Рішення

від 21.05.2018 по справі 914/722/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2018р. Справа № 914/722/18

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "ТОТ", м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Карбон-Діоксайд", м. Львів

про стягнення коштів у розмірі 37 504, 05 грн

Суддя Манюк П.Т.

За участю секретаря Чорної І.Б.

Представники:

від позивача: Хомин Ю.В. - представник;

від відповідача: не з'явився.

Розглядається справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "ТОТ" до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Карбон-Діоксайд" про стягнення коштів у розмірі 37 504, 05 грн за договором від 24.12.2013 № 241201.

Ухвалою суду від 24.04.2018 було відкрито провадження у справі № 914/722/18 за правилами спрощеного позовного провадження та судове засідання призначено на 21.05.2018.

Представник позивача у судове засідання 21.05.2018 з'явився, позовні вимоги підтримав.

Відповідач в судове засідання 21.05.2018 явку уповноваженого представника не забезпечив. На адресу суду повернувся конверт із ухвалою суду про відкриття провадження у справі, направлений відповідачу за адресою: 79008, м. Львів, площа Д. Галицького, 15, кв. 8, яка тотожна адресі вказаній у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про державну реєстрацію відповідача.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Позиція позивача.

Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "ТОТ" (надалі - позивач) звернулося в господарський суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Карбон-Діоксайд" (надалі - відповідач) про стягнення коштів у розмірі 37 504, 05 грн.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що 24 грудня 2013 року між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу № 241201 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1 якого позивач продає, а відповідач купує нафтопродукти в асортименті, в обсягах та по цінах згідно видаткових накладних для власної господарської (комерційної) діяльності.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу нафтопродукти згідно з видатковими накладними від 07.03.2017 № 3.07/04 на суму 95 979, 45 грн та від 10.03.2017 № 3.10/07 на суму 95 107, 35 грн.

Оплата за придбання нафтопродуктів проводиться шляхом попереднього перерахування коштів на основний поточний рахунок позивача за кожну окрему партію. Оплата за придбання кожної окремої партії нафтопродуктів можлива протягом 3 (трьох) календарних днів від дати відвантаження шляхом перерахування коштів на основний поточний рахунок позивача (п.п. 3.1, 3.2 договору).

Відповідач розрахувався з позивачем за поставлений товар лише частково. Позивач звертався до Господарського суду Львівської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості та рішенням Господарського суду Львівської області від 04.07.2017 у справі № 914/1101/17 позовні вимоги ТОВ ТОТ задоволено в повному обсязі, вирішено стягнути з ТОВ "Торговий Дім "Карбон-Діоксайд" 171 086, 80 грн основного боргу, 1 539, 79 грн інфляційних втрат, 18 906, 71 грн 30% річних, 17 081, 58 грн пені.

Після прийняття рішення у справі № 914/1101/17, відповідач суму боргу у повному обсязі не сплатив, а отже, фактично останнім не виконано зобов'язання за договором. Таким чином, позивачем нараховано боржнику інфляційні втрати у розмірі 10 215, 69 грн та 30 % річних від суми заборгованості на підставі п. 4.4. договору у розмірі 27 288, 36 грн, які він просить стягнути з відповідача в судовому порядку.

Позиція відповідача.

Відповідач письмових пояснень чи заперечень на позов до суду не подав, доказів сплати заборгованості не представив.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши позицію позивача, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити виходячи із таких мотивів.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України). Згідно зі ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

За договором купівлі-продажу, відповідно до вимог ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом, 24.12.2013 між сторонами у справі було укладено договір купівлі-продажу № 241201, відповідно до п. 1.1 якого позивач продає, а відповідач купує нафтопродукти в асортименті в обсягах та по цінах згідно видаткових накладних для власної господарської (комерційної) діяльності.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу нафтопродукти згідно з видатковими накладними від 07.03.2017 № 3.07/04 на суму 95 979, 45 грн та від 10.03.2017 № 3.10/07 на суму 95 107, 35 грн.

Оплата за придбання нафтопродуктів проводиться шляхом попереднього перерахування коштів на основний поточний рахунок позивача за кожну окрему партію. Оплата за придбання кожної окремої партії нафтопродуктів можлива протягом 3 (трьох) календарних днів від дати відвантаження шляхом перерахування коштів на основний поточний рахунок позивача (п.п. 3.1, 3.2 договору).

Позивач свої зобов'язання щодо передачі товару за договором виконав повністю, що підтверджується копіями видаткових накладних, долучених до матеріалів справи. Відповідач оплату за поставлений товар здійснив частково.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 04.07.2017 у справі № 914/1101/17 позовні вимоги ТОВ ТОТ до ТОВ "Торговий Дім "Карбон-Діоксайд" було задоволено в повному обсязі, вирішено стягнути з ТОВ "Торговий Дім "Карбон-Діоксайд" на користь ТОВ ТОТ 171 086, 80 грн основного боргу, 1 539, 79 грн інфляційних втрат, 18 906, 71 грн 30% річних, 17 081, 58 грн пені. Судом у процесі розгляду справи № 914/1101/17 встановлено наявність договірних відносин між сторонами у справі та факт наявності заборгованості за договором.

До матеріалів справи позивачем долучено банківські виписки, з яких вбачається, що відповідач частково погасив заборгованість у розмірі 55 000, 00 грн, а саме: 5 000, 00 грн - 08.06.2017, 50 000, 00 грн - 05.07.2017, що не було предметом аналізу при розгляді справи № 914/1101/17.

Таким чином, після прийняття рішення у справі № 914/1101/17, відповідач суму боргу у повному обсязі не сплатив, а отже, ним фактично не виконано зобов'язання за договором. Враховуючи наведене, позивачем на залишкову суму заборгованості у розмірі 116 086, 80 грн, нараховано боржнику інфляційні втрати у розмірі 10 215, 69 грн та 30 % річних від суми заборгованості на підставі п. 4.4. договору у розмірі 27 288, 36 грн, які він просить стягнути з відповідача в судовому порядку.

За умовами ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності із ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно, відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання, оскільки згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень вказаної статті, сторони договору також можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних.

Як вбачається із розрахунку позивача, останній проводить нарахування 30 % річних на підставі п. 4.4. договору, відповідно до якого, за прострочення терміну виконання грошового зобов'язання щодо своєчасної оплати нафтопродуктів відповідач зобов'язаний сплатити позивачу, зокрема, 30% річних від суми боргу за весь час прострочення.

Таким чином, позивачем правомірно нараховано 30 % річних на суму заборгованості у випадку прострочення відповідачем терміну виконання грошового зобов'язання за договором.

Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно із ст. 2 ГПК України, принципами господарського судочинства, є зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи. За умовами ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом. З огляду на вищевикладене, господарським судом були створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Відповідачем позовні вимоги не спростовано, доказів належного виконання зобов'язань щодо повної оплати за отриманий товар не представлено.

Оскільки, як вбачається із розрахунку позивача, він проводить нарахування інфляційних та процентів річних з 05.07.2017 по 16.04.2018, тобто за період, який не був охоплений рішенням від 04.07.2017 у справі № 914/1101/17, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 27 288, 36 грн 30 % річних слід задовольнити.

Суд перевіривши поданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, встановив, що нарахування проведено правильно, а отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача 10 215, 69 грн інфляційних втрат слід задовольнити.

Судовий збір покладається на відповідача повністю, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст.ст. 2,13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Карбон-Діоксайд" (79008, м. Львів, площа Д. Галицького, 15, кв. 8, код ЄДРПОУ 36461971) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "ТОТ" (79020, м. Львів, вул. Варшавська, 49, код ЄДРПОУ 20790375) суму в розмірі 39 266, 05 грн з яких:

- 10 215, 69 грн інфляційних втрат;

- 27 288, 36 грн - 30 % річних;

- 1 762, 00 грн судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 29.05.2018.

Суддя Манюк П.Т.