2 не являється власником чи користувачем сусідньої (суміжної) земельної ділянки щодо якої встановлено сервітут, а являється власником нерухомості, яка розташована саме на земельній ділянці, яку надано в сервітутне користування.

ОСОБА_2 не надала доказів та не навела доводів про те, що вона скористалась загальновідомою та законодавчо визначеною процедурою для отримання земельної ділянки в користування, шляхом звернення до органу місцевого самоврядування за отриманням земельної ділянки саме в оренду , та що саме помилка чи неправильні дії такого органу спричинили спір.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Підстави та порядок передачі в оренду земельних ділянок комунальної власності встановлений статтями 124 , 134 Земельного кодексу України та нормами Законом України "Про оренду землі" .

Частиною 10 статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

У пункті 5 рішення Конституційного Суду України №7-рп/2009 від 16 квітня 2009 року вказано, що зі змісту частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку.

Рішення органу місцевого самоврядування у сфері земельних правовідносин, яке має ознаки ненормативного акта, вичерпує свою дію після його реалізації, але вимоги про визнання такого рішення незаконним повинні розглядатися у порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло речове право. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним розглядається як спосіб захисту порушеного цивільного права за п. 10 ч. 2 ст.16 ЦК України .

ОСОБА_4 з частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Фактично наслідком прийняття спірного рішення ОСОБА_1 міської ради від 28.01.2015 р. № 2067-58/VІ стало надання ОСОБА_2 спірної земельної ділянки у строкове користування без правових підстав, визначених статтями 401-406 ЦК України , 98-102 Земельного кодексу України .

Отже, за встановлених судом обставин рішення ОСОБА_1 міської ради № 2067-58/VІ Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права сервітуту, для обслуговування ганку з послідуючим укладанням договору особистого строкового сервітуту суперечить положенням статей 401-406 ЦК України та статей 98-102 ЗК України , ухвалене без відповідних правових та фактичних підстав для встановлення ОСОБА_2 особистого сервітуту, а тому таке рішення є незаконним і підлягає скасуванню.

ОСОБА_4 зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5-6 статті 203 цього Кодексу . Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

За приписами пунктів 1, 3 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Ураховуючи установлені обставини, суд вважає, що правовий зміст спірного договору про встановлення особистого строкового сервітуту суперечить вищезазначеним положенням Цивільному кодексу України , Земельному кодексу України та Закону України Про оренду землі , договір не спрямований на реальне настання наслідків, що ними обумовлені.

Відповідно до статті 406 Цивільного кодексу України визнання договору, що є підставою для встановлення сервітуту, недійсним є підставою для припинення і самого сервітуту.

Прокурором заявлено позовну вимогу про застосування наслідків недійсності правочину.

Відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України по недійсній угоді кожна із сторін зобов'язана повернути другій все одержане за угодою та, враховуючи, що договір сервітуту підлягає припиненню на майбутнє і двостороння реституція за таким договором не проводиться, передана земельна ділянка, яка перебуває у фактичному користуванні другого відповідача на підставі спірного договору про встановлення сервітуту, підлягають поверненню територіальній громаді м. Жовті Води в особі ОСОБА_1 міської ради.

Таким чином, прокурором обґрунтовано належними та допустимими доказами порушення інтересів держави прийняттям оспорюваного рішення та укладанням спірного договору, оскільки саме державою здійснюється особлива охорона землі як національного багатства в силу статті 14 Конституції України , а недотримання першим та другим відповідачами встановленої статтями 124 , 134 Земельного кодексу України та Законом України "Про оренду землі" процедури передачі спірної земельної ділянки другому відповідачу у платне володіння та користування порушує ці інтереси.

Державний контроль за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності здійснюється Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру згідно з Положенням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15 . При цьому, указана Державна служба України з питань геодезії, картографії здійснює свої повноваження у тому числі через свої територіальні органи. Реалізація повноважень Держгеокадастру на території Сумської області покладено на Головне управління Держгеокадастру у Сумській області.

