Постанова

від 29.05.2018 по справі 824/909/17-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 824/909/17-а

Головуючий у 1-й інстанції: Григораш Віталій Олександрович

Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.

29 травня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Ватаманюка Р.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 03 березня 2018 року (ОСОБА_3.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2017 року ОСОБА_2 звернулась до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0069811304 від 17.11.2017 року, №0069901304 від 17.11.2017 року, №0069841304 від 17.11.2017 року.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 03 березня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимог в повному обсязі з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Зокрема, доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що судом першої інстанції не було в повній мірі з"ясовано дійсних обставин справи та невірно застосовано норми матеріального права. На думку апелянта, оскаржувані рішення податкового органу є протиправними, а тому підлягають скасуванню.

05 березня 2018 року на адресу суду апеляційної інстанції надійшов відзив відповідача на апеляційну скаргу, в якому він вказує на те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийняте правомірно, а висновки апелянта спростовані встановленими в суді обставинами справи та наявними доказами. Відповідач зазначає, що позивачем, як фізичною особою-підприємцем в перевіреному періоді було порушено умови перебування на спрощеній системі оподаткування. Враховуючи зазначене, відповідач просить залишити рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 03 березня 2018 року року без змін.

Відповідно до приписів п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач зареєстрований, як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Чернівецької міської ради 21.11.2008 року, номер державної реєстрації 20380000000022920, код основного виду економічної діяльності 46.73 - оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням.

Відповідно до Свідоцтва №200051416 серії НБ№110883, позивач з 12.06.2012 року зареєстрований як платник податку на додану вартість. В період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року позивач знаходився на спрощеній системі оподаткування (платник єдиного податку ІІІ-ої групи).

За результатом проведеної податковим органом документальної планової перевірки позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, складено акт від 27.10.2017 року №128/24-13-13-043110910640, яким зафіксовано, зокрема, наступні порушення:

- пп. 29.1.4.3. п. 29.1.4. ст. 291, п. 292.3. ст. 292, пп. 293.4.1. п. 293.4. ст. 293, пп. 293.8.3 п. 293.8. ст. 293 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року, в результаті чого позивачу донараховано єдиний податок в сумі 315543,66 грн;

- п. 295.3. ст. 295 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року несвоєчасна сплата сум податкового зобов'язання по єдиному податку з фізичних осіб за 2015 рік;

- пп. 49.18.5. п. 49.18. ст. 19 та п. 177.5. ст. 177 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року неподання декларації про майновий стан та доходи за 2016 рік;

- п. 177.10. ст. 177 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року не зареєстрована та не надана Книга обліку доходів і витрат для загальної системи оподаткування в контролюючому органі за період з 01.10.2016 року по 31.12.2016 року;

На підставі акту перевірки від 27.10.2017 року №128/24-13-13-043110910640 відповідачем винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

- форми "Р" від 17.11.2017 року №0069811304, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання за платежем по єдиному податку з фізичних осіб на загальну суму 394429,58 грн., в тому числі: податкове зобов'язання - 315543,66 грн., штрафні санкції - 78885,92 грн.;

- форми "ПС" від 17.11.2017 року №0069901304, яким застосовано до позивача штрафні санкції на суму 510,00 грн.;

- форми "ПС" від 17.11.2017 року №0069841304, яким застосовано до позивача штрафні санкції за платежем по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 170,00 грн..

Не погоджуючись з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суд з позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем, як суб"єктом владних повноважень спростовано доводи позивача в частині протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 17.11.2017 року №0069811304, від 17.11.2017 року №0069841304, від 17.11.2017 року №0069941304, та доведено, що такі рішення прийнято в межах повноважень та у спосіб визначений Законом.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та вирішуючи питання обґрунтованості прийняття оскаржуваних рішень податковим органом, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до рішення від 17.11.2017 року №0069811304, позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем по єдиному податку з фізичних осіб на загальну суму 394429,58 грн., в тому числі: податкове зобов'язання - 315543,66 грн., штрафні санкції - 78885,92 грн.;

Апелянт зазначає про невідповідність висновків перевірки щодо віднесення ним сум отриманої фінансової зворотної допомоги до складу доходу фізичної особи - підприємця, та відповідно, допущення перевищення у податковому (звітному) періоді обсяг доходу, визначеного для платників ІІІ-ої групи єдиного податку.

