Постанова

від 24.05.2018 по справі 820/4335/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/4335/17 Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Чалого І.С.

суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

за участю секретаря судового засідання - Струкової Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - Юрченко Д.В.,

відповідача - Губська В.В..

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства "АВТОТРЕЙДІНГ - СХІД" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2017р. по справі № 820/4335/17 за позовом Дочірнього підприємства "АВТОТРЕЙДІНГ - СХІД" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Дочірнє підприємство "АВТОТРЕЙДІНГ-СХІД", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 11.05.2017 року №0000851403, №0000861403 та №0000871403. Стягнути з ГУ ДФС у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ДОЧІРНЬОГО ПІДПРИЄМСТВА "АВТОТРЕЙДІНГ -СХІД" судові витрати у розмірі 85 763 грн. 34 коп.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2017р. було відмовлено у задоволенні даного позову.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Судовим розглядом встановлено, що працівниками ГУ ДФС у Харківській області проведено планову виїзну перевірку ДП Автотрейдінг - Схід з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2014 по 31.12.2016.

За результатами якої складено акт від 07.04.2017 №2585/20-40-14-03-07/31904111 яким встановлено порушення:

- п.44.1 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2016 рік на суму 2 371 325 гривень.

- п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ПДВ за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року на суму 469 102 гривень.

- п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення ПДВ за грудень 2016 року на суму 2 167 022 гривень.

На підставі висновків акта перевірки ГУ ДФС у Харківській області складено податкові повідомлення-рішення від 11.05.2017 №0000851403 щодо збільшення податку на прибуток у сумі 2371325,00 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 592831,25 грн., №0000861403 щодо збільшення ПДВ на суму 469102,00 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 117275,50 грн., №0000871403 щодо завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 2167022 гривень.

Не погодившись з встановленими порушеннями, ДП Автотрейдінг Схід скористалось правом на адміністративне оскарження та подало скаргу до ДФС у Харківській області.

За результатами розгляду скарги скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 11.05.2017 №0000851403 у частині донарахувань по операціях за період 2016 рік, щодо яких підтверджено здійснення оплати скаржником грошовими коштами на користь Постачальників ПП Партнер-С , ТОВ Селект Груп та Комісіонерів ПП Агроекс , ТОВ А.П.К ТРЕЙД , і не встановлено наявності дебіторської заборгованості за 2016 рік, і у відповідній частині штрафні санкції, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення та податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 11.05.2017 №0000861403, №0000871403 залишено без змін.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з його необґрунтованості, доказів, які б спростовували доводи відповідача про правомірність винесення ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень судом не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що протягом 2016 року ДП Автотрейдінг - Схід здійснювало реалізацію товарів (зерна кукурудзи) за межі митної території України (експортні операції) в рамках договорів комісії, а саме:

- згідно з договором від 22.01.2016 №220101, укладеним між ДП Автотрейдінг - Схід (Покупець) та ПП Партнер-С (Постачальник), відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві товари, визначені у п 1.2 договору, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар - зерно кукурудзи в кількості 3700 тон. Зазначений товар придбаний ДП Автотрейдінг - Схід у ПП Партнер-С відповідно до видаткових накладних (детальний перелік наведено в акті перевірки) на загальну суму 13938400,00 грн., у т. ч. ПДВ 2323066,67 грн.;

- згідно з договором від 04.04.2016 №050401, укладеним між ДП Автотрейдінг - Схід (Покупець) та ПП Партнер-С (Постачальник), відповідно до якого постачальник зобов'язується передати товар у власність покупцеві товари, визначені у п 1.2 договору, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар - зерно кукурудзи в кількості 26,4 тон. Зазначений товар придбаний ДП Автотрейдінг - Схід у ПП Партнер-С відповідно до видаткової накладної на загальну суму 100320,00 грн., у т. ч. ПДВ 16720,00 гривень.

