Рішення

від 23.05.2018 по справі 910/2087/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 23.05.2018Справа №  910/2087/18 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Алекса Груп» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Буд Люкс 2018» простягнення 1  477  205,84 грн. Суддя Босий В.П. секретар судового засідання Єрмак Т.Ю. Представники сторін: позивача:не з'явився; відповідача:не з'явився. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Алекса Груп» (надалі – ТОВ ««Алекса Груп») звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІБК «Компаньйон» (надалі – ТОВ «ІБК «Компаньйон») про стягнення 1   477   205,84 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язання з  виконання робіт за договором підряду №02/14-06-ЛК-ДС від 14.06.2016, у зв'язку з чим позивачем заявлено вимогу про стягнення неустойки у зальному розмірі 447 452,99 грн. та штрафу у загальному розмірі 1 029  752,85 грн. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2018 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 26.03.2016, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу надано строк для подання відповіді на відзив. В судовому засідання 26.03.2018 судом оголошено про відкладення підготовчого засідання на 25.04.2018. 28.03.2018 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про зміну найменування відповідача на Товариство з обмеженою відповідальністю «Буд Люкс 2018», в якості доказів чого до клопотання додано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1003788654 від 27.03.2018. Відповідно до ст. 52 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. За наслідками розгляду зазначеного клопотання, з огляду на приписи ст. 52 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 25.04.2018, судом ухвалено змінити назву відповідача у даній справі на Товариство з обмеженою відповідальністю «Буд Люкс 2018» (надалі – ТОВ «Буд Люкс 2018»). Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.05.2018. Представник позивача в судове засідання не з'явився, хоча про місце і час розгляду справи повідомлений належним чином, 16.05.2018 через канцелярію суду подав клопотання, в якому просив суд проводити розгляд справи, призначений на 23.05.2018, без участі представника позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не подав,  про причини неявки суду не повідомив, хоча про місце і час розгляду справи повідомлений  належним чином, що підтверджується наступним. Ухвали суду, які ухвалювались під час розгляду даної справи, з урахуванням  зміни найменування та адреси місцезнаходження, направлялись відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, однак конверти з поштовими відправленнями повернулись до суду із зазначенням причини повернення: «неправильно зазначена (відсутня) адреса одержувача» та «за закінченням терміну зберігання». Згідно з ч.    6 ст.    242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду. Таким чином, ухвала про відкриття провадження у справі від 26.02.2018, ухвала про повідомлення про судове засідання від 26.03.2018 та ухвала про закриття підготовчого  провадження та призначення справи до судового розгляду по суті вважаються врученими відповідачу. Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Оскільки сторін було належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, а явка їх представників не визнавалась обов'язковою, суд дійшов висновку, що неявка представників сторін в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті. У судовому засіданні 23.05.2018 відповідно до приписів ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом ухвалено рішення. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ: 14.06.2016 між ТОВ «Алекса Груп» (замовник) та ТОВ «ІБК «Компаньйон» (підрядник) був укладений договір про на виконання підряду №02/14-06-ЛК-ДС (надалі – «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого підрядник зобов'язується своїми силами і засобами та на свій ризик виконати та здати в установлені даним договором строки підрядні роботи на об'єкті, який визначається відповідно до додатків до договору, додаткових угод до договору та додатків до них. Згідно з п. 2.2 Договору вартість робіт (договірна ціна) є твердою та узгоджується сторонами у додатках до даного договору, додаткових угодах до договору та додатках до них. Пунктом 3.1 Договору сторони дійшли згоди про те, що якщо інше не передбачено даним договором та/або додатковими угодами до нього, підрядник зобов'язується розпочати виконання робіт протягом 2-х робочих днів з дати підписання даного договору та виконати належним чином роботи і передати їх замовнику в терміни, визначені сторонами у додатках до даного договору, додаткових угодах до договору та додатках до них. Таким чином, умовами Договору сторони передбачили можливість встановлення ціни виконаних робіт та строків їх виконання додатковими угодами. Так, до Договору між сторонами були укладені Додаток №1 від 14.06.2016 (надалі – «Додаток №1»), Додаткова угода №1 від 23.06.2016 (надалі – «Додаткова угода №1»), Додаткова угода №2  від 11.07.2016 (надалі – «Додаткова угода №2»), Додаткова угода №3  від 27.07.2016 (надалі – «Додаткова угода №3») та Додаткова угода №4 від 23.06.2016 (надалі – «Додаткова угода №4»), які передбачають різні види робіт на об'єкті: «Будівництво дитячого дошкільного закладу на 120 осіб на території 3-го мікрорайону ІV житлового району м. Бровари». Згідно п.