Постанова

від 22.05.2018 по справі 437/2068/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Головуючий суду 1 інстанції - ОСОБА_1Ю

Доповідач -Суддя доповідач: Луганська В.М.

Справа № 437/2068/13-ц

Провадження № 22ц/782/95/18

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2018 року м. Сєвєродонецьк

Апеляційний суд Луганської області колегія суддів цивільної палати у складі:

головуючого Луганської В.М.,

суддів - Коротенка Є.В.,Яреська А.В.

за участю секретаря: Перишкіна Т.М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2

відповідач - ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю ГРІСВІТ

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Луганської області у м. Сєвєродонецьку в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ГРІСВІТ на рішення Ленінського районного суду Луганської області від 17 лютого 2014 року ухваленого у складі: ОСОБА_1 у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю ГРІСВІТ про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невчасно виплачену заробітну плату та невикористані дні щорічної відпустки, індексації та середнього заробітку за час затримки розрахунку ,

в с т а н о в и в:

У лютому 2013 року ОСОБА_4 звернулася до Ленінського районного суду з позовною заявою до ТОВ ГРІСВІТ з вказаними вимогами, в обґрунтування яких зазначила, що позивач наказом №1-к від 01.03.2007 року була прийнята з 01.03.2007 року у ТОВ ГРІСВІТ на посаду заступника директора. Згідно наказу №1 від 28.01.2013 року звільнена з посади за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України. Середня заробітна плата позивача на день звільнення складала 1550 грн. За період роботи позивачу частково було виплачена заробітна плата, заборгованість по заробітній платі складає - 40 604,76 грн., відповідачем не виплачена сума компенсації за не вчасно виплачену заробітну плату у сумі 11 530, 61 грн. Позивач посилається на те, що за період роботи у відповідача на посаді заступника директора вона не використала ні одного дня щорічної відпустки за період роботи з 01.03.2007 року по 28.01.2013 року, відповідач при звільненні позивача не сплатив грошову компенсацію за всі дні невикористаної відпустки. Позивач зазначила, що відповідачем не було здійснено індексації нарахованої позивачу заробітної плати за період з 01.03.2007 року по 31.12.2010 року. На час звернення до суду, відповідач не провів з позивачем повного розрахунку, тому відповідач повинен сплатити середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку, виходячи з розміру середньої заробітної плати в сумі 1550 грн. У зв'язку з викладеним позивач просила суд стягнути з ТОВ ГРІСВІТ на її користь заборгованість по заробітній платі у сумі 40 604,76 грн., компенсацію за невчасно виплачену заробітну плату в сумі 11530,61 грн., грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної відпустки в сумі 5718,96 грн., індексацію заробітної плати у сумі 1810,27 грн., а також середній заробіток за весь час затримки з дня звільнення 28.01.2013 року по день фактичного розрахунку, виходячи з середньої заробітної плати у сумі 1550 грн., моральну шкоду.

Рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 17 лютого 2014 року позовні вимоги ОСОБА_4 до ТОВ ГРІСВІТ про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невчасно виплачену заробітну плату та невикористані дні щорічної відпустки, індексації та середнього заробітку за час затримки розрахунку задоволено частково. Суд стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі у сумі 40 604,76 грн., компенсацію за невчасно виплачену заробітну плату в сумі 11530,61 грн., грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної відпустки в сумі 5718,96 грн., індексацію заробітної плати у сумі 1810,27 грн., середній заробіток за весь час затримки з дня звільнення 28.01.2013 року по 17.02.2014 року у розмірі 19631, 00 грн., моральну шкоду у розмірі 1575, 00 грн. Суд стягнув з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 487, 20 грн. В іншій частині вимог позивачу відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням у 2014 році ТОВ ГРІСВІТ звернулося з апеляційною скаргою.

24.03.2014 року ухвалою Апеляційного суду Луганської області було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ ГРІСВІТ на рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 17.02.2014 року.

Апеляційна скарга ТОВ ГРІСВІТ у 2014 році не була розглянута у зв'язку з втратою судового провадження по справі №437/2068/13-ц через проведення у м. Луганську антитерористичної операції.

17.11.2017 року ТОВ ГРІСВІТ звернулося до суду з заявою про відновлення втраченого №437/2068/13-ц у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ТОВ ГРІСВІТ про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невчасно виплачену заробітну плату та невикористані дні щорічної відпустки, індексації та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Ухвалою Сватівського районного суду Луганської області від 21 грудня 2017 року заяву ТОВ ГРІСВІТ про відновлення втраченого провадження у цивільній справі № 437/2068/13-ц за позовом ОСОБА_4 до ТОВ ГРІСВІТ про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невчасно виплачену заробітну плату та невикористані дні щорічної відпустки, індексації та середнього заробітку за час затримки розрахунку задоволено частково. Суд відновив втрачене судове провадження по цивільній справі № 437/2068/13-ц в частині судового рішення.

