Рішення

від 23.05.2018 по справі 914/453/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2018 р.м. Одеса Справа № 914/453/18

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Г.С. Граматик

за участю представників:

від позивача – не з'явився,

від відповідачів:

1) ТОВ „Дорлідер” – не з'явився,

2) ПП „І.Т. ” – не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного підприємства „ЛАРА” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „Дорлідер” та Приватного підприємства „І.Т.” про стягнення заборгованості у розмірі 158245,90 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «ЛАРА» звернулось до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Дорлідер» та Приватного підприємства «І.Т.» про стягнення заборгованості у розмірі 158245,90 грн., посилаючись на наступне.

27 травня 2016 року між ПП «ЛАРА» (виконавець) та ПП «Південьдортех» (замовник) було укладено договір №18 про надання послуг, предметом якого є зобов'язання виконавця виконувати розвантажувальні робот щебеню гранітного, відсіву з залізничних вагонів, які приходять на адресу як виконавця, так і замовника, на станції вказані замовником, а також надання послу по розкредитуванню вагонів та зберіганню вантажів під підвищеною колією на станціях. Замовник зобов'язався оплатити ці послуги.

Як вказує позивач, в ході виконання договору у ПП «Південьдортех» виникла дебіторська заборгованість перед ПП «ЛАРА» за надані послуги згідно договору №18 від 27.05.2016 року

30 вересня 2016 року між ПП «ЛАРА», ТОВ «Будівельна компанія «Дорлідер» та ПП «Південьдортех» було укладено договір про переведення боргу, згідно якого первісний боржник - ПП «Південьдортех» переводить на нового боржника - ТОВ «Будівельна компанія «Дорлідер» борг перед кредитором - ПП «ЛАРА» у розмірі 337694,90 грн. за договором про надання послуг №18 від 27.05.2016 року.

Також 30 вересня 2016 року між ПП «ЛАРА», ТОВ «Будівельна компанія «Дорлідер» та ПП «Південьдортех» було укладено додаткову угоду до договору про переведення боргу, згідно якої первісний боржник - ПП «Південьдортех» переводить на нового боржника - ТОВ «Будівельна компанія «Дорлідер» борг перед кредитором - ПП «ЛАРА» у розмірі 156245,90 грн. за договором про надання послуг №18 від 27.05.2016 року.

Позивач зазначає, що станом на день звернення до суду з позовною заявою новим боржником не здійснено жодних оплат в користь кредитора - позивача, а саме не сплачено 156245,90 грн. боргу за договором про переведення боргу від 30.09.2016 року.

30 вересня 2016 року між ПП «ЛАРА» та ПП «І.Т.» укладено договір поруки № 1п строком дії до моменту припинення договору про переведення боргу від 30.09.2016 року.

Відповідно до п. 3.1 вказаного договору поручитель – ПП «І.Т.» зобов'язується солідарно відповідати перед кредитором – ПП «ЛАРА» за виконання боржником - ТОВ «Будівельна компанія «Дорлідер» своїх зобов'язань за договором про переведення боргу від 30.09.2016 року.

Згідно п. 4.1 договору поруки кредитор не має права вимагати від поручителя виконання зобов'язань за боржника в частині оплати суми основного боргу, що виник на підставі договору про переведення боргу від 30.09.2016 р., на суму більше 2000,00 грн.

Наразі позивач посилається на п. 3.3 договору про надання послуг №18 від 27.05.2016 року, за яким оплата проводиться замовником - ПП «Південьдортех» (первісним боржником) шляхом здійснення 100% попередньої оплати на рахунок виконавця – ПП «ЛАРА» (кредитора) вартості виконаних виконавцем робіт, яка визначається виконавцем на підставі калькуляції та положень цього договору.

В п. 2 договору про переведення боргу від 30.09.2016 року новий боржник - ТОВ «Будівельна компанія «Дорлідер» погоджується виконати грошове зобов'язання первісного боржника - ПП «Південьдортех» за договором про надання послуг №18 від 27.05.2016 року розмірі 156245,90 грн.

Так, позивач вказує, що заборгованість ТОВ «Будівельна компанія «Дорлідер» за договором про переведення боргу від 30.09.2016 року становить 156245,90 грн., а заборгованість ПП «І.Т.» за договором поруки №1п від 30.09.2016 року становить 2000,00 грн.

