Постанова

від 16.05.2018 по справі 523/5148/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/3389/18

Номер справи місцевого суду: 523/5148/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Комлева О. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого-судді Комлевої О.С.

суддів Журавльова О.Г., Кравця Ю.І.

з участю секретаря Ліснік Н.П.

імена (найменування сторін)

позивач - ОСОБА_2

представник позивача - ОСОБА_3

відповідач - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про зменшення розміру аліментів на утримання малолітньої дитини за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2017 року, ухваленого суддею Шепітко І.Г.

в с т а н о в и в:

У квітні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про зменшення розміру аліментів на утримання малолітньої дитини, посилаючись на те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 10.06.2015 року був розірваний. Від шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. У жовтні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів. Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 18.04.2016 року з нього були стягнуті аліментів на утримання доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі по 8000 гривень щомісячно з моменту звернення до суду і до повноліття дитини.

Також позивач зазначив, що раніше він працював моряком та судом при прийнятті рішення були прийняті і враховані дані щодо розміру його доходів на той час, однак з 01.01.2017 року він має постійне місце роботи у ТОВ Столичний юрист у м. Києві з окладом 3300 гривень та має додаткові витрати на утримання матері, тому не має можливості виплачувати аліменти у вказаному розмірі, у зв'язку з чим він просив суд зменшити йому розмір аліментів на утримання малолітньої дитини.

Сторони в судове засідання не з'явилися, про слухання справи були повідомлені належним чином.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2017 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про зменшення розміру аліментів на утримання малолітньої дитини задоволений частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 кошти на утримання їх малолітньої дочки - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, щомісячно по 1000 грн. щомісячно, але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання даного рішення законної сили і до досягнення дитиною повноліття, а саме по 04.02.2029 року.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що судом неправильно встановлені обставини, які мають значення для справи, неправильно досліджені докази, а також що судом порушені норми матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_4 зазначила, що позивачем не надано належних доказів стосовно наявності змін в його матеріальному стані та інших обставин, які б свідчили про те, що позивач не має змоги сплачувати аліменти у встановленому раніше судовим рішенням розмірі на користь малолітньої доньки ОСОБА_2, а тому рішення підлягає скасуванню.

У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_3, представник ОСОБА_2, посилається на те, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки рішення суду є законним та обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального та з дотриманням норм процесуального права, суд правильно встановив характер виниклих правовідносин, повно та всебічно з'ясував обставини у справі, дослідивши надані сторонами докази, а тому рішення повинно бути залишено без змін.

В судове засідання апеляційного суду не з'явився ОСОБА_2, повідомлявся належним чином про час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч. 2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність осіб, які не з'явилися до суду, оскільки вони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи і від них не надійшло письмове клопотання про відкладення розгляду справи із зазначенням поважності причин.

В порядку п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті Голос України повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів ).

У зв'язку із цим справа підлягає розгляду в порядку п.8 розділу Х111 Перехідних положень Цивільно-процесуального кодексу України.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 18.03.2004 до 15.12.2017), відповідно до п.9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Справа розглядається апеляційним судом Одеської області, у межах територіальної юрисдикції якого перебуває місцевий суд, який ухвалив рішення, що оскаржується, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах, відповідно до вимог п. 8 ст. 1 Перехідних положень.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково за наступних підстав.

Згідно ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак зазначеним вимогам оскаржуване рішення відповідає не в повній мірі.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

У відповідності до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання малолітньої дитини та стягуючи з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 кошти на утримання їх малолітньої дочки - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 по 1000 гривень щомісячно, але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку , суд першої інстанції виходив з того, що на час постановлення рішення суду, позивач мав постійне місце роботи зі встановленим розміром заробітної плати, що значно менший від розміру аліментів, що стягуються з нього за рішенням суду, тому вимоги про зменшення розміру аліментів є законними й обґрунтованими.

З таким висновком суду, колегія суддів не погоджується з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано на підставі рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 10.06.2015 року.

Від шлюбу у сторін є спільна дитина, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 18.04.2016 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 стягнуто аліменти на утримання їх малолітньої дочки - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі по 8000 гривень щомісячно з моменту звернення до суду, а саме з 09.10.2015 року, і до повноліття дитини.

Рішення суду залишено без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 26.09.2016 року.

Відповідно до ст. 8 Закону України Про охорону дитинства , кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Положеннями ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, передбачено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Положеннями частини третьої статті 181 СК України (зі змінами, внесеними відповідно до Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилання захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів від 17 травня 2017 року за № 2037-VIII) встановлено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

4) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;

5) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

6) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до положень статті 183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.

Відповідно до положень статті 183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.

Крім того, суд за заявою одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі (ч.1 ст. 184 СК України).

У ч. 1 ст. 192 СК України йдеться про те, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 23 постанови Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів від 15 травня 2006 року за № 3, відповідно до ст. 192 СК розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 на підставі трудового договору №Ю/04/12/16/К від 29.12.2016 року був призначений на посаду юриста юридичного департаменту ТОВ Столичний юрист з 01.01.2017 року з окладом 3300 гривень на місяць (згідно штатного розкладу).

На підставі заяви про звільнення за особистим бажанням, ОСОБА_2 був звільнений від виконання обов'язків юриста юридичного департаменту ТОВ Столичний юрист з 01.12.2017 року, що підтверджується наказом №30/11/17/К від 30.11.2017 року.

Відповідно до довідки, яка видана Мелітопільским міським центром зайнятості, ОСОБА_2 з 11.12.2017 року зареєстрований у Мелітопольському міському центрі зайнятості.

Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК. При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення.

Відповідно до ч. 3 ст. 70 Закону України від 21 квітня 1999 р. N 606-XIV Про виконавче провадження розмір аліментів він не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи.

Визначаючи розмір аліментів у розмірі 1000 грн., суд першої інстанції обґрунтував свій висновок тим, що позивач має постійне місце роботи зі встановленим розміром заробітної плати, разом з цим як вбачається з матеріалів справи, на день ухвалення рішення позивач ніде на працював, був зареєстрований у центрі зайнятості, однак позивачем не надано доказів за яких підстав він припинив відносини з ДП ОСОБА_6 (Україна) , не надав паспорт моряка.

Однак, колегія суддів приймає до уваги, що відповідач ніде не працює, ОСОБА_2 є працездатним, на його утриманні не перебувають інші особи, враховуючи матеріальне положення позивачки, прожитковий мінімум на дитину відповідно віку, колегія суддів вважає за необхідне зменшити розмір аліментів до 3000 грн., оскільки такий розмір аліментів відповідає вимогам закону та є справедливим.

Суд першої інстанції на наведене уваги не звернув та ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

З урахуванням встановленого, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про стягнення з ОСОБА_2 на утримання малолітньої доньки - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_4, щомісячно по 3000 гривень, але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку .

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4- задовольнити частково.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2017 року- скасувати. Ухвалити нове.

Стягувати з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованого ІНФОРМАЦІЯ_3, б. 17. кв. 87 (НОМЕР_2, виданий Мелітопольським МВ УМВС України в Запоріжській області від 02.09.1999 року) на утримання малолітньої доньки - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, зареєстрована: ІНФОРМАЦІЯ_5, щомісячно по 3000 гривень, але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання даного рішення законної сили і до досягнення дитиною повноліття, а саме до 04.02.2029 року.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий

---

О.С. Комлева

Судді

---

О.Г. Журавльов

---

ОСОБА_7

Повний текст судового рішення складено 25 травня 2018 року