Згідно з актами приймання - передачі, а саме:

- від 29.01.2016 №290108 ПП Партнер-С передає, а ДП Автотрейдінг - Схід приймає зерно кукурудзи, яке знаходиться на складі у комірника ПП Золота нива 1 за адресою: Харківська область, Ізюмський район, с. Забавне, у кількості 1719,8 тон за ціною 3800 грн. на суму 6532884 грн.;

- від 29.01.2016 №290107 ПП Партнер-С передає, а ДП Автотрейдінг - Схід приймає зерно кукурудзи, яке знаходиться на складі у комірника ПП Золота нива 1 за адресою: Харківська область, Ізюмський район, с. Олександрівка, у кількості 89,220 тон за ціною 3800 грн. на суму 339036 грн.;

- від 29.01.2016 №290106 ПП Партнер-С передає, а ДП Автотрейдінг - Схід приймає зерно кукурудзи, яке знаходиться на складі у комірника ПП Золота нива 1 за адресою: Харківська область, Ізюмський район, с. Олександрівка, у кількості 873,3 тон за ціною 3800 грн. на суму 3318540 грн.;

- від 29.01.2016 №290103 ПП Партнер-С передає, а ДП Автотрейдінг - Схід приймає зерно кукурудзи, яке знаходиться на складі у комірника ПП Агрофірма Чорний ріг за адресою: Чернігівська область, Семенівський район, с. Чорний ріг, у кількості 191,6 тон за ціною 3800 грн. на суму 728080 грн.;

- від 29.01.2016 №290102 ПП Партнер-С передає, а ДП Автотрейдінг - Схід приймає зерно кукурудзи, яке знаходиться на складі у комірника ТОВ ім. газети ИЗВЕСТИЯ за адресою: Харківська область, Близнюківський район, с. Верхньоводяне, у кількості 334 тон за ціною 3800 грн. на суму 1269200 грн.;

- від 29.01.2016 №290101 ПП Партнер-С передає, а ДП Автотрейдінг - Схід приймає зерно кукурудзи, яке знаходиться на складі у комірника ТОВ ім. газети ИЗВЕСТИЯ за адресою: Харківська область, Близнюківський район, с. Верхньоводяне, у кількості 460,7 тон за ціною 3800 грн. на суму 1750660 грн.

Сторони уклали дані акти приймання-передачі про те, що постачальник передав на складі у с. Забавне, с. Олександрівка, с. Чорний ріг, с. Верхньоводяне, відповідно, а покупець прийняв на відповідальне зберігання сільськогосподарську продукцію. Сторони підтвердили, що право власності на продукцію від постачальника до покупця передається згідно із зазначеними актами.

Вище зазначений товар ДП Автотрейдінг - Схід (Комітент) передано Комісіонеру (ПП Агроекс ) в рамках договору комісії від 01.02.2016 №010201э-Ком (3 694,40 т. зерна кукурудзи, вартість товарів, переданих на комісію - 14038720 грн.), згідно з яким комітент доручає, а комісіонер зобов'язується за дорученням комітента за винагороду здійснити для комітента від свого імені і за рахунок комітента правочин з продажу товару за межі митної території України.

Згідно з п.2.1 зазначеного договору комісії, передача товару здійснюється на підставі актів приймання-передачі за підписами сторін в порядку та у строки, передбачені цим договором та додатками до нього. Загальна сума цього договору включає суми, що відповідають кількості товару, переданого Комітентом Комісіонеру згідно з актами приймання-передачі з урахуванням ПДВ; суми комісійної оплати з урахуванням ПДВ; суми витрат по здійсненню інших дій на виконання комісійного доручення та зв'язку з ним. Відповідно до п.4.4 договору: витрати на зберігання, експедирування, відвантаження, сертифікації товару Комісіонер вправі покласти на Покупця.

Відповідно до звітів комісіонера: компенсація витрат митного оформлення становить 10050,00 грн.; компенсація витрат залізничного транспортування - 1049670,00 грн., комісійна винагорода - 14756,56 грн.

Також на виконання договору комісії, між ПП Агроекс (Продавець) та MAXIJET EXPERTS LIMITED PARTNERSHIP (Покупець) був укладений контракт від 02.02.2016 №ТD 02022016 на експорт. Згідно з п.1 контракту ПП Агроекс зобов'язувався поставити, а MAXIJET EXPERTS LIMITED PARTNERSHIP прийняти і оплатити сільськогосподарську продукцію врожаю 2015 року, країна походження - Україна, найменування, кількість (партія), показники якості та інші характеристики якої зазначаються сторонами у специфікаціях до контракту.

Положеннями п.2.1, п.3.1, п.3.2, п.4.1 контракту визначено, що кількість ПП Агроекс , що підлягає поставці за контрактом, базис поставки, вид транспорту, місце поставки (пункт призначення), строк поставки, ціна ПП Агроекс зазначаються у специфікаціях до контракту. Згідно з п.4.2, п.4.3, п.4.4 контракту валютою контракту та валютою платежу є гривня (UАН); загальна вартість контракту визначається сумою усіх специфікацій і не може перевищувати 600000000,00 грн. Відповідно до п.3.4 контракту поставка ПП Агроекс здійснюється партіями. Для цілей контракту партією ПП Агроекс визнається кількість ПП Агроекс , вказана в окремій вантажній митній декларації країни відправлення. Згідно з п.2.2 контракту кількість фактично поставленого ПП Агроекс визначається у пункті призначення, вказаному в п.3.1 контракту, згідно з вагою, зазначеною у вантажній митній декларації країни відправлення. Згідно з п.3.3 контракту датою поставки сторони визнають дату оформлення вантажної митної декларації країни відправлення. Відповідно до п.5.1 контракту оплата за поставлений ПП Агроекс здійснюється протягом 5 календарних днів з моменту митного оформлення ПП Агроекс у країні відправлення (з дати оформлення ВМД).

Відповідно до звітів комісіонерів та доданих до них документів, зокрема, вантажно-митних декларацій, контрактів, комісіонер ПП Агроекс здійснив реалізацію товарів (зерна кукурудзи) за межі митної території України (експортні операції) в межах договору комісії (детальний перелік документів наведено в акті перевірки).

Станом на 31.12.2016 заборгованість за реалізоване зерно кукурудзи з нерезидентом MAXIJET EXPERTS LIMITED PARTNERSHIP, Канада та Комісіонером ПП Агроекс відсутня.

Суд апеляційної інстанції оцінивши наявні в справі докази, відмітив, що матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та контрагентами позивача зобов'язань за спірними правочинами. Копії витребуваних судом і долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, відповідності спірних правочинів вимогам закону відповідачем ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не пред'являлось.

На час укладання та виконання зазначених вище договорів позивач та його контрагент були зареєстровані як юридичні особи та були платниками податку на додану вартість.

Відповідно до п.п.134.1.1, п.п.134.1.2 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, у цьому розділі об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України, витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п.п.135.5.4 п.135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до п.п.138.1.1. п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; є) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Згідно з п.п.138.10.3 п.138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, до складу інших витрат включаються: витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; б) витрати на ремонт тари; в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); є) витрати на транспортування, перевалку, страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п.44.2 ст.44 Податкового кодексу України).

Відповідно до приписів п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх ввезенні на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України; в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, згідно з п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Колегія судів зазначає, що зауважень щодо правильності оформлення та форми податкових накладених у податкового органу не виникло. На час виконання умов договору та видачі податкових накладних підприємства були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Відповідно до п. 200.1. ст.200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно вимог п.200.2. ст.200 вказаного Кодексу при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Також п.200.3. ст.200 ПК України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Колегія суддів зазначає, що надані позивачем первинні документи у повній мірі розкривають зміст господарських операцій, а тому посилання податкового органу на те, що подані платником документи не дозволяють встановити реальність виконання розглядуваних операцій та факт їх використання у господарській діяльності товариства, є помилковими.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне вказати, що незначні недоліки у заповненні бухгалтерських документів не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів. Більш того, вони не є підставою для висновку про нереальність здійснення господарської операції та про обґрунтованість рішення органу доходів і зборів щодо нарахування податкового зобов'язання. Таким чином, помилки у їх оформленні не можуть бути підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у зобов'язаннях платника податків.

