Рішення

від 15.05.2018 по справі 820/713/18

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

15 травня 2018 р. справа № 820/713/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Біленського О.О.,

при секретарі судового засідання - Корнієнка А.Д.,

за участі:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Комунального підприємства Пісочинської селищної ради ВІНСАНТЕХНІК (код ЄДРПОУ 33133637, 62416, Харківська область, Харківський район, смт. Пісочин, пров. Транспортний, будинок 2) до Головного управління Держпраці у Харківській області (код ЄДРПОУ 39779919, 61002, м. Харків, вул. Алчевських, 40) про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство Пісочинської селищної ради ВІНСАНТЕХНІК звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Харківській області від 25.01.2018 року №20-01-4403/0023 про накладення на Комунальне підприємство Пісочинської селищної ради ВІНСАНТЕХНІК штрафу у розмірі 320000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 25.01.2018 року Головним управлінням Держпраці в Харківській області прийнято постанову про накладення штрафу №20-01-4403/0023, відповідно до якої на підставі абз.7 ч.2 ст.265 КЗпП на позивача накладено штраф у розмірі 320000,00 грн. Позивач вважає, що вказана постанова є протиправною та підлягає скасуванню з огляду на наявність законних підстав для недопуску до проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю); за відсутності затвердженої Держпраці України уніфікованої форми акту з питань дотримання законодавства про працю, відповідач не мав права здійснювати захід державного нагляду, а відтак недопуск до проведення позапланового заходу узгоджується із вимогами Закону №877; відсутність фіксування належними доказами факту недопуску до проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю); оскаржувана постанова прийнята за відсутності жодної із визначених Порядком №509 підстав. Також представник позивача зазначив, що проведення заходу державного нагляду (контролю) у відношенні позивача повинно було проводитись з питання додержання вимог законодавства про працю. Відповідно до абз.6 ч.2 ст.265 КЗпП за недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні застосовується штраф у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, тобто у сумі 9600,0 грн., натомість до Позивача застосований штраф у розмірі 100 мінімальних заробітних плат - 320000,0 грн.

З огляду на викладене представник позивач просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09.02.2018 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання.

Через канцелярію суду 23.02.2018 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що абзацом 7 ч.2 ст.265 КЗпП України передбачена відповідальність за: недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у проведенні з питань виявлення таких порушень як фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків. Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2013 №509 (далі - Порядок №509), визначений механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю, передбачених частиною 2 ст.265 КЗпП України. Отже, Головним управлінням Держпраці у Харківській області на підставі акту про недопущення № 0013 було винесено постанову від 25.01.2018 року №20-01-4403/0023 про накладення штрафу на Комунальне підприємство Пісочинської селищної ради ВІНСАНТЕХНІК у розмірі 320000,00 грн., вказані дії вчинені на підставі та у межах повноважень, визначених чинним законодавством, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Позивач надав до суду відповідь на відзив, відповідно до якої наголошує на наявності законних підстав для недопущення відповідача до проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) та порушення відповідачем порядку притягнення позивача до відповідальності.

Відповідно до заперечень, наданих відповідачем на відповідь на відзив, створення об'єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці є ознакою порушення законодавства про працю, відповідальність за яке передбачена абзацами б, 7 частини другої статті 265 КЗпП. Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування чи невиїзного інспектування відповідно до абзацу 4 пункту 2 Порядку №509 є підставою для прийняття рішення про накладення штрафу. Отже, Головним управлінням Держпраці у Харківській області на підставі акту про недопущення №0013, та з урахуванням питань, які мали розглядатись під час інспекційного відвідування, було правомірно винесено постанову №20-01-4403/0023 від 25.01.2018 року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити адміністративний позов з підстав та мотивів, викладених в ньому.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримав правову позицію, викладену у відзиві.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 29.11.2017 року по справі №635/1845/17 надано інспекторам з питань праці Головного управління Державної служби України з питань праці в Харківській області (м.Харків, вул.Алчевських, 40) провести протягом грудня 2017 року інспекційне відвідування КП "Вінсантехнік" (ЄДРПОУ 33133637), яке розташоване за адресою: Харківська область, Харківський район, смт.Пісочин, пров.Транспортний, 2, за період з 2012 року по теперішній час, тривалістю десять робочих днів, в ході якого перевірити відповідність чинному законодавству дотримання службовими особами КП "Вінсантехнік" трудового законодавства в частині належного оформлення трудових відносин на підприємстві, відповідності чинному законодавству та повноти нарахування заробітної плати працівникам КП "Вінсантехнік", а також встановити розмір можливих збитків, пов'язаних з невиплатою працівникам КП "Вінсантехнік" заробітної плати.

