Постанова

від 25.05.2018 по справі 905/2782/17

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

Е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

Постанова

Іменем України

25.05.2018 справа №905/2782/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого (судді-доповідача): суддів при секретарі судового засідання: Стойка О.В., Зубченко І.В., Попкова Д.О. Склярук С.І. справу розглянуто в порядку письмового провадження без виклику учасників справи розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрелектромережбуд", м. Бахмут, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 13.03.2018 (підписано 15.03.2018) у справі № 905/2782/17 (суддя Чернова О.В.) за позовомПервинної профспілкової організації Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрелектромережбуд", м. Бахмут, Донецька область до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрелектромережбуд", м. Бахмут, Донецька область простягнення грошових коштів у розмірі 77 375,50 грн. В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2017 року до господарського суду звернулась Первинна профспілкова організація Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрелектромережбуд", м. Бахмут, Донецька область (Позивач) із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрелектромережбуд", м. Бахмут, Донецька область (Відповідач) про стягнення помилково перерахованих коштів у розмірі 77 375,50 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 13.03.2018 позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Відповідач, не погодившись із рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог скарги заявник посилається на те, що рішення судом першої інстанції винесено при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи, при недоведеності обставин, що мають значення для справи, а також з порушенням норм процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення по справі.

Зокрема, заявник апеляційної скарги зауважує на тому, що судом першої інстанції в порушення норм ч. 6 ст. 91 ГПК України не було витребувано у Позивача та не досліджено оригінали письмових доказів, на які посилається останній, що в свою чергу, на думку Відповідача, призвело до порушення судом п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України.

Також Відповідач зазначає, що мотивувальна частина оскаржуваного рішення містить обставини, які суд визнав встановленими, в той час як на думку Відповідача, не були підтверджені жодними доказами, зокрема, "бухгалтерська помилка" та "відсутність вільних та технічно справних автомобілів на час поїздки".

Крім того, скаржник посилається на те, що судом залишено поза увагою відсутність в спірних правовідносинах сторін ознак реальності вчинення правочину, оскільки, з наявного в матеріалах справи листування вбачається, що Позивач просив надати автомобілі марки "ЗІЛ-131" для поїздки співробітників на екскурсію до м. Святогірська, проте судом не надано оцінки тому факту, що автомобіль вказаної марки є армійським вантажним автомобілем та не призначений для пасажирських перевезень.

Серед іншого Відповідач також вважає, що суд першої інстанції в порушення ч. 2 ст. 237 ГПК України самостійно змінив підставу позову, оскільки Позивачем було заявлено до стягнення 77 375,50 грн., в мотивувальній частині рішення наявний висновок суду про помилково перераховані кошти в розмірі 63 306,00 грн., при цьому позовні вимоги були задоволені в повному обсязі.

Позивач правом надання відзиву в суді апеляційної інстанції не скористався.

Ухвалою судової колегії від 11.05.2018 розгляд апеляційної скарги визначено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи на підставі ч. 10 ст. 270 ГПК України, оскільки ціна позову в даній справі менша 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Інших клопотань від учасників справи не надходило.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Рішенням господарського суду в межах даної справи, встановлені наступні обставини:

- укладення між сторонами домовленості про надання послуг, що відбулося шляхом обміну листами №3 від 05.05.2017 та №4 від 22.05.2017, а також виставленням рахунків-фактур №СФ-0000028 від 05.05.2017 на суму 7 034,75 грн. та №СФ-0000036 від 22.05.2017 на суму 7 034,75 грн.;

- факт перерахування Позивачем Відповідачу грошових коштів в розмірі 77 375,50 грн., що підтверджується виписками ПАТ "ПУМБ" від 05.05.2017 та від 22.05.2017;

- звернення Позивача з листами від 05.05.2017 за №3 та від 22.05.2017 за №4 до Відповідача з проханням виділити автомобіль "ЗІЛ-131" для організації культурних заходів для співробітників підприємства.

Вказані обставини сторонами не оспорюються, проте Відповідач ставить під сумнів реальність вчинення сторонами правочину про надання послуг, оскільки вважає, що в матеріалах справи відсутні докази узгодження сторонами в належній формі істотних умов правочину.

Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач посилався на те, що згідно рахунків-фактур №СФ-0000028 від 05.05.2017 на суму 7 034,75 грн. та №СФ-0000036 від 22.05.2017 на суму 7 034,75 грн., він перерахував Відповідачу кошти за платіжними дорученнями від 05.05.2017 № 21 та від 22.05.2017 № 22 за автопослуги для організації культурних заходів працівникам підприємства - членам профспілки, проте ці кошти знаходяться у Відповідача безпідставно, оскільки частину з них Позивач, внаслідок бухгалтерської помилки, перерахував безпідставно, а самі послуги Відповідачем надані не були. Вимога Позивача повернути помилково перераховані кошти залишена без відповіді, у зв'язку з чим Позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з Відповідача безпідставно отриманих грошових коштів в розмірі 77 375,50 грн. на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Протягом розгляду справи в суді першої інстанції Відповідач надав відзив, згідно якого певно визначеної позиції щодо позову висловити не зміг, посилаючись на відсутність доказів в підтвердження або спростування вимог Позивача (а.с. 79), просив суд вирішити справу за наявними матеріалами.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з мотивів доведеності Позивачем фактів ненадання Відповідачем обумовлених сторонами послуг на суму 14 069,50 грн., а також набутого Відповідачем без достатньої правової підстави, через бухгалтерську помилку Позивача, грошових коштів в сумі 63 306,00 грн.

Проте Відповідач в апеляційній скарзі проти прийнятого рішення заперечує, посилаючись на відсутність у нього первинних документів, на які посилається Позивач у позовній заяві; відновити зазначені документи не виявляється можливим, оскільки учасниками спірних правовідносин були лише Позивач та Відповідач і можливість відновити ці документи за допомогою третьої незацікавленої особи - відсутня; посадові особи підприємства Відповідача, які вірогідно (за даними Позивача) брали участь у здійсненні спірної господарської операції, звільнились; оригінали первинних документів Позивачем для огляду не надавались та відповідно судом першої інстанції не досліджувались.

Також Відповідач в апеляційній скарзі зауважує на тому, що Позивачем жодними доказами не підтверджено бухгалтерську помилку, внаслідок якої начебто була перерахована сума в розмірі 70 340,75 грн., а також відсутність вільних та технічно справних автомобілів на час поїздки, через що начебто не були надані спірні послуги.

Крім того, апелянт вважає, що суд першої інстанції повинен був поставити під сумнів справжність правочину, оскільки Позивач просив надати для поїздки співробітників на екскурсію до м. Святогірська автомобілі марки "ЗІЛ-131", проте автомобіль вказаної марки є армійським вантажним автомобілем та не призначений для пасажирських перевезень, оцінки судом цьому факту надано не було.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст.ст. 74, 76 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до вимог ст.1212 ЦК України, якою Позивач обґрунтовує позовні вимоги, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

В матеріалах справи наявні наступні доказі:

- листи №3 від 05.05.2017 та №4 від 22.05.2017, за змістом яких Позивач просить виділити автомобілі ЗИЛ-131 на 06.05.2017, 07.05.2017 та 27.05.2017, 28.05.2017 відповідно для поїздки співробітників підприємства на екскурсію до м. Святогірська Донецької області, з гарантуванням оплати (а.с.23,28);

- рахунки-фактури №СФ-0000028 від 05.05.2017 на суму 7 034,75 грн. та №СФ-0000036 від 22.05.2017 на суму 7 034,75 грн. на оплату за автопослугу автомобілю ЗИЛ-131 з розрахунком - калькуляцією (а.с.20-21,25-26);

- банківські виписки від ПАТ "ПУМБ" від 05.05.2017 та від 22.05.2017 (а.с. 19, 24) на оплату автопослуг з посиланням на відповідні рахунки;

- листи Позивача на адресу Відповідача від 23.05.2017 за вих. № 4/01 та від 18.07.2017 за вих. № 5 (а.с. 13, 17), в яких він просить Відповідача повернути помилково перераховану суму в розмірі 70 340,75 грн., а також лист від 19.09.2017 за вих. № 6, в якому вимагає повернення суми в 77 375,50 грн., з яких - 70 340,75 як помилково перераховані та решти суми - у зв'язку тим, що замовлені послуги так і не були надані (а.с. 16)

Оскільки доказів правомірності отримання суми в 70 340,75 грн. Відповідачем не надано, судова колегія вважає законним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що зазначені гроші отримані Відповідачем безпідставно та підлягають поверненню Позивачу на підставі вищенаведеної норми закону.

Доводи Відповідача щодо відсутності доказів бухгалтерської помилки з боку Позивача судова колегія вважає необґрунтованими, оскільки факт перерахування Відповідачу цієї суми з боку Позивача є доведеним, а докази наявності підстав до такого отримання повинен надати саме Відповідач.

Щодо іншої суми в 14 069,50 грн., право на отримання якої суд першої інстанції обґрунтував збитками, судова колегія зазначає наступне.

Встановлено, що зазначені суми були перераховані Відповідачу на попередню оплату послуг з перевезення автомобілем ЗИЛ працівників Позивача на екскурсію в м. Святогірськё які останній мав надати Позивачу в майбутньому в певно визначені дати, проте самого договору із уточненням умов надання таких послуг з певно визначеними правами та обов'язками сторін між сторонами не укладалося.

Сторонами не оспорюється, що такі послуги не були надані, сторони навіть не розпочали виконання домовленостей в частині надання-споживання послуги, при цьому будь-якого спору з приводу надання таких послуг між сторонами не існує, в матеріалах справи відсутні посилання на причини такого невиконання, зокрема, відсутнє листування з цього приводу.

Отже посилання в рішенні суду на причини невиконання укладеного між сторонами договору про надання послуг, а також зауваження щодо обов'язку Відповідача відшкодувати пов'язані з цим збитки - не базується на матеріалах справи та виходить за межі позовних вимог.

Проте, таке зауваження не вплинуло на підстави стягнення решти суми позову в 14 069,50 грн., оскільки, зробивши висновок на наявність права Позивача отримати збитки, суд стягнув цю суму без посилання на її правову природу.

Виправляючи таку процесуальну помилку суду першої інстанції, судова колегія вважає, що вона не призвела до прийняття неправильного рішення по суті, оскільки спірна сума також підлягає стягненню на підставі вищенаведеної норми ст. 1212 ЦК України, оскільки правових підстав до знаходження її у власності Відповідача на момент звернення до нього з позовом, Відповідачем не доведено.

Дійсно, відповідні платіжні доручення Позивача містять зазначення на підстави перерахування - автопослуги автомобіля ЗИЛ-131 на оплату відповідного рахунку, проте доказів узгодження сторонами інших істотних умов, на підставі яких спірний правочин можливо віднести до зобов'язань певної правової категорії (договір оренди транспортного засобу, договір перевезення пасажирів, або договір надання інших послуг, тощо) - матеріали справи не містять. Сторонами вчинено лише дії щодо оплати цих послуг, проте не вчинено конклюдентних дій щодо виконання домовленостей в частині надання-споживання "авто послуг", що складають основний предмет зобов'язання.

Пояснення сторін з цього приводу також не співпадають, оскільки Позивач стверджує про відпадання необхідності у перевезенні в першому випадку та зайнятість транспорту в другому випадку, а Відповідач в апеляційній скарзі стверджує про відсутність наміру сторін створити реальні наслідки правочину.

Отже, оскільки визначити певну правову природу правочину, який мали намір вчинити сторони на підставі наданих доказів неможливо, письмова форма укладення договору сторонами не дотримана, факт надання Відповідачем будь-яких послуг (виконання робіт, тощо) на отриману ним суму в 14 069,50 грн. матеріалами справи не підтверджено, вимоги Позивача про повернення спірної суми залишені ним без задоволення, судова колегія вважає обґрунтованими вимоги Позивача про збереження без достатніх правових підстав Відповідачем спірної суми на момент звернення Позивача з позовом до суду та висновок суду першої інстанції про задоволення позову в цій частині на підставі ст. 1212 ЦК України.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 13.03.2018 у справі № 905/2782/17 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального права та підлягає залишенню без змін за мотивами, викладеними в даній постанові. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за подання апеляційної скарги слід покласти на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрелектромережбуд", м. Бахмут, Донецька область залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 13.03.2018 у справі № 905/2782/17 - залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції - покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрелектромережбуд", м. Бахмут, Донецька область.

Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено та підписано 25.05.2018.

Головуючий (суддя-доповідач) О.В. Стойка

Судді І.В. Зубченко

Д.О. Попков