Постанова

від 22.05.2018 по справі 826/11282/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: №826/11282/16 Головуючий у 1-й інстанції: Бояринцева М.А. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Лічевецького І.О., Ісаєнко Ю.А.

за участю секретаря Данилюк Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Суші Хаус Україна"

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2018 року

у справі №826/11282/16 (розглянуту у відкритому судовому засіданні)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Суші Хаус Україна"

до відповідача Київської митниці Державної фіскальної служби

про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання скасувати рішення про коригування митної вартості,

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Суші Хаус Україна" звернулось до суду з позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби, в якому просило:

- визнати протиправною бездіяльність Київської міської митниці ДФС, яка полягає у не скасуванні рішення про коригування митної вартості товару № 100250003/2016/000016/2 від 01 квітня 2016 року та не поверненні фінансових гарантій, наданих Товариством з обмеженою відповідальністю Суші Хаус Україна під час митного оформлення товарів за вантажною митною декларацією № 100250003/2016/133924;

- зобов'язати Київську міську митницю ДФС скасувати рішення про коригування митної вартості № 100250003/2016/000016/2 від 01 квітня 2016 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підтвердження митної вартості товарів ним надано до Рівненської митниці ДФС Державної фіскальної служби України, відповідні документи, що підтверджують митну вартість товарів, проте під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, відповідачем на думку позивача безпідставно встановлено, що в наданих декларантом документах наявні розбіжності та відсутні всі відомості щодо ціни яка була фактично сплачена або підлягає сплаті, а тому необґрунтовано прийнято спірне рішення щодо коригування митної вартості.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2018 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "Суші Хаус Україна" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що відповідачем протиправно було прийнято рішення щодо коригування митної вартості імбиру для суші.

Відзив (заперечення) на апеляційну скаргу відповідачем не надано.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги та просив скасувати рішення суду першої інстанції й прийняти нову постанову про задоволення позову у повному обсязі, посилаючись на порушення судом при винесенні рішення норм процесуального та матеріального права.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги заперечував та просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити з огляду на її необґрунтованість та безпідставність, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 315, ст.316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 23 березня 2016 року Товариством з обмеженою відповідальністю Суші Хаус Україна подано Київській міській митниці ДФС електронну митну декларацію № 100250003/2016/133256 для митного оформлення товару - Імбир для суші маринований рожевий JNP - 18200 кг , країна виробництва Китай, виробник: Laiwu Yelin Agricultural. та визначено митну вартість товару 0,54 дол./кг.

До митної декларації Товариством з обмеженою відповідальністю Суші Хаус Україна подані наступні документи:

-міжнародну автомобільну накладну (CMR) № 42879 від 9 березня 2016 року;

- коносамент №MRFB15121265 від 31 грудня 2015 року;

- банківські платіжні документи № (MUR)48141 від 21 грудня 2015 року, № (MUR)57360 від 22 січня 2016 року;

- лист, що підтверджує вартість перевезення № 1103-16/2 від 11 березня 2016 року;

- прайс-лист № б/н від 2 грудня 2015 року;

- висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений експертною організацією Укрпромзовнішекспертиза № 973 від 12 березня 2016 року;

- розрахунок ціни (калькуляція) № б/н від 4 грудня 2015 року;

- рахунок-фактуру (інвойс) № 2015120401 від 4 грудня 2015 року;

- доповнення до контракту № 3 від 3 грудня 2015 року;

- контракт № 120115 від 12 січня 2015 року;

- сертифікат про походження товару № G163721002090144 від 6 січня 2016 року;

- договір з перевізником № 20103 від 01 березня 2015 року;

- платіжне доручення щодо транспорту № б/н від 01 березня 2016 року;

- експортна митна декларація країни відправлення № 439020150900001715 від 29 грудня 2015 року.

Відповідно до ч.3 ст. 53 Митного кодексу України декларанту, шляхом надіслання електронного повідомлення було запропоновано протягом 10 календарних днів надати (декларантом за наявності) додаткові документи6 транспорті перевізні документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Декларантом було надано рахунок на оплату перевезення №216 від 29.02.2016 та акт надання послуг по перевезенню №230 від 29.02.2016.

З огляду на викладене відповідач дійшов висновку, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товарів, а обраний метод її визначення не підтверджений належним чином документально.

За результатами розгляду електронної митної декларації та доданих до неї документів Київською міською митницею ДФС було прийнято рішення № 100250003/2016/000016/2 від 01 квітня 2016 року про коригування митної вартості товарів та складено картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів.

Підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару визначено наступне:

- відповідно до пункту 3.3 договору про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів від 1 березня 2015 року № 201035-84 не вказано кількість банківських днів, протягом яких здійснюється оплата робіт та послуг;

- у копії декларації країни відправлення від 29 грудня 2015 року № 439020150900001715 номер транспортного документу не співпадає з наданим до митного контролю та митного оформлення коносаментом від 31 грудня 2015 року № MRFB15121265;

- у наданих платіжних дорученнях щодо оплати оцінювальної партії товару від 21 грудня 2015 року № (MUR)48141 та від 22 січня 2016 року № (MUR)57360 відсутні печатка та підпис платника. Разом з тим, загальна сплачена сума не співпадає із сумою інвойсу імпортованої партії товару.

У рішенні митного органу № 100250003/2016/000016/2 від 01 квітня 2016 року зазначено, що методи 2-а, 2-б не застосовані в зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні товари, що ввезені на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари; методи 2-в, 2-г не застосовані через відсутність основи для віднімання (додавання) вартості. При визначенні митної вартості товарів відповідачем застосовано резервний метод з урахуванням вимог статті 64 Митного кодексу України, який ґрунтується на раніше визначених митним органом митних вартостях, а саме: МД від 23 січня 2016 року № 100260004/2016/231006.

Не погоджуючись з рішенням Київської митниці ДФС № 100250003/2016/000016/2 від 01 квітня 2016 року щодо коригування митної вартості товару позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, прийшов до висновку, про обґрунтованість дій відповідача та правомірність рішення Київської митниці ДФС щодо коригування митної вартості, з огляду на відсутність документального підтвердження заявлених декларантом відомостей про митну вартість та обраний метод її визначення, а подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи у зв'язку з незгодою позивача з оскаржуваним рішенням, ним подано відповідачу нову митну декларацію № 100250003/2016/133924 від 6 квітня 2016 року, за якою товар було розмитнено та випущено у вільний обіг шляхом надання гарантій, відповідно до вимог пункту 7 статті 55 Митного кодексу України. Товариством з обмеженою відповідальністю Суші Хаус Україна сплачено митні платежі обчислені із митної вартості товарів, визначеної митним органом.

25 травня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Суші Хаус Україна звернулося до Київської міської митниці ДФС із заявою від 20 травня 2016 року № 101, в якій просило:

- переглянути рішення про коригування митної вартості товару № 100250003/2016/000016/2 від 1 квітня 2016 року;

- прийняти рішення щодо визначення заявленої Товариством з обмеженою відповідальністю Суші Хаус Україна митної вартості товару, імпортованого в Україну, згідно контракту № 120115 від 12 січня 2015 року, що був випущений у вільний обіг під гарантійні зобов'язання за додатковою митною декларацією № 100250003/2016/133924 від 6 квітня 2016 року;

- скасувати рішення про коригування митної вартості товару № 100250003/2016/000016/2 від 1 квітня 2016 року;

- повернути Товариству з обмеженою відповідальністю Суші Хаус Україна надмірно сплачені платежі з ПДВ у розмірі 62 918,02 грн. та ввізного мита у розмірі 16 557,37 грн.

З метою підтвердження митної вартості задекларованого товару Товариством з обмеженою відповідальністю Суші Хаус Україна до заяви додано копії наступних документів:

- контракт № 120115 від 12 січня 2015 року; додатку № 3 до контракту;

- інвойсу; платіжних доручень в іноземній валюті; комерційної пропозиції постачальника та прайс-листа;

договір № 201035-84 від 1 березня 2015 року про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів,

лист перевізника про вартість послуг з перевезення, рахунку-фактури про вартість послуг з перевезення, акта виконаних робіт та платіжного доручення про їх оплату.

08 липня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Суші Хаус Україна звернулося до Київської міської митниці ДФС з заявою , в якій просило скасувати рішення про коригування митної вартості товару № 100250003/2016/000016/2 від 1 квітня 2016 року та повернути Товариству з обмеженою відповідальністю Суші Хаус Україна надмірно сплачені платежі з ПДВ у розмірі 62 918,02 грн. та ввізного мита у розмірі 16 557,37 грн.

В заяві зазначено, що митний орган не надав жодної відповіді на заяву № 4171/10 від 25 травня 2016 року протягом встановленого 5-денного строку, що свідчить про правильне визначення декларантом митної вартості товару на рівні 296 516,23 грн., яку визначило за ціною товару - 281 609,86 грн. з врахуванням транспортних витрат 14 609,37 грн. та про те, що рішення контролюючого органу підлягає скасуванню у відповідності до вимог частини десятої статті 55 Митного кодексу України.

Представник позивача під час розгляду справи зазначив, що Київською міською митницею заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Суші Хаус Україна не розглянуті.

Проте матеріали справи місять підтвердження, що відповідачем листом № 3679/10/26-70-19-01 від 31 травня 2016 року (межах 5-денного строку передбаченого нормами Митного кодексу) надала відповідь на заяву позивача від 20 травня 2016 року № 101 (вхідний КММ ДФС від 25 травня 2016 року № 4171/10) яким повідомлено, що ТОВ Суші Хаус Україна документально не обґрунтовано виявлені при здійсненні митного контролю розбіжності, а також не підтверджено числової значення складових митної вартості, а тому Київська міська митниця ДФС не вбачає підстав для перегляду рішення про коригування заявленої митної вартості товарів від 01 квітня 2016 року № 100250003/2016/000016/2. В листі також зазначено, що для підтвердження митної вартості в якості додаткових документів декларантом надано рахунок на оплату перевезення № 216 від 29 лютого 2016 року та акт надання послуг по перевезенню № 230 від 29 лютого 2016 року, проте надані документи не можуть розглядатися для підтвердження заявленої митної вартості товарів, оскільки не спростовують виявлених під час здійснення митного контролю розбіжності та не підтверджують числові значення складових митної вартості. Надане платіжне доручення від 01 березня 2016 року № 72136 щодо здійснення оплати за транспортно-експедиторські послуги не містить печаток та підписів ні платника, ні банку, а тому не може бути прийнятий органом Державної фіскальної служби у якості підтвердження здійснення оплати за надані транспортно-експедиторські послуги (а.с.88-92).

Листом від 15 липня 2016 року за № 4783/10/26-70-19-01 Київською міською митницею ДФС надана відповідь на звернення позивача від 8 липня 2016 року № 135 (вхідний КММ ДФС від 11 липня 2016 року № 5460/7) та повідомлено про надання відповіді на звернення позивача № 4171/10 від 25 травня 2016 року у строк, визначений частиною дев'ятою статті 55 Кодексу, листом від 31 травня 2016 року № 3679/10/26-70-19-01, який направлений на адресу ТОВ Суші Хаус Україна засобами поштового зв'язку 31 травня 2016 року простим листом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 246 Митного кодексу України регламентовано, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із ст. 52 вказаного Кодексу, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ст.54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з п. 1 ч.4 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною першою статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів (ч. 7 статті 55 МК України).

Згідно з частиною восьмою вказаної статті МК України, протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Відповідно до частини дев'ятої статті 55 Митного кодексу України, у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Якщо орган доходів і зборів протягом строку, зазначеного у частині дев'ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку орган доходів і зборів скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом (частина десята статті 55 МК України).

Відповідно до норм ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Згідно з нормами ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Водночас надання додаткових документів є необхідним у разі потреби в підтвердженні задекларованої декларантом митної вартості товару за першим методом, викликаної обґрунтованими сумнівами митного органу в достовірності відомостей, які містяться в поданих до митного оформлення товару документах

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, відповідно до положень Митного кодексу України відповідачем було встановлено, що в наданих декларантом документах наявні розбіжності та відсутні всі відомості щодо ціни яка була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Як зазначено в оскаржуваному рішенні та листі від 31 травня 2016 року № 3679/10/26-70-19-01, пунктом 3.3 договору про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів від 1 березня 2015 року № 201035-84 визначається термін здійснення оплати за роботи та послуги, які надаються зазначеним договором. Разом з тим, графа, в якій визначається кількість банківських днів, протягом яких повинна здійснюватися оплата, - не заповнена. Крім того, пунктом 3.6 вищезазначеного контракту передбачено, що при здійсненні морського перевезення вантажу замовник (ТОВ Суші Хаус Україна ) самостійно укладає договір морського перевезення вантажу з морським перевізником та надає виконавцеві (ТОВ Інтернешнл Карго Сервіс Ейч.Ді ) коносаменти, на підставі яких здійснюється транспортно-експедиторське обслуговування.

Митним органом з урахуванням вищезазначеного та з урахуванням того, що обрані умови поставки (FOB-Qingdao Китай), зроблений висновок, що витрати на транспортування до митного кордону України покладаються на покупця. Однак, до митного контролю та митного оформлення не надано договір морського перевезення, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінювальних товарів, що унеможливлює здійснити перевірку числових значень всіх складових митної вартості передбачених частиною десятою статтею 58 Кодексу.

Також митним органом встановлено, що зазначений, у копії декларації країни відправлення від 29 грудня 2015 року № 439020150900001715 номер транспортного документу (коносаменту) не співпадає з наданим до митного контролю та митного оформлення коносаментом від 31 грудня 2015 року № MRFB15121265 не зазначено найменування транспортного засобу. Враховуючи вищезазначене, митним органом зроблений висновок, що здійснити перевірку маршруту транспортування товару не вбачається за можливе.

