Постанова

від 15.05.2018 по справі 905/3542/15

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 905/3542/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пількова К. М.,

суддів: Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

за участю секретаря судового засідання - Жураховської Т. О.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк"

представник позивача - Пономарьов А. О.

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Електросталь"

представник відповідача - не з'явився

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь" на рішення Господарського суду Донецької області від 11.12.2017 (Суддя Матюхін В. І.) та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.02.2018 (Головуючий суддя - Геза Т. Д., судді Дучал Н. М., Мартюхіна Н. О.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь" про стягнення 89321593,76 грн.,

Короткий зміст позовних вимог

1. 09.12.2015 Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" (далі - Позивач) звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь" (далі - Відповідач) з позовом про стягнення заборгованості з процентів за користування кредитом за Кредитним договором № 70 від 23.12.2010 (далі - Кредитний договір), що нараховані за період з 28.07.2014 по 18.11.2015 (включно) в сумі 3757484,60 доларів США, що за офіційним курсом НБУ (1,00 долар США = 23,771646) станом на 26.11.2015 складає еквівалент 89321593, 76 грн.

Позовна заява мотивована тим, що Відповідач, отримавши та користуючись грошовими коштами в межах відновлювальної кредитної лінії, свої зобов'язання за Кредитним договором не виконав у повному обсязі, оскільки у строк, встановлений пунктом 1.1 Кредитного договору, а саме не пізніше 22.12.2013, не повернув суму основного боргу та не сплатив суму процентів, нарахованих за користування кредитними грошовими коштами.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. 11.12.2017 Господарський суд Донецької області вирішив позовні вимоги задовольнити. Стягнути з Відповідача на користь Позивача 3757486,60 дол. США заборгованості з процентів за користування кредитом. Вказане рішення залишене без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 05.02.2018.

Прийняті у справі судові рішення мотивовані тим, що Позивач належним чином виконав свої договірні зобов'язання за Кредитним договором та надав Відповідачу грошові кошти (кредит) у сумі 30000000 доларів США, що останнім не заперечується і підтверджується платіжними дорученнями від 24.12.2010 № 32582387 на суму 21300000 доларів США та від 28.12.2010 № 32582367 на суму 8700000 доларів США, а також банківськими виписками з рахунків обліку кредитної заборгованості. З порушенням умов Кредитного договору Відповідачем повернення кредитних коштів і сплата відсотків за користування кредитом за період з 28.07.2014 по 18.11.2015 в обумовлені строки не здійснювались, у зв'язку з чим у останнього перед Позивачем виникла заборгованість з процентів за користування кредитом у розмірі 3757484, 60 дол. США, яка не погашена на час розгляду справи. Позивач збільшував відсоткову ставку за Кредитним договором у період з 01.11.2013 до 28.07.2014 за порушення різних пунктів (умов) Кредитного договору, а саме: пункту 4.3.12.7 з 01.11.2013, пункту 4.3.11.1 та пункту 4.3.11.4 з 15.01.2014, пункту 4.3.12.6 з 01.05.2014, пункту 4.3.2 з 29.12.2014, пункту 4.3.12.4 з 01.03.2015, тобто при збільшенні розміру процентної ставки не застосовувались ті ж самі умови договору, тому відсутні підстави вважати, що мало місце повторне порушення умов Кредитного договору, а отже збільшення Позивачем відсоткової ставки на 1 % у період з 01.05.2014 на підставі пункту 4.3.12.6 є правомірним та відповідає умовам Кредитного договору.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. 09.02.2018 Відповідач (Скаржник) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 11.12.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.02.2018 в частині стягнення 2488,76 доларів США і ухвалити нове рішення в цій частині про відмову у задоволенні позову.

5. Відзив на касаційну скаргу у встановлений строк від Позивача не надійшов.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. Всупереч домовленостям, викладеним в пункті 3.1.1.2 Кредитного договору, Позивачем підвищено процентну ставку на 1 %, що зумовило безпідставне збільшення розміру стягуваної суми на 2488,76 доларів США. Аналогічного висновку вже доходив Вищий господарський суд України в постанові від 18.02.2015 у справі № 910/16158/14.

7. Всупереч статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та умовам Кредитного договору Відповідача зобов'язано сплачувати заборгованість за процентами у більшому розмірі, ніж це передбачено умовами договору.

8. Судами до спірних правовідносин не застосовано статтю 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", оскільки поставлено під сумнів постанову суду касаційної інстанції у справі № 910/16158/14.

Позиція Верховного Суду

9. Суд відхиляє посилання Скаржника (пункт 6) на безпідставне підвищення процентної ставки всупереч пункту 3.1.1.2 Кредитного договору, оскільки, як встановлено судами, воно мало місце у період з 01.11.2013 до 28.07.2014 за порушення різних пунктів (вимог) Договору, тобто збільшення процентної ставки відбувалось за порушення різних умов Кредитного договору, а умова щодо незбільшення розміру процентів за користування кредитом встановлена у вказаному пункті Договору щодо випадків повторного порушення цих же умов. За наведених обставин доводи Скаржника (пункт 7) про те, що у такому разі останнього зобов'язано сплатити заборгованість за процентами у розмірі, який є більшим за встановлений Кредитним договором, що суперечить статті 526 ЦК України, необґрунтовані та спростовуються встановленими судами обставинами.

10. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. При цьому суди мають застосовувати практику Європейського суду з прав людини під час вирішення спору у всіх правовідносинах за наявності відповідних висновків щодо їх врегулювання та застосування певних норм права, викладених у такому рішенні. Водночас за змістом положень частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), в редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції, та частини 4 статті 75 ГПК України, в редакції, чинній на час розгляду справи апеляційним судом, не підлягають доказуванню обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, при розгляді справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому обов'язковими під час розгляду господарським судом є саме обставини, тобто встановлені судами на підставі поданих доказів факти наявності або відсутності певних подій, викладені в рішенні зі спору між тими ж особами. Разом з цим правова оцінка, надана судами під час розгляду справи цим обставинам справи, а також висновки суду не є тими обставинами, які не підлягають доказуванню в іншому господарському процесі на підставі наведеної норми.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.02.2015 у зазначеній Скаржником справі скасовані прийняті у справі судові рішення, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції з посиланням на неповну оцінку обставин справи, а у касаційній скарзі Скаржник не зазначив, які саме обставини, встановлені у межах вказаної справи, є істотними, не підлягають доказуванню та мали бути враховані судами попередніх інстанцій під час розгляду даної справи. Таким чином посилання Скаржника (пункт 8) на порушення судами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також неврахування висновків постанови Вищого господарського суду України від 18.02.2015 у справі № 910/16158/14 необґрунтовані.

11. З огляду на наведене доводи Скаржника, викладені у поданій касаційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, покладених в основу оскаржуваних судових рішень.

12. Враховуючи викладене рішення суду першої та постанова суду апеляційної інстанцій законні та обґрунтовані, а тому зміні чи скасуванню не підлягають.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Донецької області від 11.12.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.02.2018 у справі № 905/3542/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак