Постанова

від 23.12.2009 по справі 11/38-1244

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

 ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

                                                                                                                                                                                                                  ПОСТАНОВА                                                                                                                                                                                                                            ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

23.12.09                                                                                           Справа  № 11/38-1244

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді                                                                                  Кордюк Г.Т.

суддів:                                                                                                         Давид Л.Л.    

                                                                                                                  Мурська Х.В.

розглянувши апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Тернопільський комбайновий завод",  м.Тернопіль  від 13.10.2009р.

на рішення господарського суду Тернопільської  області від 25.09.2009 р.

у справі № 11/38-1244

за позовом суб»єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3, м.Львів

до відкритого акціонерного товариства "Тернопільський комбайновий завод",  м.Тернопіль.  

про стягнення 5387,05 грн.  

Представники:

від позивача: не з»явився.

від відповідача: не з»явився.

       Розпорядженням голови суду проводились зміни щодо складу колегії суддів, яке знаходиться в матеріалах справи.

       Рішенням господарського суду Тернопільської  області від 25.09.2009 р. у справі №11/38-1244 позовні вимоги суб»єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3, м.Львів задоволено частково, стягнено з відкритого акціонерного товариства "Тернопільський комбайновий завод", м.Тернопіль 3181,50 грн.,  14,91 грн.- 3% річних, 320 грн. витрат на оплату юридичних послуг, відшкодовано судові витрати, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

      Суд першої інстанції дійшов висновку про порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати, здійсненого позивачем перевезення вантажу автомобільним транспортом й задовольнив позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі заявлених вимог, а саме 3181,50 грн. При цьому господарським судом зроблено висновок про те, що  позивачем неправомірно здійснено нарахування 3% річних в сумі 258,36 грн. за період з 26.09.2006р. по 9.06.2009р., оскільки не враховано, що право вимоги у позивача виникло відповідно до ст.530 ЦК України 14.04.2009р., тому сума 3% річних підлягає до часткового задоволення  за період  з 14.04.2009р. по 09.06.2009р.в сумі 14,91 грн.Крім того, на підставі договору між позивачем та ПП "Юридична фірма "Паритет Плюс" про надання юридичних послуг від 09.06.2009р., квитанції №42901650/44202288/116773123/796 від 23.06.2009р. задоволено позовні вимоги в сумі 320 грн. витрат на юридичні послуги.

      Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати покликаючись, що судом не повно з»ясовано обставини справи, а саме:

     -  представник  ВАТ «Тернопільський комбайновий завод»не зміг чітко встановити печатку для документів на товарно-транспортній накладній;

-          згідно заявки №18/09 від 15.09.2006р. кінцевим терміном перевезення являлось 21 вересня 2006 року, а акт виконаних робіт складений 10 жовтня 2006 року, ОСОБА_3 порушений термін перевезення;

-          господарським судом не задоволено клопотання про витребування заявки та акту виконаних робіт.

Позивач вимоги апеляційної скарги відхилив, з підстав наведених у відзиві:

    -    на завіреній копії товарно-транспортної накладної СМК серії А № б/н, яка надавалась до суду, чітко видно печатку вантажоотримувача;

    -     з копії акту виконаних робіт № 85/9 від 21.09.2006 р. чітко видно, що акт був складений 21.09.2006р., що не може свідчити про порушення терміну перевезення;

    -  позивач не отримував вчасно копій ухвал, а тому був позбавлений можливості надати суду для огляду оригінали документів.

      Позивачем, на вимогу ухвали суду,  направлено відзив, в якому вимоги апеляційної скарги відхилено та в додаток до відзиву направлено оригінал акту виконаних робіт №85/9 від 21.09.2006р., факсокопію заявки №18/09 від 15.09.2006р.

      Відповідачем двічі участі повноважного представника у судовому засіданні не забезпечено,  причин неявки не повідомлено.

      Львівським  апеляційним господарським судом встановлено:

     15 вересня 2006 року між відповідачем ВАТ "Тернопільський комбайновий завод" (Замовник) та позивачем СПД-ФО ОСОБА_3 (Виконавець) була складена та підписана заявка №18/09 на транспортно-експедиційне обслуговування та організацію перевезення автомобільним транспортом по Україні та в міжнародному сполученні. Згідно даної заявки Виконавець взяв на себе зобов‘язання по перевезенню вантажу по маршруту м. Санок, Польща –м. Тернопіль, Україна, Замовник зобов‘язався оплатити послуги по перевезенню вантажу на протязі трьох днів після доставки вантажу шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Виконавця. Термін перевезення визначений в заявці 19.09.2006 року –21.09.2006 року.

На виконання своїх зобов‘язань згідно заявки №18/09 від 15.09.2009 року, позивач здійснив перевезення вантажу по маршруту м. Санок, Польща до м. Тернопіль, Україна, що підтверджується товарно-транспортною накладною міжнародного зразка CMR серії А б/н.

Факт надання послуг позивачем по перевезенню вантажу підтверджується актом виконаних робіт №85/9, підписаним між сторонами по справі 21.09.2006 року, в якому вказано, що вартість наданих послуг згідно заявки №18/09 від 15.09.2006 року становить 3 181,50 грн. В даному акті зазначено, що Замовник замовив, а Виконавець виконав доручене йому перевезення вчасно, претензій немає. Крім того, представник відповідача в апеляційній скарзі підтвердив факт здійснення позивачем перевезення вантажу згідно заявки.

        Відповідач свої зобов‘язання згідно заявки №18/09 від 15.09.2006 року належним чином не виконав, не здійснив оплату позивачу за надані послуги по перевезенню вантажу.

З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача направлена претензія №1 від 06.04.2009 року з вимогою погасити заборгованість, однак відповідач залишив дану претензію без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, позивач за неналежне виконання грошового зобов‘язання нарахував відповідачу 1627,19 грн. інфляційних нарахувань за період з жовтня 2006 року по квітень 2009 року та 258,36 грн. 3% річних за період з 26.09.2006 року по 09.06.2009 року.

Докази погашення відповідачем заборгованості в матеріалах справи відсутні.

Крім того, позивач відповідно до своїх позовних вимог просить суд стягнути з відповідача на його користь 320 грн. витрат на юридичні послуги, в обґрунтування понесених витрат позивачем надано господарському суду договір між позивачем та ПП "Юридична фірма "Паритет Плюс" про надання юридичних послуг від 09.06.2009р., квитанцію №42901650/44202288/116773123/796 від 23.06.2009р.

        Розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи  апеляційної скарги та заперечення на неї,  дослідивши правильність застосування господарським судом при винесенні  рішення норм процесуального та матеріального  права, Львівський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає  до задоволення частково, виходячи з наступного:

       Предметом даного судового розгляду є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за перевезення вантажу автомобільним транспортом.

       Господарський суд, приймаючи рішення у справі, правомірно виходив з того, що між сторонами не було укладено письмового договору, перевезення вантажу було здійснене позивачем саме за замовленням відповідача згідно заявки від №18/09 від 15.09.2006 року, що підтверджується наявними в справі матеріалами та фактичними діями сторін, отже право вимоги у позивача наступило відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України у семиденний строк від дня пред‘явлення вимоги, тобто 14.04.2009 року.

        Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів.

        За ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

        Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

        Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

        Відповідно до ст.208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між юридичними особами.

         Згідно з чч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

        Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

         Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

        Ст. 909 ЦК України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

          Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

          Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Таким чином, висновок суду першої інстанції про виникнення між сторонами правовідносин перевезення вантажу автомобільним транспортом відповідає матеріалам справи і вимогам закону.

Ст. ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач виконав зобов'язання з перевезення вантажу, замовленого відповідачем, а відповідач взяті на себе зобов'язання з оплати перевезення не виконав належним чином і має заборгованість перед позивачем у сумі 3181,50 грн., що відповідає матеріалам справи.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати здійсненого позивачем перевезення вантажу автомобільним транспортом й обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі заявлених вимог.

 Крім того, враховуючи наведене, господарським судом зроблено вірний висновок про те, що позивач не правомірно нарахував відповідачу 1 627,19 грн. інфляційних нарахувань за період з жовтня 2006 року по квітень 2009 року, тому позовні вимоги в цій частині є необгрутованими та такими, що задоволенню не підлягають. Також позивачем неправомірно здійснено нарахування 3% річних в сумі 258,36 грн. за період з 26.09.2006 року по 09.06.2009 року, оскільки не враховано, що право вимоги у позивача виникло 14.04.2009 року, тому сума 3% річних що підлягає до часткового задоволення за період з 14.04.2009 року по 09.06.2009 року що становить 14,91 грн.

        Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги частково.

        Проте, що стосується витрат, пов'язаних з оплатою юридичних послуг, то колегія суддів Львівського апеляційного  господарського суду України вважає, що висновок місцевого господарського суду є безпідставним з наступних підстав.

        Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, коштів, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

       Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

      Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", котра зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

      Таким чином, стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь-яким представникам.

      Місцевий господарський суд на вказані вимоги закону уваги не звернув і зробив неправильний висновок про те, що сума визначена до сплати у договорі про надання юридичних послуг відноситься до складу судових витрат і підлягає стягненню з відповідача.

      Відповідно до вимог ст.84 ГПК України, резолютивна частина рішення повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні і такі, що випливають з встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог і залежно від характеру справи давати відповіді на інші питання.

      В той же час, місцевий господарський суд, приймаючи судовий акт, вимоги процесуального законодавства та постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення" від 29.12.76 N 11 не врахував.

     Неповне з»ясування    місцевим господарським судом обставин справи щодо відшкодування послуг адвоката, в порядку ст.49 ГПК України, призвело до прийняття неправильного рішення в цій частині вимог, що відповідно до ст.104 ГПК України є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду частково.   

     За таких обставин, рішення господарського суду Тернопільської області від 25.09.2009 підлягає до часткового скасування та ухвалення в цій частині  нового рішення  про відмову в стягнення юридичних послуг в сумі 320 грн.

     Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.101,103-105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Тернопільський комбайновий завод",  м.Тернопіль  задоволити частково.

2.Рішення  господарського суду Тернопільської  області від 25.09.2009 р. у справі №11/38-1244 в частині стягнення з відповідача  320 грн. витрат на оплату юридичних послуг- скасувати.

3.В  стягненні з відповідача  320 грн. витрат на оплату юридичних послуг -відмовити.

4.В іншій частині рішення суду залишити без змін.

5.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку

6. Матеріали справи повернути в господарський суд Тернопільської  області.

Головуючий-суддя                                                                      Кордюк Г.Т.

Суддя                                                                                              Давид Л.Л.

Суддя                                                                                            Мурська Х.В.