Постанова

від 16.05.2018 по справі 823/1865/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 823/1865/17 Суддя (судді) першої інстанції: С.О. Кульчицький

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 травня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючо госудді Петрика І.Й.

суддів Вівдиченко Т.Р., Собківа Я.М.

при секретарі Кузьміній Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу судді Шполянського районного суду Черкаської області ОСОБА_4

на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2017 року

у справі № 823/1865/17

за позовом судді Шполянського районного суду Черкаської області ОСОБА_4

до відповідача в.о. голови Шполянського районного суду Черкаської області Побережної Надії Петрівни

про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и в:

Позивач - суддя Шполянського районного суду Черкаської області ОСОБА_4 звернувся до в.о. голови Шполянського районного суду Черкаської області Побережної Надії Петрівни, в якому просив суд:

-визнати протиправними дії в.о. голови Шполянського районного суду Черкаської області Побережної Н.П. щодо відмови в наданні частин невикористаних щорічних основних відпусток;

-зобов`язати в.о. голови Шполянського районного суду Черкаської області Побережну Н.П. надати ОСОБА_4 частини невикористаних щорічних відпусток;

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що йому, всупереч вимог Закону України "Про судоустрій і статус суддів", за період роботи в Шполянському районному суді Черкаської області з 14.03.2011 р. по 13.03.2012 р. надано щорічну основну відпустку меншою на 4 робочі дні. Також, позивач зауважив на тому, що наказом Шполянського районного суду Черкаської області від 19.05.2016р. № 17-в його було відкликано із щорічної основної відпустки з 23.05.2016 р., тому термін невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 14.03.2016 р. по 13.03.2017 р. з урахуванням використання 1 дня відпустки, складає 22 робочі дні. У наданні невикористаних частин щорічних основних відпусток, згідно з листом в.о. голови Шполянського районного суду Черкаської області Побережної Надії Петрівни від 14.11.2017 р. №15.11.2017/83/17, позивачу відмовлено, що, на думку позивача, є порушенням вимог Конституції України, Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, позивач - суддя Шполянського районного суду Черкаської області ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що оскаржуване рішення є незаконним, необгрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку із чим просить скасувати рішення першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити повністю.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції суддю доповідача, пояснення учасників процесу, які зявились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Судом встановлено, що ОСОБА_4, на підставі указу Президента України від 02.03.2011 р. № 250/2011 "Про призначення суддів", призначений строком на п'ять років суддею Шполянського районного суду Черкаської області.

За період роботи з 14.03.2011 р. по 13.03.2012 р. наказом Шполянського районного суду Черкаської області "Про надання відпустки судді ОСОБА_4" від 11.10.2011 р. № 89 позивачу надано відпустку тривалістю 15 календарних днів з 01.11.2011р. по 15.11.2011 р. включно, наказом Шполянського районного суду Черкаської області "Про надання відпустки судді ОСОБА_4" від 16.11.2011 р. № 98 позивачу надано відпустку тривалістю 20 календарних днів з 28.11.2011 р. по 17.12.2011 р. включно. Загальна тривалість щорічної основної відпустки позивача за період роботи з 14.03.2011 р. по 13.03.2012 р. та використана ним у 2011 році становить 35 календарних днів.

Суддя ОСОБА_4 07 липня 2017 р. звернувся із заявою до в.о. голови Шполянського районного суду Черкаської області Побережної Надії Петрівни, в якій просив надати йому частину невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 14.03.2011 р. по 13.03.2012 р. тривалістю 4 робочі дні з 08.09.2017 р.

Листом в.о. голови Шполянського районного суду Черкаської області Побережної Надії Петрівни від 14.11.2017 №15.11.2017/83/17 повідомлено позивача, що за період роботи з 14.03.2011 по 13.03.2012 не використаних відпусток немає.

Не погоджуючись із діями відповідача, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною п'ятою статті 44 Закону України Про статус суддів суддям надається щорічна відпустка тривалістю 30 робочих днів з наданням додаткового посадового окладу. Зазначений Закон введений в дію з моменту його опублікування, тобто з 10 лютого 1993 року.

До введення в дію Закону України Про відпустки щорічні відпустки надавалися в робочих днях.

Роз`ясненням Держкомпраці СРСР та ВЦРПС від 08 квітня 1967 року № 4/П-10 передбачено, що при введенні на підприємствах, в установах і організаціях п'ятиденного робочого тижня, чергова та додаткова відпустка повинні надаватися робітникам та службовцям на встановлену чинним законодавством кількість робочих днів по календарю, а не по графіку. За рахунок другого дня відпочинку за тиждень тривалість відпустки не збільшується.

За таких умов, при п'ятиденному робочому тижні вихідні дні у суботу враховувалися при визначенні щорічної відпустки і не збільшували її загальної тривалості.