На підставі вказаної ухвали та листа Харківського ВП ГУ Нацполіції в Харківській області від 04.12.2017 року №13416/119-90/24-2017, ГУ Держпраці у Харківській області прийнято наказ №01.01-07/1688 від 20.12.2017 року, яким головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів управління з питань праці Головного управління Держпраці у Харківській області ОСОБА_3 наказано в періоду з 26 грудня по 29 грудня 2017 року здійснити захід державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування на предмет додержання законодавства про працю об'єктом відвідування: КП "ВІНСАНТЕХНІК".

Суд зазначає, що наказ ГУ Держпраці у Харківській області №01.01-07/1688 від 20.12.2017 року та ухвала Харківського районного суду Харківської області від 29.11.2017 року по справі №635/1845/17 містять різний предмет дослідження.

Згідно направлення на проведення інспекційного відвідування від 20.12.2017 року №01.01-94/02.03/3309 від 26.12.2017 головним державним інспектором Головного управління Держпраці у Харківській області ОСОБА_3 було здійснено виїзд за місцезнаходженням позивача з метою здійснення інспекційного відвідування на предмет додержання законодавства про працю.

Отже, інспекційне відвідування планувалось провести саме з питань додержання позивачем законодавства про працю.

За результатами виїзду 26.12.2017 року, провести інспекційне відвідування виявилося неможливим, у зв'язку з відмовою у допуску до його проведення, про що головним державним інспектором Миргородом С. О. було складено акт про недопущення №0013.

25.01.2018 року Головним управлінням Держпраці в Харківській області прийнято постанову про накладення штрафу №20-01-4403/0023, відповідно до якої на підставі абз.7 ч.2 ст.265 КЗпП на позивача накладено штраф у розмірі 320000,00 грн.

Надаючи правову оцінку спірних правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.

Відповідач у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №96 (далі Положення), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 цього Положення).

Відповідно до Положення про Головне управління Держпраці у Харківській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 22.06.2017 року №75 (далі - Положення), Головне управління Держпраці у Харківській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.

Суд зазначає, що спосіб та форми здійснення заходів державного нагляду (контролю) встановлюються виключно законами.

У відповідності до частини першої статті 259 КЗпП державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює Держпраці та її територіальні органи, в тому числі й Головне управління Держпраці у Харківській області у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року №295 ОСОБА_2 питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні (далі - Порядок №295).

Відповідно до п.2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Підпунктом 2 п.14 Порядку №295 встановлено, що під час проведення інспекційного відвідування об'єкт відвідування має право не допускати до проведення інспекційного відвідування у разі якщо на офіційному веб-сайті Держпраці відсутні рішення Мінсоцполітики про форми службового посвідчення інспектора праці, акта, довідки, припису, вимоги, перелік питань, що підлягають інспектуванню.

Форма акту, довідки, припису, вимоги, перелік питань, що підлягають інспектуванню були затверджені наказом Міністерства соціальної політики України від 18.08.2017 року №1338 Про затвердження форм документів, що складаються при здійсненні заходів державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування інвалідів (офіційне опублікування - Офіційний вісник України від 29.12.2017 року №102). Тобто, зазначені документи набрали чинності лише 29.12.2017 року, а відтак, не могли бути офіційно оприлюднені на офіційному веб-сайті Держпраці станом на день візиту відповідача (26.12.2017 року) для проведення інспекційного відвідування позивача

Суд зазначає, що відповідно до акту від 26.12.2017 року №0013 недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю (створення перешкод у її проведенні), однією із підстав недопуску відповідача до інспекційного відвідування, зазначених у цьому акті позивачем, є саме відсутність на офіційному веб-сайті Держпраці рішення Мінсоцполітики про форми акту, довідки, припису, вимоги, переліку питань, що підлягають інспектуванню.

Суд наголошує, що певні обставини повинні бути підтверджені належними для них засобами доказування.

Факт недопуску до перевірки чи перешкоджання у проведенні перевірки може підтверджуватися протоколом про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст.188-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, невиконання законних вимог посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, щодо усунення порушень законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування або створення перешкод для діяльності цього органу - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Однак, з пояснень представника відповідача вбачається, що посадові особи позивача до адміністративної відповідальності не притягались, протоколи про адміністративне правопорушення згідно статті 188-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно позивача не складались.

Тому, на думку суду факт відмови від допуску до проведення перевірки чи створення перешкод у проведенні перевірки не підтверджений належними засобами доказування.

Надаючи оцінку правомірності постанови відповідача №20-01-4403/0023 від 25.01.2018 року про накладення штрафу на позивача, суд виходить з наступного.

Посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством (ч.1 ст. 265 КЗпП України).