Разом з цим, колегія суду зазначає, що матеріали справи свідчать про те, що товар було придбано позивачем за договорами поставки №220101 від 22.01.2016 року, №050401 від 05.04.2016 року у ПП Партнер-С . За умовами договорів постачальник зобов'язувався забезпечити зберігання зерна кукурудзи на складах, розташованих за адресою: Харківська обл., Близнюківський район, с. Верхньоводяне; Чернігівська обл., Семенівський р-н, с. Чорний Ріг.

Сторонами на виконання умов зазначеного договору укладалися тристоронні акти приймання-передачі товару на зберігання ТОВ імені газети Ізвєстія , ПП Агрофірма Чорний Ріг та ПП Золота Нива 1 .

Наявність складських приміщень у зазначених суб'єктів господарської діяльності підтверджується правовстановлюючими документами на нежитлову нерухомість, що підтверджується матеріалами справи, тому твердження про відсутність необхідних ресурсів у зберігачів зерна кукурудзи не відповідають дійсності.

Згідно п.5.1 договорів поставки №220101 від 22.01.2016 року, №050401 від 05.04.2016 року, поставка зерна кукурудзи здійснювалася на умовах СРТ: Харківська обл., Близнюківський район, залізнична станція Самойлівка; Чернігівська обл., Семенівський р- н, залізнична станція Семенівка; Харківська обл., Ізюмський р-н, залізнична станція Закомельська.

Завантаження товару у транспортний засіб (залізничні вагони) здійснюється за рахунок постачальника - ПП Партнер-С (п.5.2 зазначених договорів поставки).

Також позивачем було укладено договір комісії №010201э-Ком від 01.02.2016 року з ПП Агроекс (код ЄДРПОУ 40229825), за умовами якого ПП Агроекс зобов'язується за дорученням позивача укласти від свого імені та за рахунок позивача один або декілька зовнішньоекономічних правочинів з реалізації зерна кукурудзи, а також здійснити інші дії на виконання комісійного доручення.

За умовами п.4.6 вказаного договору комісії комісіонер ПП Агроекс здійснював, серед іншого, транспортування, експедирування товару, перевалку в місці відвантаження - Миколаївський морський торгівельний порт, термінал ТОВ Гринтур Екс .

Подальший експорт зерна кукурудзи здійснювався за контрактом №TD 02022016 від 02.02.2016 року, укладеним між ПП Агроекс та Maxijet Experts Limited Partnership, за умовами якого зерно кукурудзи поставляється на умовах СРТ: Миколаївський морський торгівельний порт, термінал ТОВ Грінтур Екс . Пунктами 3.5, 3.6, 6.2.4 зазначеного контракту передбачено, що витрати по завантаженню та транспортуванню до пункту призначення - Миколаївський морський торгівельний порт, термінал ТОВ Гринтур Екс здійснюються за рахунок ПП Агроекс , а витрати по вивантаженню в морському порті, зберіганню і завантаженню на борт судна - за рахунок Maxijet Experts Limited Partnership.

Вищезазначене підтверджується первинними документами, які надані до матеріалів справи, а саме копії ТТН на транспортування зерна з місця зберігання до ЖД станції навантаження, а тому твердження про не підтвердження факту перевалки зерна та не надання на вимогу суду 1-ї інстанції документів, які б підтверджували перевезення зерна зі складського зберігання, спростовується матеріалами справи.