Поряд з цим позивач зазначає, що 06 березня 2018 року ПП «ЛАРА» надіслало ТОВ «Будівельна компанія «Дорлідер» претензію-вимогу невідкладно погасити заборгованість, проте боржник жодним чином не відреагував на цю вимогу, заборгованість не погасив. Також, як стверджує позивач, того ж дня ПП «ЛАРА» надіслало вимогу ПП «І.Т.» щодо виконання за боржника - ТОВ «Будівельна компанія «Дорлідер» зобов'язання за договором про переведення боргу від 30.09.2016 року та в порядку виконання договору поруки, проте поручитель таку вимогу проігнорував, жодних оплат не здійснив.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.03.2018 р. у справі № 914/453/18 матеріали справи Приватного підприємства „ЛАРА” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „Дорлідер” та Приватного підприємства „І.Т.” про стягнення заборгованості у розмірі 156245,90 грн. направлено за територіальною підсудністю до господарського суду Одеської області на підставі ч. 11 ст. 30, п. 1 ч. 1 ст. 31 ГПК України.

За результатами проведеного 24.04.2018 р. автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказані матеріали позовної заяви ПП „ЛАРА” (вх. №806/18) передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Петрову В.С.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.05.2018 р. позовну заяву ПП «ЛАРА» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 914/453/18, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, при цьому судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 23 травня 2018 р.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи позивач був повідомлений судом належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення вказаної ухвали суду.

Відповідачі відзиви на позов у встановлений судом строк не надали, також представники сторін у судове засідання не з'явились, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлені судом належним чином за юридичною адресою, яка значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

27 травня 2016 року між ПП «ЛАРА» (виконавець) та ПП «Південьдортех» (замовник) було укладено договір №18 про надання послуг, відповідно до п. 1.1 якого позивач як виконавець виконує розвантажувальні роботи щебеню гранітного, відсіву з залізничних вагонів, які приходять в адресу як виконавця, так і замовника, на станції вказані замовником.

Згідно п. 1.2 договору роботи виконуються згідно заявки замовника наданої виконавцю в письмовому вигляді та переданої факсимільно або нарочно. Виконавець надає послуги по розкредитуванню вагонів та зберіганню вантажів під підвищеною колією на станціях (п. 1.3 договору).

За умовами п. 2.1 договору виконавець зобов'язаний забезпечити розвантаження вантажів замовнику із залізничних вагонів.

Пунктом 2.4 договору передбачено, що виконавець має право отримувати оплату за послуги в розмірі та в строки, передбачені п. 3.3 договору.

Відповідно до п. 2.5 договору виконавець має право вимагати грошову компенсацію збитків, завданих замовником.

Пунктом 2.9 договору встановлено, що замовник приймає від виконавця результати надання послуг шляхом підписання в двосторонньому порядку акта виконаних робіт (наданих послуг).

Згідно п. 2.10 договору замовник має право отримувати послуги відповідно до вимог чинного законодавства України та цього договору.

В п. 3.1 договору зазначено, що розрахунок вартості послуг, що надаються виконавцем, визначається в калькуляціях, які є невід'ємною частиною цього договору. У випадку збільшення непередбачених заздалегідь витрат виконавця (збільшення встановленої для виконавця Львівською залізницею плати за додаткові послуги надані на станції на якій виконуються роботи), виконавець залишає за собою право збільшувати вартість послуг при умові попереднього повідомлення замовника.

За умовами п. 3.2 договору до вартості послуг можуть бути додані непередбачені витрати виконавця, пов'язані з додатковими роботами або послугами залізниці в зв'язку з замерзанням сипучих вантажів, про що буде складена додаткова калькуляція.

Згідно п. 3.3 договору оплата проводиться замовником шляхом здійснення 100% попередньої оплати на рахунок виконавця вартості виконаних виконавцем робіт, яка визначається виконавцем на підставі калькуляції та положень цього договору. Виконавець вправі не приступати до надання послуг до моменту отримання повної суми авансу за заявлений обсяг робіт.

Відповідно до п. 3.4 договору ціна цього договору становить сукупну суму, яка складається з сум підписаних актів виконаних робіт (наданих послуг) протягом терміну дії цього договору.

За умовами п. 4.1 договору у випадку порушення умов цього договору, винна сторона відшкодовує нанесені збитки в порядку передбаченому діючим законодавством.

В п. 6.1 договору встановлено, що          даний договір укладено українською мовою в двох примірниках, які мають однакову юридичну силу та вступають в дію з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2016 року, а в частині розрахунків - до повного його виконання.

Відповідно до п. 6.2 договору в разі, коли за місяць до закінчення терміну дії договору в жодної зі сторін не виникає потреба в розірванні договору та немає письмового повідомлення про це, термін дії вважається продовжено на 1 рік, але не довше ніж до 31 грудня 2016 року.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення глави 63 згідно ч. 2 ст. 901 цього ж Кодексу можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Так, укладений між ПП «Південьдортех» (замовник) та позивачем – ПП „ЛАРА” (виконавець) договір № 18 про надання послуг є підставою для виникнення у сторін договору зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України) та згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отже, надання позивачем як виконавцем послуг є підставою виникнення у замовника зобов'язання оплатити вказані послуги відповідно до умов договору № 18 та чинного законодавства на підставі складених за договором актів надання послуг, які не були надані до суду.