Пунктом 2 постанови Верховної Ради України від 15 листопада 1996 року №505/96-ВР „Про порядок введення в дію Закону України Про відпустки , передбачено зберегти відпустки раніше встановленої загальної тривалості за працівниками, які користувалися відпусткою більшої загальної тривалості, ніж визначена відповідно до законів та інших нормативно-правових актів України, на весь час їх роботи на даному підприємстві, в установі, організації на посадах, професіях, роботах, що давало їм право на цю відпустку, та за наявності умов, за якими вона надавалася.

Статтею 2 Закону України "Про відпустки" встановлено, що право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі - підприємство). Право на відпустки забезпечується: гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом; забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених статтею 24 цього Закону.

Тривалість відпусток визначається Законом України "Про відпустки", іншими законами та іншими нормативно-правовими актами України і незалежно від режимів та графіків роботи розраховується в календарних днях (частина 1 статті 5 Закону № 504/96-ВР).

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги, ОСОБА_4 вказує зокрема на порушення судом норм матеріального права в частині застосування Закону України "Про статус суддів" від 15.12.1992р. № 2862-XII, норми якого, на думку апелянта, втратили чинність на час виникнення спірних правовідносин в 2011 році.

Проте, колегія суддів не приймає до уваги зазначені доводи апелянта, оскільки, як уже зазначалося, суддям надавалися відпустки саме у календарних днях, як цього вимагає Закон України Про відпустки , однак норми даного Закону суперечили Закону України Про статус суддів який прийнятий пізніше. Тому, до прийняття Закону України Про судоустрій і статус суддів - до 31.12.2011 року відпустка суддям надавалась у календарних днях (35 календарних днів замість 30 робочих).

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що до 31.12.2011р. суди всіх інстанцій та рівнів України повинні були надавати суддям відпустку тривалістю 35 календарних днів, відповідно до Закону України "Про відпустки".

Крім того, зазначена позиція підтверджується також листами Мінпраці № 10/2-493 від 12.02.1997 року та № 262/13/116-06 від 18.07.2006 року, які Державна судова адміністрація України надсилала судам для використання в роботі.

Зважаючи на те, що загальна тривалість відпустки у зв'язку з перерахунком не зменшується, то відповідно і не вбачається порушення норми статті 22 Конституції України в частині недопущення звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, оскільки прийняття та введення в дію Закону України Про відпустки не передбачало збільшення тривалості щорічних відпусток окремим категоріям працівників, відпустка яким встановлена спеціальними Законами.

Отже, Шполянським районним судом Черкаської області було дотримано порядок надання позивачу щорічної основної оплачуваної відпустки та визначення її тривалості за період роботи з 14.03.2011 р. по 13.03.2012 р, з огляду на що відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дії щодо відмови у наданні частини невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 14.03.2011 р. по 13.03.2012 р. тривалістю 4 робочих дні та зобов'язання відповідача надати позивачу таку відпустку.

Аналогічну правову позицію висловив Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 25.04.2017 року К/800/3698/16 (справа № П/811/3045/15).

Що стосується тверджень апелянта про те, що Закон України Про відпустки має загальний характер та регулює виключно правовідносини з приводу надання відпусток всім категоріям працюючих, тоді як Закон України Про судоустрій і статус суддів від 07.07.2010р. №2453-VI (далі - Закон №2453-VI) має спеціальний характер і встановлює чіткий термін та порядок надання відпусток суддям, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно зі статтею 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок.

Закон України Про відпустки від 15 листопада 1996 року встановлює, що державні гарантії та відносини, пов'язані з відпусткою, регулюються Конституцією України, цим Законом, Кодексом законів про працю України, іншими законами та нормативно-правовими актами України.

Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні , а для деяких категорій працівників законодавством України може бути передбачена інша тривалість щорічної основної відпустки. При цьому тривалість їх відпустки не може бути меншою за передбачену частиною першою цієї статті (стаття 75 Кодексу законів про працю України).

Стаття 5 Закону України Про відпустки передбачає, що тривалість відпусток визначається цим Законом, іншими законами та нормативно -правовими актами України і незалежно від режимів та графіків роботи розраховується в календарних днях .

Проте згідно зі статтею 136 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу. Суддям, які мають стаж роботи більше 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів.

Аналогічна норма знайшла відображення і в статті 134 Закону № 2453-VI.

Таким чином, положення Закону № 1402-VIII визначає відмінний від Закону України Про відпустки порядок обрахування строку основної щорічної оплачуваної відпустки, а саме, передбачає обчислення строку відпустки в робочих днях.

