Рішення

від 29.05.2018 по справі 910/2647/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.05.2018Справа № 910/2647/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Якименко М.М. , розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Біг Медіа" (04070, м. Київ, ВУЛИЦЯ ІГОРІВСЬКА, будинок 14-А; код ЄДРПОУ 25281224)

до Загальноосвітнього навчального закладу "Гімназія "Європейська Освіта" (03190, м. Київ, ВУЛИЦЯ САЛЮТНА, будинок 42/46; код ЄДРПОУ 38080344)

про стягнення 6 296,32 грн. заборгованості

Представники учасників судового процесу:

не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Біг Медіа" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Загальноосвітнього навчального закладу "Гімназія "Європейська Освіта" про стягнення 6 296,32 грн. заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо оплати отриманих від позивача послуг за серпень 2017 року за Договором №170316/1 на проведення рекламної(їх) кампаній(й) від 17.03.2016 року.

З цих підстав, позивач просив суд задовольнити позов та стягнути з відповідача на свою користь: 5 040,00 грн. - основного боргу, 796,32 грн. - штрафних санкцій, 101,90 грн. - 3% річних, 1 762,00 грн. - судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами (без проведення судового засідання); визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали. та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив.

Відповідачем без поважних причин письмового відзиву на позов не подано, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надано.

При цьому судом встановлено, що у відповідності до наявного рекомендованого повідомлення відповідачем ухвалу суду від 14.03.2018 року в даній справі отримано 21.03.2018 року.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами ( ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.03.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "БІГ МЕДІА" (далі по тексту - виконавець, позивач) та Загальноосвітнім навчальним закладом Гімназія Європейська Освіта (далі по тексту - замовник, відповідач) укладено Договір №170316/1 на проведення рекламної(их) компанії(й) (далі - Договір) відповідно до предмету якого виконавець зобов'язаний власними силами та/або з залученням субпідрядників протягом строку дії Договору професійно та якісно проводити Рекламну (і) кампанію (ї) в інтересах замовника та/або клієнтів-рекламодавців замовника на території України на поверхнях Спеціальних конструкцій, що узгоджуються сторонами у Додатках до Договору, а замовник зобов'язується вчасно й в повному обсязі оплачувати роботи та послуги виконавця відповідно до умов Договору (п. 2.1 Договору).

Пунктом 3.4.5 Договору передбачено, що замовник зобов'язується здійснювати розрахунки з виконавцем особисто, відповідно до умов Договору (без права покладання своїх обов'язків щодо оплати на іншу особу).

Відповідно до п. 4.2.1, 4.2.2 Договору оплата вартості Рекламної кампанії здійснюється замовником в повному обсязі не пізніше ніж 2 (два) банківських дні до дати початку Рекламної кампанії (якщо інший строк оплати не буде узгоджено сторонами у Додатках до Договору). Оплата вартості Рекламної кампанії здійснюється замовником безготівковим платежем у гривнях на підставі рахунків-фактур виконавця, які виставляються замовнику для оплати не менш ніж за два банківських дні до дати платежу , передбаченого Договором або Додатком до Договору. Для оперативності у взаєморозрахунках рахунок-фактура може виставлятися замовникові факсимільним зв'язком з наступним наданням оригіналу.

Пунктом 4.4 Договору визначено, що згідно з п.3.5.5 Договору виконавець направляє замовникові для підписання акт прийому-передачі робіт та послуг. Замовник протягом п'яти робочих днів від дати одержання акта підписує його або направляє виконавцеві мотивовану відмову. Після одержання виконавцем підписаного замовником акту, виконавець протягом п'яти робочих днів повертає замовнику один примірник акту, а також іншу необхідну документацію. Не підписання замовником акту протягом п'яти робочих днів від дати його одержання без мотивованої відмови, є фактом визнання замовником повного виконання виконавцем договірних зобов'язань.

Згідно з п.7.2.3 Договору, у разі порушення замовником зобов'язань по оплаті Рекламної кампанії, виконавець вправі стягнути з замовника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу (включаючи день оплати).

28.02.2017 року, відповідно до Додатку №16 Договору, між позивачем та відповідачем підписано Акт резервування (далі - Додаток) про те, що виконавець резервує замовнику 1 шт. рекламних площин спеціальних конструкцій великого формату(ів) типу(ів) звичайний, призма з розмірами 3х6 м для розміщення на них рекламного матеріалу замовника з сюжетом(ами) Гімназія згідно контрольного макету.

Положеннями п. 2, 3 Додатку визначено, що вартість кампанії визначена сторонами у відповідності до умов п. 4.1. Договору та на дату підписання цього Додатку складає 37 800,00 грн., крім того ПДВ (20 %) - 7 560,00 грн. Всього: 43 360,00 грн. Порядок оплати вартості рекламної кампанії визначений сторонами у відповідності до умов п. 4.2 Договору та передбачає безготівковий розрахунок у гривнях на підставі рахунків-фактур виконавця, які виставляються замовнику для оплати не менш ніж за два банківських дні до дати платежу. Оплата здійснюється замовником в повному обсязі не пізніше ніж за 2 (два) банківських дні до дати початку рекламної кампанії, тобто до 28 липня 2017 року (з врахуванням вихідних днів).

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що свої зобов'язання з надання послуг рекламної компанії за період з 01.04.2017р. по 31.08.2017р. надав в повному обсязі, однак відповідач не розрахувався за отримані послуги за період з 01.08.2017р. по 31.08.2017 року та не сплатив рахунок фактури №СФ17-06514 від 07.07.2017р., в зв'язку з чим має заборгованість перед позивачем в розмірі

Суд зазначає, що предметом розгляду даної справи є несплата відповідачем заборгованості за отримані послуги розміщення реклами вартістю 5 040,00 грн. за період з з 01.04.2017р. по 31.08.2017р.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до пунктів 4.2.2. та 4.2.3. Договору обов'язок відповідача з оплати рекламної компанії здійснюється в повному обсязі не пізніше ніж за 2 (два) банківські дні до початку рекламної компанії безготівковим платежем на підставі рахунку-фактури. Таким чином, отримання відповідачем рахунку-фактури є передумовою оплати послуг.

Позивачем до позовної заяви додано рахунок фактури №СФ17-06514 від 07.07.2017 року про сплату послуг з розміщення та обслуговування реклами за період з 01.08.2017 - 31.08.2017 на суму 5 040,00 грн. (з ПДВ).

В якості доказу отримання уповноваженим представником відповідача даного рахунку позивачем надано суду аркуш паперу вих. №35 від 37.08.2017р. з підписом Сотело-Дамірес В.В. від 31.04.2017 року про отримання рахунку-фактури №06514.

Однак, судом не приймається вищевказаний аркуш паперу вих. №35 від 37.08.2017р. з підписом Сотело-Дамірес В.В. від 31.04.2017 року про отримання рахунку-фактури №06514 як належний та допустимий доказ на підтвердження факту вручення відповідачу рахунку фактури №СФ17-06514 від 07.07.2017, з огляду на те, що суду не надано доказів вручення відповідачу саме рахунку фактури №СФ17-06514 від 07.07.2017 в той час як в переліку документів на аркушу вих. №395 зазначено лише рахунок фактури №06514, та доказів того, що особа яка отримала вищевказані документи є працівником відповідача та/чи уповноваженою особою на отримання документів.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що позивачем, в порушення вимог п.4.2.2 Договору, не виставлено відповідача рахунок фактури №СФ17-06514 від 07.07.2017 року про сплату послуг з розміщення та обслуговування реклами за період з 01.08.2017 - 31.08.2017 на суму 5 040,00 грн. (з ПДВ), а тому в розумінні ст. 530 ЦК України у відповідача не виник обов'язок (не настав момент) з оплати послуг з розміщення та обслуговування реклами за період з 01.08.2017 - 31.08.2017 на суму 5 040,00 грн. (з ПДВ).

Також суд звертає уваги на п.4.4. Договору яким передбачено, що згідно з п.3.5.5 Договору виконавець направляє замовникові для підписання акт прийому-передачі робіт та послуг. Замовник протягом п'яти робочих днів від дати одержання акта підписує його або направляє виконавцеві мотивовану відмову. Після одержання виконавцем підписаного замовником акту, виконавець протягом п'яти робочих днів повертає замовнику один примірник акту, а також іншу необхідну документацію. Не підписання замовником акту протягом п'яти робочих днів від дати його одержання без мотивованої відмови, є фактом визнання замовником повного виконання виконавцем договірних зобов'язань.

Таким чином після надання послуг позивач повинен направити відповідачу акти здачі-прийняття робіт та послуги, а відповідач в свою чергу має підписати (якщо погодився з об'ємом та вартістю послуг) або не підписати (якщо не погоджується з об'ємом та вартістю послуг) з вмотивованою відмовою, а в разі не підписання актів без вмотивованої відмови то послуги вважаються прийнятими в повному обсязі без зауважень. Однак позивачем не надано суду доказів надсилання на адресу відповідача актів здачі-прийняття робіт (послуг) для підтвердження факту прийняття та/або не прийняття відповідачем послуг з розміщення та обслуговування реклами за період з 01.08.2017 - 31.08.2017 на суму 5 040,00 грн. (з ПДВ).

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України Про судоустрій і статус суддів ).

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі Гарсія Руїз проти Іспанії , від 22 лютого 2007 року в справі Красуля проти Росії , від 5 травня 2011 року в справі Ільяді проти Росії , від 28 жовтня 2010 року в справі Трофимчук проти України , від 9 грудня 1994 року в справі Хіро Балані проти Іспанії , від 1 липня 2003 року в справі Суомінен проти Фінляндії , від 7 червня 2008 року в справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії ) свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.12 року Про судове рішення рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що позивач не довів в розумінні ст. 74 Господарського процесуального кодексу України ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, зважаючи на відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у даній справі, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні позову з огляду на його необґрунтованість та недоведеність.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються судом на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233-238, 240, 241, 255, 256 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 Господарського процесуального кодексу України)

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення (абзац 2 ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 року №147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя М.М. Якименко