Таким чином, суд вважає, що незаконна передача у користування спірної земельної ділянки ОСОБА_2 порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням і охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів, дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, а тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора.

Щодо вимоки відповідача ОСОБА_1 міської ради про застосування строку позовної давності необхідно зазначити наступне.

ОСОБА_1 місцеву прокуратуру утворено 15.12.2015 року у відповідності до Закону України Про прокуратуру від 14.10.2014 року. Тобто, до 15.12.2015 року ОСОБА_1 місцева прокуратура не існувала, відтак не знала і не могла знати про порушення інтересів держави. Із досліджених судом доказів, вбачається, що ОСОБА_1 місцева прокуратура дізналась про прийняте рішення №2067-58/VI від 28.01.2015 року Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права сервітуту, для розміщення тимчасової споруди з послідуючим укладанням договору особистого строкового сервітуту та укладення договору з ОСОБА_2 про встановлення особистого строкового сервітуту від 05.02.2015 року з відповіді на запит ОСОБА_1 міської ради від 24.05.2017 року, а саме, отримавши копію рішення міської ради та ознайомившись з його текстом.

Отже, ОСОБА_1 місцевій прокуратурі про порушення інтересів держави стало відомо саме 24.05.2017 року, тому відлік позовної давності слід обчислювати саме з цього моменту. Таким чином строк позовної давності для звернення прокурора до суду з метою захисту інтересів держави не є пропущеним.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з таких мотивів.

ОСОБА_4 із частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Пунктом 1 частини 2 статті 141 ЦПК України передбачено, що у разі задоволення позову судовий збір стягується з відповідача.

Відповідно до пунктів 35, 36 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах від 17.10.2014 № 10 при повному або частковому задоволенні позову майнового характеру до кількох відповідачів судовий збір, сплачений позивачем, відшкодовується ними пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог до кожного з відповідачів. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено. Якщо вимогу пропорційності розподілу судових витрат при частковому задоволенні позову точно визначити неможливо (наприклад, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну.

При зверненні до суду прокурором було сплачено судовий збір в сумі 5286,00 грн. (а.с.10)., який, ураховуючи задоволення позовних вимог у повному обсязі, підлягають стягненню з відповідачів у рівних долях на користь ОСОБА_1 місцевої прокуратури.

Керуючись вимогами статей 13 , 81 , 141 , 259 , 263-265 , 268 , 380 ЦПК України , суд,-

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 місцевої прокуратури в інтересах держави до ОСОБА_1 міської ради, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання договору недійсним та зобов'язання повернути земельну ділянку - задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати рішення ОСОБА_1 міської ради від 28.01.2015 року № 2067-58/VІ Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права сервітуту, для розміщення тимчасової споруди з послідуючим укладанням договору особистого строкового сервітуту в частині затвердження технічної документації та передачі земельної ділянки ОСОБА_2.

Визнати недійсним договір від 05.02.2015 року б/н про встановлення особистого сервітуту, укладеній між ОСОБА_1 міською радою Дніпропетровської області та ОСОБА_2.

Зобов'язати ОСОБА_2 повернути територіальній громаді в особі ОСОБА_1 міської ради земельну ділянку площею 0,0042 га кадастровий номер 1210700000:01:287:0020, розташовану по вул. Гагаріна, 19/3, у м. Жовті Води Дніпропетровської області.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНН НОМЕР_1, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 місцевої прокуратури (код ЄДРПОУ 02909938, р/р 35217020000291 в ДКСУ в м. Київ, МФО 820172) судові витрати в сумі 2643 (дві тисячі шістсот сорок три) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 міської ради Дніпропетровської області (ЄДРПОУ 26368938, місцезнаходження юридичної особи: Бульвар Свободи, 33 у м. Жовті Води Дніпропетровської області) на користь ОСОБА_1 місцевої прокуратури (код ЄДРПОУ 02909938, р/р 35217020000291 в ДКСУ в м. Київ, МФО 820172) судові витрати в сумі 2643 (дві тисячі шістсот сорок три) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Жовтоводського міського суду

Дніпропетровської області ОСОБА_5