Рішення

від 16.05.2018 по справі 826/10154/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 травня 2018 року № 826/10154/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Смолія І.В., суддів Каракашьяна С.К., Чудак О.М. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Київської обласної організації громадської організації Українське товариство охорони пам'яток історії та культури доМіністерства культури України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ:

Київська обласна організація громадської організації Українське товариство охорони пам'яток історії та культури (надалі - КООУТОПІК, позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства культури України (надалі - МКУ, Мінкультури, відповідач) в якому просить: 1) визнати протиправними дії відповідача щодо проведення конкурсу на посаду генерального директора Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника, в частині формування персонального складу конкурсної комісії - кандидатур від громадських організацій у сфері культури відповідного функціонального спрямування; 2) скасувати наказ МКУ № 624/0/17-17 від 01.08.2017 Про створення конкурсної комісії з проведення конкурсного добору на посаду генерального директора Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника ; 3) зобов'язати відповідача оголосити проведення конкурсного добору на посаду генерального директора Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника у строки зазначені частиною четвертою статті 21 2 Закону України Про культуру , а саме протягом двох місяців з дня прийняття рішення судому цій справі, розмістивши відповідне оголошення на офіційному сайті Міністерства культури України (з урахування уточнених позовних вимог від 05.10.2017).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем було здійснено помилкове трактування норм Закону України Про громадські об'єднання до суспільних правовідносин, які регулюються статтями 21 та 21 1 -21 5 Закону України Про культуру .

Представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що Міністерством культури України було правомірно не допущено документи громадської організації до жеребкування складу конкурсної комісії з проведення конкурсного добру. Також, представником відповідача наголошено, що у зв'язку з відсутністю кворуму під час проведення другого засідання конкурсної комісії з проведення конкурсного добору на посаду генерального директора Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника не відбулось, а переможця конкурсного добору на вказану посаду не визначено.

В судовому засіданні 13.12.2017 представники позивача та відповідача не заперечували проти переходу у письмове провадження. Суд, встановивши відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, керуючись ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

15 грудня 2017 набрав чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03 жовтня 2017 №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з ч.3 ст.241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

04.07.2017 Міністерством культури України, відповідно до вимог ч.1 ст.21 та ст.21 2 Закону України Про культуру на офіційному сайті було розміщене оголошення про проведення конкурсу на заміщення посади генерального директора Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника (надалі - Заповідник) та про відбір кандидатур для включення до складу конкурсної комісії від громадських організацій шляхом жеребкування.

14.07.2017 позивачем був поданий лист вих.№ 37 за підписом заступника голови КООУТОПІК із зазначенням трьох кандидатур, які рекомендуються для включення до складу конкурсної комісії.

Позивач вказує, що відповідачем у день жеребкування - 24.07.2017 на підставі вільного та самоуправного тлумачення терміну громадська організація у сфері культури відповідного функціонального спрямування протиправно недопущено КООУТОПІК у жеребкуванні, незаконно обмеживши право участі у формуванні та реалізації державної політики у сфері культури.

При цьому, наказом МКУ від 01.08.2017 №624/0/17-17 було створено Конкурсну комісію з проведенню конкурсного добору на посаду генерального директора Заповідника.

Оскільки своїми протиправними діями відповідач порушив конституційні права позивача, останній звернувся до суду для захисту своїх прав.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд встановив наступне.

Правові засади діяльності у сфері культури, суспільні відносини, пов'язані із створенням, використанням, розповсюдженням, збереженням культурної спадщини та культурних цінностей, і спрямований на забезпечення доступу до них визначає та регулює Закон України Про культуру № 2778-VI від 14.12.2010.

Відповідно до ст.21 Закону (у редакції чинній на момент звернення позивача до суду), керівники закладів культури призначаються на посаду шляхом укладення з ними трудового договору (контракту). Укладення контракту регулюється виключно законами України.

Формування кадрового складу (художнього та артистичного, крім технічного персоналу) закладів культури здійснюється на конкурсній основі. За результатами конкурсу укладається трудовий договір у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Перелік посад керівників структурних підрозділів, фахівців, працівників, які забезпечують і безпосередньо виконують творчі функції, визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, наказом Мінкультури від 03.04.2017 № 523/0/17-17 було прийняте рішення про оголошення конкурсу на посаду генерального директора Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника, про що 04.07.2017 було розміщено оголошення на офіційному веб-сайті із строком проведення з 04.07.2017 по 04.09.2017.

