Постанова

від 08.05.2018 по справі 813/2842/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2018 рокуЛьвів№ 876/12392/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача: Гінди О.М.

суддів: Ніколіна В.В., Рибачука А.І.,

за участю секретаря судових засідань - Чопко Ю.Т.

представника позивача - Слюзар А.І.

представника відповідача - Андріїв М.В.

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства Вензель на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року (головуючий суддя: Брильовський Р.М., місце ухвалення - м. Львів, дата складення повного тексту постанови - 05.12.2017) у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства Вензель до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Приватне підприємство Вензель звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0013831412, № 0013811412, № 0013801412 від 03.08.2017.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 21.07.2017 № 1040/13-01-14-12/31144923 про нереальність господарських операцій із контрагентами ПП Вензель є безпідставними, оскільки у підприємства є всі належним чином оформлені документи, що підтверджують дійсність господарських операцій з контрагентами, отже вимоги податкового законодавства позивач не порушував. При цьому, позивач звертає увагу, що всі первинні документи, які складалися при документуванні господарських операцій, відповідають вимогам чинного законодавства, що є достатньою законною підставою для відображення в бухгалтерському і податковому обліку відповідних операцій. Також позивач акцентує увагу на тому, що всі операції, які ставляться під сумнів податковим органом, здійснювалися ним із метою реалізації власної господарської компетенції та були необхідні для провадження його діяльності, як суб'єкта господарювання.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Із цією постановою суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт посилається на аналогічні підстави викладені в позовній заяві.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що підстави наведені в апеляційній скарзі, для скасування постави суду першої інстанції є безпідставними і необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до вимог чинного законодавства.

Представник позивача - Слюзар А.І., у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, пояснення надав аналогічні викладеним в позовній заяві та апеляційній скарзі. Просить апеляційну скаргу задовольнити, а судове рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Представник відповідача - Андріїв М.В. у судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що ГУ ДФС у Львівській області у період з 14.07.2017 по 20.07.2017 проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП Вензель , за результатами якої 21.07.2017 складено акт № 1040/13-01-14-12/31144923 (далі - акт перевірки).

Згідно акта перевірки, відповідачем встановлено наступні порушення ПП Вензель :

- п. 3 П(С)БО 1; п. 5 П(С)БО 15 ПП Вензель завищено дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку, за 2016 рік на суму 39360625 грн, в результаті відсутності реального вчинення господарських операцій з ТЗОВ Компанія Енергопромгруп ;.

- п. 5, п. 6, п. 7, п. 11 П(С)БО 16 ПП Вензель завищено витрати за 2016 рік на суму 34150 015 грн, в результаті відсутності реального вчинення господарських операцій з ТзОВ Торгово-інвестиційний центр Україна-Казахстан , ТзОВ Овекс-Захід , ТзОВ Перша трейдінгова компанія , ТзОВ Торговий Дім Укрвугілля , ТзОВ Форум Трейдінг ;

- п. 185.1 ст. 185; п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України ПП Вензель завищено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за період з 01.04.2016 по 30.09.2016 в результаті відсутності реального вчинення господарських операцій з ТзОВ Компанія Енергопромгруп на загальну суму 7872125 грн., в т.ч. за квітень 2016 року в сумі 286742 грн., за травень 2016 року в сумі 4088220 грн., за червень 2016 року в сумі 1068402 грн., за липень 2016 року в сумі 755878 грн., за серпень 2016 року в сумі 919739 грн., за вересень 2016 року в сумі 753144 грн;

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України ПП Вензель завищено податковий кредит з податку на додану вартість в результаті відсутності реального вчинення господарських операцій з ТзОВ Торгово-інвестиційний центр Україна-Казахстан , ТзОВ Овекс-Захід , ТзОВ Перша трейдінгова компанія , ТзОВ Торговий Дім Укрвугілля , ТзОВ Форум Трейдін , на загальну суму 6808868 грн., в т.ч. за квітень 2016 року в сумі 166667 грн., за травень 2016 року в сумі 2724808 грн., за червень 2016 року в сумі 1 231672 грн., за липень 2016 року в сумі 1120734 грн., за серпень 2016 року в сумі 700000 грн., за вересень 2016 року в сумі 864987 грн;

- п. 3 П(С)БО 1; п. 5 П(С)БО 15 п. 5, п. 6, п. 7 П(С)БО 16; п. п. 134.1.1 п. 134.1 ст.134; п. 135.1 ст. 135; п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу, ПП Вензель занижено податок на прибуток на загальну суму 1617681 грн., в тому числі: за 2016 рік - на суму 1617681 грн.;

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України ПП Вензель занижено податок на додану вартість на загальну суму 1776290 грн., в результаті завищення податку на додану вартість за травень 2016 року на суму 416990 грн., та заниження податку на додану вартість за червень 2016 року на суму 606289 грн., за липень 2016 року в сумі 749654 грн., за серпень 2016 року в сумі 12392 грн., за вересень 2016 року на суму 290046 грн., за жовтень 2016 року на суму 355942 грн., за листопад 2016 року на суму 168981 грн., за грудень 2016 року на суму 9976 грн.

За результатами перевірки та на підставі складеного акта перевірки, відповідачем 03.08. 2017 винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0013801412 про збільшення суми грошового зобов'язання ПП Вензель за податком на прибуток на загальну суму 2022101,00 грн, з яких 1617681,00 грн за податковими зобов'язаннями та 404420,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0013831412 відповідно до якого ПП Вензель зменшено на 7872125,00 грн суму податкового зобов'язання для цілей розділу V Податкового кодексу України та зменшено на 6808868,00 грн суму податкового кредиту за платежем податок на додану вартість;

- № 0013811412 про збільшення суми грошового зобов'язання ПП Вензель за податком на додану вартість, на загальну суму 2220363,00 грн, з яких 1776290,00 грн за податковими зобов'язаннями та 444073,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження здійснення господарських операцій контрагентами, тому відсутні підстави для скасування податкових повідомлень-рішень.

З цими висновками суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції не погоджується з таких мотивів.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні № 996-XIV від 16.07.1999 із змінами і доповненнями, Податковим кодексом України (далі - ПК України), Кодексом адміністративного судочинства України.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Податкового кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Податкового кодексу.

Відповідно до п. 187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до п. 135.1 ст.135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 Податкового кодексу з урахуванням положень Податкового кодексу.

Згідно з п. 137.1 ст. 137 ПК України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 Податкового кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 Податкового кодексу.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 ПК України).

Правова підстава для податкового обліку відповідної операції передбачена ст. 44 Податкового кодексу України.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

У відповідності до п.44.3 ст.44 ПК України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого Податковим кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 ПК України, податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначено ст. 198 ПК України.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст.201 цього Кодексу.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.2 ст. 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно з п.200.4 ст.200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 3 цього ж Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Згідно ч. 1 ст. 9 цього ж Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З системного аналізу наведених вище правових норм вбачається, що платник податку формує податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Згідно матеріалів справи, ПП Вензель (покупець) укладено договір поставки вугілля від 06.05.2016 № 1/060516 - П з ТзОВ Торгово-інвестиційний центр України-Казахстан (постачальник).

Реальність господарських операцій з ТзОВ Торгово-інвестиційний центр України-Казахстан підтверджується наступними первинними документами: накладні, податкові накладні, залізничні накладні, акти приймання-передачі вугільної продукції, специфікаціями № 1 від 06.05.2016, № 2 від 01.11.2016.

Оплата здійснена підприємством у відповідності до банківських виписок шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок з відображенням у бухгалтерському обліку (акт перевірки а.с. 32 т. 1).

Також, ПП Вензель (покупець) укладено договір поставки вугілля кам'яного від 20.04.2016 № 3/04/16 - П з ТзОВ Овест-Захід (постачальник).

Реальність господарських операцій з ТзОВ Овест-Захід підтверджується наступними первинними документами: накладні, податкові накладні, залізничні накладні, акти приймання-передачі вугільної продукції, специфікаціями № 1 від 20.04.2016, № 2 від 01.07.2016, № 3 від 01.08.2016, № 4 від 22.08.2016.

Оплата здійснена підприємством у відповідності до банківських виписок шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок з відображенням у бухгалтерському обліку (акт перевірки а.с. 36 т. 1).

ПП Вензель (покупець) укладено договір поставки вугілля кам'яного від 21.04.2016 № 5/04 - з ТзОВ Перша трейдінгова компанія (постачальник).

Реальність господарських операцій з ТзОВ Перша трейдінгова компанія підтверджується наступними первинними документами: податкові накладні, залізничні накладні, акти приймання-передачі вугільної продукції, номенклатурною специфікацією № 1 від 12.05.2016 .

Оплата здійснена підприємством у відповідності до банківських виписок шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок з відображенням у бухгалтерському обліку (акт перевірки а.с. 41 т. 1).

ПП Вензель (покупець) укладено договір поставки вугілля від 05.05.2016 № 1/05/16 П - з ТзОВ Торговий дім Укрвугілля (постачальник).

Реальність господарських операцій з ТзОВ Торговий дім Укрвугілля підтверджується наступними первинними документами: накладні, податкові та видаткові накладні, залізничні накладні, акти приймання-передачі вугільної продукції, специфікаціями № 1 від 05.05.2016, № 2 від 06.06.2016, № 3 від 01.08.2016, № 4 від 01.09.2016, № 5 від 03.10.2016, платіжними дорученнями.

Оплата здійснена підприємством у відповідності до банківських виписок шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок з відображенням у бухгалтерському обліку (акт перевірки а.с. 45 т. 1).

ПП Вензель (покупець) укладено договір поставки вугілля від 01.04.2016 № 1/04/16 П - з ТзОВ Форум Трейдінг (постачальник).

Реальність господарських операцій з ТзОВ Форум Трейдінг підтверджується наступними первинними документами: накладні, податкові накладні, видаткові накладні, залізничні накладні, акти приймання-передачі вугільної продукції, специфікаціями № 1 від 08.04.2016, посвідченнями про якість вугілля, відвантаженого споживачам.

Оплата здійснена підприємством у відповідності до банківських виписок шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок з відображенням у бухгалтерському обліку (акт перевірки а.с. 48 т. 1).

Наявність цих документів не заперечується сторонами, як і оплата за поставлений товар про, що зазначено в самому акті перевірки контролюючого органу та підтвердили сторони в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції.

У подальшому придбане вугілля від ТзОВ Торгово-інвестиційний центр Україна-Казахстан , ТзОВ Овекс-Захід , ТзОВ Перша трейдінгова компанія , ТзОВ Торговий Дім Укрвугілля , ТзОВ Форум Трейдінг було використано в господарській операції ПП Вензель , а саме реалізовано ТзОВ Компанія Енергопромгруп з квітня по вересень 2016 року, згідно укладеного договору поставки від 11.02.2016 № 1/02/16-Пс, що підтверджується накладними та податковими накладними.

Оплата ТзОВ Компанія Енергопромгруп здійснена у відповідності до банківських виписок шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок з відображенням у бухгалтерському обліку (акт перевірки а.с. 94 т. 1).

Щодо покликання відповідача на відсутність будь-якої інформації про зберігання товарів, то як пояснив у судовому засіданні позивач, придбане у контрагентів вугілля ним не відвантажувалось і не зберігалось, а було одразу реалізоване згідно договорів поставки, що відповідало господарській діяльності підприємства.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що спірні господарські операції здійснені позивачем з метою подальшого їх використання в оподаткованих операціях у межах своєї господарської діяльності, а також наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операції з вищезазначеними контрагентами позивача.

На момент здійснення спірних поставок позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

З приводу припущень відповідача про відсутність у контрагентів позивача необхідних кадрів та основних фондів, що унеможливлює здійснення ними господарської діяльності, суд апеляційної інстанції зазначає, що податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок та виконання послуг, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.

Проте, посадовими особами ГУ ДФС Львівської області під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено. а висновки податкового органу, на якого в силу положень Кодексу адміністративного судочинства України покладається обов'язок доказування, не підтверджені документально.

Крім того, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Посилання податкового органу на порушення податкового законодавства контрагентами по ланцюгу постачання не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, оскільки їх зобов'язання не спричиняють податкових наслідків для позивача, так само позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства вчинені його контрагентами. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарських операцій, вчинених між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини №3477-IV від 23.02.2006 суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Згідно частини другої статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Суд апеляційної інстанції враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену, в рішенні від 09.01.2007 по справі Інтерсплав проти України (заява № 803/02); у п. 38 якого визначено, що у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

У справі, що розглядається, не доведено зловживань з боку позивача, а покликання контролюючого органу щодо порушень позивачем податкового законодавства по ланцюгу постачання не є безумовною підставою для притягнення ПП Вензель до відповідальності. Крім того, контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем норм податкового законодавства лише на підставі аналізу баз даних АІС Податковий блок та АІС ЄРПН.

Щодо взаємовідносин позивача з ТзОВ Агромат-Інвест , ТзОВ Техпроект Плюс , ТзОВ Аква Маріс , суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Між ТзОВ Агромат-Інвест та ПП Вензель укладено договори поруки від 01.04.2016 № 1/04-ФП, від 07.04.2016 № 2/04-ФП, від 22.04.2016 № 3/04-ФП, від 22.04.2016 № 4/04-ФП, від 05.05.2016 № 5/05-ФП, від 06.05.2016 № 6/05-ФП.

Згідно з даними договорами ТзОВ Агромат-Інвест (Поручитель) з однієї сторони та ПП Вензель (Боржник) уклали договори поруки. На виконання зазначеного договору ТзОВ Агромат-Інвест та ПП Вензель підписано звіти Боржника, відповідно до яких ПП Вензель отримало вугілля, зокрема від ТзОВ Форум Трейдінг , ТзОВ Овекс-Захід , ТзОВ Перша Трейдингова компанія , ТзОВ Торговий дім Укрвугілля , ТзОВ Торгово-Інвестиційний центр Україна-Казахстан .

На підставі зазначених звітів Боржника, між ТзОВ Агромат-Інвест та ПП Вензель підписано акти прийому-передачі виконаних робіт (послуг).

Між ТзОВ Техпротект Плюс та ПП Вензель укладено договори поруки від 01.06.2016 № 2/06-ФП та додаткову угоду до цього договору від 30.09.2016 № 2, від 01.06.2016 № 3/06-ФП, від 24.06.2016 № 4/06-ФП, від 04.07.2016 № 1/07-ФП, від 18.07.2016 № 2/07-ФП, від 20.09.2016 № 1/09-ФП.

Згідно з даними договорами ТзОВ Техпротект Плюс (Поручитель) з однієї сторони та ПП Вензель (Боржник) уклали договори поруки. На виконання зазначених договорів ТзОВ Техпротект Плюс та ПП Вензель підписано звіти Боржника, відповідно до яких ПП Вензель отримало вугілля, зокрема від ТзОВ Торговий дім Укрвугілля , ТзОВ Овекс-Захід .

На підставі зазначених звітів Боржника, між ТзОВ Техпротект Плюс та ПП Вензель підписано акти прийому-передачі виконаних робіт (послуг).

Між ТзОВ Аква Маріс та ПП Вензель укладено договори поруки від 03.10.2016 № 2/10-ФП, від 03.10.2016 № 3/10-ФП, від 24.10.2016 № 4/10-ФП, від 15.11.2016 № 3/11-ФП, від 15.11.2016 № 2/11-ФП, від 01.11.2016 № 1/11-ФП.