Встановлено, що в період з 13.08.2014 року по 27.12.2016 року, позивачем було укладено 71 договір про надання поворотної фінансової допомоги на загальну суму 3869850,97 грн. за умовами яких фізична особа ОСОБА_2 (Позичальник) надає фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 (Одержувач) поворотну фінансову допомогу, а фізична особа-підприємець ОСОБА_2 зобов'язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах передбачених договорами.

Судом досліджено розписки від 01.08.2014 року на суму 1000000,00 грн., від 01.02.2015 року на суму 3000000,00 грн., від 15.06.2016 року на суму 1250000,00 грн., якими позивач підтверджує отримання ним, як фізичною особою, від ОСОБА_4 вказаних грошових коштів та бере на себе обов'язок їх повернення.

Відповідно до п.п. 14.1.257. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

Згідно з п. 292.1. ст. 292 ПК України доходом платника єдиного податку є: 1) для фізичної особи - підприємця - дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності; 2) для юридичної особи - будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті.

Відповідно до п. 292.3. ст. 292 ПК України до суми доходу платника єдиного податку включається вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг).

Безоплатно отриманими вважаються товари (роботи, послуги), надані платнику єдиного податку згідно з письмовими договорами дарування та іншими письмовими договорами, укладеними згідно із законодавством, за якими не передбачено грошової або іншої компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг) чи їх повернення, а також товари, передані платнику єдиного податку на відповідальне зберігання і використані таким платником єдиного податку.

Відповідно до п.п. 3 п. 292.11. ст. 292 ПК України до складу доходу, визначеного цією статтею, не включаються суми фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, отриманої та поверненої протягом 12 календарних місяців з дня її отримання, та суми кредитів.

Відповідно до абз. 8 п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПК України поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

В разі неповернення в зазначений строк коштів отриманих на поворотній основі, така сума вважається отриманим доходом платника єдиного податку і така сума підлягає оподаткуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов'язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 606 ЦК України зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що уклавши договори про надання фінансової допомоги з фізичною особою ОСОБА_2, позивач набув статусу кредитора та боржника одночасно, у зв'язку з чим, укладені позивачем договори про надання поворотної фінансової допомоги не мають юридичних наслідків.

При цьому слід врахувати, що грошові кошти на загальну суму 3869850,97 грн., внесені фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 на розрахункові рахунки у банках за призначенням "поворотна фінансова допомога" саме згідно договорів про надання поворотної фінансової допомоги з фізичною особою ОСОБА_2. Разом з тим, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 отримала поворотну фінансову допомогу саме згідно договорів про надання поворотної фінансової допомоги з фізичною особою ОСОБА_2, а не від ОСОБА_4

Таким чином, вірним є висновок податкового органу, що внесені грошові кошти на розрахункові рахунки у банках на загальну суму 3869850,97 грн. є безпосереднім доходом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та підлягають оподаткуванню згідно Податкового кодексу України.

Крім того, під час перевірки встановлено заниження доходу позивача, як платника єдиного податку за 2014 рік в сумі 589397,35 грн., за 2016 рік в сумі 2210094,87 грн. та завищення доходу за 2015 рік в сумі 52482090 грн..

Також встановлено, що в 2014 році позивачем допущено заниження доходу платника податку за 2014 рік. Так, в перевіряємий період позивачем задекларовано обсяг отриманого доходу від провадження фінансово-господарської діяльності за 2014 рік в сумі 2267975,64 грн., в тому числі кошти отримані від реалізації ламінату (далі - товару) в сумі 1905497,99 грн. та неповернута фінансова допомога в сумі 362482,63 грн., а саме:

I кв. 2014року - суму 389434,00 грн., в тому числі кошти отримані від реалізації товару в сумі 276261,65 грн. та не повернута фінансова допомога в сумі 113172,35 грн.;

II кв. 2014 року - суму 516046,04 грн., в тому числі кошти отримані від реалізації товару в сумі 376214,14 грн. та не повернута фінансова допомога в сумі 139831,90 грн.;

ІІІ кв. 2014 року - суму 888982,46 грн., в тому числі кошти отримані від реалізації товару в сумі 783805,08 грн та не повернута фінансова допомога в сумі 105177,38 грн.;

IV кв. 2014 року - суму 473518,12 грн., в тому числі кошти отримані від реалізації товару в сумі 1905497,99 грн. та не повернута фінансова допомога в сумі 4301,00 грн.

Встановлено, що у 2014 році позивачем отримано грошові кошти на розрахункові рахунки в таких розмірах:

- з 01.01.2014 року по 31.03.2014 року в сумі 276261,65 грн., в тому числі кошти отримані від реалізації товару в сумі 276261,65 грн. та кошти внесені з призначенням як "поворотна фінансова допомога" в сумі 0,00 грн..

- з 01.04.2014 року по 30.06.2014 року в сумі 376214,14 грн., в тому числі кошти отримані від реалізації товару в сумі 376214,14 грн. та кошти внесені з призначенням як "поворотна фінансова допомога" в сумі 0,00 грн.

- з 01.07.2014 року по 30.09.2014 року в сумі 1136513,08 грн., в тому числі кошти/отримані від реалізації товару в сумі 783805,08 грн. та кошти внесені з призначенням як "поворотна фінансова допомога" в сумі 352708,00 грн.

- з 01.10.2014 року по 31.12.2014 року в сумі 1068384,12 грн., в тому числі кошти отримані від реалізації товару в сумі 469217,12 грн. та кошти внесені з призначенням як "поворотна фінансова допомога" в сумі 599167,00 грн..

Таким чином, перевіркою встановлено, що за 2014 рік позивачем задекларовано обсяг отриманого доходу в сумі 2267975,64 грн., при цьому отримано кошти на розрахункові рахунки в сумі 2857372,99 грн., отже розбіжність на яку позивачем було занижено дохід становить 589397,35 грн., чим порушено вимоги ст. 292 ПК України.

Також встановлено, що позивачем допущено завищення доходу платника податку за 2015 рік. Зокрема, позивачем задекларовано обсяг отриманого доходу від провадження фінансово-господарської діяльності за 2015 рік в сумі 6773287,27 грн., в тому числі кошти отримані від реалізації товару в сумі 5839137,36 грн., бонуси отримані від іноземних постачальників в сумі 148329,01 грн. та неповернута фінансова допомога в сумі 785821,90 грн., а саме:

І кв. 2015 року - суму 835915,09 грн., в тому числі кошти отримані від реалізації товару в сумі 749655,58 грн., бонуси отримані від іноземних постачальників в сумі 86259,51 грн.;

II кв. 2015 року - суму 1294239,96 грн., в тому числі кошти отримані від реалізації товару в сумі 1294239,96 грн.;

III кв. 2015 року - суму 2079755,65 грн., в тому числі кошти отримані від реалізації товару в сумі 1727047,65 грн. та неповернута фінансова допомога в сумі 352708,00 грн.;

IV кв. 2015 року - суму 2563377,57 грн., в тому числі кошти отримані від реалізації товару в сумі 2068194,17 грн., бонуси отримані від іноземних постачальників в сумі 62069,50 грн. та не повернута фінансова допомога в сумі 433113,90 грн.

У 2015 році позивачем отримано грошові кошти на розрахункові рахунки в таких розмірах:

- з 01.01.2015 року по 31.03.2015 року в сумі 1096915,09 грн., в тому числі кошти отримані від реалізації товару в сумі 749655,58 грн., бонуси отримані від іноземних постачальників в сумі 86259,51 грн. та кошти внесені з призначенням як поворотна фінансова допомога" в сумі 261000,00 грн.;

- з 01.04.2015 року по 30.06.2015 року в сумі 1294239,96 грн., в тому числі кошти отримані від реалізації товару в сумі 1294239,96 грн. та кошти внесені з призначенням як "поворотна фінансова допомога" в сумі 0,00 грн.;

- з 01.07.2015 року по 30.09.2015 року в сумі 1727047,65 грн., в тому числі кошти отримані від реалізації товару в сумі 1727047,65 грн. та кошти внесені з призначенням як "поворотна фінансова допомога" в сумі 0,00 грн.;

- з 01.10.2015 року по 31.12.2015 року в сумі 2130263,67 грн., в тому числі кошти отримані від реалізації товару в сумі 2068194,17 грн., бонуси отримані від іноземних постачальників в сумі 62069,50 грн. та кошти внесені з призначенням як "поворотна фінансова допомога" в сумі 0,00 грн.