п. 2, 3 Додатку № 1 договірна ціна за цим договором є твердою та становить 326    363,64 грн., в т.ч. ПДВ 20%-54    393,94 грн., підрядник зобов'язується виконати і передати замовнику роботи в строк до 20.08.2016. Відповідно до п.п. 1.2, 1.3 Додаткової угоди №1 договірна ціна за даною додатковою угодою є твердою та становить 1    636 807,72 грн., в т.ч. ПДВ 20%- 272    801,29 грн., підрядник зобов'язується виконати і передати замовнику роботи в строк до 15.08.2016. Пунктами 1.2, 1.3 Додаткової угоди №2 встановлено, що договірна ціна за даною додатковою угодою є твердою та становить 435 598,64 грн., в т.ч. ПДВ 20%- 72 599,78 грн., підрядник зобов'язується виконати і передати замовнику роботи протягом 10 (десяти) календарних днів з дати підписання даної додаткової угоди та отримання авансового платежу. Пунктами 1.2, 1.3 Додаткової угоди №3 встановлено, що договірна ціна за даною додатковою угодою є твердою та становить 318 012,38 грн., в т.ч. ПДВ 20%- 53 002,07 грн., підрядник зобов'язується виконати і передати замовнику роботи в строк до 28.08.2016. Пунктами 1.2, 1.3 Додаткової угоди №4 встановлено, що договірна ціна за даною додатковою угодою є твердою та становить 175 658,75 грн., в т.ч. ПДВ 20%- 29 276,46 грн., підрядник зобов'язується виконати і передати замовнику роботи в строк до 09.09.2016. На виконання умов Договору підрядником повністю виконані будівельні роботи передбачені Додатком №1, Додатковою угодою №1, Додатковою угодою №2, Додатковою угодою №3 та Додатковою угодою №4, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання виконаних будівельних робіт. Спір у справі виник у зв'язку із простроченням, на думку позивача, строків виконання  робіт згідно Договору, у зв'язку з чим позивач вказує на підстави для стягнення з відповідача   неустойки у зальному розмірі 447 452,99 грн. та штрафу у загальному розмірі 1    029    752,85 грн. Договір є договором підряду, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України та Глави 33 Господарського кодексу України. Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Згідно із ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Відповідно до ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов Договору, Додатку №1, Додаткової угоди №1, Додаткової угоди №2, Додаткової угоди №3 та Додаткової угоди №4 відповідачем  були виконані будівельні роботи на загальну суму 2    892 441,13 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання виконаних будівельних робіт. Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). В той же час, дати підписання актів приймання виконаних будівельних робіт дають підстави для висновку про порушення підрядником строків виконання робіт встановлених умовами Додатку №1, Додаткової угоди №1, Додаткової угоди №2, Додаткової угоди №3 та Додаткової угоди №4. Судом встановлено, що: - роботи виконані згідно Додатку №1 остаточно передані замовнику 03.11.2016, проте за умовами п.3 цього додатку мали бути передані до 20.08.2016; - роботи виконані згідно Додаткової угоди №1 остаточно передані замовнику 03.11.2016, проте за умовами п. 1.3 цієї додаткової угоди мали бути передані до 15.08.2016; - роботи виконані згідно Додаткової угоди №2 остаточно передані замовнику 09.09.2016, проте за умовами п. 1.3 цієї додаткової угоди мали бути передані до протягом 10 календарних днів з дати підписання (11.07.2016) та отримання авансового платежу (19.07.2016, що підтверджується платіжним дорученням № 11340870161 від 19.07.2016); - роботи виконані згідно Додаткової угоди №3 остаточно передані замовнику 03.11.2016, проте за умовами п. 1.3 цієї додаткової угоди мали бути передані до 28.08.2016; - роботи виконані згідно Додаткової угоди №4 остаточно передані замовнику 03.11.2016, проте за умовами п. 1.3 цієї додаткової угоди мали бути передані до 09.09.2016. За таких обставин, суд дійшов висновку про доведеність факту порушення відповідачем  строків виконання робіт за Додатком №1, Додатковою угодою №1, Додатковою угодою №2, Додатковою угодою №3 та Додатковою угодою №4. Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено. За таких обставин, суд дійшов висновку про доведеність факту порушення відповідачем  строків виконання робіт за Додатком №1, Додатковою угодою №1, Додатковою угодою №2, Додатковою угодою №3 та Додатковою угодою №4. Оскільки судом встановлений факт прострочення виконання зобов'язання з виконання будівельних робіт, то дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності. Згідно з ч. 1    ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком. Статтею 611 Цивільного кодексу України    зазначено, що одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної    законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний    сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання. У відповідності до ч. 1    ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у    Господарському кодексі України, іншими законами та договором. Частиною 1    ст. 549 Цивільного кодексу України    визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Згідно з нормами    ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. При цьому, суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у    Господарському кодексі України    є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні    ст. 549 Цивільного кодексу України    - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов'язань. Відповідно до п. 12.2 Договору за недодержання строків виконання робіт/виправлення дефектів робіт, підрядник сплачує замовнику неустойку відповідно до додатків до договору, додаткових угод до договору та додатків до них. Згідно з п. 12.3 Договору за прострочення передбачених даним договором строків виконання робіт/виправлення дефектів на строк понад 10 календарних днів, замовник вправі застосувати оперативно-господарську санкцію у вигляді відмови від договору та/або підрядник сплачує замовнику штраф відповідно до додатків до договору, додаткових угод до договору та додатків до них. Умовами Додатку №1, Додаткової угоди №1, Додаткової угоди №2, Додаткової угоди №3 та Додаткової угоди №4 (п. 8.2 та п.п. 1.8.2, відповідно) передбачено, що за недодержання строків виконання робіт/виправлення дефектів робіт, підрядник сплачує замовнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від ціни Договору за кожен день затримки виконання робіт/виправлення дефектів. Суд відзначає, що передбачена вказаними пунктами Договору неустойка за своєю правовою природою є пенею. Виходячи з того, що сторони умовами договору передбачили застосування у разі порушення строків виконання будівельних робіт неустойки та штрафів, спірні правовідносини є господарськими, а відповідно до    ст. 193 Господарського кодексу України    господарські санкції, зокрема, штраф, застосовуються за порушення будь-яких господарських зобов'язань, не тільки за невиконання грошового зобов'язання, а прострочення передбачених Договором строків виконання робіт тривало понад 10 календарних днів, суд вважає, що позивач правомірно заявляє до стягнення пеню (неустойку) та штраф. Із наявного в позовній заяві розрахунку вбачається, що позивачем здійснено розрахунок неустойки у такі строки: - за Додатком №1 та Додатковою угодою №1 – з 24.08.2016 по 03.11.2016; - за Додатковою угодою №2 – з 24.08.2016 по 09.09.2016; - за Додатковою угодою №3 – з 29.08.2016 по 03.11.2016; - за Додатковою угодою №4 – з 10.09.2016 по 03.11.2016. Суд відзначає, що при здійсненні розрахунку неустойки позивачем не дотримано вимог ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, відповідно до яких якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, а відтак, позивачем неправомірно нарахована неустойка за 29.08.2016 по Додатковій угоді №3. Таким чином, здійснивши власний розрахунок, суд вважає за можливе стягнути з відповідача неустойку (пеню) в загальному розмір 445 151,89 грн. Згідно з п. 12.3 Договору за недодержання строків виконання робіт/виправлення дефектів робіт, підрядник сплачує замовнику неустойку відповідно до додатків до договору, додаткових угод до договору та додатків до них. Умовами Додатку №1, Додаткової угоди №1, Додаткової угоди №2, Додаткової угоди №3 та Додаткової угоди №4 (п. 8.3 та п.п. 1.8.3, відповідно) за прострочення передбачених даним договором строків виконання робіт/виправлення дефектів на строк понад 10 календарних днів, підрядник сплачує замовнику штраф у розмір 10 % від ціни даного договору. Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає за можливе стягнути з відповідача штраф в загальному розмірі 1  029  752,85 грн. За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ «Буд Люкс 2018» на користь ТОВ «Алекса Груп»  неустойки у розмірі 445 151,89 грн. та штрафу у розмірі 1  029  752,85 грн. В іншій частині (неустойка у розмірі 2  301,10 грн.) необхідно відмовити з викладених обставин. Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд, - ВИРІШИВ: 1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекса Груп» задовольнити частково. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд Люкс 2018» (21022, м.  Вінниця, вул. Гонти, будинок 22 А; ідентифікаційний код 36798525) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекса Груп» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул.  Чорновола В'ячеслава, будинок 15, нежиле приміщення № 102; ідентифікаційний код 38912368) штраф у розмір 1  029  752 (один мільйон двадцять дев'ять тисяч сімсот п'ятдесят дві) грн. 85 коп., неустойку у розмірі 445  151 (чотириста сорок п'ять тисяч сто п'ятдесят одна) грн. 89 коп. та судовий збір у розмірі 22  123 (двадцять дві тисячі сто двадцять три) грн. 57 коп. Видати наказ. 3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити. 4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. 5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Суддя                                                                                                               В.П. Босий