Згідно із ст. 21-2 Закону кандидатів на посаду керівника державного чи комунального закладу культури визначає конкурсна комісія за результатами відкритого та публічного конкурсного добору на зайняття цієї посади. Конкурсний добір керівника державного чи комунального закладу культури складається з таких етапів: оголошення органом управління конкурсу на посаду керівника державного чи комунального закладу культури; формування складу конкурсної комісії; подання документів кандидатами на посаду керівника державного чи комунального закладу культури; добір кандидатів на посаду керівника державного чи комунального закладу культури; призначення органом управління керівника державного чи комунального закладу культури. Організацію та проведення конкурсного добору, а також роботу конкурсної комісії забезпечує орган управління. Орган управління оголошує конкурс на посаду керівника державного чи комунального закладу культури не пізніш як за два місяці до завершення строку повноважень керівника державного чи комунального закладу культури відповідно до контракту або впродовж семи днів з дня дострокового припинення його повноважень. Оголошення про конкурс розміщується в офіційних друкованих виданнях відповідних органів державної влади та органів місцевого самоврядування (за наявності), на офіційному веб-сайті органу управління, на інформаційних сайтах, сайтах професійного спрямування, сайтах установ культури та може поширюватися в будь-який інший спосіб. Оголошення про конкурс на посаду керівника державного чи комунального закладу культури має містити інформацію про дату початку приймання документів, дату початку формування конкурсної комісії, умови, строки проведення конкурсу та вимоги до кандидатів.

Відповідно до положень п.2 розділу ІІ Положення про формування складу та організацію роботи конкурсної комісії з проведенням конкурсного добору на посаду керівника державного закладу культури, що належить до сфери управління Мінкультури затвердженого наказом № 380 від 31.05.2016, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.06.2016 за № 809/28939 (надалі - Положення № 380) не пізніше наступного робочого дня після прийняття рішення щодо конкурсу на посаду керівника закладу культури розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію про строк до якого приймаються пропозиції від громадських організацій щодо кандидатур для включення до складу конкурсної комісії, строк розгляду пропозицій, дату та місце проведення жеребкування, вимоги до кандидатур, інформацію про відповідальну особу, номер її телефону та адресу електронної пошти.

На підставі вищевикладеного, наказом МКУ від 19.07.2017 № 594/1/17-17 Про створення комісії з жеребкування для відбору кандидатур від громадянських організацій у сфері культури для включення до складу конкурсної комісії з проведення конкурсного добору на посаду генерального директора Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника , створено відповідну комісію (надалі - Комісія з жеребкування).

Згідно п.5 розділу ІІ Порядок утворення та склад конкурсної комісії Положення № 380 передбачено, що відбір кандидатур для включення до складу конкурсної комісії від громадських організацій здійснюється шляхом жеребкування.

Для участі у жеребкуванні громадська організація у сфері культури відповідного функціонального спрямування надає Міністерству культури України лист, підписаний керівником громадської організації, із зазначенням трьох кандидатур, які рекомендуються для включення до складу конкурсної комісії.

При цьому в оголошенні Мінкультури від 04.07.2017 додатково було повідомлено, що із врахуванням ч.9 ст.9 Закону України Про громадські об'єднання та з метою підтвердження функціонального спрямування громадської організації та її державної реєстрації, необхідно подати належним чином засвідченні копії затвердженого в установленому порядку статут громадської організації та документи про державну реєстрацію.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.07.2017 КООУТОПІК подав лист № 37, яким просив включити до вкладу Комісії з жеребкування наступних членів від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

Протоколом Комісії з жеребкування від 24.07.2017 не допущено до участі у жеребкуванні документи чотирьох відокремлених підрозділів громадських об'єднань, у тому числі Київської обласної організації ГО Українське товариство охорони пам'яток історії та культури з підставою, що місцеві осередки всеукраїнських (міжнародних) громадських організацій, які діяли зі статусом юридичної особи на день введення Закону України Про громадські об'єднання в дію, не є громадською організацією.

При цьому, представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що відповідно до положень п.8 розділу V Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про громадські об'єднання , місцеві осередки всеукраїнських (міжнародних) громадських організацій, які діяли зі статусом юридичної особи на день введення цього Закону в дію, за рішенням вищого органу управління всеукраїнської (міжнародної) громадської організації зберігають за собою статус юридичної особи після введення цього Закону в дію.

Проте, при поданні до Мінкультури листа про включення до конкурсної комісії членів КООУТОПІК, позивач не надав доказів на підтвердження прийняття такого рішення вищим органом управління вказаної громадської організації, а також витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Громадське об'єднання - це добровільне об'єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів. Громадська організація - це громадське об'єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи. (ст.1 Закону України Про громадські об'єднання ).