Крім того, митним органом встановлено, що надані платіжні доручення щодо оплати оцінювальної партії товару від 21 грудня 2015 року № (MUR)48141 та від 22 січня 2016 року №(MUR)57360 не містять печаток та підписів платника. Разом з тим, у графах Призначення платежу наданих платіжних доручень містяться посилання на декілька інвойсів, а загальна сплачена сума не співпадає із сумою інвойсу імпортованої партії товару. З урахуванням наведеного митним органом зроблений висновок, що ідентифікувати суму оплати за оцінювальну партією товару неможливо.

Враховуючи надані позивачем на підтвердження митної вартості документи у відповідача виник обґрунтований сумнів щодо правильності заявленої ТОВ СУШІ ХАУС . митної вартості товару, яка була визначена позивачем на підставі документів, що містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, що була сплачена або підлягає сплаті.

Як встановлено під час розгляду справи, рішенням про коригування митної вартості товарів від 1 квітня 2016 року № 100250003/2016/000016/2 митна вартість товару визначена із застосуванням резервного методу .

Підставою для прийняття вказаного рішення стало те, що надані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари, а також містять розбіжності.

Як встановлено під час розгляду справи, митним органом не застосовано методи визначення митної вартості товарів, зазначені в підпунктах а)-г) пункту 2 частини першої статті 57 Митного кодексу України, в зв'язку з відсутністю вартості операції з ідентичними товарами, прийнятої органом доходів і зборів, з дотриманням умов, зазначених у статті 59 Митного кодексу України, у зв'язку з відсутністю вартості операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього, та прийнятої органом доходів і зборів, з дотриманням умов, зазначених у статті 60 Митного кодексу України; в зв'язку з відсутністю ціни, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до положень статті 62 Митного кодексу України; в зв'язку з відсутністю наданої виробником товарів, що оцінюються, або від його імені інформації про їх вартість з дотриманням умов, зазначених у статті 63 Митного кодексу України.

У зв'язку з суперечливістю наявних документів та ненаданням позивачем запропонованих митним органом додаткових документів, у митниці не було можливості застосувати митну вартість, визначену позивачем, що дало митниці підстави для визначення митної вартості товарів у спосіб, передбачений статтею 60 Митного кодексу України.

Враховуючи зазначені обставини, було обрано резервний метод визначення митної вартості товарів.

Згідно з ч.2 ст. 55 Митного кодексу України встановлено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Крім того, відповідно п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012№598 у графі 33 рішення зазначаються обставини його прийняття та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості; послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

В оскаржуваному позивачем рішенні митного органу наведені достатні та обґрунтовані причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, а саме: в поданих декларантом документах, які підтверджують заявлену митну вартість, містяться розбіжності.

Також, у зазначеному рішенні про коригування митної вартості товарів визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України (ЄАІС ДМСУ), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номеру відповідної митної декларації.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки рішення Київської митниці ДФС щодо коригування митної вартості є обґрунтованим та правомірним.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта про безпідставність застосування резервного методу, оскільки відповідно до норм Митного кодексу України у разі якщо документи подані декларантом містять розбіжності, митний орган має право витребувати додаткові документи, та в подальшому здійснює відповідний висновок щодо заявленої вартості.

Митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребовувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України. Митниця може вимагати, а суб'єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару. Надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог Митниці щодо підтвердження митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 10.04.2012 у справі №21-52а12.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивачем достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги до суду надано не було.

Водночас відповідач довів суду відсутність протиправних дій зі свого боку та правомірність свого рішення.

Доводи апелянта про те, що лист (відповідь на заяву ) повинен направлятись чи вручатись під розписку рекомендованим листом з повідомленням про їх вручення, як це передбачено положеннями п.2, п.4 розділу VII та п. 5 розділу ІХ наказу Міністерства доходів і зборів України №916 від 21.10.2015 Про затвердження порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами , колегія суддів не приймає до уваги, оскільки нормами статті 55 Митного кодексу України не передбачено обов'язку вручення листа або його направлення зазначеним способом, а таке направлення рекомендованим листом з повідомленням передбачено для саме для скарг. Натомість в інших випадках, в яких законодавець вважав за потрібне направлення рекомендованого листа, такий спосіб направлення чітко зазначений, зокрема в ч. 2 ст. 17, ч.ч.6, 11 ст. 346, ч.4 ст.351, ч.5 ст.412 Митного кодексу України. В свою чергу відділенням поштового зв'язку листи направлені на адресу ТОВ Суші Хаус Україна до митниці не повертались, тобто були доставлені адресату.

Надані докази були оцінені судом першої інстанції, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам статті 86 КАС України.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове - без змін.

На підставі викладеного, керуючись 34, 242, 243, 246, 308, 310, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Суші Хаус Україна"- залишити без задоволення .

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів із дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду у порядку ст.329-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В. Земляна

Судді: Ю.А. Ісаєнко

І.О. Лічевецький

Повний текст постанови виготовлено 24 травня 2018 року.