Таким чином, в порушення вимог ст. 292 Податкового кодексу України, за 2015 рік позивачем завищено дохід на суму 524820,90 грн., а саме, позивачем задекларовано обсяг отриманого доходу в сумі 6773287,27 грн., при цьому отримано кошти на розрахункові рахунки в сумі 6248466,37 грн..

Також судом встановлено, що в 2016 році позивачем допущено заниження доходу платника податку за 2016 рік. Так, в перевіряємий період позивачем задекларовано обсяг отриманого доходу від провадження фінансово-господарської діяльності за 2016 рік в сумі 4914478,02 грн., в тому числі кошти отримані від реалізації товару в сумі 4322134,16 грн., бонуси отримані від іноземних постачальників в сумі 145462,76 грн. та неповернута фінансова допомога в сумі 446881,10 грн., а саме:

I кв. 2016 року - суму 2122889,37 грн., в тому числі кошти отримані від реалізації товару в сумі 1846631,64 грн., бонуси отримані від іноземних постачальників в сумі 13959,73 грн. та неповернута фінансова допомога в сумі 262298,00 грн.;

II кв. 2016 року - суму 2116842,09 грн., в тому числі кошти отримані від реалізації товару в сумі 1998494,87 грн., бонуси отримані від іноземних постачальників в сумі 99817,22 грн. та неповернута фінансова допомога в сумі 18530,00 грн.;

ІІІ кв. 2016 року - суму 508693,46 грн., в тому числі кошти отримані від реалізації товару в сумі 477007,65 грн., бонуси отримані від іноземних постачальників в сумі 31685,81 грн. та неповернута фінансова допомога в сумі 0,00 грн.;

IV кв. 2016 року - суму 166053,10 грн., в тому числі кошти отримані від реалізації товару в сумі 0,00 грн. та неповернута фінансова допомога в сумі 166053,10 грн.

У 2016 році позивачем отримано грошові кошти на розрахункові рахунки а таких розмірах:

- з 01.01.2016 року по 31.03.2016 року в сумі 1860591,37 грн., в тому числі кошти отримані від реалізації товару в сумі 1846631,64 грн., бонуси отримані від іноземних постачальників в сумі 13959,73 грн. та кошти внесені з призначенням як "поворотна фінансова допомога" в сумі 0,00 грн.;

- з 01.04.2016 року по 30.06.2016 року в сумі 2553352,09 грн., в тому числі кошти отримані вії реалізації товару в сумі 1998494,87 грн., бонуси отримані від іноземних постачальників в сумі сумі 99817,22 грн. та кошти внесені з призначенням як "поворотна фінансова допомога" а сумі 455040,00 грн.;

- з 01.07.2016 року по 30.09.2016 року в сумі 2624673,24 грн., в тому числі кошти отримані від реалізації товару в сумі 477007,65 грн., бонуси отримані від іноземних постачальників в сумі 31685,81 грн. та кошти внесені з призначенням як "поворотна фінансова допомога" в сумі 2115979,78 грн.;

- з 01.10.2016 року по 31.12.2016 року в сумі 85956,19 грн., в тому числі кошти отримані від реалізації товару в сумі 0,00 грн. та кошти внесені з призначенням як "поворотна фінансова допомога" в сумі 85956,19 грн.

Таким чином встановлено, що в порушення вимог ст. 292 ПК України, за 2016 рік позивачем занижено дохід на суму 2210094,87 грн., а саме, задекларовано обсяг отриманого доходу в сумі 4914478,02 грн., при цьому отримано кошти на розрахункові рахунки в сумі 7124572,89 грн..

Крім того, в перевіряємий період позивачем отримано дохід за період з 01.01.2016 року по 30.09.2016 року в сумі 7038616,70 грн., в тому числі дохід отриманий від реалізації товару у сумі 4322134,16 грн., бонуси отримані від іноземних постачальників в сумі 145462,73 грн. та кошти внесені з призначенням як "поворотна фінансова допомога" в сумі 2571019,78 грн. Таким чином, загальна суму доходу за період з 01.01.2016 року по 30.09.2016 року перевищує дозволений дохід для перебування на ІІІ групі спрощеної системи оподаткування в сумі 5000000,00 грн. на 2038616,70 грн. (7038616,70 грн. - 5000000,00 грн).