Відповідно до абз.7 ч.2 ст.265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Водночас абзацом 6 ч.2 ст.265 КЗпП України передбачено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Згідно положень абзацу 2 ч.2 ст.265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

З системного аналізу вищенаведених норм чинного законодавства вбачається, що відповідальність юридичних та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, згідно абз.7 ч.2 ст.265 КЗпП України є можливою у разі: по-перше, вчинення дій, передбачених абзацом 6 ч.2 ст.265 КЗпП України; по-друге, вчинення таких дій при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці 2 ч.2 ст.265 КЗпП України, а саме - фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків.

Натомість, як вбачається зі змісту наказу ГУ Держпраці у Харківській області №01.01-07/1688 від 20.12.2017 року, направлення на проведення заходу державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування від 20.12.2017 року №01.01-94/02.03/3309, акту від 26.12.2017 року №0013 недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю (створення перешкод у її проведенні) предметом здійснення інспекційного відвідування є додержання законодавства про працю.

Зазначене свідчить, що інспекційне відвідування призначено з питань додержання законодавства про працю та в даному випадку відповідачем не проводилась перевірка з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці 2 ч.2 ст.265 КЗпП України (фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків).

Судом не приймається до уваги посилання представника відповідача не те, що зазначений у наказі та направленні на проведення заходу державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування предмет заходу державного нагляду (контролю), в тому числі охоплює перевірку питань фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків, оскільки положеннями ст.265 КЗпП України передбачена різна відповідальність суб'єктів господарювання за не допуск до проведення перевірки з питань перевірки законодавства про працю (абз.6 ч.2 ст.265 КЗпП України) та за не допуск для проведення перевірки з питань фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків (абз.7 ч.2 ст.265 КЗпП України).

Отже, встановивши факт вчинення позивачем дій, передбачених абзацом 6 ч.2 ст.265 КЗпП України (недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні) за відсутності іншої умови, передбаченої абз.7 ч.2 ст.265 КЗпП України (вчинення таких дій при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці 2 ч.2 ст.265 КЗпП України), відповідач не мав правових підстав для застосування до позивача відповідальності, передбаченої абз.7 ч.2 ст.265 КЗпП України (відповідальність у вигляді штрафу - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення).

Окремо суд зазначає, що відповідальність, передбачена абз.6 та абз.7 ч.2 ст.265 КАС України, настає виключно у разі недопущення до проведення перевірки, натомість у даному випадку відповідач намагався провести саме інспекційне відвідування, а не перевірку, порядок проведення яких передбачено Порядком здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 р. N295, який в даному випадку не застосовується.

Згідно ст. 17 Закону Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 р. по справі Суомінен проти Фінляндії Європейський суд вказав, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 р. у справі Серявін та інші проти України Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішенні від 27 вересня 2010 р. по справі Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Як зазначено в рішенні по справі Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638, сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.

Крім того, суд враховує, що принцип презумпції невинуватості перш за все є гарантією процесуального характеру по кримінальних справах, але за висновками ЄСПЛ його сфера застосування є значно ширшою: він є обов'язковим не тільки для кримінального суду, який приймає рішення щодо обґрунтованості обвинувачення, але й для віх інших державних органів. Так, на думку ЄСПЛ, замах на презумпцію невинуватості може виходити не тільки від суду чи судді, але й від інших публічних влад.

Висновок (а по суті констатація, якій не передували фактичне встановлення обставин, їх оцінка та аналіз) про порушення позивачем вимог чинного законодавства, здійснений без врахування всіх обставин та документів, що мали бути враховані при прийнятті оскаржуваної постанови.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність обставин за яких застосовується штраф, передбачений абз.7 ч.2 ст.265 КЗпП України, що свідчить про невідповідність оскаржуваної постанови від 25.01.2018 року №20-01-4403/0023 фактичним обставинам та положенням ст.265 КЗпП України.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Комунального підприємства Пісочинської селищної ради ВІНСАНТЕХНІК (код ЄДРПОУ 33133637, 62416, Харківська область, Харківський район, смт. Пісочин, пров. Транспортний, будинок 2) до Головного управління Держпраці у Харківській області (код ЄДРПОУ 39779919, 61002, м. Харків, вул. Алчевських, 40) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Харківській області від 25.01.2018 року №20-01-4403/0023 про накладення на Комунальне підприємство Пісочинської селищної ради ВІНСАНТЕХНІК штрафу у розмірі 320000,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Харківській області (код ЄДРПОУ 39779919, 61002, м. Харків, вул. Алчевських, 40) на користь Комунального підприємства Пісочинської селищної ради ВІНСАНТЕХНІК (код ЄДРПОУ 33133637, 62416, Харківська область, Харківський район, смт. Пісочин, пров. Транспортний, будинок 2) судовий збір у сумі 4800,00 (чотири тисячі вісімсот) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 25.05.2018 року.

Суддя Біленський О.О.