Згідно з даними договорами ТзОВ Аква Маріс (Поручитель) з однієї сторони та ПП Вензель (Боржник) уклали договори поруки. На виконання зазначеного договору ТзОВ Аква Маріс та ПП Вензель підписано звіти Боржника, відповідно до яких ПП Вензель отримало вугілля, зокрема від ТзОВ Торговий дім Укрвугілля , ТзОВ Торгово-Інвестиційний центр Україна-Казахстан , ТзОВ Форум Трейдінг .

На підставі зазначених звітів Боржника, між ТзОВ Аква Маріс та ПП Вензель підписано акти прийому-передачі виконаних робіт (послуг).

Оплата позивачем послуг згідно з договором поруки укладених з ТзОВ ТзОВ Агромат-Інвест , ТзОВ Техпротект Плюс здійснена у відповідності до банківських виписок шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок з відображенням у бухгалтерському обліку (акт перевірки а.с. 61, 68 т. 1).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що укладення договору поруки не суперечить вимогам цивільного законодавства та має на меті забезпечити виконання зобов'язання шляхом залучення третьої особи - поручителя.

Враховуючи вартість поставки товарів згідно договорів поставки, укладення договору поруки на виконання основного договору є доцільно виправданим, а податковий орган не може здійснювати донарахування платникам податків, зважаючи на своє переконання, що такі витрати є не ефективними.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що реальність господарських операцій з названими вище контрагентами, підтверджується первинними документами податкового обліку, які характерні для цих господарських взаємовідносин та обов'язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України. Отже, позивачем правомірно сформовано об'єкт оподаткування податком на прибуток на підставі розрахунків, проведених за наслідками господарських операцій з контрагентами.

Повідомлення ПП Вензель поручителів про виконання зобов'язань, не може свідчити про не відображення реального надання послуг, оскільки неналежне дотримання вимог ст. 557 ЦК України, на яку посилається податковий орган як на підставу факту відсутності здійснення господарської операції, не є підставою для твердження щодо відсутності самої господарської операції, із врахуванням факту наявності належним чином оформлених первинних документів та досягнення законної мети їх здійснення для провадження господарської діяльності підприємства.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції (заява № 36985/97); у п. 110 якого визначено, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав для призначення податкових штрафів має саме податкове управління. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що оскільки позивач надав первинні документи, що стосуються господарських операцій за участі контрагентів, які фактично підтверджують їх реальне здійснення і досягнення позивачем законної мети її здійснення - придбання товару (вугілля) для здійснення господарської діяльності, направленої на отримання прибутку та реальне використання товару (вугілля) у своїй господарській діяльності, а тому винесені контролюючим органом податкові повідомлення-рішень № 0013831412, № 0013811412, № 0013801412 від 03.08.2017 є протиправними і підлягають скасуванню.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки, позов задоволено в повному обсязі, то відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України судовий збір за подання позовної заяви і апеляційної скарги необхідно стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, на користь позивача в розмірі 596088 грн 89 коп. (за подання позовної заяви 283851,85 грн та апеляційної скарги 312237,04 грн).

З наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції при задоволенні позову допустив невідповідність своїх висновків обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального права, що відповідно до приписів ст. 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення та прийняття постанови про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 139, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд -

постановив:

апеляційну скаргу Приватного підприємства Вензель задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року у справі № 813/2927/17 скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області від 03.08.2017 № 0013831412, № 0013811412, № 0013801412 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на користь Приватного підприємства Вензель (код ЄДРПО - 31144923) судовий збір у розмірі 596088 грн 89 коп (п'ятсот дев'яносто шість тисяч вісімдесят вісім гривень вісімдесят дев'ять копійок).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги.

Суддя-доповідач: О.М. Гінда

Судді: В.В. Ніколін

А.І. Рибачук

Повне судове рішення складено 29.05.2018.