Ухвала

від 16.05.2018 по справі 761/8954/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого суддіОСОБА_1 ,суддів при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 16 травня 2018 року апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16 березня 2018 року,

за участі: прокурора захисника підозрюваного ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_8 , погоджене прокурором відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 , та накладено арешт на майно, тимчасово вилучене під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: грошові кошти в сумі 16730 гривень, 2380 доларів США та 50 Євро.

Як вбачається з ухвали, слідчий суддя врахувавши обставини кримінального провадження, а також те, що грошові кошти, які було вилучено за місцем проживання ОСОБА_5 , можуть бути конфісковані в рамках відповідного виду покарання, а тому прийшов до висновку про наявність правових підстав для накладення арешту на вказані грошові кошти.

Не погоджуючись з таким рішенням, підозрюваний подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16 березня 2018 року та ухвалити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання органу досудового розслідування.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала прийнята із порушенням норм процесуального права.

Зокрема, автор апеляційної скарги зазначає, що арешт на вказані грошові кошти накладено протиправно, оскільки у їх відшуканні та вилученні було відмовлено ухвалою слідчого судді від 26 лютого 2018 року.

Крім того, в апеляційній скарзі зазначається, що клопотання слідчого про накладення арешту на тимчасово вилучене майно було подано із пропуском процесуального строку, який визначений ч. 5 ст. 171 КПК України, при цьому питання про поновлення пропущеного процесуального строку слідчим не ставилось, та слідчим суддею не вирішувалося.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та підозрюваного, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити в повному обсязі, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості якого 13 лютого 2018 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42018000000000318, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що начальник управління дозвільної діяльності, природоохоронних програм, моніторингу та зв`язків Департаменту аграрного розвитку, екології та природних ресурсів Вінницької області державної адміністрації ОСОБА_10 за попередньою змовою з ОСОБА_5 вимагали та одержали неправомірну вигоду в розмірі 40000 грн. від представника ТОВ «Вінтайр» (код за ЄДРПОУ 41264389) ОСОБА_11 за видачу документів дозвільного характеру для ТОВ «Вінтайр».

02 березня 2018 року ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у тому, що він своїми умисними діями, що виразились у пособництві в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище неправомірної вигоди за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України.

14 березня 2018 року старший слідчий в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_8 , за погодженням прокурора відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 , звернуся до Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, тимчасово вилучене у кримінальному провадженні під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: грошові кошти в сумі 16730 гривень (10 купюр номіналом 500 гривень, 31 купюра номіналом 200 гривень, 54 купюри номіналом 100 гривень, 2 купюри номіналом 50 гривень, 1 купюра номіналом 20 гривень, 2 купюри номіналом 5 гривень); грошові кошти в сумі 2380 доларів США (20 купюр номіналом 100 доларів США, 6 купюр номіналом 50 доларів США, 2 купюри номіналом 20 доларів США, 4 купюри номіналом 10 доларів США) та 50 Євро однією купюрою.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16 березня 2018 року зазначене клопотання було задоволено.

Відповідно до вимогст. 41 Конституції Україникожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Стаття 1 Першого протоколу доЄвропейської конвенції з прав людинипередбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

При розгляді апеляційної скарги колегія суддів перевіряє дотримання слідчим суддею вимог ст.ст.132,167,170,171,172,173 КПК Українита бере до уваги сукупність усіх чинників і обставин, передбачених зазначеними нормами кримінального процесуального закону.

Чинний кримінальний процесуальний закон покладає на орган досудового розслідування обов`язок вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні (ч. 1ст. 170 КПК України), який полягає у тимчасовому, до скасування у встановленомуКПКпорядку, позбавлення права відчуження, розпорядження та/або користування майном, у тому числі для можливої конфіскації майна.

Згідно з вимогами п. 3 ч. 2ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання.

Відповідно до ч. 5ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбаченихКК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Відповідно до вимог ч. 2ст. 173 КПК Українипри вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати в тому числі: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених в тому числі й п. 3 ч. 2ст. 170 КПК України; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Як вбачається з матеріалів провадження ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочину передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України, санкція якого передбачає обов`язкове додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Вказана позиція відображена, зокрема й в рішенні Суду від 30 серпня 1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства».

З матеріалів провадження, наданих слідчому судді, які обґрунтовують клопотання, вбачається, що зазначені у клопотанні обставини підозри ОСОБА_5 могли мати місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних та певними доказами. Тобто існують обґрунтовані підстави підозрювати ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України..

Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, то на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише можна визначити, що причетність ОСОБА_5 до скоєння кримінального правопорушення, підозра у якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування слідчим суддею щодо нього такого обмежувального заходу, як арешт майна. А тому доводи автора апеляційної скарги про необґрунтованість підозри не є слушними.

Крім того, як встановила колегія суддів, грошові кошти, на які просив накласти арешт слідчий, знаходяться у власності ОСОБА_5 , а тому існує обґрунтований ризик їх відчуження задля запобігання можливої їх конфіскації у разі в майбутньому доведеності висунутого обвинувачення.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, при розгляді клопотання про арешт майна слідчий суддя дотримався вимог статей 132,170,172,173 КПК України, перевіривши при цьому наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, наявність ризиків та доведеність обставин, передбачених ст.ст. 132,170 КПК України, таким чином, взявши до уваги усі обставини, які у відповідності дост. 173 КПК Україниповинні враховуватися при вирішенні питання про арешт майна.

Висновки слідчого судді про арешт майна цілком доведені матеріалами кримінального провадження, специфікою розслідування самого злочину, що потребує проведення певних слідчих дій, та саме такого заходу як накладення арешту на грошові кошти.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий процесуальний примус як накладення арешту на грошові кошти, що належать підозрюваному ОСОБА_5 , та надасть змогу виконати завдання, для виконання якого слідчий звернувся із клопотанням.

А тому доводи автора апеляційної скарги про відсутність правових підстав для арешту майна, не є переконливими.

При цьому колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ст. 174 КПК України законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна, а також і те, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Підстав для скасування ухвали слідчого судді, передбаченихст. 409 КПК України, колегія суддів не вбачає.

Таким чином, ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та вмотивованою, яка відповідає вимогам ст.ст. 172,173 КПК України.

Керуючись статтями 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16 березня 2018 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_8 , погоджене прокурором відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 , та накладено арешт на майно, тимчасово вилучене під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: грошові кошти в сумі 16730 гривень, 2380 доларів США та 50 Євро, -залишити без змін, а апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_5 , без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа №11-сс/796/2209/2018 Категорія: ст. 170 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції ОСОБА_12 Доповідач: ОСОБА_1