Рішення

від 22.05.2018 по справі 826/10178/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 травня 2018 року № 826/10178/17

Окружний адміністративний суд м.Києва у складі судді Смолія І.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства Лізингова компанія ВЛ

до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0021641406 від 12.05.2017 року,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Приватне підприємство Лізингова компанія ВЛ до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві в якому просили визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0021641406 від 12.05.2017 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що оскаржуване рішення відповідача є наслідок неправильного застосування та довільного тлумачення актів чинного податкового законодавства.

В ході судового розгляду даної справи представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в судовому засідання проти позову заперечував, надавши письмові заперечення проти позову.

У зв'язку з наведеним, суд ухвалив здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, на підставі пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, ст.77 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI ( далі-Кодексу) та відповідно до плану-графіка проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання проведена документальна планова виїзна перевірка Приватного підприємства (Лізингова компанія ВЛ (далі-ПП Лізингова компанія ВЛ ) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, відповідно до затвердженого плану перевірки.

Актом перевірки від 18.04.2017 року №374/26-15-14-06-02/37843484, встановлено порушення ПП Лізингова компанія ВЛ вимог п. 141.2 ст.141 пп. 140.4.2 п. 140.4 ст. 140 Податкового кодексу України що призвело до заниження податку на прибуток підприємств в перевіряємому періоді на загальну суму 7 149 757,00 грн. (в т.ч.: за 2014 завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування на 39 720 872,00 грн.; за 2015 рік завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування на 39 720 872,00 грн.; за 1 квартал 2016 завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування на 39 720 872,00 грн.; за півріччя 2016 заниження податку на прибуток підприємств на 6 424 036,00 грн.; за три квартали 2016 заниження податку на прибуток підприємств на 7 149 757,00 грн.; за 2016 рік заниження податку на прибуток підприємств на 7 149 757,00 грн.); та встановлено завищення показника у рядку 06.3.1 проценти, що включаються до витрат з урахуванням обмежень, встановлених пунктом 141.2 статті 141 розділу ІІІ Податкового кодексу України з 01.01.2014 по 31.12.2014 нa 39 720 872,00 грн. ПП Лізингова компанія ВЛ (Позичальник).

На підставі Акту від 18.04.2017 року №374/26-15-14-06-02/37843484 винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0021641406 від 12.05.2017 року.

Не погоджуючись з вище зазначеним рішення, позивач звернувся до суду.

Як вбачається з акту перевірки, відповідно до податкової декларації з податку на прибуток підприємств розрахункова величина відсотків, які відносяться до р. 06.3.1 Проценти, що включаються до витрат з урахуванням обмежень, встановлених п. 141.2 ст. 141 розділу 111 Податкового кодексу України , позивач розрахував таким чином:

В% = Д% + (ОП - Д%)/2;

Д% - сума процентів, отриманих від фінансового лізингу 78 933 034 гри., сума процентів, отриманих від депозитних угод і на залишок коштів на рахунках (ряд. 03.2 додатку ІД до Декларації) 508 677 грн. Загальна сума отриманих процентів становить 79 441 711 грн.;

ОП - оподатковуваний прибуток звітного року (рядок 07 Об'єкт оподаткування від усіх

видів діяльності Декларації (рядки 01 - 04)) становить (-) 273 965 428,00 грн.; В% = 79 441 711 + (-273 965 428,00-63 184 425.00)/2 = 79 441 711 -168 574 927,00 = = (-)89 133 216,00 грн.

Контролюючий орган вважає, що підприємство в порушення п. 141.2 ст. 141 Податкового кодексу України за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 платником завищено суму процентів, що включаються до витрат (рядок 06.3.1) на загальну суму 39 720 872грн.

Оскільки, в цьому випадку\платник податку, що здійснює виплату процентів на користь вищезазначених осіб, може віднести до складу витрат частину таких процентів, яка не перевищує розрахункової величини, Що обчислюється таким чином:

В% = Д% + (ОП - Д%)/2,

де В% - сума процентів за кредитами, позиками та іншими борговими зобов'язаннями на користь нерезидентів та пов'язаних з ними осіб, яка може бути включена до складу витрат при обчисленні податку на Прибуток (рядок 06.3.1 Проценти, що включаються до витрат з урахуванням обмежень, встановлених п. 141.2 ст. 141 розділу III Податкового кодексу України Декларації);

Д% - сума доходів платника податку, отримана протягом звітного періоду у вигляді процентів від розміщення власних активів (рядок 03.2 Проценти додатка ІД до Декларації відповідним перенесенням до рядка 03 Інші доходи цієї Декларації та інші види отриманих відсотків);

ОП - оподатковуваний прибуток звітного року (рядок 07 Об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності Декларації (рядки 01 - 04)) становить(-) 273 965 428,00 грн.;

ОП = ПД - ПВ.

де ПД - усі податкові доходи (рядок 01 Декларації);

ПВ - усі податкові витрати (рядок 04 Декларації);

ПВ = ПВбез% + В%, де ПВбез % - податкові втрати без урахування витрат, пов'язаних з виплатою процентів;

В% - рядок 06.3.1 Декларації.