За ствердженнями позивача, в ході виконання договору у ПП «Південьдортех» виникла дебіторська заборгованість перед ПП «ЛАРА» за надані послуги за договором №18 від 27.05.2016 року.

Також з матеріалів справи вбачається, що 30 вересня 2016 року між ПП «ЛАРА» (кредитор), ТОВ «Будівельна компанія «Дорлідер» (новий боржник) та ПП «Південьдортех» (первісний боржник) укладено договір про переведення боргу, відповідно до п. 1 якого ним регулюються відносини, пов'язані із заміною зобов'язаної сторони - первісного боржника у зобов'язанні, що виникає із договору про надання послуг № 18 від 27.05.2016 року (основного договору), укладеного між первісним боржником та кредитором.

Згідно п. 2 договору про переведення боргу первісний боржник переводить на нового боржника борг (грошове зобов'язання) у розмірі 337694,90 грн., що виник на підставі основного договору, а новий боржник погоджується виконати зазначене грошове зобов'язання.

За умовами п. 4 договору про переведення боргу          новий боржник має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором та первісним боржником за основним договором.

Пунктом 7 договору про переведення боргу встановлено, що останній вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін.

30 вересня 2016 року між ПП «ЛАРА», ТОВ «Будівельна компанія «Дорлідер» та ПП «Південьдортех» було укладено додаткову угоду до договору про переведення боргу від 27.05.2016 р., згідно якої первісний боржник - ПП «Південьдортех» переводить на нового боржника - ТОВ «Будівельна компанія «Дорлідер» борг перед кредитором - ПП «ЛАРА» у розмірі 156245,90 грн. за договором про надання послуг №18 від 27.05.2016 року.

Поряд з вказаним 30 вересня 2016 року між ПП «ЛАРА» (кредитор) та ПП «І.Т.» (поручитель) укладено договір поруки № 1п, відповідно до п. 1.1 якого поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором за виконання всіх зобов'язань ТОВ «Будівельна компанія «Дорлідер», що виникли з договору про переведення боргу від 30 вересня 2016 року, який був укладений між кредитором та боржником.

В п. 2.1 договору поруки встановлено, що відповідно до п.п. 1, 2 основного договору предметом останнього є заміна первісного боржника у зобов'язані, що виникає з договору про надання послуг № 18 від 27.05.2016 р., та переведення на нового боржника боргу (грошового зобов'язання) у розмірі 156245,90 грн.

Відповідно до п. 3.1 договору поруки поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за неналежне виконання боржником забезпеченого зобов'язання, але в будь-якому випадку розмір відповідальності поручителя не повинен перевищувати розміру забезпеченого зобов'язання, зазначеного в п. 4 цього договору. Поручитель цією порукою забезпечує виконання зобов'язання зазначеного в п. 4 цього договору в повному обсязі (п. 3.2 договору).

Згідно п. 4.1 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язання боржником згідно основного договору в межах суми, що рівна 2000,00 грн., а також за відшкодування кредитору збитків та сплату неустойки.

В п. 5.1.1 договору зазначено, що при порушенні боржником зобов'язання перед кредитором за основним договором, поручитель зобов'язаний виконати за боржника зобов'язання у 3-денний строк з дня отримання вимоги від кредитора.

За умовами п. 5.2.1 договору після виконання поручителем забезпеченого порукою зобов'язання, кредитор зобов'язаний передати йому документи, які підтверджують зобов'язання боржника та підписати з поручителем договір про відступлення права вимоги до боржника на користь поручителя у 3-денний строк.

Пунктом 6.1 договору поруки передбачено, що у випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність визначену цим договором та чинним законодавством. Порушення зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Пунктом 7.1 договору поруки встановлено, що останній набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту припинення дії основного договору, окрім випадків, визначених в ст. 559 Цивільного кодексу України.

За ствердженнями позивача, на момент звернення до суду із заявленим позовом новим боржником – ТОВ „БК „Дорлідер” не здійснено жодних оплат в користь кредитора - позивача, а саме не сплачено 156245,90 грн. боргу згідно п. 2 договору про переведення боргу від 30.09.2016 року. Відтак, позивач стверджує, що заборгованість ТОВ «Будівельна компанія «Дорлідер» за договором про переведення боргу від 30.09.2016 року становить 156245,90 грн., а заборгованість ПП «І.Т.» за договором поруки №1п від 30.09.2016 року становить 2000,00 грн.

Разом з тим правовідносини із заміни боржника у зобов'язанні регулюються ст.ст. 520-523 ЦК України.

За положеннями ст. 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

В ст. 521 ЦК України визначено, що форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.

