Рішення

від 22.05.2018 по справі 910/4611/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.05.2018Справа № 910/4611/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Купної В.В., розглянув матеріали господарської справи

за позовом товариство з обмеженою відповідальністю Експрес Медіа Схаб

до товариство з обмеженою відповідальністю Інститут Біопрепаратів

про стягнення 29 705,29 грн.

за участю представників сторін:

від позивача Малярчук О.О. - представник (довіреність від 03.02.2018),

від відповідача Фоменко В.Г. - представник (довіреність від 18.05.2018)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У квітні 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю Експрес Медіа Схаб (далі - ТОВ Експрес Медіа Схаб , позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Інститут Біопрепаратів (далі - ТОВ Інститут Біопрепаратів , відповідач) про стягнення 29 705,29 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем його обов'язку своєчасно та в повному обсязі оплатити послуги, надані позивачем за договором на надання інформаційно-рекламних послуг № 262-РХ від 06.12.2017.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду та просив стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 29 705,29 грн., з яких: 27 000,00 грн. - основний борг, 1 985,47 грн. - пеня, 179,82 грн. - 3% річних, 540,00 грн. - інфляційна складова боргу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.04.2018 відкрито провадження у справі № 910/4611/18 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 22.05.2018.

21.05.2018 відділом автоматизованого діловодства суду був зареєстрований поданий відповідачем відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що послуги були надані позивачем несвоєчасно, рекламний макет у виданні Моя сповідь був розміщений з лівого боку розвороту, а не з правого, як вказано у замовленні, нові терміни виходу видань з відповідачем не узгоджувались і не відповідали рекламній стратегії відповідача та призвели до отримання меншої кількості замовлень, ніж необхідно, та, відповідно, отримання доходу менше очікуваного розміру. Враховуючи викладене, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні 22.05.2018 представник позивача позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та правомірними, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, вважав їх необґрунтованими та безпідставними, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду справи та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважав за можливе розглянути справу. У судовому засіданні 22.05.2018 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

06.12.2017 між ТОВ Інститут Біопрепаратів (замовник) та ТОВ Експрес Медіа Схаб (виконавець) був укладений договір на надання інформаційно-рекламних послуг № 262-РХ (далі - договір).

Згідно з п. 1.1 договору виконавець зобов'язувався надавати послуги зі своєчасного та якісного розміщення реклами замовника на сторінках друкованих видань на умовах згідно з договором та додатками до нього, погодженими і підписаними сторонами, в яких можуть зазначатись найменування, кількість блоків, сторінки розміщення, випуск видання, строки та графіки надання послуг та інші умови за згодою сторін, а замовник зобов'язувався своєчасно приймати та оплачувати надані послуги згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п. 4.2.2 договору у разі невиходу реклами у погоджений термін виконавець зобов'язується опублікувати рекламу в новій термін, узгоджений із замовником, проінформувавши замовника про причини невиходу реклами не пізніше 5 днів з дати невиходу запланованої реклами. У випадку, якщо замовник відмовляється від публікації реклами в новий термін, виконавець повертає замовнику здійснену ним передоплату на його письмову вимогу потягом 10 днів з дня отримання письмової вимоги замовника.

Разом з тим, пунктом 2.2.5 договору на замовника покладений обов'язок підписувати на надсилати оригінали договорів, примірники актів здавання-приймання наданих рекламно-інформаційних послуг не пізніше 5 дні з дня отримання їх від виконавця. У випадку, якщо замовник не підписує та/або не повертає виконавцеві акти здавання-приймання наданих рекламно-інформаційних послуг у строк, встановлений цим договором, послуги вважаються такими, що надані і прийняті та підлягають оплаті згідно з цим договором.

Оплата послуг згідно з цим договором здійснюється в безготівковому порядку, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця у строки та на умовах (передоплата та/або післяплата), визначених у додатках до цього договору (п. 3.3 договору).

Відповідно до додатку № 2 до договору сторони визначили загальний розмір вартості послуг, наданих позивачем у січні 2018 року, який становить 38 300,58 грн., а також строк їх оплати - до 25.01.2018.

Згідно з актом здавання-приймання наданих рекламно-інформаційних послуг № ЕГ00000035 від 31.01.2018, а також рахунком № 8/90 від 24.01.2018 позивач надав у січні 2018 року відповідачу послуги загальною вартістю 38 300,58 грн.

Судом встановлено, що вказаний акт здавання-приймання наданих рекламно-інформаційних послуг № ЕГ00000035 від 31.01.2018 був направлений позивачем на адресу відповідача, як передбачено умовами укладеного сторонами договору, що підтверджується описом вкладення у цінний лист (поштове відправлення № 7905308429669) та фіскальним чеком підприємства поштового зв'язку № 7371 від 26.03.2018.

Проте, відповідач вказаний акт здавання-приймання наданих послуг протягом встановленого договором строку не підписав та не повернув, заперечень щодо якості, своєчасності та обсягу вказаних у ньому послуг не надав. Відтак, враховуючи положення п. 2.2.5 договору, роботи за актом здавання-приймання наданих рекламно-інформаційних послуг № ЕГ00000035 від 31.01.2018 вважаються прийнятими відповідачем та підлягають оплаті.

Відповідач, у порушення умов укладеного сторонами договору, надані позивачем послуги оплатив частково, а саме в сумі 11 300,58 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 71 від 30.01.2018 та № 72 від 31.01.2018.

Таким чином, судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем за послуги, надані останнім у січні 2018 року на виконання умов договору на надання інформаційно-рекламних послуг № 262-РХ від 06.12.2017, становить 27 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 7 вказаної статті, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач документів, які б підтверджували оплату ним заборгованості перед позивачем в повному обсязі або спростовували доводи останнього, суду не надав.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 27 000,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у вказаному розмірі.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 1 985,47 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом вище, у додатку № 2 до договору визначено строки оплати наданих позивачем послуг до 25.01.2018.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що відповідач послуги, надані позивачем, оплатив частково, відтак допустив порушення зобов'язання.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Пунктом 4.3 договорів передбачено, що у випадку порушення строків оплати послуг згідно з цим договором замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Перевіривши розрахунок пені за визначений позивачем період з 26.01.2018 по 16.04.2018, наданий позивачем, суд встановив, що він виконаний арифметично вірно, з дотриманням вимог чинного законодавства та умов укладеного сторонами договору. Таким чином, вказана позовна вимога підлягає задоволенню в розмірі, заявленому позивачем, а з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 1 985,47 грн.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 179,82 грн. та інфляційну складову боргу в сумі 540,00 грн.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних за визначений позивачем період з 26.01.2018 по 16.04.2018 суд встановив, що він виконаний арифметично вірно, з дотриманням вимог чинного законодавства та умов укладеного сторонами договору. Таким чином, вказана позовна вимога підлягає задоволенню в розмірі, заявленому позивачем, а з відповідача підлягають стягненню 3% річних в розмірі 179,82 грн.

Крім того, перевіривши розрахунок інфляційної складової боргу за визначений позивачем період з 26.01.2018 по 16.04.2018, суд встановив, що її розмір становить 763,01 грн., тобто є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення. Отже, стягненню з відповідача підлягає стягненню інфляційна складова боргу у розмірі, визначеному позивачем, а саме - 540,00 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Інститут Біопрепаратів (01054, м. Київ, вул. Олеся Гончара, буд. 24-Б, ідентифікаційний код 32710667) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Експрес Медіа Схаб (79026, Львівська обл., м. Львів, вул. Володимира Великого, буд. 5А, ідентифікаційний код 30823524) основний борг у розмірі 27 000,00 грн. (двадцять сім тисяч грн. 00 коп.), пеню в розмірі 1 985,47 грн. (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят п'ять грн. 47 коп.), 3% річних в розмірі 179,82 грн. (сто сімдесят дев'ять грн. 82 коп.), інфляційна складова боргу в розмірі 540,00 грн. (п'ятсот сорок грн. 00 коп.), витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві грн. 00 коп.).

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення підписано 29.05.2018.

Суддя О.Г. Удалова