Постанова

від 16.05.2018 по справі 910/10916/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

?

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/10916/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Ткач І.В.,

судді: Стратієнко Л.В., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання Бойка В.С.,

представники учасників справи:

позивача - Шутов О.О.,

відповідача - Карпінський С.В., Саковець А.О.,

третьої особи -1 - Мостепанюк В.І.,

третьої особи-2 - не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2017

(головуючий - Іоннікова І.А., судді - Тарасенко К.В., Гаврилюк О.М.)

у справі № 910/10916/16 Господарського суду міста Києва

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

до Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1. Фонду гарантування вкладів фізичних осіб,

2. Національного банку України

про визнання договору недійсним та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Зміна складу колегії суддів Верховного Суду

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.01.2018 для розгляду справи № 910/10916/16 визначено колегію суддів у складі: Ткач І.В. - головуючий, Мамалуй О.О., Стратієнко Л.В.

Ухвалою Верховного Суду від 05.02.2018 (колегія суддів у складі: Ткач І.В. - головуючий, Мамалуй О.О., Стратієнко Л.В.) відкрито касаційне провадження у справі № 910/10916/16 за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" та призначено її розгляд на 21 березня 2018 року.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду за № 625 від 19.03.2018 у зв'язку перебуванням судді Мамалуя О.О. у відпустці, відповідно до підпунктів 2.3.25, 2.3.49 пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/10916/16.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/10916/16 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: Ткач І.В. - головуючий, судді Стратієнко Л.В., Студенець В.І., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.03.2018.

Ухвалою Верховного Суду від 21.03.2018 у розгляді справи №910/10916/16 оголошено перерву до 25.04.2018.

Ухвалою Верховного Суду від 25.04.2018 у розгляді справи №910/10916/16 оголошено перерву до 16.05.2018.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У червні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на ліквідацію АТ "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (далі - ПАТ "Державний ощадний банк України") про визнання договору недійсним та зобов'язання вчинити дії.

В процесі розгляду справи в суді першої інстанції позивачем подано заяву про зміну предмета позову, згідно якої позивач просив суд:

- визнати недійсним Іпотечний договір від 29.12.2014, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. та зареєстрованим в реєстрі за № 1871 (далі - Іпотечний договір), що укладений ПАТ "Дельта Банк" та ПАТ "Державний ощадний банк України";

- зобов'язати ПАТ "Державний ощадний банк України" повернути ПАТ "Дельта Банк" оригінали правовстановлюючих документів на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки відповідно до Іпотечного договору, що передані згідно з актом приймання-передачі документів на зберігання від 29.12.2014;

- застосувати наслідки недійсності Іпотечного договору шляхом скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про державну реєстрацію прав та їх обтяжень про іпотеку і обтяження обтяжувача ПАТ "Ощадбанк" щодо майна АТ "Дельта Банк", яке передане в іпотеку ПАТ "Державний ощадний банк України" на підставі недійсного Іпотечного договору від 29.12.2014 щодо:

- земельної ділянки з кадастровим номером 3222480601:01:001:0012, площею 0,5 га, розташованої за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Бобриця, вулиця Заозерна, земельна ділянка 29, 31: номер запису про іпотеку: 8320827 від 30.12.2014, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18488765 від 30.12.2014; номер запису про обтяження: 8321005 від 30.12.2014, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер: 18489196 від 30.12.2014;

- земельної ділянки з кадастровим номером 3222480601:01:037:0010, площею 0,7501 га, розташованої за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Бобриця, вулиця Заозерна, земельна ділянка 68, 70, 72: номер запису про іпотеку: 8321372 від 30.12.2014, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18489840 від 30.12.2014; номер запису про обтяження: 8321640 від 30.12.2014, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18490481 від 30.12.2014;

- земельної ділянки з кадастровим номером 3222480601:01:001:0013, площею 1 га, розташованої за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Бобриця, вулиця Заозерна, земельна ділянка 32, 34, 36, 38: номер запису про іпотеку: 8322122 від 30.12.2014, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18491133 від 30.12.2014; номер запису про обтяження: 8322344 від 30.12.2014, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18491764 від 30.12.2014;

- земельної ділянки з кадастровим номером 3222480601:01:035:0004, площею 0,7501 га, розташованої за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Бобриця, вулиця Заозерна, земельна ділянка 116, 118, 120: номер запису про іпотеку: 8322543 від 30.12.2014, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18492058 від 30.12.2014; номер запису про обтяження: 8322708 від 30.12.2014, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18492406 від 30.12.2014;

- земельної ділянки з кадастровим номером 0722880700:04:001:1755, площею 0,1 га, розташованої за адресою: Волинська обл., Луцький район, с. Рованці: номер запису про іпотеку: 8312665 від 30.12.2014, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18473136 від 30.12.2014; номер запису про обтяження: 8312834, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18473687 від 30.12.2014;

- земельної ділянки з кадастровим номером 0722880700:04:001:1756, площею 0,1 га, розташованої за адресою: Волинська обл., Луцький район, с. Рованці: номер запису про іпотеку: 8311942 від 30.12.2014, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18471074 від 30.12.2014; номер запису про обтяження: 8312383 від 30.12.2014, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18472737 від 30.12.2014;

- земельної ділянки з кадастровим номером 3221483001:01:036:0001, площею 7,006 га, розташованої за адресою: Київська обл., Васильківський район, с. Здорівка: номер запису про іпотеку: 8313690 від 30.12.2014, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18474138 від 30.12.2014; номер запису про обтяження: 8313922 від 30.12.2014, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18475713 від 30.12.2014;

- земельної ділянки з кадастровим номером 3210600000:00:056:1005, площею 7,7598 га, розташованої за адресою: Київська обл., м. Бровари: номер запису про іпотеку: 8314323 від 30.12.2014, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18476229 від 30.12.2014; номер запису про обтяження: 8317766 від 30.12.2014, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 184782977 від 30.12.2014;

- земельної ділянки з кадастровим номером 3210600000:00:056:1004, площею 8 га, розташованої за адресою: Київська обл., м. Бровари: номер запису про іпотеку: 8318033 від 30.12.2014, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18483348 від 30.12.2014; номер запису про обтяження: 8318186 від 30.12.2014, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18483793 від 30.12.2014;

- земельної ділянки з кадастровим номером 3222783200:03:009:0054, площею 8,3244 га, розташованої за адресою: Київська обл., Макарівський р., с/рада Копилівська: номер запису про іпотеку: 8318910 від 30.12.2014, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18484983 від 30.12.2014; номер запису про обтяження: 8319414 від 30.12.2014, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18486182 від 30.12.2014;

- земельної ділянки з кадастровим номером 3222783200:03:009:0055, площею 8,3245 га, розташованої за адресою: Київська обл., Макарівський район, с/рада Копилівська: номер запису про іпотеку: 8319716 від 30.12.2014, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18486588 від 30.12.2014; номер запису про обтяження: 8320042 від 30.12.2014, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18487274 від 30.12.2014.

Відповідно до ст. 22 ГПК України зазначена заява про зміну предмета позову прийнята господарським судом до розгляду.

1.2. Обґрунтовуючи підстави визнання Іпотечного договору недійсним, позивач посилається на пункт 5 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", за яким правочин неплатоспроможного банку є нікчемним, якщо банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Позивач стверджує, що ПАТ "Дельта Банк" уклало Іпотечний договір, не отримавши на це згоди куратора, яка відповідно до постанови Правління Національного банку України "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії проблемних" від 30.10.2014 № 692/БТ була обов'язковою.

Крім того, Іпотечний договір взагалі не обліковувався у бухгалтерському обліку та був відсутній у балансі Банку, що є порушенням вимог Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 № 254.

Позивач вважає, що укладений сторонами Іпотечний договір не відповідає вимогам Закону України "Про іпотеку", оскільки в ньому не визначений конкретний строк виконання зобов'язання та містить положення щодо розміру основного зобов'язання лише у описовому вигляді.

На думку позивача, вчинений з відповідачем правочин ставить інших кредиторів з аналогічними вимогами у невигідне становище, оскільки умови Іпотечного договору прямо передбачають передачу відповідачу як кредитору та іпотекодержателю предметів іпотеки (земельних ділянок), що свідчить про надання переваг відповідачу перед іншими кредиторами, прямо не встановлених законодавством чи внутрішніми документами банку, що згідно з п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є підставою нікчемності правочину.

2. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

2.1. 15.12.2010 між ПАТ "Дельта Банк" (банк) та ВАТ "Державний ощадний банк України", що змінило найменування на Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України", (кореспондент) укладено Договір № 151210-Л1 про відкриття та ведення кореспондентського рахунку (Договір-1), відповідно до п. 1.1 якого для проведення розрахунків Банк відкриває кореспонденту мультивалютний кореспондентський рахунок типу "Лоро" № 16000804033 у валютах згідно з заявою кореспондента та виконує за дорученням і за кошти кореспондента розрахунки на підставі цього договору, і здійснює його обслуговування.

2.2. 15.12.2010 між ПАТ "Дельта Банк" (банк) та ВАТ "Державний ощадний банк України", що змінило найменування на Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України", (кореспондент) укладено Договір №151210-Л2 (Договір-2) про відкриття та ведення кореспондентського рахунку, відповідно до п. 1.1 якого для проведення розрахунків Банк відкриває кореспонденту кореспондентський рахунок типу "Лоро" у українських гривнях (980) та виконує за дорученням і за кошти кореспондента розрахунки на підставі цього договору і здійснює його обслуговування.

2.3. 29.12.2014 в рахунок забезпечення виконання зобов'язань за Договором-1 та Договором-2 між ПАТ "Дельта Банк" (іпотекодавець) та ПАТ "Державний ощадний банк України" (іпотекодержатель) укладено Іпотечний договір.

2.4. Пунктом 1.1 Іпотечного договору встановлено, що іпотекодавець з метою забезпечення належного виконання зобов'язання передає в іпотеку, а іпотекодержатель цим приймає в іпотеку в порядку і на умовах, визначених у цьому договорі, предмет іпотеки, що належить іпотекодавцю на праві власності.

2.5. Згідно з п.п. 1.1.1, 1.1.2, 1.1.3, 1.1.4, 1.1.5, 1.1.6, 1.1.7, 1.1.8, 1.1.9, 1.1.10 та 1.1.11 Іпотечного договору предметами іпотеки є 11 земельних ділянок, загальна вартість яких згідно з п. 1.3 Іпотечного договору за взаємною згодою сторін становить 117 689 026,00 грн.

2.6. 11.09.2014 Правлінням Національного банку України було винесено постанову №560/БТ "Про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю ПАТ "Дельта Банк" шляхом призначення куратора", якою, зокрема, вирішено призначити куратором позивача службовця Національного банку України Губенко С.М. для забезпечення виконання функцій згідно з повноваженнями, визначеними положенням № 346 від 17.08.2012.

2.7. Постановою Правління Національного банку України від 30.10.2014 №692/БТ "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Дельта банк" до категорії неплатоспроможних" серед іншого було вирішено:

- віднести позивача до категорії проблемних банків строком до 180 днів;

- для стабілізації діяльності позивача та відновлення його фінансового стану з дня прийняття цієї постанови до кінця строку, який визначений у п.1 цієї постанови, запровадити для позивача обмеження в його діяльності, зокрема, не здійснювати кредитних операцій, у тому числі бездокументарних операцій (гарантії, авалі, акредитиви), а також не надавати порук та інших зобов'язань; не передавати в забезпечення третім особам майно на активи банку без погодження з куратором банку.

2.8. Постановою Правління Національного банку України №713/БТ від 06.11.2014 було внесено зміни до постанови №560/БТ від 11.09.2014 та пункт 1 названої постанови доповнено: "Залучити для здійснення особливого режиму контролю за діяльністю позивача таких фахівців управління нагляду за банками 1 та 2 груп Департаменту пруденційного нагляду Генерального департаменту банківського нагляду: ОСОБА_11, ОСОБА_10

2.9. На підставі постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 №150 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 №51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк", згідно з яким з 03.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Кадирова В.В.

2.10. Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 147 від 03.08.2015 "Про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у АТ "Дельта Банк" було продовжено строки здійснення тимчасової адміністрації у АТ "Дельта Банк" по 02.10.2015 включно, продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. по 02.10.2015 включно.

2.11. На підставі постанови Правління Національного банку України від 02.10.2015 №664 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.10.2015 №181 "Про початок ліквідації АТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку", яким розпочато процедуру ліквідації Банку з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно та призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ "Дельта Банк", визначені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", зокрема, статтями 37, 38, 47-51 вказаного закону, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирову В.В. на два роки з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року.

2.12. Згідно з наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації, уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Кадирова В.В. №67 від 11.03.2015 "Про перевірку правочинів (договорів) в АТ "Дельта Банк", в Банку була створена комісія з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями.

2.13. В ході здійснення комісією перевірки Іпотечного договору було прийнято рішення, оформлене протоколом від 24.09.2015 № 56, про те, що вказаний договір є нікчемним на підставі п.п. 5, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

2.14. Відповідно до абз. 1, 2 ч. 4 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

2.15. Повідомленням №9310 від 29.09.2015 Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ "Дельта Банк" ПАТ "Державний ощадний банк України" було повідомлено про нікчемність правочинів (в тому числі оспорюваних у даній справі) згідно з п.п. 1, 5, 7, ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

2.16. Відповідач в порядку, передбаченому статтею 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", звернувся до АТ "Дельта Банк" з вимогою від 22.10.2015 №55/2-06/1447-11020 про визнання кредитором на суму 3 909 642 460,29 грн, яку Банк отримав 22.10.2015.

2.17. Відповідно до Витягу з Переліку (Реєстру) вимог кредиторів АТ "Дельта Банк", затвердженого Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 11.01.2016, вимоги відповідача акцептовані на загальну суму 3 279 666 104,29 грн.

2.18. Позивач звернувся з позовом до відповідача про визнання недійсним Іпотечного договору, який, на його думку, є нікчемним на підставі п.п. 5, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

2.19. Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1. 10 жовтня 2017 року рішенням Господарського суду міста Києва у задоволенні позову відмовлено.

3.1.1. Приймаючи таке рішення, господарський суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не зазначено, яким чином має відбуватися погодження з куратором Банку укладення спірного договору, а також ним не зазначено норми законодавства чи акти індивідуальної дії, які встановлюють порядок такого погодження, тому немає правових підстав вважати, що для укладення спірних договорів Банком погодження з куратором здійснено не було.

3.1.2. Невідповідність укладеного договору вимогам постанови Національного банку України не визначено як підставу нікчемності відповідно до ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

3.1.3. Отже, позивачем не доведено визначену п. 5 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" підставу нікчемності правочину як те, що банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність".

3.1.4. Постанова Правління Національного банку України від 30.10.2014 №692/БТ "Про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії проблемних" не набрала законної сили в розумінні ст. 56 Закону України "Про Національний банк України", не є нормативно-правовим актом Національного банку України, а відктак відповідач не знав та не міг знати про введення НБУ визначених у постанові №692/БТ від 30.10.2014 обмежень прав позивача, оскільки відповідно до приписів ст. 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність" рішення Національного банку України про віднесення банку про категорії проблемного є банківською таємницею.

3.1.5. Припис абзацу 1 ч. 3 ст. 92 ЦК України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи, не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини третьої статті 92 ЦК України).

3.1.6. Позивачем не надано суду та в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач на момент укладення спірного правочину був обізнаний про введення Національним банком України визначених у постанові №692/БТ від 30.10.2014 обмежень прав позивача.

3.1.7. Суд також зазначив, що відповідальність за ведення бухгалтерського обліку лежить на відповідних працівниках банку, тому відсутність будь-якої інформації у системі банку є внутрішньою проблемою позивача.

3.1.8 Щодо доводів позивача про те, що в Іпотечному договорі не визначено конкретного строку виконання зобов'язання, суд дійшов висновку про помилковість трактування позивачем норм законодавства, зокрема значення поняття "строк", та розуміння правової природи іпотеки як способу забезпечення виконання зобов'язань.