На підставі договору переведення боргу попередній боржник - ПП «Південьдортех» передає свої обов'язки у зобов'язанні з позивачем новому боржнику - ТОВ «Будівельна компанія «Дорлідер», який вступає у зобов'язання та має виконати обов'язок перед кредитором.

Однак, в матеріалах справи відсутні будь-які докази надання позивачем обумовлених договором №18 від 27.05.2016 року послуг, зокрема відповідні акти виконаних робіт (наданих послуг), як це передбачено п. 2.9 договору. Такі акти до позову не були надані, що в свою чергу унеможливлює встановлення факту виконання позивачем вказаного договору та вартості послуг, а також строку їх оплати. Адже за змістом п. 3.4 договору № 18 ціна останнього визначається саме з сум підписаних актів виконаних робіт (наданих послуг) протягом терміну дії цього договору. Більш того, за умовами п. 3.3. договору № 18 оплата мала проводитись замовником шляхом здійснення 100% попередньої оплати на рахунок виконавця вартості виконаних виконавцем робіт, яка визначається виконавцем на підставі калькуляції та положень цього договору. Проте, така калькуляція до позову не надана.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Враховуючи викладене, суд вважає недоведеними та безпідставними доводи позивача про існування спірної заборгованості в розмірі 156245,90 грн. перед позивачем як у первісного боржника - ПП «Південьдортех» (замовник за договором), так і у нового боржника - ТОВ «Будівельна компанія «Дорлідер», з огляду на відсутність належних та допустимих доказів на її підтвердження. При цьому суд зауважує, що наявність лише укладеного договору між замовником та виконавцем не може свідчити про існування у відповідної сторони невиконаного зустрічного зобов'язання за відсутності виконання іншою стороною прийнятих на себе зобов'язань. Наявні в матеріалах справи акти звірки взаєморозрахунків між позивачем і попереднім боржником - ПП «Південьдортех» та між позивачем і новим боржником - ТОВ «Будівельна компанія «Дорлідер», які не підписані вказаними боржниками, не підтверджують факт наявності у відповідача ТОВ «Будівельна компанія «Дорлідер» заборгованості перед позивачем за вищевказаним договором № 18 про надання послуг. Той факт, що при укладенні договору про переведення боргу від 30.09.2016 р. ТОВ «Будівельна компанія «Дорлідер» погодилось відповідати як боржник перед позивачем у зобов'язанні, що виникає з договору № 18 про надання послуг, також не є доказом наявності заборгованості та дійсного її розміру у разі наявності.

Щодо вимог позивача про стягнення з поручителя – ПП „І.Т.” заборгованості в сумі 2000,00 грн. суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, якою визначені загальні умови забезпечення виконання зобов'язання передбачено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель зобов'язується перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Як передбачено ст. 556 Цивільного кодексу України, до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, у тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Таким чином, зі змісту зазначених норм випливає, що договір поруки не покладає на боржника якогось нового обов'язку, крім того, який він вже має перед кредитором по основному зобов'язанню, а лише створює ймовірність переходу прав та обов'язків останнього до поручителя у разі виконання ним зобов'язання, забезпеченого порукою.

Враховуючи те, що судом не встановлено факту існування у боржника - ТОВ «Будівельна компанія «Дорлідер» зобов'язання зі сплати заборгованості на спірну суму в розмірі 156245,90 грн., відповідно відсутні підстави для покладення на поручителя – ПП „І.Т.” відповідальності за невиконання такого зобов'язання у вигляді сплати суми 2000,00 грн. До того ж за умовами п. 5.1.1 договору поруки при порушенні боржником зобов'язання перед кредитором за основним договором у поручителя виникає обов'язок виконати за боржника таке зобов'язання у 3-денний строк лише з дня отримання вимоги від кредитора. Докази отримання поручителем відповідної вимоги позивач не надав. При цьому суд вважає безпідставними доводи позивача про направлення ним 06 березня 2018 року на адресу ТОВ «Будівельна компанія «Дорлідер» претензії-вимоги про погашення заборгованості, а також про направлення на адресу ПП «І.Т.» вимоги щодо виконання за боржника - ТОВ «Будівельна компанія «Дорлідер» зобов'язання за договором про переведення боргу від 30.09.2016 року, оскільки відповідних доказів на підтвердження надсилання вказаних листів до позову не надано.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи надані позивачем докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ПП „ЛАРА” не відповідають фактичним обставинам справи і вимогам чинного законодавства, тому не підлягають задоволенню.

У зв'язку з тим, що рішення відбулось не на користь позивача, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, відносяться за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 232, 238, 240, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову Приватного підприємства „ЛАРА” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „Дорлідер” та Приватного підприємства „І.Т.” про стягнення заборгованості у розмірі 158245,90 грн. відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення та підписання повного рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 23 травня 2018 р.

Суддя В.С. Петров