Рішення

від 17.05.2018 по справі 913/67/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

17 травня 2018 року Справа № 913/67/18

Провадження №19/913/67/18

Розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛАН-М" (вул. Дьоміна, 5, м. Луганськ, 91005)

про стягнення 1536608 грн 19 коп.

Суддя Господарського суду Луганської області Косенко Т.В.

Секретар судового засідання - Сокрута Н.М.

У засіданні брали участь:

від позивача - Андрійко Є.Л., представник за довіреністю №14-174 від 23.10.2017,

від відповідача - представник не прибув.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛАН-М" про стягнення заборгованості за договором купівлі - продажу природного газу №1069/14-БО-20 від 25.11.2013 у розмірі 646199 грн 98 коп., пені в сумі 64261 грн 67 коп., 3 % річних у сумі 70918 грн 07 коп., інфляційних втрат у сумі 755228 грн 47 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором №1069/14-БО-20 від 25.11.2013 щодо своєчасної оплати поставленого природного газу, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість, на яку нарахована пеня, 3 % річних, інфляційні втрати.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 19.02.2018 відкрито провадження у справі та підготовче засідання призначено на 21.03.2018.

Ухвалою суду від 21.03.2018 відкладено розгляд справи в підготовчому провадженні на 18.04.2018.

Ухвалою суду від 18.04.2018 закрито підготовче провадження; справу призначено до судового розгляду по суті на 04.05.2018.

Ухвалою суду від 04.05.2018 оголошено перерву в судовому засіданні до 17.05.2018.

Представник позивача в судовому засіданні 17.05.2018 виступив з промовою у судових дебатах. Просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, явку представника у судове засідання не забезпечив. Неподання відзиву на позовну заяву та неприбуття у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті.

Згідно положень ст.165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 17.05.2018 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд зазначає наступне.

25.11.2013 між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОЛАН-М" (покупець, відповідач) укладено договір купівлі - продажу природного газу №1069/14-БО-20, за умовами п.1.1 якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору.

Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для витрат теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами (п.1.2 договору).

Відповідно до п.2.1 договору продавець передає покупцеві з 01.01.2014 по 31.12.2014 газ обсягом до 325 тис. куб. м., у т.ч. по місяцях кварталів (тис. куб. м.):

МісяцьОбсягМісяцьОбсягМісяцьОбсягМісяцьОбсяг Січень 55Квітень 30Липень -Жовтень 30 Лютий 55Травень -Серпень -Листопад 50 Березень 50Червень -Вересень -Грудень 55 І кв. 160 II квартал 30 III квартал - IV квартал 135

Відповідно до п.3.3 договору приймання - передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання - передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акту приймання - передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п.3.4 договору).

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п.6.1 договору).

У разі невиконання покупцем п.6.1 договору умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла за період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п.7.2 договору).

Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав з цим договором (строк позовної давності), у т.ч. щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років (п.9.3 договору).

Згідно з розділом 11 договору він набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

На виконання вказаних умов договору позивач передав, а відповідач протягом січня - квітня 2014 року прийняв природний газ на суму 646200 грн 03 коп., який останній оплатив частково, що і стало підставою звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Відповідно до ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.1 ст.222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно зі ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.

Згідно зі ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Ураховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором постачання природного газу №1069/14-БО-20 від 25.11.2013 в сумі 646199 грн 98 коп.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за період з 15.02.2014 по 14.11.2014 в сумі 64261 грн 67 коп. суд зазначає наступне.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.7.2 договору сторони передбачили, що у разі невиконання покупцем п.6.1 договору умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла за період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування пені у розмірі 64261 грн 67 коп. за період з 15.02.2014 по 14.11.2014, судом встановлено, що він є арифметично вірним, зробленим відповідно до приписів діючого законодавства, у зв'язку з чим вимога про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню судом повністю.

Відносно вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних за період з 15.02.2014 по 10.11.2017 в сумі 70918 грн 07 коп. та інфляційних втрат за період січень - квітень 2014 року в сумі 755228 грн 47 коп. господарський суд зазначає наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування 3 % річних у розмірі 70918 грн 07 коп. за період з 15.02.2014 по 10.11.2017, судом встановлено, що він є арифметично вірним, зробленим відповідно до приписів діючого законодавства, у зв'язку з чим вимога про стягнення з відповідача 3 % річних підлягає задоволенню судом повністю.

Підпунктом 3.2 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань передбачено, що згідно з Законом України Про індексацію грошових доходів населення індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті Урядовий кур'єр. Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України Про інформацію є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування інфляційних втрат у розмірі 755228 грн 47 коп. за січень - квітень 2014 року, судом встановлено, що він є арифметично вірним, зробленим відповідно до приписів діючого законодавства, у зв'язку з чим вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягає задоволенню судом повністю.

Ураховуючи викладене, позов підлягає задоволенню повністю.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

При зверненні з позовом до суду позивачем сплачено судовий збір за платіжним дорученням №6000960 від 05.02.2018 у розмірі 23049 грн 20 коп., у той час як, виходячи з розміру заявлених позовних вимог (1536608 грн 19 коп.), повинен був сплачений судовий збір у сумі 23049 грн 12 коп.

З огляду на викладене, на цей час існує переплата судового збору в загальній сумі 00 грн 08 коп., який відповідно до приписів Закону України "Про судовий збір" може бути повернутий ухвалою господарського суду за клопотанням особи, яка його сплатила.

Судовий збір у розмірі 23049 грн 12 коп. покладається на відповідача згідно зі ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.129, 165, 232, 233, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛАН-М" задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛАН-М", вул. Дьоміна, 5, м. Луганськ, 91005, ідентифікаційний код 35306609, на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 20077720, основний борг у розмірі 646199 грн 98 коп., пеню в сумі 64261 грн 67 коп., 3% річних у сумі 70918 грн 07 коп., інфляційні втрати в сумі 755228 грн 47 коп., судовий збір у сумі 23049 грн 12 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 Господарського процесуального кодексу України та порядку, визначеному п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 29.05.2018.

Суддя Т.В. Косенко