Закон України Про судоустрій і статус суддів - це спеціальний нормативно-правовий акт, який визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, а також регламентує статус професійного судді, регулює інші питання. Отже, трудові права та гарантії суддів, окрім загальних норм трудового права, визначаються також цим Законом.

Оскільки є законодавство, яке містить спеціальні норми щодо проходження публічної служби, зокрема Закон України Про судоустрій і статус суддів , то норми цього закону мають перевагу в регулюванні трудових правовідносин, як спеціальні норми порівняно із загальними нормами трудового законодавства. Однак, якщо питання не врегульовано нормами спеціального законодавства то, відповідно, застосовуються загальні норми трудового законодавства .

Що стосується доводів апелянта щодо ненадання невикористаної щорічної основної відпуски за період роботи позивача з 14.03.2016р. по 13.03.2017р. тривалістю 22 робочих дні, колегія суддів зважає на наступне.

Як уже зазначалося, нормами статті 136 Закону № 1402-VIII встановлено, що суддям забезпечується щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів та додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів.

В свою чергу, норма статті 5 Закону України Про відпустки не визначає тривалість відпустки для суддів, а лише передбачає механізм розрахунку такої відпустки.

Відповідно до тлумачення, наданого в Рішенні Конституційного Суду України від 7 липня 1998 року у справі № 1-19/98 за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення частин другої і третьої статті 84 та частин другої і четвертої статті 94 Конституції України, у вирішенні цього питання Конституційний Суд України виходить з того, що в Конституції України закріплено загальний порядок обчислення строків, єдиний для всіх органів влади, - в календарних днях (частина друга статті 77, частина третя статті 82, пункт 31 частини першої статті 85, частина друга статті 90 та ін.).

Конституційний Суд України при цьому бере до уваги і загальноприйнятий у законодавстві України порядок обчислення строків на вчинення відповідних процесуальних дій органами влади, оскільки термін дні , якщо він вживається у зазначених правових актах без застережень, означає лише календарні дні .

Разом з тим, відповідно до рішення Ради судів України від 26.10.2012 р. №62 щодо порядку розрахунку тривалості щорічної оплачуваної відпустки судді, відповідно до ч. 5 ст. 127 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та Положення про Раду суддів України, затвердженого Х позачерговим з'їздом суддів України 16.09.2010 р., Рада суддів України погодилась з позицією Верховного Суду України, Вищого адміністративного суду України, Ради суддів адміністративних судів та Ради суддів господарських судів щодо застосування практики надання суддям, відповідно до статті 130 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", щорічної оплачуваної чергової відпустки з 01.01.2012 в календарних днях з урахуванням п'ятиденного робочого тижня.

Як свідчать матеріали даної справи, за період роботи з 14.03.2016 р. по 13.03.2017 р. наказом Шполянського районного суду Черкаської області "Про надання відпустки судді ОСОБА_4" від 26.04.2016 р. №13-в позивачу було надано щорічну основну відпустку з 12.05.2016 р. по 23.05.2016 р. Відповідно до наказу від 19.05.2016 р. № 17-в "Про відкликання з відпустки", ОСОБА_4 відкликано із основної щорічної відпустки на 1 день 23.05.2016 р.

Позивач 29.09.2017 року звернувся із заявою до в.о. голови Шполянського районного суду Черкаської області Побережної Надії Петрівни, в якій, зокрема, просив надати йому частину невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 14.03.2016 р. по 13.03.2017 р. тривалістю 23 робочі дні з 09.10.2017 р.

Так, відповідно до наказу "Про надання відпустки судді ОСОБА_4" від 05.10.2017 р., позивачу надано відпустку на 1 день 09.10.2017 р., але, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відпустка була використана позивачем 12.10.2017 р., відповідно до наказу "Про надання відпустки судді ОСОБА_4" від 12.10.2017 р. № 51-в.

Як вбачається з листа в.о. голови Шполянського районного суду Черкаської області Побережної Надії Петрівни від 14.11.2017 р. №15.11.2017/83/17, ОСОБА_4 повідомлено, що за період роботи з 14.03.2016 р. по 13.03.2017 р. невикористаних відпусток немає.

Судом встановлено, що згідно довідки від 20.12.2017 р. № 1994-04/17 про нараховані виплати судді Шполянського районного суду Черкаської області ОСОБА_4 за період з 01.05.2016 р. по 31.05.2016 р. позивачу було виплачено суддівську винагороду за час відпустки за 14 робочих днів у травні 2016 року та суддівську винагороду під час відпустки за червень за 16 робочих днів, яка була виплачена у червні 2016 року.

Так, відповідно до довідки про нараховані виплати судді Шполянського районного суду Черкаської області ОСОБА_4 в період з 01.06.2016 р. по 30.06.2016 р. від 20.12.2017 р. № 1995-04/17, позивачу виплачено суддівську винагороду за червень 2016 року за 3 робочі дні.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивачу у червні 2016 року було відомо, що наказом від 19.05.2016 р. № 17-в "Про відкликання з відпустки" його не було відкликано на 23 дні.

Щодо посилання апелянта на те, що, згідно з наявним електронним примірником в автоматизованій системі документообігу "Д-3" Шполянського районного суду Черкаської області, наказом від 19.05.2016 р. № 17-в "Про відкликання з відпустки" ОСОБА_4 відкликано із щорічної основної відпустки з 23.05.2017 р. без вказівки терміну, на який відкликається апелянт, а тому ним не використано частину невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 14.03.2016 р. по 13.03.2017 р. тривалістю 22 робочих дні колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що до автоматизованої системи документообігу "Д-3" Шполянського районного суду Черкаської області внесено електронний документ, який містить реквізити наказу Шполянського районного суду Черкаської області від 19.05.2016 р. № 17-в "Про відкликання з відпустки" та в якому зазначено: "Відкликати суддю Шполянського районного суду Черкаської області ОСОБА_4 із щорічної відпустки з 23.05.2016 для виконання невідкладних завдань".

Як вбачається із матеріалів справи, керівник апарату Шполянського районного суду Черкаської області Курінна І.М. пояснила, що внесла даний документ до автоматизованої системи документообігу "Д-3" Шполянського районного суду Черкаської області помилково і він дійсно не відповідає оригіналу наказу Шполянського районного суду Черкаської області від 19.05.2016 № 17-в "Про відкликання з відпустки", що зберігається в архіві Шполянського районного суду Черкаської області.

Також, керівником апарату Шполянського районного суду Черкаської області Курінною І.М. було направлено листа до в.о. генерального директора ДП "Інформаційні судові системи", в якому вона повідомила, що наказ керівника апарату Шполянського районного суду Черкаської області від 19.05.2016 № 17-в, у зв'язку з технічною помилкою, не є документом суду і просить видалити його із бази даних.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що першоджерелом доказу та оригіналом наказу Шполянського районного суду Черкаської області від 19.05.2016 № 17-в "Про відкликання з відпустки" є паперовий примірник, який зберігається у номенклатурній справі Шполянського районного суду Черкаської області, що також підтверджується висновками викладеними в Акті перевірки додержання Шполянським районним судом Черкаської області законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 23-26-19/0724 та довідкою про результати вивчення стану організації роботи та перевірки діловодства, ведення обліково-статистичної роботи, архівної справи та кадрової роботи в Шполянському районному суді Черкаської області за період з 01.01.2015 по 29.09.2016, складеною за результатами проведення комплексної перевірки організації роботи Шполянського районного суду Черкаської області територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Черкаській області та регіональною службою підтримки в Черкаській області ДП "Інформаційні судові системи".

Щодо посилання апелянта на те, що суд першої інстанції здійснив посилання на листи Міністерства праці № 10/2-493 від 12.02.1997 р. та № 262/13/ 116-06 від 18.07.2006 року, які мають рекомендаційний характер і не мають переваги перед законами України, колегія суддів вважає такі твердження безпідставними, оскільки, судом першої інстанції зазначено, що наведені листи надсилаються судам для використання в роботі і жодним чином не конкретизує зазначені листи, як такі, які мають переваги перед законами України.

Апелянт у своїй апеляційній скарзі зазначає, що в Шполянському районному суді Черкаської області рішення Ради суддів України від 26.10.2012 р. № 62 щодо порядку розрахунку тривалості щорічної оплачуваної відпустки суддів на обговорення зборів суддів виносилися та рішення зборами суддів про порядок розрахунку тривалості щорічної основної відпустки судді не приймалося однак, такі твердження позивача є небгрунтованими, оскільки жодними доказами не підтверджено.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність протиправності дій в.о. голови голови Шполянського районного суду Черкаської області Побережної Н.П. щодо відмови в наданні частин невикористаних щорічних основних відпусток позивачу, а тому не вбачається підстав для зобов`язання відовідача вчиняти дії.

Відповідно до ч. 1 ч. 2 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її прва та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Колегією суддів враховується правова позиція Європейського суду з прав людини зокрема, у справі ``Беєлер проти Італії``, в якій Суд зазначив, що будь- яке втручання влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено ``справедливий баланс`` між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

Також, в рішенні Європейського суду з прав людини у справі ``Лінгенс проти Австрії`` Суд розрізняє факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необгрунтованість позовних вимог позивача та відсутність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу судді Шполянського районного суду Черкаської області ОСОБА_4 - залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2017 року без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 21 травня 2018 року

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді Вівдиченко Т.Р.

Собків Я.М.