30.01.2018 року на адресу Апеляційного суду Луганської області надійшла апеляційна скарга ТОВ ГРІСВІТ на рішення Ленінського районного суду Луганської області від 17 лютого 2014 року, в якій відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заявлених вимог позивачу.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що звертаючись до суду позивач в позовній заяві вказала, що три роки підряд з 2007 - по 2009 роки не отримувала заробітну плату, про те продовжувала працювати, проте жодних скарг, заяв чи інших звернень керівнику відповідача, компетентним органам не направляла. Відповідач посилається в скарзі на те, що судом першої інстанції не було досліджено такі докази, як наказ про створення комісії по відновленню документів бухгалтерської та кадрової звітності від 27.12.2013 року, відновлені графіки відпусток структурного підрозділу адміністрації товариства з обмеженою відповідальністю ГРІСВІТ , відновлені табелі обліку використаного робочого часу товариства з обмеженою відповідальністю ГРІСВІТ , відновлені накази про надання відпусток ОСОБА_4

В судове засідання представник ТОВ ГРІСВІТ не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений у визначеному законом порядку.

В судове засідання ОСОБА_4 не з'явилася, про місце та час судового засідання була повідомлення у відповідності до ст. 1-1 Закону України Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції .

Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України (на час ухвалення рішення суду) рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 10 ЦПК України (в редакції на час ухвалення рішення) та ст. 12 ЦПК України (в редакції на час розгляду справи судом апеляційної інстанції) обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст. 11 ЦПК України (в редакції на час ухвалення рішення) та ст. 13 ЦПК України (в редакції на час розгляду справи судом апеляційної інстанції) суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того, згідно ст. 60 ЦПК України (в редакції на час ухвалення рішення) та ст.81 ЦПК України (в редакції на час розгляду справи судом апеляційної інстанції) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.

Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 20.03.2013 року розірвано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, прізвище відповідача змінено на ОСОБА_2. ОСОБА_4 обіймала посаду заступника директора ТОВ ГРІСВІТ з 01.03.2007 року відповідно до наказу №1-к від 01.03.2007 року про прийняття на роботу. 28.01.2013 року позивачку було звільнено на підставі ст. 38 КЗпП України , за власним бажанням на підставі наказу №1 від 28.01.2013 року, що підтверджується записами в трудовій книжці. За період роботи ОСОБА_4 ТОВ ГРІСВІТ частково виплачена заробітна плата за серпень, грудень 2010 року, 2011року та з січня 2012 року по жовтень 2012 року. Заборгованість по заробітній платі за 2007, 2008, 2009 роки, січень-липень, вересень-листопад 2010 року, листопад-грудень 2012року, січень 2013 року складає - 40 604, 76 грн.Документи, які б свідчили про отримання позивачем заробітної плати, відповідачем не представлені.Згідно листа від 09.12.2013 року Територіальною державною інспекції з питань праці в Луганській області від 09.12.2013 року була проведена позапланова перевірка додержання законодавства про працю у ТОВ ГРІСВІТ , до перевірки були надані відомості щодо нарахування заробітної плати ОСОБА_2 (ОСОБА_4) за весь період роботи у товаристві з березня 2007 року по січень 2013 року та платіжні відомості за серпень 2010 року, січень 2011 року - жовтень 2012 року, платіжні відомості з березня 2007 року по липень 2010 року, з вересня 2010року по листопад 2010 року та з листопада 2012 року по січень 2013 року до перевірки не надані, обґрунтовуючи, що всі виплати були ОСОБА_2 отримані в день звільнення, а платіжні відомості не збереглися з причин затоплення. Табелі обліку використання робочого часу відсутні. Документи, підтверджуючи факт крадіжки або втрати платіжних документів відсутні. Заходи відновлення втрачених документів не вживались. За результатами вивчення наданих документів до перевірки було встановлено, що заробітна плата позивачці виплачувалася з порушенням строку визначених ст. 115 КЗпП України, компенсація у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати не нараховувалась, а відповідно не сплачувалась. При звільнені позивачки не була нарахована та виплачена компенсація за всі невикористані дні щорічної відпустки, з розрахунку 24 календарних днів. За результатами перевірки Державною територіальною інспекцією з питань праці в Луганській області було винесено припис щодо усунення виявлених порушень в частині забезпечення дотримання норм чинного законодавства про працю. Встановивши вказані обставини, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивачки про стягнення заборгованості по заробітній платі у сумі 40604, 76 грн., компенсації за несвоєчасну виплачену заробітну плату у сумі 11530, 61 грн., стягнення компенсації за невикористані відпустки у сумі 5718, 96 грн., індексації заробітної плати у сумі 1810, 27 грн., стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягають задоволенню у повному обсязі. Суд дійшов висновку, що відповідачем спричинено позивачу моральну шкоду і вимоги позивачки в цій частині підлягають задоволенню частково.

