Рішення

від 21.05.2018 по справі 914/1476/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2018р. Справа №914/1476/17 місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Горецької З.В. за участю секретаря судового засідання Хороз І.Б.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції, м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Хирів-Рент-Інвест", м. Хирів, Львівська область

про стягнення пені в розмірі 99 763,46 грн. за договором про надання послуг.

Представники сторін:

від позивача: Максимчук О.О.-представник за довіреністю

від відповідача: Стасишин Р.М.-представник за довіреністю

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 38, 42, 43 ГПК України. Заяв про відвід судді не надходило. Проводилася технічна фіксація судового засідання.

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Державною службою України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хирів-Рент-Інвест" про стягнення пені в розмірі 99 763,46 грн. за договором про надання послуг.

Рух справи відображено в ухвалах суду.

Позивач в судове засідання з"явився, позовні вимоги підтримав, просить суд задоволити позов.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання забезпечив, позовні вимоги частково заперечив з підстав викладених у відзиві .

25.04.18р. за вх. № 1093/18 в канцелярію суду від відповідача поступило клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення Господарським судом міста Києва пов'язаної іншої справи № 910/2082/18 , предметом розгляду якої є визнання недійсним договору №23 від 20.05.2016 року.

Проте, суд відмовив в задоволенні цього клопотання, адже недійсність умов даного договору уже були предметом розгляду у справі №910/15263/17, в якій в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Хирів-Рент-Інвест" було відмовлено.

05.05.18р. за вх. № 15946/18 в канцелярію суду від відповідача поступив відзив на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд в судовому засіданні оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

АРГУМЕНТИ СТОРІН:

Аргументи позивача.

Державна служба України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції звернулася до суду з позовом про стягнення з відповідача неустойки в розмірі 99 763,46 грн.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що ТзОВ Хирів-Рент-Інвест , порушивши умови договору про закупівлю за державні кошти послуг щодо здійснення заходів з психологічної реабілітації постраждалих учасників антитерористичної операції від 20.05.2016 року №23, укладеного з позивачем, в частині несвоєчасного повернення невикористаних коштів, отриманих як попередня оплата, завдало державному бюджету матеріальну шкоду (збитків) на суму 99 763,46 грн. У зв язку з неналежним виконанням умов договору служба просить суд стягнути з відповідача 99 763,46 грн. неустойки (пені).

Аргументи відповідача .

Відповідач відзив на позов подав, в якому частково заперечує позовні вимоги в частині проведеного позивачем розрахунку пені. Вважає, що даний розрахунок не відповідає дійсним обставинам справи та умовам договору, а тому позов не підлягає до задоволення повністю. Відповідач визнає пеню в розмірі 18 985,22 грн.

ОБСТАВИНИ, ЩО ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ .

Позивач вказує, що державним бюджетом України на 2016 рік була передбачена бюджетна програма КПКВК 2505150 Заходи з психологічної реабілітації постраждалих учасників антитерористичної операції .

Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення заходів щодо психологічної реабілітації постраждалих учасників антитерористичної операції, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.2015 року №221.

Відповідно до пункту 2 Порядку №221 (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) головним розпорядником бюджетних коштів є Міністерство соціальної політики. Розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Служба.

Служба як відповідальний виконавець бюджетної програми 2505150 у 2016 році оголосила про проведення відкритих торгів про закупівлю код ДКПП 016:2010 74.90.2 послуги професійні, технічні та комерційні, інші, н.в.і.у. - послуг з психологічної реабілітації учасників антитерористичної операції.

Дата оприлюднення та номер оголошення про проведення процедури закупівлі, розміщеного на веб-порталі уповноваженого органу з питань закупівель - №040096, ВДЗ №29 (12.02.2016) від 12.02.2016.

ТОВ Хирів-Рент-Інвест було визнано переможцем за лотом №102 та акцептовано його конкурсну пропозицію.

В подальшому, між Службою та ТОВ Хирів-Рент-Інвест був укладений договір про закупівлю за державні кошти від 20.05.2016 №23р послуг щодо здійснення за ДКПП 016-2010 код 74.90.2 послуги професійні, технічні та комерційні, інші, н.в.і.у. заходів з психологічної реабілітації постраждалих учасників антитерористичної операції.

Відповідно до пунктів 1.1.-1.3. Договору Відповідач зобов'язався протягом його дії надати послуги, що включають поетапну реалізацію заходів психологічної реабілітації для осіб, які постраждали під час проведення антитерористичної операції та яким встановлено статус учасника бойових дій або війни, а Позивач зобов'язався оплатити надані послуги у порядку, за цінами і в строки, встановлені Договором.

Згідно з абзацом четвертим пункту 4 Порядку №221 направлення учасників антитерористичної операції до реабілітаційних установ здійснюють структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських рад (далі - органи соціального захисту населення).