Суд не погоджується з вище зазначеними доводами відповідача, виходячи з наступного.

Поняття об'єкт оподаткування передбачає два підходи: правовий (розширений) і законодавчий (більш вузький). Як правова категорія об'єкт оподаткування являє собою родове визначення об'єкта (доходи чи їхня частина; майно; вартість тощо), з яким пов'язане виникнення обов'язку платника податків сплатити податок. У більш вузькому значенні (яке в основному закріплюється в законодавчих актах) об'єкти оподаткування можна визначити як видові форми родового поняття об'єкта оподаткування (доходи фізичних осіб; майно юридичних осіб тощо), що і закріплюються спеціальними податковими законодавчими актами.

Необхідно враховувати, що законодавець не дає вичерпного переліку видів об'єктів оподаткування, а виділяє найпоширеніші з них, залишаючи перелік відкритим. Наприклад, об'єктом оподаткування може виступати фонд оплати праці, вартість товарів (робіт, послуг), доход чи його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), використання природних ресурсів. При цьому один об'єкт не може виступати об'єктом оподаткування по кількох податках одного виду. Це, однак, не забороняє використовувати об'єкт при оподаткуванні податками різного виду. Тому один об'єкт (наприклад прибуток) може використовуватися як об'єкт оподаткування у кількох випадках.

Об'єктами оподаткування можуть бути:

а) прибуток;

б) земля;

в) вода;

г) нерухомість;

д) заробітна плата;

е) підприємницька діяльність.

При цьому той самий об'єкт оподаткування не може виступати об'єктом оподаткування для кількох податків. Закріплення цього положення законодавством особливо необхідно, оскільки саме в такий спосіб закріплюється один з найважливіших принципів оподаткування - запобігання внутрішньому подвійному оподаткуванню.

Ст. 22 ПКУ до об'єкту оподаткування відносить майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Базою оподаткування є конкретна (кількісна, фізична чи інша) характеристика певного об'єкта оподаткування. Для визначення суми податку, яку необхідно перерахувати в бюджет, об'єкта оподаткування недостатньо. Для цього необхідно скоригувати відповідно до законодавства кількісні характеристи ки об'єкта оподаткування. На підставі цього податкова база істотно відрізнятиметься від кількісних ознак самого об'єкта оподаткування. Вона за своїм змістом є об'єктом оподаткування, скоригованим і підготовленим до застосування завдаткової ставки, нарахування суми податку, що підлягає сплаті до бюджету.

Податкова база необхідна саме для нарахування податку, але вона не є безпосередньо обставиною, що породжує обов'язок сплатити податок, тобто об'єктом оподаткування. Наприклад, наявність у підакцизних товарах вартості не є фактом, що зумовлював би зобов'язання сплатити акциз. Реалізація підакцизних товарів у роздрібній торгівлі не породжує податкових правовідносин. Такі відносини виникають у зв'язку з визначеними в законі діями платників податків: реалізацією підакцизного товару виробниками підакцизних товарів на внутрішньому ринку, ввозом товару на митну територію.

Створення бази оподаткування не означає приховування, відсутність обліку чи заниження/завищення предмета (тим більше об'єкта) оподаткування. Склад заниження/ завищення об'єкта за багатьма податками взагалі не застосовується: об'єкт цих податків можна сховати (не враховувати) тільки цілком, але не частково. Заниження бази оподаткування не можна кваліфікувати як приховування чи відсутність обліку оподаткування, оскільки платник податків заявляє про наявність об'єкта оподаткування.

Оподатковуваний прибуток - це різниця між прибутком звітного періоду та сумою прибутку, що обкладається податком на доход (по цінних паперах і від пайової участі у спільних підприємствах), а також суми пільг з податку на прибуток відповідно до податкового законодавства, яке періодично змінюється.

Для податкових органів і підприємства великий інтерес представляє оподатковуваний прибуток, оскільки від цього залежить сума податку на прибуток, а відповідно і сума чистого доходу.

Для визначення величини оподатковуваного прибутку необхідно з суми прибутку звітного періоду відняти:

1) дохід підприємства від цінних паперів, пайової участі у спільних підприємствах та інших позареалізаційних операцій, оподатковуваний податком за спеціальними ставками і утримуваний у джерела його виплати;

2) прибуток, за якою встановлені податкові пільги відповідно до чинного податкового законодавства.

Так, згідно п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг на суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Отже, "об'єкт оподаткування" податком на прибуток є розрахункова величина, що визначається у відповідності до ст. 134 Податкового кодексу України та може мати: позитивне, нульове та від'ємне значення.

Порядок податкового обліку від'ємного значення "об'єкту оподаткування" визначено п.150.1 ст.150 Податкового кодексу України, відповідно до якого:

150.1. Якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року.

Згідно вимог ст. 14.1.165 Податкового кодексу України, "….оподатковуваний прибуток для цілей розділу III цього Кодексу - … прибуток, який підлягає оподаткуванню".