Колегія суддів судової палати погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно обґрунтованості заявлених вимог позивачки в частині стягнення заборгованості по заробітній платі у сумі 40604, 76 грн., компенсації за несвоєчасну виплачену заробітну плату у сумі 11530, 61 грн., індексації заробітної плати у сумі 1810, 27 грн., стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 43 Конституції України громадяни мають право на своєчасне одержання винагороди за працю.

Згідно ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ст.21 Закону України Про оплату праці працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Статтею 34 Закону України Про оплату праці передбачена компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати, яка провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Згідно ст.1 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до статті 3 вказаного Закону сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць(після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно ч. 4 Постанови КМ України від 21 лютого 2001 р. №159 Про порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місць і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який вплачується до зхід до розрахунку не включається.Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач при звільненні позивачки не сплатив заборгованість по заробітній платі у сумі 40604, 76 грн., компенсацію за несвоєчасну виплачену заробітну плату у сумі 11530, 61 грн., індексацію заробітної плати у сумі 1810, 27 грн.

Колегія суддів вважає, що суд правильно взяв для визначення розміру заборгованості по заробітній платі, компенсації за несвоєчасну виплачену заробітну плату, індексації розрахунок, який наданий позивачкою.

Згідно ст. 10 ЦПК України (в редакції на час ухвалення рішення) обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Згідно ст. 11 ЦПК в редакції на час ухвалення рішення) суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказі України (в редакції на час ухвалення рішення). Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.

Як вбачається із матеріалів справи відповідачем при розгляді справи у суді першої інстанції не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували вимоги позивачки та здійснений нею розрахунок.

Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновок суду першої інстанції щодо обґрунтованості заявлених вимог позивачки щодо стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за несвоєчасну виплачену заробітну плату у сумі 11530, 61 грн., індексації заробітної плати у сумі 1810, 27 грн.

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Судом встановлено, що позивачу в день звільнення не було проведено повного розрахунку, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки.

Представником апелянта не надано суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів того, що в день звільнення позивачки з нею було проведено повний розрахунок.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Колегія суддів судової палати погоджується з висновком суду першої інстанції, що діями відповідача позивачці спричинено моральну шкоду. При визначені розміру стягненої моральної шкоди судом враховано характер та спосіб заподіяння моральної шкоди.

Відповідачем не надано суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів, які б спростували висновок суду в цій частині.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної інстанції в цій частині не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та не є підставою для скасування судового рішення.

Разом з тим, колегія суддів судової палати погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що судом не взято до уваги докази, які спростовують вимоги позивачки про стягнення на її користь грошової компенсації за дні невикористаних відпусток.

Так, представником відповідача до апеляційної скарги надано наказ про створення комісії по відновленню документів бухгалтерської та кадрової звітності від 27.12.2013 року, відновлені графіки відпусток, відновлені табелі обліку робочого часу, відновлені накази про надання відпусток ОСОБА_4

З наданих наказів про надання відпустки ОСОБА_4 вбачається, що позивачці надавалися відпустки у 2007-2012 роках (а.с.42-54).

За таких підстав, висновок суду першої інстанції, що до стягнення компенсації за дні невикористаних відпусток не відповідає встановленим по справі обставинам справи, що відповідно до ст.376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду в цій частині з ухваленням нового рішення в цій частині про відмову у задоволенні заявлених вимог позивачу.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Оскільки апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню частково, в частині стягнення грошової компенсації за невикористанні дні щорічних відпусток, то з позивача підлягає стягненню на користь відповідача судовий збір у розмір 69, 27 грн.

Керуючись ст. ст. 259, 380.,382, 381, 383, 384, 386 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ГРІСВІТ задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду Луганської області від 17 лютого 2014 року скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_6 до товариства з обмеженою відповідальністю ГРІСВІТ про стягнення грошової компенсації за невикористанні дні щорічної відпустки і в цій частині ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до товариства з обмеженою відповідальністю ГРІСВІТ про стягнення грошової компенсації за невикористанні дні щорічної відпустки у розмірі 5 718, 96 грн. відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь товариства з обмеженою відповідальністю ГРІСВІТ судовий збір у розмірі 69, 27 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 25 травня 2018 року.

Головуючий

Судді: