Ухвала

від 25.05.2018 по справі 910/6521/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

25.05.2018Справа № 910/6521/18 Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову

до подання позовної заяви ОСОБА_1 (03061, АДРЕСА_3; ідентифікаційний код НОМЕР_1)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Північгеопошук" (44600, обл. Волинська, р-н Маневицький, смт. Маневичі, вул. Крилова 60, ідентифікаційний код 39891131)

Товариства з обмеженою відповідальністю "Георесерчінг" (01011, м. Київ, вул. Рибальська, 7, ідентифікаційний код 40311186)

ОСОБА_2 (03134, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2)

ОСОБА_3 (91038, АДРЕСА_4, ідентифікаційний код НОМЕР_3)

Комунального підприємства "Центр реєстрації прав" П'ятигірської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області (35710, обл. Рівненська, р-н Здолбунівський, с. П'ятигори, вул. Вишнева, 3, ідентифікаційний код 41859322)

Приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна (08700, обл. Київська, АДРЕСА_2)

про визнання недійсними рішень загальних зборів, зміну складу учасників, перерозподіл часток у статутному капіталі

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 із заявою про забезпечення позову шляхом: заборони державним реєстраторам та/або суб'єктам державної реєстрації вчинення будь яких реєстраційних дій/внесення записів до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Георесерчінг" (ідентифікаційний код 40311186).

Подана заява мотивована тим, що 22.05.2018 ОСОБА_1 стало відомо з даних, отриманих з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про внесення змін до відомостей про юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю "Георесерчінг" (ідентифікаційний код 40311186) а саме: внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах: 19.05.2018 за № 16041070007001193 державним реєстратором Комунального підприємства "Центр реєстрації прав" П'ятигірської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області Панасюк Ольгою Миколаївною про зміну місцезнаходження та зміну керівника юридичної особи. Цим же державним реєстратором в цей же день здійснено державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи за № 16041050008001193 про зміну складу та інформації про засновників.

Так, ОСОБА_1, є засновником (учасником) Товариства з обмеженою

відповідальністю "Георесерчінг", що підтверджується доданим до заяви Статутом товариства, затвердженого загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Георесерчінг" відповідно до протоколу № 1 від 01.03.2016.

Відповідно до п. 2.1. Статуту учасниками товариства зокрема є: ОСОБА_1, ОСОБА_2 та Товариство з обмеженою відповідальністю "Північгеопошук" з розподілом часток в статутному капіталі 50, 30 та 20 відсотків відповідно.

Як стверджує заявник в результаті вищевказаних реєстраційних дій частками засновників (учасників) Товариства: ОСОБА_1, ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Північгеопошук" заволодів ОСОБА_3, що мешкає за адресою: 91038, АДРЕСА_4.

Також змінено місцезнаходження товариства на наступне: 01011, м. Київ, вул. Рибальська, буд. 7.

Як про це стверджує заявник, такі реєстраційні дії проведені державним реєстратором на підставі повністю сфальсифікованих документів: протоколу № 07/05 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Георесерчінг" від 16.05.2018, протоколу № 07/05/15-2 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Північгеопошук" від 07.05.2018, договорів купівлі-продажу корпоративних прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Георесерчінг" від 07.05.2018, які не укладались жодним з учасників товариства з особою ОСОБА_3. З вказаною особою, ні заявник, ні інші учасники товариства не знайомі.

Знову ж таки, як стверджує ОСОБА_1, жодних загальних зборів товариства ні в травні 2018 року, ні в інший період заявником чи іншими учасниками товариства щодо виходу з товариства, прийняття до складу його учасників інших осіб чи зміни його керівника не скликалось та відповідно не проводилось, ні заявник ні, інші учасники товариства не приймали участі в загальних зборах учасників товариства та відповідно жодних рішень щодо відчуження належних їм часток у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Георесерчінг" будь якій особі, як і не підписували жодних документів щодо відчуження часток, звільнення ОСОБА_6 з посади директора товариства чи призначення іншої особи директором товариства, не підписували протоколу загальних зборів, не звертались до нотаріуса за посвідченням правильності своїх підписів на протоколі загальних зборів учасників товариства, не укладали будь яких угод щодо відчуження належних кожному із учасників часток у статутному капіталі товариства.

Заявник зазначає, що вперше аналогічні дії цією ж особою були вчинені 08 та 10 травня 2018 року, однак, ОСОБА_1 та іншим учасникам стало про це відомо вже 10.05.2018 та відповідно за їх зверненням, 11.05.2018 до Єдиного реєстру досудових розслідувань слідчим Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві було внесено відомості про кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 358 КК України, щодо підроблення реєстраційних документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Георесерчінг", що підтверджується доданою до заяви копією витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань станом на 11.05.2018.

Також, як вказує заявник, ним та іншими учасниками товариства вже 11.05.2018 було повідомлено державного реєстратора ОСОБА_7, яким за заявою цієї ж особи - ОСОБА_3, було здійснено аналогічні реєстраційні дії 08 та 10 травня цього року, про помилковість вказаних реєстраційних дій та про подальше здійснення будь яких реєстраційних дій щодо зміни керівника товариства, а також виходу учасників з числа учасників товариства виключно за особистої присутності учасників товариства та/або подачі ними нотаріально посвідчених заяв про вихід з числа учасників. Вказаним державним реєстратором було виправлено допущену ним же помилку.