Пунктом 8 розділу V Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про громадські об'єднання визначено, що місцеві осередки всеукраїнських (міжнародних) громадських організацій, які діяли зі статусом юридичної особи на день введення цього Закону в дію, за рішенням вищого органу управління всеукраїнської (міжнародної) громадської організації зберігають за собою статус юридичної особи після введення цього Закону в дію.

Статути (положення) місцевих осередків всеукраїнських (міжнародних) громадських організацій, які діяли зі статусом юридичної особи на день введення цього Закону в дію, мають бути приведені у відповідність із цим Законом протягом п'яти років з дня введення його в дію.

Рішення про зміну до складу керівних органів, статутів (положень) та місцезнаходження місцевих осередків всеукраїнських (міжнародних) громадських організацій, а також рішення про припинення діяльності місцевих осередків всеукраїнських (міжнародних) громадських організацій приймаються в порядку, визначеному цим Законом для громадських об'єднань.

Уповноваженим органом з питань реєстрації місцевих осередків всеукраїнських (міжнародних) громадських організацій, які діяли зі статусом юридичної особи на день введення цього Закону в дію, є відповідний орган, в якому зберігається реєстраційна справа місцевого осередку на день введення в дію цього Закону.

У разі прийняття вищим органом управління всеукраїнської (міжнародної) громадської організації рішення про припинення своїх місцевих осередків як юридичних осіб правонаступником майна, активів та пасивів таких осередків є відповідна громадська організація.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, суду для дослідження та огляду, ні позивачем, ні відповідачем, не надавався примірник статуту Київської обласної організації громадської організації Українське товариство охорони пам'яток історії та культури , тому на підставі ч.5 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до ст.9 Закону України Про громадські об'єднання , статут є необхідною умовою утворення, реєстрації та діяльності будь-якого виду громадського об'єднання зі статусом юридичної особи, який має бути затверджений на засіданні установчих зборів засновників організації.

Проте, в матеріалах справи містяться роздруківки із сайту ЄДРЮОФОПГФ Міністерства юстиції України, з яких вбачається, що КООУТОПІК зареєстрована у статусі юридичної особи 05.04.1995, про що в ЄДР вчинено запис № 1 070 120 0000 045372 від 20.12.2006, код ЄДРПОУ 03922214, за адресою: 01015, м.Київ, вул. Лаврська, будинок 9, корпус 19, вид діяльності: код КВЕД 94.99 Діяльність інших громадських організацій, н.в.і. у. (основний), керівник з 10.04.1997 ОСОБА_4, дата взяття на податковий облік в ДПІ у Печерському районі - 22.04.1996 за № 154 та не перебуває у процесі припинення.

Таким чином відповідачем не доказано правомірність своєї відмови КООУТОПІК при формуванні персонального складу конкурсної комісії з підстав ненадання рішення вищого органу управління про збереження статусу юридичної особи.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Однак, порушення вимог Закону діями суб'єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов'язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Тобто, обов'язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушених саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 31 січня 2018 №К/9901/1141/18.

Згідно з Положенням № 380 Комісія з жеребкування приймає рішення про допущення кандидатур від громадських організацій до участі у жеребкуванні. Рішення Комісії з жеребкування оформлюється протоколом, який підписується головою та всіма членами конкурсної комісії, присутніми на засіданні.