Окрім того, недотримання форми договору не є підставою нікчемності правочину за приписами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", на який посилається позивач.

3.1.9. Позивачем не надано доказів того, що інші кредитори банку, крім позивача, виявили бажання укласти аналогічні спірному договори і саме відповідачу було надано перевагу в його укладенні, а також не доведено, яким чином укладення спірного договору ставить у невигідне становище інших кредиторів позивача.

3.1.10. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що доводи позивача щодо нікчемності Іпотечного договору у зв'язку з наявністю підстав, визначених п. п. 5, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

3.1.11. У зв'язку з тим, що у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним Іпотечного договору відмовлено, Іпотечний договір залишається чинним, то відповідно вимога про повернення позивачу як заставодавцю оригіналів правовстановлюючих документів, які були передані заставодавцю на виконання умов договору, та вимога про застосування наслідків недійсності Іпотечного договору від 29.12.2014, також задоволенню не підлягають як похідні.

3.2. 13 грудня 2017 року постановою Київського апеляційного господарського суду рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2017 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено у повному обсязі.

3.3. Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд апеляційної інстанції виходив, зокрема, з такого:

3.3.1. Іпотечний договір був укладений у період, коли стосовно позивача існували певні обмеження щодо здійснення операцій банку, передбачених постановами Правління Національного банку України №560/БТ від 11.09.2014 (в редакції постанови №713/БТ від 06.11.2014) та від 30.10.2014 №692/БТ, згідно з якими з метою уникнення можливості невиконання позивачем своїх зобов'язань перед клієнтами та кредиторами, а також захисту інтересів вкладників і кредиторів позивача, було призначено куратором позивача службовця Національного банку України Губенко С.М., а також залучено для здійснення особливого режиму контролю за діяльністю позивача таких фахівців управління нагляду за банками 1 та 2 груп Департаменту пруденційного нагляду Генерального департаменту банківського нагляду: ОСОБА_11, ОСОБА_10 Окрім того, віднесено позивача до категорії проблемних банків і для стабілізації його діяльності та відновлення його фінансового стану з 30.10.2014 до 28.04.2015 (строком на 180 днів) запроваджено для позивача обмеження в його діяльності, серед іншого, не здійснювати кредитних операцій, у тому числі бездокументарних операцій (гарантії, авалі, акредитиви), а також не надавати порук та інших зобов'язань; не передавати в забезпечення третім особам майно на активи банку без погодження з куратором банку.

3.3.2. Укладення між сторонами Іпотечного договору, за яким фактично позивач передав в забезпечення відповідачу нерухоме майно без погодження з куратором банку - представником Національного банку України, суперечить вимогам постанов Національного банку України та статтям 3, 47, 66 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

3.3.3. Національний банк України має право віднести банк до категорії проблемних з інших підстав, визначених нормативно-правовими актами Національного банку України. Рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемного є банківською таємницею.

Проблемному банку забороняється використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки в національній та іноземній валюті. Проведення розрахунків здійснюється виключно через консолідований кореспондентський рахунок у Національному банку України.

Проблемний банк у строк до 180 днів зобов'язаний привести свою діяльність у відповідність із вимогами законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України.

Проблемний банк зобов'язаний у строк до семи днів повідомити Національний банк України про заходи, які він вживатиме з метою приведення своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства, та на вимогу Національного банку України повідомляти його про хід виконання цих заходів.

Національний банк України протягом 180 днів з дня віднесення банку до категорії проблемних має право прийняти рішення про визнання діяльності банку такою, що відповідає законодавству, або про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Національний банк України зобов'язаний не пізніше ніж через 180 днів з дня віднесення банку до категорії проблемних прийняти рішення про визнання діяльності банку такою, що відповідає законодавству, або про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Саме з урахуванням викладених норм правлінням Національного банку України було прийнято постанови №560/БТ від 11.09.2014 "Про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" шляхом призначення куратора", №713/БТ від 06.11.2014 "Про внесення змін до постанови Правління Національного банку України від 11 вересня 2014 року №560/БТ" та №692/БТ від 30.10.2014 "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії проблемних".

Проте, Іпотечний договір було укладено між сторонами за відсутності згоди (погодження) із Національним банком України.

3.3.4. На час укладення спірного Іпотечного договору діяльність позивача була обмежена Національним банком України, у зв'язку з чим укладення договорів іпотеки мало бути погоджено з куратором банку. Однак, сторонами не було надано доказів, які б свідчили про те, що оспорюваний правочин було погоджено з куратором банку. При цьому поза увагою місцевого господарського суду залишилися обмеження у діяльності позивача (банку), встановлені постановою Національного банку України №692/БТ від 30.10.2014, які по суті виключають можливість укладення оспорюваного правочину без погодження з куратором банку, і ці обставини не були враховані при вирішенні спору у справі.

3.3.5. Обставини невідображення відповідачем факту укладення Іпотечного договору у бухгалтерському обліку свідчать про прийняття такого зобов'язання в іншому порядку, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність", що вказує на нікчемність такого правочину на підставі пункту 5 ч. 3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Таким чином, позивач, укладаючи спірний Іпотечний договір з відповідачем, всупереч вимогам положень постанов Правління Національного банку України від 17.08.2012 №346, від 11.09.2014 №560/БТ, від 30.10.2014 №692/БТ, які забороняли позивачу вчиняти правочини щодо надання в забезпечення третім особам власне майно та активи без погодження з куратором Банку, тобто прийняв на себе зобов'язання щодо виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність", з наданням контрагентові переваг (пільг), прямо не передбачених для нього чинним законодавством чи внутрішніми документами банку, що свідчить про нікчемність такого правочину на підставі пунктів 5, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

3.3.6. Оскільки позивач не мав права укладати Іпотечний договір без погодження з куратором банку, такий договір, на думку суду апеляційної інстанції, слід вважати укладеним з порушенням банком його господарської компетенції, що є підставою для визнання його недійсним згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України.