Разом з цим колегія судів звертає увагу на те, що комісіонер отримав посвідчення про якість зерна на кожен вагон при транспортуванні залізничним транспортом. Згідне зазначених посвідчень за всіма показниками ДСТУ 4525:2006 Кукурудза. Технічні умови (домішки, колір, вологість, запах тощо), зерно кукурудзи належало до 3 класу - кормові потреби, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідачем зазначалося, що до перевірки Позивача не надано жодного сертифікату якості зерна кукурудзи, хоча за умовами п.4.6 договору комісії №010201 з- Ком від 01.02.2016 року комісіонер ПП Агроекс здійснює, серед іншого, отримання (оформлення) дозвільної документації - сертифікатів якості/відповідності, висновків про лабораторні дослідження тощо для виконання комісійного доручення, однак п.6.1 договору комісії №010201з-Ком від 01.02.2016 року передбачає можливість відступлення комісіонером від вказівок комітента. Враховуючи, що сертифікати якості були скасовані, державні хлібні інспекції припинили своє існування, отримання таких сертифікатів стало неможливим, тому комісіонер надав згоду на відступлення від вказівок у цій частині.

Таким чином, наявність вищезазначеного сертифіката це не обов'язок, а право підприємства.

Також, з матеріалів справи вбачається, що якість товару підтверджувалася посвідченням №49 від 03.11.2015 року, виданим виробником - ТОВ Нові енергозберігаючі технології . Випробування на залишковий - вміст токсичних елементів, пестицидів та мікротоксинів виконувалося атестованою лабораторією ДП Укрметртестстандарт (протокол №6046-6047 13-х), а випробування на вміст радіонуклідів - атестованою лабораторією ДП Миколаївстандартметрологія (протокол №682).

Зберігання олії соняшникової нерафінованої здійснювалося на умовах договору зберігання №30/10/15-4 від 30.10.2015 року, укладеного позивачем з ТОВ Нові енергозберігаючі технології на складах за адресою: вул. Промислова,4, смт. Братське, Братського району, Миколаївської області. При цьому, згідно п.3.1. договору зберігання, зберігай - ТОВ Нові енергозберігаючі технології забезпечує вивезення товару зі складу і його завантаження у автомобільний транспорт позивача або перевізника.

Для перевезення олії соняшникової з місця зберігання до місця його передачі на комісію, а саме: м. Миколаїв, вул. Громадянська, 117, термінал ТОВ Евері , позивач уклав договір надання послуг з перевезення вантажу №02112015 від 02.11.2-15 року з Фірмою БСМ у формі ТОВ. Надання зазначених послуг підтверджується відповідним актом №470 від 04.11.2015 року, заявкою на надання послуг, рахунком на оплату, товарно-транспортними накладними, що надавалися до перевірки і містяться у матеріалах справи.

Позивачем укладено договір комісії №APK-AVC-201015 від 20.10.2015 року з ТОВ А.П.К. ТРЕЙД (код ЄДРПОУ 39199067), за яким позивач доручає ТОВ А.П.К. ТРЕЙД за винагороду вчинити від свого імені та за рахунок позивача одну або декілька угод з продажу олії соняшникової за межі митної території України. Згідно додатку специфікації, товар передавався в розпорядження комісіонера за адресою: м. Миколаїв, вул. Громадянська, 117, термінал ТОВ Евері . Місце відвантаження товару покупцю- нерезиденту - термінал ТОВ Евері .

Умовами п.2.1.4 договору комісії №APK-AVC-201015 від 20.10.2015 року передбачено, що ТОВ А.П.К. Трейд самостійно здійснює навантаження товару на відповідні транспортні засоби і його транспортування в обумовлене місце постачання.

Подальший експорт олії соняшникової нерафінованої здійснювався згідно контракту №АРК-8, укладеного 20.10.2015 року між ТОВ А.П.К. Трейд і Winco Trade Limited, за яким товар постачається на умовах СРТ: Термінал ТОВ Евері , м. Миколаїв, вул. Громадянська, 117.

За умовами СРТ ( Інкотермс в редакції 2010 року), вивантаження товару в порту призначення та виконання транзитних митних формальностей (якщо за договором перевезення ці витрати не оплачує продавець), виконання імпортних митних формальностей, доставка з пункту призначення, перевалка на судно покладаються на покупця (нерезидента - Winco Trade Limited).