Відповідно до пп. 3 п. 293.8. ст. 293 ПК України ставки, встановлені пунктами 293.3 - 293.5 цієї статті, застосовуються з урахуванням таких особливостей: платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи - підприємці), які перевищили у податковому (звітному) періоді обсяг доходу, визначений для таких платників у пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу, до суми перевищення застосовують ставку єдиного податку у розмірі 15 відсотків, а також зобов'язані у порядку, встановленому цією главою, перейти на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом.

Платники єдиного податку третьої групи (юридичні особи), які перевищили у податковому (звітному) періоді обсяг доходу, визначений для таких платників у пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу, до суми перевищення застосовують ставку єдиного податку у подвійному розмірі ставок, визначених пунктом 293.3 цієї статті, а також зобов'язані у порядку, встановленому цією главою, перейти на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом. Заява подається не пізніше 20 числа місяця, наступного за календарним кварталом, у якому допущено перевищення обсягу доходу.

Встановлено, що позивачем в перевіреному періоді не подавались до контролюючого органу за місцем обліку платника податків податкові декларації про отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності: доходу отриманого ним у спадщину чи дарунок коштів, майна, майнових чи немайнових прав.

Також, в порушення вимог ст. 293 ПК України, позивачем не застосовано ставку єдиного податку у розмірі 15% до обсягу перевищення доходу, чим занижено єдиний податок за період з 01.01.2016 року по 30.09.2016 року в сумі 305792,50 грн.

Отже, за результатами перевірки донараховано єдиного податку 315543,66 грн.. та згідно п.123.1 ст. 123 ПК України застосовано штрафну санкцію в сумі 78885,92 грн..

Згідно п.123.1 ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Враховую зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 17.11.2017 року №0069811304, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання за платежем по єдиному податку з фізичних осіб на загальну суму 394429,58 грн., в тому числі: податкове зобов'язання 315543,66 грн., штрафні санкції 78885,92 грн., є правомірним, оскільки відповідачем доведено порушення позивачем умов перебування на спрощеній системі оподаткування, встановлених пп. 29.1.4.3. п. 29.1.4. ст. 291, п. 292.3. ст. 292, пп. 293.4.1. п. 293.4. ст. 293, пп. 293.8.3 п. 293.8. ст. 293 ПК України.

Що стосується підстав прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення форми "ПС" від 17.11.2017 року №0069841304 колегія суддів враховує наступне.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивачем не було подано контролюючому органу декларацію про майновий стан та доходи за 2016 рік, чим порушено порядок подання декларацій про майновий стан та доходи за 2016 рік встановлений пп. 49.18.5. п. 49.18. ст. 49 та п. 177.5. ст. 177 ПК України.

Відповідно до п. 177.5. ст. 177 ПК України фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.

Відповідно до пп. 49.18.5. п. 49.18. ст. 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює. календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Враховуючи встановлене порушення позивачем зазначених вимог податкового законодавства та доведенність його під час розгляду справи в суді першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду щодо правомірності прийняття податковим органом рішення від 17.11.2017 року №0069841304, яким застосовано до позивача штрафні санкції за платежем по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 170,00 грн..

Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення форми від 17.11.2017 року №0069901304 з наступних підстав.

Перевіркою встановлено порушення позивачем порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, відповідно до вимог п. 177.10. ст. 177 ПК України.

Так, пунктом 177.10. статті 177 ПК України визначено, що фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Для реєстрації Книги обліку доходів і витрат фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді.

Фізичні особи - підприємці застосовують реєстратори розрахункових операцій відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Під час розгляду справи підтверджено, що здійснюючи підприємницьку діяльність, позивач не вів Книгу обліку доходів і витрат, також позивач не звертався до контролюючого органу за місцем обліку для реєстрації Книги обліку доходів і витрат.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає обгрунтованим застосування до позивача штрафних санкції в розмірі 510,00 грн..

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 03 березня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 29 травня 2018 року.

Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Мельник-Томенко Ж. М. Ватаманюк Р.В.