3.3.7. З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги про визнання недійсним Іпотечного договору від 29.12.2014.

3.3.8. Оскільки апеляційна інстанція дійшла висновку про наявність підстав для визнання Іпотечного договору недійсним, а вимога про застосування наслідків недійсності вказаного договору є похідною вимогою від вимоги про визнання недійсним Іпотечного договору, то і в цій частині позов задоволено

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

4.1. 29 грудня 2017 року ПАТ "Державний ощадний банк України" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2017, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2017 залишити в силі.

4.2. Скаржник обґрунтовує вимоги, що містяться у касаційній скарзі, зокрема, такими доводами:

4.2.1. Недодержання позивачем приписів Постанови НБУ №692/БТ від 30.10.2014 (яка є актом індивідуальної дії) щодо обмеження прав АТ "Дельта Банк" як власника відповідного майна на розпорядження ним не є достатньою підставою для визнання недійсним договору та не має наслідком встановлену законом нікчемність Іпотечного договору від 29.12.2014, тобто недійсність, яка встановлена законом.

4.2.2. Куратор у разі незгоди з укладенням такого правочину мав можливість, зокрема, вимагати від АТ "Дельта Банк" пояснень щодо проведення таких операцій, проте, будь-яких доказів на підтвердження цих обставин позивачем суду не надано.

4.2.3. Суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що оспорюваний договір укладений з порушенням банком господарської компетенції, оскільки позивачу не заборонено укладати договори забезпечення, а лише передбачено умови, за яких він може їх укладати.

4.2.4. Постанова Правління НБУ від 30.10.2014 № 692/БТ не набрала законної сили в розумінні ст. 56 Закону України "Про Національний банк України", не є нормативно-правовим актом НБУ, тому не може бути підставою для визнання Іпотечного договору недійсним.

4.2.5. Господарським апеляційним судом проігноровано доводи відповідача про те, що відповідач не знав і не міг знати про введення НБУ визначених у Постанові Правління НБУ №692/БТ від 30.10.2014 обмежень прав АТ "Дельта Банк".

4.2.6. Відповідно до ст. 75 Закону України "Про Національний банк України" (в редакції, чинній на момент укладення оспорюваного правочину) рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемних є банківською таємницею, що свідчить про відсутність у відповідача під час укладення спірного правочину можливості дізнатись про відповідні обмеження у діяльності позивача.

4.2.7. Судом апеляційної інстанції проігноровано судове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.01.2016 у адміністративній справі №826/24298/15, яке було чинним на момент винесення рішення судом першої інстанції.

4.2.8. Київський апеляційний господарський суд безпідставно відхилив клопотання відповідача про зупинення провадження у цій справі до розгляду справи №910/20137/17 про визнання протиправним рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Дельта Банк" про віднесення до нікчемних іпотечного договору від 29.12.2014 укладеного між AT "Ощадбанк" та AT "Дельта Банк", та розглянув справу і самостійно встановив обставини, які є предметом розгляду іншої судової справи.

4.2.9. Отже, з урахуванням наведеного, скаржник вважає, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 207 ГК України, ст.ст. 92, 203, 215 ЦК України, ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ст. 56 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та ст. 22, 35, 79, 100 ГПК України.

4.3. 20 лютого 2018 року позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2017 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

4.4. Відзив мотивовано такими аргументами:

4.4.1. АТ "Дельта Банк" всупереч обмежень, визначених постановою Правління НБУ №692/БТ, яка встановлювала заборону на передачу в забезпечення майна та активів банку, без погодження з куратором передав майно в іпотеку відповідачу.

4.4.2. Відсутність інформації про оспорюваний правочин в системі бухгалтерського обліку АТ "Дельта Банк" додатково свідчить, що куратор НБУ не знав та не міг знати про його вчинення, а тому не міг дати згоди на укладення Іпотечного договору.

4.4.3. Суд апеляційної інстанції правомірно застосував до спірних правовідносин сторін приписи Постанови Правління НБУ №692/БТ та ст. 207 ГК України.

4.4.4. Постанова правління Національного банку України №692/БТ від 30.10.2014 "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії проблемних" є актом індивідуальної дії та не підлягає опублікуванню і державній реєстрації, тому доводилася до відома юридичних та фізичних осіб, на яких поширюється їх дія, у порядку, встановленому НБУ.

4.4.5.Твердження відповідача про неврахування апеляційним господарським судом постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.01.2016 у адміністративній справі №826/24298/15 є безпідставними, оскільки таке рішення в подальшому було скасовано, а обставини обґрунтованості заявлених вимог АТ "Дельта банк" мають встановлюватися в порядку господарського судочинства.

4.4.6. Вимоги ст. 92 ЦК України не підлягають застосуванню, оскільки обмеження у Постанові Правління НБУ №692/БТ поширювалися безпосередньо на АТ "Дельта Банк", як це передбачено ч. 1 ст. 207 ГК України, а не уповноважених його представників, що свідчить про безпідставність тверджень позивача.