Відповідно до пункту 5.3.6 Договору Відповідач зобов'язаний забезпечити послуги у повному обсязі виключно учасникам антитерористичної операції, які направляються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення у порядку, встановленому Договором та законодавством. Відповідач зобов'язаний вести облік осіб, які прибули для проходження заходів щодо психологічної реабілітації в тому числі щодо їх належності до категорій, передбачених пунктами 1.2.1.-1.2.2. договору.

Згідно умов пункту 4.3. Договору Замовник може здійснювати попередню оплату на строк не більше одного місяця відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2014 № 117 "Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти" в розмірі 30 % від наданого Виконавцем рахунку, яка сплачується за рахунок коштів загального фонду державного бюджету, шляхом перерахування їх на рахунок Виконавця.

Пунктом 4.4. Договору передбачено, що Виконавець протягом 30 календарних днів з дня надходження коштів як попередньої оплати, підтверджує їх використання надаючи Замовнику Акт приймання-передачі наданих послуг (в подальшому - Акт). У випадку не здійснення попередньої оплати Акт складається щомісячно до 2-го числа наступного місяця.

Пунктом 4.5. Договору передбачено, що у випадку якщо Виконавець надасть Замовнику послуги на суму, яка є меншою від суми попередньої оплати, Виконавець разом з поданням Замовнику Акту зобов'язаний повернути невикористані кошти на реєстраційний рахунок Замовника, але не пізніше закінчення строку попередньої оплати.

У зв'язку з не підписанням сторонами Договору акта приймання-передачі наданих послуг Виконавець згідно з умовами Договору був зобов'язаний до 29.08.2016 року повернути кошти у сумі 1 528 308,00 грн. на реєстраційний рахунок Замовника.

У подальшому між сторонами був підписаний та затверджений 16.11.2016 року акт приймання-передачі №2 про надання Виконавцем послуг у період з 29.07.2016 року по 28.08.2016 року на суму 1 261 260,00 грн.

Згідно пункту 4 акта приймання-передачі від 16.11.2016 року №2 Виконавець повинен був повернути Замовнику 267 048,00 грн. невикористаної попередньої оплати.

Невикористані кошти у сумі 267 048,00 грн. надійшли на розрахунковий рахунок Замовника від Виконавця лише 24.11.2016 року, що підтверджується випискою по рахунку Замовника від Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві.

Відповідачем двічі прострочено виконання грошового зобов'язання за Договором щодо повернення попередньої оплати, а саме

з 29.08.2016 по 15.11.2016 на суму 1 528 308,00 грн.

з 16.11.2016 по 23.11.2016 на суму 267 048,00 грн.

Також слід зазначити, що ухвалою суду від 25.09.2017 року провадження у справі № 914/1476/17 за позовом Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хирів-Рент-Інвест" про стягнення пені в розмірі 99 763,46 грн. за договором про надання послуг, зупинено до вирішення пов'язаної іншої справи № 910/15263/17, де предметом розгляду було оскарження відповідачем окремих пунктів договору №23р від 20.05.2016 року, а саме відповідач наполягав , що пункти 6.21 та 6.22 договору № 23 від 20.05.2016р., відповідно до яких позивач нараховує штрафні санкції , є такими, що суперечать чинному законодавству, порушують принципи добросовісної конкуренції та рівності сторін і такими, що підлягають визнанню судом недійсним.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.10.17р. у справі № 910/15263/17 в задоволенні позову відмовлено. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2018 року апеляційну скаргу ТзОВ Хирів-Рент-Інвест залишено без задоволення, а рішення Господарського суду м.Києва від 26.10.2017 року - без змін.

Згідно п.4 ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

ОЦІНКА СУДУ.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали договір про закупівлю за державні кошти, у зв'язку з чим набули взаємних прав і обов'язків.

Відповідно до пунктів 1.1.-1.4 Договору, відповідач зобов язався протягом строку дії договору надати послуги, що включають поетапну реалізацію заходів психологічної реабілітації для осіб, які постраждали під час проведення антитерористичної операції та яким встановлено статус учасника бойових дій або інваліда війни, а позивач зобов язався оплатити надані послуги у порядку, за цінами та у строки, встановлені Договором.

Відповідно до наданого виконавцем рахунку, замовником 29.07.2016 року було здійснено попередню оплату на строк не більше одного місяця (тобто до 28.08.2016 року включно) шляхом перерахування на рахунок виконавця коштів в сумі 1 528 308,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 27.07.2016 року 3649 та випискою по рахунку замовника від Головного управління Державної казначейської служби України у м.Києві.

Пунктом 4.4. Договору передбачено, що виконавець протягом 30 календарних днів з дня надходження коштів як попередньої оплати, підтверджує їх використання надаючи замовнику Акт приймання-передачі наданих послуг. У випадку не здійснення попередньої оплати акт складається щомісячно до 2-го числа наступного місяця.

Пунктом 4.5 Договору передбачено, що у випадку якщо виконавець надасть замовнику послуги на суму, яка є меншою від суми попередньої оплати, виконавець разом з поданням замовнику акту зобов язаний повернути невикористані кошти на реєстраційний рахунок замовника, але не пізніше закінчення строку попередньої оплати.

У зв язку з не підписанням сторонами договору акта приймання-передачі наданих послуг, виконавець, згідно з умовами договору, був зобов язаний до 29.08.2016 року повернути кошти в сумі 1 528 308,00 грн. на реєстраційний рахунок замовника.

У подальшому між сторонами був підписаний та затверджений 16.11.2016 року акт приймання-передачі №2 про надання виконавцем послуг у період з 29.07.2016 року по 28.08.2016 року на суму 1 261 260,00 грн.

Згідно п.4 акта приймання-передачі від 16.11.2016 року №2, виконавець повинен був повернути замовнику 267 048,00 грн. невикористаної попередньої оплати.

З урахуванням п.30.1 статті 30 Закону України Про платіжні системи та переках коштів в Україні моментом виконання грошового зобов язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою. При цьому порушення банком, що обслуговує боржника, строку перерахування коштів до банку, який обслуговує кредитора, або несвоєчасне зарахування банками коштів на рахунок кредитора, в зв2язку з чим сталося прострочення виконання грошового зобов язання, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання цього зобов язання.

Невикористані кошти у сумі 267 048,00 грн. надійшли на розрахунковий рахунок замовника від виконавця лише 24.11.2016 року, що підтверджується випискою по рахунку замовника від головного управління Державної казначейської служби України у м.Києві.

Враховуючи викладене, відповідачем двічі прострочено виконання грошового зобов язання за договором щодо повернення попередньої оплати, а саме: з 29.08.2016 року по 15.11.2016 року на суму 1 528 308,00 грн., а також з 16.11.2016 року по 23.11.2016 року на суму 267 048,00 грн.

Відповідач, заперечуючи нарахування пені на суму 1 528 308,00 грн., стверджує, що неподання відповідачем своєчасного акту приймання передачі наданих послуг не свідчить про те, що такі роботи не були виконані.

Проте, суд не може погодитися із таким твердженням відповідача, адже факт виконання виконавцем послуг підтверджується актом приймання-здачі робіт, згідно умов договору. Оскільки такий акт не було підписано у строки встановлені договором, відповідно позивач не міг знати про виконання відповідачем послуг за договором. Тому у позивача виникло право вимоги про сплату пені відповідно до п.6.2.1. договору на суму 1 528 308,00 грн. з 29.08.2016 року по 15.11.2016 року.

Пунктом 6.1. Договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання умов Договору Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та Договором.

Відповідно до пункту 6.2.1. Договору за прострочення Виконавцем повернення суми коштів відповідно до пункту 4.5. Договору Замовник вживає заходи щодо сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожен день прострочення від суми неповернутих коштів.

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Отже, пеня - це санкція, що триває у часі та розраховується за кожен день невиконання грошового зобов'язання.

Оскільки відповідачем не виконано зобов'язання щодо вчасного повернення невикористаних коштів, отриманих як попередня оплата, суд дійшов до висновку, що позивачем правомірно нарахована пеня за кожен день прострочення зобов'язання у сумі 99 763,46 гривень.

Доказів погашення вказаної заборгованості станом на час розгляду справи по суті сторонами суду не заявлено та не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання відповідачем не подано.

Отже, відповідач своїх зобов'язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як доказ сплати судового збору, позивачем долучено до справи платіжне доручення №493 від 10.07.2017 року на суму 1600,00 грн., що підлягає до стягнення з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи із вищенаведеного, керуючись ст.ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241, 327 господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

УХВАЛИВ:

1 .Позовні вимоги Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хирів-Рент-Інвест" про стягнення пені в розмірі 99 763,46 грн. за договором про надання послуг - задоволити.

2 .Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Хирів-Рент-Інвест (вулиця Добромильська,5, офіс 1 , м.Хирів, Старосамбірський район, Львівська область, 82060; код ЄДРПОУ 38798202) на користь Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції (провулок Музейний,12, м.Київ, 01001, код ЄДРПОУ 39396335) - 99 763,46 грн. пені нарахованої внаслідок несвоєчасно виконаного грошового зобов язання за договором від 20.05.2016 року №23р, а також 1 600,00 грн. судового збору.

3 . Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 29 травня 2018 р.

Суддя Горецька З. В.