Як вказує заявник 08 та 10 травня 2018 року особа, яка ініціювала здійснення реєстраційних дій подала державному реєстратору інший протокол № 07/05 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Георесерчінг" від 07.05.2018, який є аналогічний за змістом з протоколом за таким же номером від 16.05.2018, але справжність підписів учасників товариства на якому посвідчила інший нотаріус - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бурлак Олександра Володимирівна, номер свідоцтва № 272, контактні дані: 01113, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд, 24.

При цьому, заявник стверджує, що до жодного з цих нотаріусів, ні він, ні інші учасники не звертались і підписів поставити не могли, ні в протоколах, ні в реєстрах нотаріусів.

На даний час вищевказані незаконні дії щодо заволодіння частками учасників товариства вчинено повторно.

Таким чином, за переконанням заявника вжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони державним реєстраторам та/або суб'єктам державної реєстрації вчинення будь яких реєстраційних дій/внесення записів до Єдиного державного реєстру щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Георесерчінг" (ідентифікаційний код 40311186) є необхідним, оскільки невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист та поновлення порушених прав позивача/позивачів/, за захистом яких він/вони/ має/мають/ намір звернутися до суду.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, проаналізувавши норми господарського процесуального законодавства України, суд вказує наступне.

За приписами статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позов. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (п. 1); забороною відповідачу вчиняти певні дії (п. 2); забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання (п.4); іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини (п. 10).

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову (ч. 3 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України).

Пунктом 1 частини 1 статті 138 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заява про забезпечення позову до подання позовної заяви подається за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо.

У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову (ч. 3 ст. 138 Господарського процесуального кодексу України).

Тобто, чинний Господарський процесуальний кодекс України, який передбачає порядок забезпечення позову до подання позовної заяви, пов'язує можливість задоволення такої заяви господарським судом до відкриття провадження у справі за наступних умов:

- заходи забезпечення позову відповідають предмету позову, який має намір подати заявник, а невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він має намір звернутися до суду;

- заява про забезпечення позову подана до господарського суду, до юрисдикції якого віднесено розгляд позову, який має намір подати заявник;

- заява про забезпечення позову подана до господарського суду з дотриманням правил підсудності, встановлених Господарським процесуальним кодексом України для відповідного позову.

Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Разом з тим, як вбачається із змісту поданої заяви, спірні відносини виникли між заявником як учасником товариства, самим товариством та фізичною особою, у зв'язку з неправомірним, як вказує заявник діями щодо зміни місцезнаходження та зміни керівника юридичної особи без прийняття загальними зборами учасників. Посилаючи на наведені обставини, заявник вказує на наявність підстав для визнання недійсними рішень загальних зборів, зміну складу учасників, перерозподіл часток у статутному капіталі.

Суд вказує про те, що особа яка протиправно заволоділа частками заявника та інших учасників товариства може здійснити дії по наступному відчуженню частки в статутному капіталі товариства, чи зміні керівника, місцезнаходження товариства та ініціювати наступні реєстраційні дії/записи в Єдиному державному реєстрі, доказом чого є та обставина, що вказана особа вже тричі ініціювала такі реєстраційні дії/записи в Єдиному державному реєстрі зокрема: 08.05.2018, 10.05.2018 та 19.05.2018, копії витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 10.05.2018, 11.05.2018 та 22.05.2018 були додані до заяви.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1-2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

У відповідності до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Перший протокол/Конвенція) встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини вказав на те, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Згідно із ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає, зокрема, вид забезпечення позову і підстави його обрання.

З огляду на викладене вище, суд вбачає наявність зв'язку між заявленими заходами забезпечення позову і предметом спору, співмірність та адекватність заявлених заходів з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони здійснювати певні дії.

Разом з тим, вжиття заходів до забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача станом на час вирішення спору в суді, виключить можливе порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також, надасть можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь яких труднощів при виконанні у випадку задоволення даного позову.

За таких обставин, суд вважає заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам та/або суб'єктам державної реєстрації вчинення будь яких реєстраційних дій/внесення записів до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Георесерчінг" (ідентифікаційний код 40311186) обґрунтованою та такою, що підтверджена належними та допустимими засобами доказування, у зв'язку з чим вказана заява підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 138-140 та ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити.

2. Вжити заходи до забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам та/або суб'єктам державної реєстрації вчинення будь яких реєстраційних дій/внесення записів до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Георесерчінг" (ідентифікаційний код 40311186).

3. Дана ухвала набирає законної сили з 25.05.2018, підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень, та може бути пред'явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку до 25.05.2021.

4. Стягувачем за даною ухвалою є: ОСОБА_1 (03061, АДРЕСА_3; ідентифікаційний код НОМЕР_1)

5. Боржником за даною ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю "Георесерчінг" (ідентифікаційний код 40311186).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Дата складання та підписання повного тексту ухвали: 25.05.2018.

Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Д.О. Баранов