4.4.7. Крім того, посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що судом апеляційної інстанції безпідставно відхилено клопотання відповідача про зупинення провадження у цій справі до розгляду справи №910/20137/17, є необґрунтованими. Так, заявляючи таке клопотання відповідачем жодним чином його не обґрунтовано та не конкретизовано, які обставини унеможливлюють самостійне дослідження господарським судом поданих сторонами доказів під час розгляду справи №910/10916/16 та встановлення відповідних фактів, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення сторін.

4.5. 25.04.2018 Фондом гарантування вкладів фізичних осіб до Верховного Суду подано відзив на касаційну скаргу, в якому третя особа-1 просить оскаржувану постанову апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу позивача без задоволення. Однак, враховуючи встановлений ухвалою Верховного Суду від 05.02.2018 строк для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу до 20.02.2018, зважаючи на норми статей 118, 295 ГПК України та пояснення третьої особи-1 щодо подання відзиву лише 25.04.2018, зазначений відзив Верховний Суд залишає без розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

5.1.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

5.1.2. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Щодо суті касаційної скарги

5.2.1. Спір по справі стосується визнання недійсним Іпотечного договору від 29.12.2014, що укладений між ПАТ "Дельта Банк" та ПАТ "Державний ощадний банк України", та застосування наслідків недійсності такого правочину.

5.2.2. Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів. Загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК України.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

5.2.3. Під час розгляду справи господарськими судами встановлено, що Іпотечний договір був укладений у період, коли відносно позивача існували певні обмеження щодо здійснення операцій банку, передбачені постановами Правління Національного банку України №560/БТ від 11.09.2014 (в редакції постанови №713/БТ від 06.11.2014) та від 30.10.2014 №692/БТ, згідно з якими з метою уникнення можливості невиконання позивачем своїх зобов'язань перед клієнтами та кредиторами, а також захисту інтересів вкладників і кредиторів позивача було призначено куратором позивача службовця Національного банку України Губенко С.М., а також залучено для здійснення особливого режиму контролю за діяльністю позивача таких фахівців управління нагляду за банками 1 та 2 груп Департаменту пруденційного нагляду Генерального департаменту банківського нагляду: ОСОБА_11, ОСОБА_10 Окрім того, віднесено позивача до категорії проблемних банків і для стабілізації його діяльності та відновлення його фінансового стану з 30.10.2014 до 28.04.2015 (строком на 180 днів) запроваджено для позивача обмеження в його діяльності, серед іншого, не здійснювати кредитних операцій, у тому числі бездокументарних операцій (гарантії, авалі, акредитиви), а також не надавати порук та інших зобов'язань; не передавати в забезпечення третім особам майно на активи банку без погодження з куратором банку.

Статтею 4 ЦК України передбачено, що органи державної влади України можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 66 Закону України "Про банки і банківську діяльність" державне регулювання діяльності банків здійснюється Національним банком України шляхом встановлення вимог та обмежень діяльності банків.

Статтями 2, 6 Закону України "Про Національний банк України" встановлено, що Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України. Національний банк у межах своїх повноважень сприяє фінансовій стабільності, в тому числі стабільності банківської системи за умови, що це не перешкоджає досягненню цілі, визначеної у частині другій цієї статті. Національний банк також сприяє додержанню стійких темпів економічного зростання та підтримує економічну політику Кабінету Міністрів України за умови, що це не перешкоджає досягненню цілей, визначених у частинах другій та третій цієї статті.

Статтею 56 Закону України "Про Національний банк України" (у редакції, чинній на час прийняття НБУ Постанови про віднесення АТ "Дельта банк" до категорії проблемних) встановлено, що Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом'якшують або скасовують відповідальність.

Нормативно-правові акти Національного банку, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Нормативно-правові акти Національного банку України набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо більш пізній строк набрання чинності не передбачений у такому акті. Офіційним опублікуванням нормативно-правового акта Національного банку вважається перше опублікування його повного тексту в одному з періодичних друкованих видань - "Офіційному віснику України", газетах "Урядовий кур'єр", "Голос України" або перше розміщення на сторінці Офіційного інтернет-представництва Національного банку України.

Відповідно до пунктів 4.8, 4.9 постанови Правління Національного банку України від 17.08.2012 №346 "Про затвердження Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства" (в редакції, чинній на момент призначення куратора позивачу) куратор банку здійснює посилений контроль за діяльністю банку шляхом проведення аналізу фінансової, статистичної звітності та іншої інформації, що надається банком до Національного банку, та/або перебуваючи безпосередньо в банку. Банк зобов'язаний забезпечити куратора, призначеного Національним банком, окремим приміщенням, що обладнане необхідними технічними засобами, з доступом до відповідних програмно-технічних комплексів банку для перегляду в режимі поточного часу всіх операцій банку та його клієнтів.

Відповідно до пункту 12.4 Положення про застосування Національним банком України заходів впливу, затвердженого постановою Національного банку України від 17.08.2012 № 346, Національний банк інформує банк та Фонд гарантування про прийняте ним рішення про віднесення до категорії проблемних з дотриманням вимог нормативно-правового акта Національного банку з питань захисту банківської таємниці.

Так, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що постанови правління Національного банку України №560/БТ від 11.09.2014 "Про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" шляхом призначення куратора" та №692/БТ від 30.10.2014 "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії проблемних" є документами з обмеженим доступом і є обов'язковими для виконання.

При цьому, як встановлено господарським судом апеляційної інстанції, про прийняття цих постанов Національного банку України були ознайомлені відповідальні працівники позивача. Фактів, які б свідчили про протилежне, судами не встановлено.

5.2.4. Суд апеляційної інстанції правильно застосував до спірних правовідносин приписи постанови Правління Національного банку України від 30.10.2014 №692/БТ, якими встановлено нормативну заборону на передачу в забезпечення майна та активів банку без погодження з куратором, призначеного Національним банком України.

Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що встановлені судами обставини справи свідчать про те, що на час укладення оспорюваного договору діяльність позивача була обмежена Національним банком України, у зв'язку з чим, зокрема, укладення іпотечних договорів мали бути погоджені з куратором банку. Однак, ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції не було надано доказів, які б свідчили про те, що оспорюваний правочин було погоджено з куратором банку.

5.2.5. Крім того, правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулювання відносин між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків встановлено Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Метою цього закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Отже, Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальним законом, який має пріоритет перед іншими нормативно-правовими актами під час здійснення тимчасової адміністрації (ліквідації) в банку, а згідно з його перехідними положеннями законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно з імперативними приписами п.п. 5, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Господарський суд апеляційної інстанції з урахуванням вимог ст. 43 ГПК України надав належну оцінку такій істотній обставині, на яку посилався позивач, що постановою Правління Національного банку України №692/БТ від 30.10.2014 ПАТ "Дельта Банк" було віднесено до категорії проблемних строком до 180 днів, і з дня прийняття цієї постанови та до кінця строку, визначеного в п. 1 цієї постанови, встановлено для ПАТ "Дельта Банк" обмеження в господарській діяльності, зокрема, не передавати в забезпечення майно та активи без погодження з куратором банку, а також не здійснювати кредитних операцій, не надавати порук та інших зобов'язань.

5.2.6. Відповідно до ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

В статті 55 названого Кодексу передбачено, що суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є, серед іншого, господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Отже, під господарською компетенцією розуміється сукупність господарських прав та обов'язків, якими наділений конкретний суб'єкт господарювання.

Обсяг прав та обов'язків суб'єкта господарювання визначається законодавством та установчими документами.

Регулювання діяльності ПАТ "Дельта Банк" здійснюється, зокрема, на підставі Закону України "Про банки і банківську діяльність", Закону України "Про Національний банк України".

Згідно з ст. 4 Закону України "Про банки і банківську діяльність" Національний банк України здійснює регулювання діяльності спеціалізованих банків через економічні нормативи та нормативно-правове забезпечення здійснюваних цими банками операцій. Національний банк України визначає системно важливі банки відповідно до таких критеріїв: розміру банку, ступеня фінансових взаємозв'язків, напрямів діяльності. Національний банк України здійснює регулювання та банківський нагляд відповідно до положень Конституції України, цього Закону, Закону України "Про Національний банк України", інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Національного банку України. Національний банк України визначає особливості регулювання та нагляду за системно важливим банком, банком, що має статус Розрахункового центру з обслуговування договорів на фінансових ринках, з урахуванням специфіки діяльності таких банків.

Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, яке затверджене Постановою Правління Національного банку України від 17.08.2012 №346, визначає підстави і порядок запровадження Національним банком особливого режиму контролю за діяльністю банків і філій іноземних банків, застосування заходів впливу, фінансових санкцій за порушення банками, філіями іноземних банків та іншими особами, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку, банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму.

Національний банк має право встановити особливий режим контролю за діяльністю банку й усуненням ним допущених порушень, який передбачає обмеження щодо діяльності банку шляхом призначення куратора банку.

Постановами Національного банку України від 11.09.2014 №560/БТ, від 30.10.2014 №692/БТ, від 06.11.2014 №713/БТ ПАТ "Дельта Банк" віднесено до неплатоспроможних та призначено куратора банку.

Укладення ПАТ "Дельта Банк" Іпотечного договору за наявності встановлених Національним банком України обмежень - є порушенням його господарської компетенції.

5.2.7. Слід розрізняти поняття господарської компетенції суб'єкта господарювання та компетенції органу юридичної особи.

Посилання скаржника на порушення судом апеляційної інстанції вимог ст. 92 ЦК України є помилковими, оскільки у постанові Правління Національного банку України від 30.10.2014 №692/БТ були встановлені обмеження у діяльності ПАТ "Дельта Банк" як юридичної особи, що входить до банківської системи України, банку було заборонено укладати такі договори, який є предметом спору у цій справі.

5.2.8. Стаття 21 ЦК України передбачає, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Господарським судом апеляційної інстанції правильно зауважено на тому, що постанову Правління Національного банку України від 30.10.2014 №692/БТ не було визнано незаконною чи скасовано судом як таку, що суперечить актам цивільного законодавства і порушує чиї-небудь цивільні права або інтереси.

Відтак, уклавши оспорюваний договір за два місяці до запровадження тимчасової адміністрації в банку, останній шляхом порушення обмежень, встановлених постановою Правління Національного банку України №692/БТ від 30.10.2014, прийняв на себе зобов'язання щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність", що підпадає під ознаки нікчемності правочину, врегульовані п. 5 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

5.2.9. Крім того, умови Іпотечного договору, укладеного в забезпечення виконання банком зобов'язань за договорами про відкриття та ведення кореспондентських рахунків від 15.12.2010, передбачає право відповідача вимагати дострокового виконання зобов'язання, забезпеченого іпотекою, а якщо вимога не буде задоволена, незалежно від настання строку виконання зобов'язання, звернути стягнення на предмет іпотеки, у тому числі у разі наявності підстав для віднесення іпотекодавця до категорії проблемних або неплатоспроможних або для відкликання банківської ліцензії та ліквідації іпотекодавця та/або прийняття рішення НБУ про віднесення іпотекодавця до категорії неплатоспроможних, запровадження тимчасової адміністрації щодо іпотекодавця.