Таким чином, аналізуючи наведені норми Податкового кодексу України та враховуючи вище наведене, суд вважає, що оскільки від'ємне значення "об'єкту оподаткування" не є прибутком, який підлягає оподаткуванню - воно не відповідає визначенню терміна "оподатковуваний прибуток".

Відповідно до п.152.1 ст.152 Податкового кодексу України, податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі статтею 149 цього Кодексу. Податок отриманий від діяльності, яка підлягає патентуванню відповідно до розділу XII цього Кодексу, підлягає сплаті до бюджету в сумі, яка визначена відповідно до цього розділу, і зменшена на вартість придбаних торгових патентів на право провадження такого виду діяльності.

Отже, "оподатковуваний прибуток" - є податковою базою податку на прибуток.

Відповідно до ст. 149 Податкового кодексу України, податковою базою для цілей цього розділу визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135-137 та 138-143 цього Кодексу.

З наведеного слідує, що "оподатковуваний прибуток" - є грошовим вираженням прибутку, як об'єкта оподаткування, або податковою базою податку на прибуток.

Відповідно до ст. 7 Податкового кодексу України, під час встановлення податку обов'язково визначаються такі елементи: об'єкт оподаткування; база оподаткування.

Відповідно до ст. 22 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг), та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Відповідно до ст.23 Податкового кодексу України, базою оподаткування визнаються конкретні вартісні, фізичні або інші характеристики певного об'єкта оподаткування.

Таким чином у Податковому кодексі України окремо виділені такі елементи розрахунку податку, як: "об'єкт оподаткування"; та "база оподаткування", як конкретна характеристика "об'єкта оподаткування".

Суд погоджується з доводами підприємства, що "оподатковуваний прибуток " та "об'єкт оподаткування" - не є тотожними поняттями та в розумінні ст. 7 Податкового кодексу України є окремими елементами розрахунку податку.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом в акті перевірки від 18.04.2017 року №374/26-15-14-06-02/37843484 зазначено, відповідно до податкової декларації з податку на прибуток підприємств розрахункова величина відсотків, які відносяться до р. 06.3.1 Проценти, що включаються до витрат з урахуванням обмежень, встановлених п. 141.2 ст. 141 розділу ІІІ Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 ототожнено поняття "оподатковуваний прибуток" та "об'єкт оподаткування" та в ході підрахунку завищено суму процентів, що включаються до витрат, на суму від'ємного значення об'єкту оподаткування.

Відповідно до ст. 141.2. Податкового кодексу України, для платника податку, 50 та більше відсотків статутного фонду (акцій, інших корпоративних прав) якого перебуває у власності або управлінні нерезидента (нерезидентів), віднесення до складу витрат нарахування процентів за кредитами, позиками та іншими борговими зобов'язаннями на користь таких нерезидентів та пов'язаних з ними осіб дозволяється у сумі, що не перевищує суму доходів такого платника податку, отриману протягом звітного періоду у вигляді процентів від розміщення власних активів, збільшену на суму, що дорівнює 50 відсоткам оподатковуваного прибутку звітного періоду, без урахування суми таких отриманих процентів."

Наведена вище норма Податкового кодексу України не передбачає зменшення суми доходів, отриманих протягом звітного періоду у вигляді процентів від розміщення власних активів, на суму від'ємного значення об'єкту оподаткування при підрахунку відповідного обмеження.

Підсумовуючи вище наведене, суд приходить до висновку, підприємством правомірно здійснено розрахунок сум податкових витрат у вигляді відсотків за формулою:

В% = Д% + (ОП - Д%)/2;

Д% - сума процентів, отриманих від фінансового лізингу 78 933 034 гри., сума процентів, отриманих від депозитних угод і на залишок коштів на рахунках (ряд. 03.2 додатку ІД до Декларації) 508 677 грн. Загальна сума отриманих процентів становить 79 441 711 грн.;

ОП - оподатковуваний прибуток звітного року (рядок 07 Об'єкт оподаткування від усіх

видів діяльності Декларації (рядки 01 - 04)) становить (-) 273 965 428,00 грн.; В% = 79 441 711 + (-273 965 428,00-63 184 425.00)/2 = 79 441 711 -168 574 927,00 = = (-)89 133 216,00 грн.

Однак, суд не приймає до уваги висновок судового експерта ОСОБА_1 з цих питань, оскільки він не є доказом по справі, так як судом не призначалась судова експертиза з правових питань.

З урахуванням вказаного, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову повністю.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 134 057,94 грн. та заявлено клопотання про стягнення судового збору на користь позивача.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті, відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова особа чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 139, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства Лізингова компанія ВЛ задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0021641406 від 12.05.2017 року.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві за рахунок державних асигнувань на користь Приватного підприємства Лізингова компанія ВЛ (код ЄДРПОУ 37843484) судові витрати в сумі 134 057,94 грн. (сто тридцять чотири тисячі п'ятдесят сім грн. 00 коп.).

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.В. Смолій