Ухвала

від 29.05.2018 по справі 5016/2038/2011(5/64)

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті апеляційного провадження

29 травня 2018 року м. ОдесаСправа № 5016/2038/2011(5/64) Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Богатиря К.В., Філінюка І.Г.

розглянувши апеляційну скаргу та клопотання про поновлення строку на її подання Публічного акціонерного товариства Дельта Банк

на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 26.05.2015 (суддя Міщенко В.І.) вступну та резолютивну частини якої оголошено у судовому засіданні з 12:15 до 12:50 у м. Миколаєві, вул. Адміральська, 22. Повний тест ухвали складено 02.06.2015

по справі №5016/2038/2011(5/64)

за заявою боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕВАТОР ПРОМЕТЕЙ"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 26.05.2015 у справі №5016/2038/2011(5/64) затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕВАТОР ПРОМЕТЕЙ" станом на 21.04.2015, ліквідовано товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕВАТОР ПРОМЕТЕЙ", провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕВАТОР ПРОМЕТЕЙ" припинено, тощо.

23.05.2018 р. до Одеського апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства Дельта Банк на вищевказану ухвалу Господарського суду Одеської області від 26.05.2015.

Одночасно скаржником заявлено клопотання про відновлення строку на апеляційне оскарження даної ухвали.

В обґрунтування заявленого клопотання про поновлення процесуального строку подання апеляційної скарги скаржник посилається на те, що не отримував повного тексту оскаржуваної ухвали, участі у судовому засіданні не приймав, про час та дату судового засідання повідомлений не був, з повним текстом оскаржуваної ухвали ознайомився на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень.

З цього приводу колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до п.2 ч.2 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій ст. 261 цього Кодексу.

Згідно з ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого судом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Колегія суддів відзначає, що з правового контексту наведених норм вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити - з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає відновленню.

Як свідчить правовий аналіз норм чинного законодавства, суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не враховувати який вважалось би несправедливим та таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність відповідних обставин, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, що може використовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Судова колегія зазначає, що лише факт подання стороною клопотання про відновлення строку не зобов'язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи ст. 256 Господарського процесуального кодексу України повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку.

Крім того, наявність або відсутність підстав для задоволення заяви про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги визначається за правилами ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, за приписами якої господарський суд може відновити пропущений процесуальний строк за заявою сторони чи з своєї ініціативи, якщо визнає причину пропуску процесуального строку поважною. Поважними визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Порушення пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод констатував Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України".

Зокрема, Високий Суд вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яке передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява N 52854/99, п. п. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення).

Суд постановив, якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine), заява N 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року) (п. 47 рішення).

Як вбачається з матеріалів справи оскаржувана ухвала винесена судом першої інстанції 26.05.2015 (т. 9, а.с. 39-43).

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 03.06.2015 (т.9, а.с. 53) оскаржувана ухвала отримано ПАТ Дельта Банк 08.06.2015.

Означене спростовує твердження апелянта про неотримання оскаржуваної ухвали.

До того ж, спростовуються наявними матеріалами справи й твердження скаржника про те, що останній не був повідомлений про судове засідання, у якому прийнято оскаржувану ухвали.

Так ухвалою господарського суду Миколаївської області від 13.05.2015 (т.9, а.с. 15-16) розгляд справи відкладено на 26.05.2015.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 19.05.2015 (т.9, а.с. 26), дана ухвала отримана ПАТ Дельта Банк 26.05.2015.

За таких обставин колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що апелянту ПАТ Дельта Банк було відомо про дату судового засідання на якому було прийнято оскаржувану ухвалу, а також отримано повний текст оскаржуваної ухвали 08.06.2015.

Отже, твердження скаржника про те, що про наявність оскаржуваної ухвали стало відомо з Єдиного державного реєстру судових рішень спростовується вищенаведеним.

За вищенаведених обставин, колегія суддів вважає, що апелянт був обізнаний про розгляд господарським судом Миколаївської області справи №5016/2038/2011(5/64), а тому причини пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали наведені останнім у клопотанні про поновлення строку не є тією виключною обставиною, що може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження.

За таких обставин, колегія суддів відхиляє клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки можливість вчасного подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Миколаївської області від 26.05.2015 року по справі №5016/2038/2011(5/64) залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб'єктивний характер.

Зважаючи на приписи статті 74 ГПК України, поважність обставин, які стали причиною пропуску встановленого законом процесуального строку повинна доводити та сторона, яка на такі обставини посилається.

Частиною 4 ст. 261 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Отже, з огляду на вищезазначене судова колегія дійшла висновку про відмову ПАТ Дельта Банк у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Миколаївської області від 26.05.2015 року по справі №5016/2038/2011(5/64).

Керуючись ст. ст. 234, 242, 255, 256, 261 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду, -

У Х В А Л И Л А:

1. Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Дельта Банк на ухвалу господарського суду Миколаївської області від 26.05.2015 року по справі №5016/2038/2011(5/64).

2. Апеляційну скаргу та додані до неї документи надіслати Публічному акціонерному товариству Дельта Банк .

3. Копію ухвали надіслати учасникам провадження у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку встановленому ГПК України.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Богатир К.В.

Суддя Філінюк І.Г.