Наведені умови договору надають відповідачу як окремому кредитору переваги перед іншими кредиторами в обхід встановленої чинним законодавством процедури черговості задоволення вимог кредиторів, що підпадає під ознаки нікчемності правочину, встановлені п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Адже, відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" майно банку, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для позачергового задоволення вимог заставодержателя. Заставодержатель має право звернути стягнення на заставлене майно у порядку, встановленому законодавством або договором застави, та отримати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна за ціною, визначеною суб'єктом оціночної діяльності, який визначений Фондом.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

5.2.10. Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції надав відповідно до вимог ст. 32, 33, 34, 43 ГПК України належну оцінку спірним правовідносинам на наявним у справі доказам, врахував положення ст.ст. 4, 92, 203, 215 ЦК України, ст. 207 ГК України, ст.ст. 56, 66, 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність", пп. 5.1, 5.6, 5.7, 5.9, 5.10, 12.4 Положення про застосування Національним банком України заходів впливу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.08.2012 №346, а також постанову Правління Національного банку України №692/БТ від 30.10.2014 "Про віднесення АТ "Дельта Банк" до категорії проблемних", ст.ст. 2, 6, 56 Закону України "Про Національний банк України", ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та дійшов правильного висновку про задоволення позову у повному обсязі.

5.2.11. Посилання скаржника у касаційній скарзі на ст.ст. 6, 627 та ст. 628 ЦК України, якими сукупно регламентовано питання свободи договору та можливості сторін погоджувати у ньому умови, відхиляються Верховним Судом з огляду на те, що принцип свободи договору обмежується можливістю укладення договорів, які не суперечать загальним засадам цивільного законодавства, визначеним у ст. 3 цього ж Кодексу, тоді як у цій справі судом апеляційної інстанції встановлено, що на момент укладення спірного договору були встановлені обмеження у діяльності позивача, введені згаданою вище постановою Правління Національного банку України від 30.10.2014, а також, що укладення зазначеного договору відбулось з порушенням п.п. 5, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

5.2.12. Аргумент скаржника про те, що судом апеляційної інстанції проігноровано судове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.01.2016 у адміністративній справі №826/24298/15, яке було чинним на момент винесення рішення судом першої інстанції, відхиляються Верховним Судом з огляду на те, що на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції таке рішення було скасовано ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.10.2017 з закриттям провадження у справі.

Так, предметом зазначеного спору в тому числі було визнання протиправним та скасування повідомлення Уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "Дельта Банк" від 29 вересня 2015 року №9310 про нікчемність правочинів - іпотечного договору від 29.12.2014. Водночас суд касаційної інстанції зазначає, що наявність чи відсутність такого повідомлення не впливає на вирішення цього спору.

5.2.13. Аргумент скаржника про те, що Київський апеляційний господарський суд безпідставно відхилив клопотання відповідача про зупинення провадження у цій справі до розгляду справи №910/20137/17 про визнання протиправним рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Дельта Банк" про віднесення до нікчемних іпотечного договору від 29.12.2014, укладеного між AT "Ощадбанк" та AT "Дельта Банк", та розглянув справу і самостійно встановив обставини, які є предметом розгляду іншої судової справи, є безпідставним з огляду на те, що такий довід ґрунтується на припущеннях.

Розгляд Господарським судом міста Києва справи №910/20137/17 не є перешкодою для встановлення відповідно до ст. 43 ГПК України суттєвих обставин у цій справі, а конкретні обставини цієї справи надають можливість розглянути спір без очікування результатів розгляду вказаної вище справи.

Крім того, провадження у наведеній справі порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2017, тобто після прийняття рішення Господарським судом міста Києва від 10.10.2017 у справі №910/10916/16, тоді як відповідно до вимог ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що у випадку задоволення позовних вимог у справі №910/20137/17 сторона у справі не позбавлена процесуальної можливості звернутись з відповідною заявою в порядку Розділу ІV Глави 3 ГПК України у редакції, чинній з 15.12.2017.

5.2.14. Щодо вимоги позивача про застосування наслідків недійсності Іпотечного договору від 29.12.2014 шляхом скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про державну реєстрацію прав та їх обтяжень про іпотеку і обтяження обтяжувача ПАТ "Ощадбанк" щодо майна АТ "Дельта Банк", яке передане в іпотеку ПАТ "Державний ощадний банк України" на підставі недійсного Іпотечного договору від 29.12.2014 щодо земельних ділянок, перелік яких викладено в заяві позивача, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Згідно з ч. 5 ст. 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Враховуючи, що вимога про застосування наслідків недійсності вказаного договору є похідною вимогою від вимоги про визнання недійсним Іпотечного договору, то господарський суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову і в цій частині.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Верховний Суд вважає висновок суду апеляційної інстанції про задоволення позову у повному обсязі. Скаржником не доведено, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

6.2. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.3. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", а постанови апеляційної інстанції - без змін.

7. Судові витрати

7.1. Відповідно до статті 315 Господарського процесуального кодексу України у постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

7.2. Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2017 у справі №910/10916/16 залишити без змін.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: І. Ткач

Судді: Л. Стратієнко

В. Студенець