Статтею 21-3 Закону визначено, що конкурсна комісія складається з дев'яти членів. Персональний склад конкурсної комісії та зміни до нього (за потреби) затверджує своїм наказом орган управління, що проводить конкурсний добір. Орган управління повинен сформувати персональний склад конкурсної комісії не пізніше 30 днів після оголошення конкурсу на посаду керівника державного чи комунального закладу культури. У разі проведення конкурсного добору на посаду керівника державного чи комунального закладу культури, яким управляє центральний орган виконавчої влади, по три кандидатури до складу конкурсної комісії подають члени трудового колективу, громадські організації у сфері культури відповідного функціонального спрямування та орган управління. У разі проведення конкурсного добору на посаду керівника державного чи комунального закладу культури, яким управляє орган влади Автономної Республіки Крим, місцевий орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, по три кандидатури до складу конкурсної комісії подають члени трудового колективу, громадські організації у сфері культури відповідного функціонального спрямування та орган управління. Кандидатури до складу конкурсної комісії від трудового колективу обираються на загальних зборах трудового колективу. Громадські організації у сфері культури відповідного функціонального спрямування подають по три кандидатури органу управління, який шляхом жеребкування визначає трьох кандидатів до складу конкурсної комісії. Орган управління забезпечує онлайн-трансляцію жеребкування на своєму офіційному веб-сайті. Члени конкурсної комісії мають бути неупередженими та незалежними. Не допускається втручання в діяльність конкурсної комісії будь-яких органів влади, а також учасників конкурсу. Членами конкурсної комісії можуть бути: незалежні фахівці у сфері культури, публічного або бізнес-адміністрування; члени професійних, творчих спілок, об'єднань, асоціацій, організацій у сфері культури, зареєстрованих відповідно до закону; члени міжнародних об'єднань, асоціацій, організацій у сферах культури. Членом конкурсної комісії не може бути особа, яка: за рішенням суду визнана недієздатною або її дієздатність обмежена; має судимість за вчинення злочину, якщо така судимість не погашена або не знята в установленому законом порядку, або на яку протягом останнього року накладалося адміністративне стягнення за вчинення корупційного правопорушення; є близькою особою або членом сім'ї учасника конкурсу чи органу управління; є членом трудового колективу закладу культури, на посаду керівника якого проводиться конкурс. Конкурсна комісія вважається повноважною у разі затвердження в її складі не менше шести осіб. Орган управління призначає секретаря конкурсної комісії, який бере участь у засіданнях комісії без права голосу. Секретар веде і зберігає протоколи засідань конкурсної комісії, які підписують усі члени конкурсної комісії. Голова конкурсної комісії обирається членами конкурсної комісії з їх числа та проводить засідання конкурсної комісії.

Частинами 1, 2, 6, 9, 11, 12 статті 21-5 Закону визначено, що конкурсний добір проводиться публічно. Орган управління забезпечує відео- та аудіофіксацію всіх засідань конкурсної комісії та розміщує матеріали засідань конкурсної комісії на своєму офіційному веб-сайті. Представники засобів масової інформації та громадськості мають право бути присутніми на засіданнях конкурсної комісії під час проведення співбесіди з кандидатами, під час якої публічно презентуються запропоновані проекти програм розвитку закладу культури на один і п'ять років. На першому засіданні конкурсна комісія розглядає документи, подані кандидатами на посаду керівника державного чи комунального закладу культури, на відповідність кваліфікаційним вимогам. Результати розгляду невідкладно повідомляються кандидатам електронною поштою чи іншим засобом зв'язку, зазначеним в автобіографії. На другому засіданні конкурсна комісія проводить співбесіду з кандидатами, під час якої заслуховує публічні презентації проектів програм розвитку закладу культури на один і п'ять років. Конкурсна комісія приймає рішення про визначення переможця конкурсу шляхом голосування та оприлюднює його на офіційному веб-сайті органу управління та в інший спосіб. Спосіб голосування визначається рішенням конкурсної комісії. Рішення конкурсної комісії вважається прийнятим, якщо за нього на засіданні конкурсної комісії проголосувала більшість від затвердженого складу конкурсної комісії.

24.07.2017у приміщенні МКУ відбулося жеребкування щодо добору кандидатур від громадських організацій у сфері культури для включення до складу Конкурсної комісії з конкурсного добору на посаду генерального директора Заповідника, за результатами якого обрано наступні кандидатури: ОСОБА_5 - Громадська організація Муніципальна ліга Києва , ОСОБА_6 - Громадська організація Рада національних спільнот України , ОСОБА_7 - Громадська організація Реформи заради прогресу .

Наказом МКУ від 01.08.2017 №624/0/17-17 було сформовано склад конкурсної комісії у складі 9 чоловік.

14.08.2017 відбулося перше засідання конкурсної комісії на якому були присутні всі члени (один член комісії - в режимі онлайн-конференції), які одноголосно прийняли рішення про проведення другого засідання 30.08.2017.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІІ Положення № 380, організаційною формою роботи конкурсної комісії є засідання. Засідання конкурсної комісії вважається правомочним у разі особистої участі у ньому не менше 2/3 від затвердженого складу. 30.08.2017, у зв'язку із відсутністю кворуму піж час проведення другого засідання конкурсної комісії з проведення конкурсного добору на посаду генерального директора Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника засідання не відбулось. Таким чином, переможця конкурсного добору на посаду директора не визначено.

Таким чином, конкурс на посаду генерального директора Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника, про який оголошено 04 липня 2017 на офіційному веб-сайті Міністерства культури України не відбувся, про що зазначено у доповідній записці за підписом державного секретаря Р.В.Карандєєва від 31 серпня 2017 №2018/0/59-17 (копія наявна в матеріалах справи).

Крім того, 31 серпня 2017 на офіційному веб-сайті Міністерства культури України розміщено повідомлення про те, що дату оголошення повторного конкурсного добору буде розміщено на офіційному сайті відповідача.

Також в судовому засідання 13.12.2017 представник відповідача додатково повідомив, що у зв'язку із закінченням терміну дії контракту, укладеного між Мінкультури та генеральним директором Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника ОСОБА_8 було звільнення із займаної посади 04.09.2017.

Пунктом четвертим статті 6 Закону України Про управління об'єктами державної власності , уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань призначають на посаду та звільняють з посади керівників державних підприємств, установ, організацій та господарських структур, укладають і розривають з ними контракти, здійснюють контроль за дотриманням їх вимог.

Згідно з п.10 Положення про Міністерство культури України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 № 495, державний секретар Мінкультури призначає на посаду та звільняє з посади керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Мінкультури, окрім керівників державних закладів культури, які призначаються за конкурсом у порядку, визначеному Законом України Про культуру .

На підставі вищевикладеного, наказом Мінкультури від 05.09.2017 № 727/0/17-17 виконуючим обов'язки генерального директора Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника 05.09.2017 призначено ОСОБА_9 до призначення керівника. При цьому, контракт з виконуючим обов'язки керівника заповідника не укладався.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що оскаржувані дії відповідача є такими, що не порушують права та законні інтереси позивача, оскільки конкурс на посаду генерального директора Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника не відбувся.

При цьому, наказ Міністерства культури України №624/0/17-17 від 01 серпня 2017 Про створення конкурсної комісії з проведення конкурсного добору на посаду генерального директора Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника є актом індивідуальної дії, який вичерпав свою сили внаслідок його виконання, а тому станом на момент вирішення даної справи підстави для його скасування відсутні.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача оголосити проведення конкурсного добору на посаду генерального директора Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника у строки зазначені частиною четвертою статті 21 2 Закону України Про культуру , а саме протягом двох місяців з дня прийняття рішення судому цій справі, розмістивши відповідне оголошення на офіційному сайті Міністерства культури України, суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка заявляє про їх порушення.

Гарантоване ст.55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Як випливає зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої 11.03.1980 р. на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, під дискреційним повноваженням суд розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Суд є правозастосовуючим органом, тобто таким, який не створюючи нових правових норм, не підміняючи собою органи виконавчої та законодавчої влади, на підставі закону у встановленому процесуальним законом порядку вирішує справи.

Відповідно до ч.2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини у справах: Класс та інші проти Німеччини від 6 вересня 1978, Фадєєва проти Росії (Заява № 55723/00) Страсбург, від 9 червня 2005, Кумпене і Мазере проти Румунії (Заява N 33348/96) Страсбург від 17 грудня 2004 завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, тобто суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

Як зазначалось вище, представник відповідача зазначив, що у зв'язку з тим, що конкурс на посаду генерального директора Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника, про який оголошено 04 липня 2017 на офіційному веб-сайті Міністерства культури України є таким, що не відбувся, існує потреба в оголошенні повторного конкурсу на зазначену посаду у порядку визначеному статтями 21 1 -21 5 Закону України Про культуру , а відтак судом не вбачається обґрунтованих підстав для задоволення позовних вимог в даній частині, оскільки оголошення такого конкурсу є виключною компетенцією відповідача.

Також, позивачем не зазначено, в чому полягає порушення його прав та законних інтересів як громадської організації внаслідок вчинення відповідачем оскаржуваних дій та прийняття оскаржуваного наказу.

Факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача з боку відповідача не підтверджують і наявні матеріали справи. За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову в позові повністю з урахуванням відсутності порушеного права позивача.

Відповідно до ст.244 Кодексу адміністративного судочинства України, під час прийняття постанови суд вирішує наступні питання, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин;

4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

5) як розподілити між сторонами судові витрати;

6) чи є підстави допустити негайне виконання рішення;

7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

Згідно положень ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Зважаючи, що у задоволенні позову сторони відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, - судові витрати не підлягають розподілу відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись вимогами ст.ст.2, 5- 11, 19, 72- 77, 90, 139, 241- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м.Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Київської обласної організації громадської організації Українське товариство охорони пам'яток історії та культури відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Головуючий суддя Смолій І.В.

Судді Каракашьяна С.К.

Чудак О.М.