Виконання усіх вищезазначених угод підтверджується видатковими накладними, актами приймання-передачі на зберігання, актами приймання-передачі товару на комісію, товарно-транспортними накладними, податковими накладними, рахунками на оплату, платіжними дорученнями, виписками по особовому рахунку позивача, митними деклараціями, звітами комісіонерів, які є в наявності в матеріалах справи.

З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем під час судового розгляду було доведено належними та допустимими доказами факт реальності укладених із контрагентом господарських операцій, та як наслідок, правомірність формування суми податкового кредиту з податку на додану вартість суми витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Законом передбачено чіткий перелік підстав, які дають право на податковий кредит. Ці підстави дотримані позивачем в повному обсязі.

Враховуючи викладене, колегія суддів висновку про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентом мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу.

Відповідно до ч. 2 ст.8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Колегія суддів звертає увагу на те, що збільшення суми грошового зобов'язання (шляхом прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) порушує право позивача мирно володіти своїм майном, визначення якого міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року (надалі також "Протокол 1 до Конвенції"), яка є частиною національного законодавства України згідно із статтею 9 Конституції України.

Зокрема, стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права"

Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (надалі також "ЄСПЛ"). Дані рішення згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, ч.2 ст.8 КАС України вимагає врахування практики ЄСПЛ при вирішенні справ.

Так, у пункті 53 рішення в справі "Булвес" АД проти Болгарії ЄСПЛ визначив поняття власності, вказавши, що "власність" може включати як існуючу власність, так і активи, включаючи вимоги стосовно яких заявник може стверджувати, що у нього чи у неї є принаймні "правомірні очікування"отримати ефективне здійснення свого майнового права.

У рішенні в справі "Щокін проти України"(п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: "Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом" і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб,яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні."

Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес"АД проти Болгарії" ЄСПЛ дійшов такого висновку: "...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Оцінюючи дії відповідача на відповідність критеріям зазначеним в ч. 3 ст. 2 КАС України, колегія суддів прийшла до висновку, що приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення про нарахування позивачу суми грошового зобов'язання, податковий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства, а тому воні є незаконними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, колегія суддів вважає, що правочини відповідають положенням норм чинного законодавства України.

Натомість позивач, на виконання вимог ч.1 ст. 71 КАС України, довів обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

На підставі вищезазначеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про правомірність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень від 11.05.2017 року №0000851403, №0000861403 та №0000871403.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути бути законним та обґрунтованим.

Підстави для скасування судового рішення та ухвалення нового закріпленні в ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, дав неналежну оцінку доказам, а його висновки не відповідають фактичним обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне, відповідно до ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 243, 250,308, 310, п.2 ч.1 ст. 315, 317, 321, 322, 325, 326 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "АВТОТРЕЙДІНГ - СХІД" задовольнити .

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2017 по справі № 820/4335/17 скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги Дочірнього підприємства "АВТОТРЕЙДІНГ - СХІД" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 11.05.2017 року №0000851403, №0000861403 та №0000871403.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя І.С. Чалий Судді В.В. Зеленський Я.В. П'янова Повний текст постанови виготовлений 25.05.2018 року.

товарно-транспортними накладними; податковими накладними; рахунками на оплату; платіжними дорученнями; виписками по особовому рахунку позивача, митними деклараціями, звітами комісіонерів тощо, які були надані, як до перевірки, так і до суду 1-ї інстанції, та знаходяться в матеріалах справи. товарно-транспортними накладними; податковими накладними; рахунками на оплату; платіжними дорученнями; виписками по особовому рахунку позивача, митними деклараціями, звітами комісіонерів тощо, які були надані, як до перевірки, так і до суду 1-ї інстанції, та знаходяться в Колегія судів вважає, що відповідачем не надано доказів та не наведено жодних обставин, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичОСОБА_1 адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" зазначено, що у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. При цьому не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчин