Постанова

від 29.05.2018 по справі 313/460/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний № 313/460/17 Головуючий у 1 інстанції: Нагорний А.О.

Провадження №22-ц/778/1341/18 Суддя-доповідач: Маловічко С.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2018 року м. Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: Маловічко С.В.

судді: Кочеткова І.В.

Гончар М.С.

розглянувши у порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Ентузіаст на рішення Веселівського районного суду Запорізької області від 28 грудня 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ентузіаст до ОСОБА_3, фермерського господарства Династія-2 , про визнання укладеного між відповідачами договору оренди землі недійсним, визнання поновленим договору оренди землі між ним та орендодавцем на умовах договору оренди від 20.01.2006р.,

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2017 року ТОВ Ентузіаст звернулося в суд з позовом до ОСОБА_3 та фермерського господарства Династія-2 , у якому просило визнати недійсним договір оренди землі від 29.04.2016р., укладений між ОСОБА_3 та фермерським господарством Династія-2 , земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1, площею 6,5502 гектарів, строком на 10 років, зареєстрований комунальним підприємством Мелітопольське міжміське бюро технічної інвентаризації , індексний номер: 31694816 від 04.10.2016р.

Під час розгляду справи позивач позовні вимоги збільшив і просив суд визнати поновленим договір оренди землі від 20.01.2006р., укладений між ТОВ Ентузіаст та ОСОБА_3, земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1, площею 6,5502 гектарів, на тих же самих умовах строком на 10 (десять) років (а.с.47-51).

Обґрунтовуючи позовні вимоги ТОВ Ентузіаст зазначало, що 20.01.2006р. ТОВ Ентузіаст та ОСОБА_3 уклали договір оренди землі, відповідно до якого в оренду була передана земельна ділянка, належна орендодавцеві на праві власності, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 6,5502 гектарів (п. 2), строком на 10 років (п. 8). Відповідно до п. 43 договору він набуває чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Договір зареєстрований у Веселівському РВ ЗРФ ДП Центр державного земельного кадастру , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за реєстраційним номером 040626800041 від 28.04.2006р., тобто термін дії договору мав закінчитись 28.04.2016р. Він як орендар належним чином виконував умови договору оренди землі від 20.01.2006 р. впродовж всього терміну його дії, про що свідчить відсутність будь-яких спорів щодо виконання його

умов між сторонами, тому відповідно до п. 8 договору та ст. 33 ЗУ Про оренду землі мав переважне право на його поновлення на новий строк. З метою реалізації вказаного права 16.12.2015р. він звернувся до ОСОБА_3 з листом-повідомленням про поновлення договору оренди землі, до якого був доданий проект додаткової угоди, в якій запропоновано поновити договір на той самий строк на тих самих умовах. 25.03.2016р. ним повторно направлений ОСОБА_3 лист-повідомленням про поновлення договору оренди землі та проектом додаткової угоди, згідно з яким було збільшено розмір орендної плати, але відповіді від орендодавця не отримав.

З 29.04.2016р. - після закінчення дії договору оренди він продовжує відкрито обробляти дану земельну ділянку, але впродовж часу з 29 квітня по 29 травня 2016р. від орендодавця не надходив лист-повідомлення із запереченнями проти поновлення договору. Орендодавець, з вказаного часу достовірно знаючи як власник земельної ділянки, у чиєму користуванні вона знаходиться, взагалі не вчиняв ніяких дій щодо її витребування, самостійно не приступав до її обробітку, тим самим своєю поведінкою визнаючи правомірність дій орендаря, що у відповідності до ч. 6 ст. 33 ЗУ Про оренду землі свідчить про поновлення договору оренди на той самий строк і на тих самих умовах.

В той же час, стало відомо, що земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_1, площею 6,5502 гектарів, належна на праві приватної власності ОСОБА_3, передана в оренду на підставі договору оренди землі від 29.04.2016р. ФГ Династія-2 , строком на 10 років з правом пролонгації. Згідно відомостей Державного реєстру у цьому договорі визначено, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки, що становить 5 576,10 грн., в тому числі в грошовій формі; в розмір орендної плати входить прибутковий податок, який буде відраховуватись від розміру орендної плати при його сплаті орендарем; за окремою угодою орендна плата може сплачуватись рослинницькою продукцією: зерно (фуражне) 3 500,00 кг, 20 л соняшникової олії, 50 кг муки вищого ґатунку, 1500 кг соломи; у разі необхідності обрядові послуги.

Позивач вважав, що укладенням договору оренди землі від 29.04.2016р. між ОСОБА_3 та ФГ Династія-2 порушено його переважне право на поновлення договору оренди землі від 20.01.2006р., тому просив визнати вказаний договір оренди недійсним, визнати поновленим договір оренди з ним на той же самий строк та на тих же умовах.

Рішенням Веселівського районного суду Запорізької області від 28 грудня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ТОВ Ентузіаст подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити у справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням ст. 369 цього Кодексу.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

Судом наведено ретельний аналіз чинного законодавства щодо орендних відносин, об єктом яких виступають земельні ділянки, зокрема, щодо переважного права у орендодавця, який добросовісно виконував умови договору оренди, строк дії якого закінчується, а також щодо поновлення договору з ним на той же строк та на тих самих умовах у випадку продовження користування орендованою землею після закінчення строку дії договору за відсутності письмових повідомлень з боку орендодавця протягом місяця із запереченнями проти його продовження.

Суд правильно визначив, що стаття 33 ЗУ Про оренду , якою врегульовані правовідносини між орендарем та орендодавцем за договором оренди, строк дії якого закінчується, передбачає дві самостійні підстави для збереження орендних відносин між ними.

Так, частинами 1-5 ст. 33 Закону України Про оренду землі передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Орендар, який має намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у встановлений цим договором строк, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі та укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Ці положення кореспондуються із загальною нормою - ч. 1 ст. 777 ЦК України.

Друга самостійна підстава для поновлення орендних відносин передбачена ч. 6 ст. 33 ЗУ Про оренду землі , яка кореспондується з загальною нормою - ст. 764 ЦК України.

Стаття 764 ЦК України передбачає можливість поновлення договору найму, яка зводиться по суті до автоматичного продовження попередніх договірних відносин на той же строк без укладення нового договору за умови, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку дії договору найму та немає заперечень наймодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору.

Згідно до ч. ч. 6, 8 ст. 33 Закону України Про оренду землі в разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця із запереченням у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.

Отже, реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України Про оренду землі , можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін. А поновлення договору передбачає іншу ситуацію між сторонами договору, коли проти фактичного подальшого користування орендованою земельною ділянкою орендарем після закінчення строку дії договору не заперечує орендодавець.

Між тим, способом поновлення договору оренди, передбаченим ч. 6 ст. 33 ЗУ Про оренду землі , орендар може скористатися, якщо з певних причин він не надіслав листа-повідомлення про намір використати переважне право оренди.

Суд встановив, що відповідач ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 6,5502 га кадастровий № НОМЕР_1, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 від 06.01.2005р. (а.с. 103).

20.01.2006р. між ТОВ Ентузіаст та ОСОБА_3 укладено договір оренди землі, відповідно до якого, в оренду була передана земельна ділянка належна орендодавцеві на праві власності, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 6,5502 гектарів (п. 2), строком на 10 років (п. 8), починаючи від дня його державної реєстрації, яка проведена 28.04.2006 року, реєстраційний номер 040626800041 р. (а.с. 6-8).

Відповідно до п. 43 вказаного договору передбачено, що він набуває чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Отже, з дня реєстрації 28.04.2006р. вказаного договору його строк спливав 28.04.2016р.

За час дії договору внесення будь-яких змін до нього у встановленому порядку сторонами не проводилось.

За матеріалами справи встановлено, що 16.12.2015р. ТОВ Ентузіаст надіслало ОСОБА_3 лист-повідомленням про поновлення договору оренди землі від 20.01.2006р. на той самий строк і на тих самих умовах (а.с. 31,32).

В позові ТОВ Ентузіаст зазначало, що відповіді від ОСОБА_3 на цей лист-повідомлення не надходило.

Проте в подальшому судом з ясовано, що 22.12.2015р. ОСОБА_3 надіслала директору ТОВ Ентузіаст повідомлення про відмову у поновленні договору оренди землі, в якому вказувала, що її не задовольняють умови договору, у якому орендна плата встановлена у розмірі 1 %, що становить 695 грн., від грошової оцінки земельної ділянки в сумі 69 485 грн., яка має значно більший розмір на теперішній час, а середній розмір орендної плати за землю у Веселівському районі становить 3-4 % від грошової оцінки землі, яка має коригуватись. Але орендна плата жодного разу не переглядалась орендарем за 10 років. Тому вважала, що між ними не досягнуто домовленості щодо розміру орендної плати та вказувала, що за положеннями ст. 33 ЗУ Про оренду землі переважне право орендаря припинилось (а.с. 94).

Однак, 25.03.2016р. ТОВ Ентузіаст повторно надіслало ОСОБА_3 лист-повідом-

лення і проект додаткової угоди, у якій запропонував визначити нормативну грошову оцінку земельної ділянки у сумі 185 870 грн., а орендну плату - у розмірі 6 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, або 4 тонни зерна і 1 причіп соломи, або 3,5 тонни зерна та 50 кг борошна, 30 л олії соняшникової, 1 причіп соломи, послуги з оранки і культивації присадибної ділянки площею до 0,25 га. ( а.с. 35, 36).

Відповіді на вказаний лист-повідомлення від ОСОБА_3 не надходило. За матеріалами справи не виявилось можливим установити, чи отримала відповідач повторний лист-повідомлення.

Отже, запропоновані позивачем нові умови договору не були узгоджені сторонами.

29.04.2016р. між ОСОБА_3 та ФГ Династія-2 укладено договір оренди землі, відпо-

відно до якого встановлено орендну плату на рік у сумі 3% грошової оцінки земельної ділянки (5 576,10 грн.) від нормативно-грошової оцінки, що склала 185 870,14 грн.; за окремою угодою орендна плата може сплачуватись рослинницькою продукцією: зерном - 3 500 кг, 20 л олії соняшникової, 50 кг муки вищого ґатунку, 1500 кг соломи ( а.с. 98-101).

Цю угоду між відповідачами просив визнати недійсною позивач як таку, що порушує

його переважне право на продовження орендних відносин з ОСОБА_3, а також просив визнати поновленим договір оренди на попередніх умовах та на той же строк, оскільки орендодавець не витребувала у нього земельну ділянку протягом місяця після закінчення строку дії договору, якою він продовжує користуватись.

Відмовляючи в задоволенні цих позовних вимог, суд першої інстанції визначив, що при укладенні договору оренди земельної ділянки від 29.04.2016р. відповідачі не порушили переважне право ТОВ Ентузіаст як орендаря за договором від 20.01.2006р. на укладення договору найму на новий строк, оскільки відповідач ОСОБА_3 повідомила позивача про заперечення у поновленні договору оренди землі (лист-повідомлення від 25.12.2015 р. № б/н). А також суд встановив, що орендна плата за землю, яка запропонована фермерським господарством Династія-2 , є набагато кращою, ніж та, що була запропонована ОСОБА_3 позивачем. При цьому, суд вважав, що ТОВ Ентузіаст витратив своє переважне право на укладення договору оренди з ОСОБА_3, яка повідомила про своє небажання продовжувати договір на старих умовах, а отримання орендодавцем нового проекту додаткової угоди, в якій їй було запропоновано орендну плату на рік у розмірі 6 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки у сумі 185 870,14 грн., відповідач не довів. Крім того, з моменту укладення договору оренди з ТОВ Династія-2 земельна ділянка ОСОБА_3 перебувала в користуванні нового орендаря, а не у ТОВ Ентузіаст .

Колегія погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.

Так, всі дії орендаря та орендодавця, які передують закінченню строку договору оренди, слід розглядати у їх сукупності.

Відкидаючи доводи ТОВ Ентузіаст щодо спрямування ОСОБА_3 повторної пропозиції та проекту договору, який містив кращі умови щодо розміру орендної плати, ніж встановлені оспорюваним договором оренди від 29.04.2016р., суд першої інстанції вказував, що переважне право позивач втратив після першої пропозиції, яку відхилила орендодавець.

Апеляційний суд вважає такі висновки суду правильними, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, відповідають положенням норм матеріального права, які правильно застосовані судом першої інстанції до спірних правовідносин, та зроблені з урахуванням правових позицій Верховного Суду з цих питань.

В постанові від 23.03.2016р. по справі № 6-146цс16 Верховний Суд України дійшов висновку, що для застосування частини першої статті 33 цього Закону та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди землі необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив про наявність заперечень щодо поновлення договору та своє рішення.

Звертаючись до суду з позовом про захист свого порушеного права на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк, ТОВ Ентузіаст посилався на невизнання орендодавцем його переважного права, передбаченого спірним договором та статтею 33 Закону України Про оренду землі , унаслідок чого було укладено договір оренди цієї ж земельної ділянки з іншим орендарем.

Частинами 1-5 ст. 33 Закону України Про оренду землі передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у встановлений цим договором строк, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Отже, реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України Про оренду землі , можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами, тієї обставини, що при укладенні договору оренди земельної ділянки від 29.04.2016р. відповідачами було порушено його переважне право.

З цього приводу Верховним Судом України була сформована така усталена правова позиція, за якою стаття 33 Закону України Про оренду землі у ч. 1 регламентує переважне право орендаря перед іншими особами на укладення договору оренди землі, а в ч. 6 - підстави поновлення договору оренди, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди.

Верховний Суд дещо уточнив її, зазначивши, якщо орендар, маючи на меті реалізацію свого переважного права на поновлення договору оренди землі на новий строк, ініціював перед орендодавцем питання про таке поновлення, скориставшись правовим механізмом ч.1-ч.5 статті 33 Закону України Про оренду землі , то ч. 6 вказаної статті не може бути застосована до таких правовідносин, оскільки не передбачає звернення орендаря до орендодавця; переговори сторін щодо зміни (за необхідності) істотних умов не проводяться. Тобто, якщо орендар надіслав лист-повідомлення про поновлення договору на нових умовах, то сам лише факт спливу місячного строку за відсутністю листа-повідомлення орендодавця про заперечення в поновленні договору оренди, не може свідчити про автоматичне поновлення договору оренди землі (Постанови Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 917/770/17, від 07.03.2018 у справі № 917/769/17).

За встановленими обставинами справи та з урахуванням правової позиції можна дійти висновку, що, скориставшись у грудні 2015р. своїм переважним правом та отримавши незгоду ОСОБА_3 на продовження договору з позивачем на тих же умовах, які і на думку апеляційного суду є дуже невигідними та очевидно несправедливими порівняно з існуючими на цей час у інших орендарів, ТОВ Ентузіаст втратив своє переважне право. Надіслання повторного листа-повідомлення з іншими умовами в такому разі не поновлює цього втраченого права та не свідчить про автоматичне поновлення договору оренди з ним.

А відтак, скориставшись цим правовим механізмом, ТОВ Ентузіаст вже не може ставити питання про продовження його орендних відносин за старими умовами у відповідності до положень ч. 6 ст. 33 ЗУ Про оренду землі , оскільки перемовини між сторонами відбулись, та орендодавець відмовився від продовження з ним орендних відносин на цих умовах, і тому не можна вважати, що за спливом місяці після закінчення договору оренди орендар правомірно утримує земельну ділянку, навіть, якщо орендодавець ніяких активних дій з її повернення не вчиняє.

Між тим, про відсутність волевиявлення на продовження з ТОВ Ентузіаст орендних відносин після спливу договору оренди свідчать дії орендодавця ОСОБА_3, яка наступного дня після закінчення строку дії договору оренди з позивачем уклала новий договір оренди з ФГ Династія-2 на нових більш вигідних умовах, які існують у всіх орендних відносинах цієї місцевості.

А отже, не може йтися мова про те, щоб вважати поновленим договір оренди між ОСОБА_3 та ТОВ Ентузіаст на раніше існуючих умовах, які ставлять орендодавця у гірше порівняно з іншими орендодавцями становище.

Крім того, суд встановив, що з моменту укладення спірного договору оренди від 29.04.2016р. земельна ділянка ОСОБА_3 перебувала в користуванні саме нового орендаря в особі ФГ Династія-2 , що підтверджується матеріалами справи. Та цих висновків суду позивач належними і допустимими доказами у справі не спростував.

В ході апеляційного перегляду справи з ясовано, що у цій справі відсутні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення, а також відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи по суті. Також судом вірно встановлені обставини у справі, з ясовано характер спірних правовідносин та правильно застосовані норми матеріального права, якими вони врегульовані.

При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги ТОВ Ентузіаст не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, а рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог ЦПК України, тому у відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

У разі відмови позивачу ТОВ Ентузіаст у задоволенні його апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у повному обсязі в силу вимог ст. 141 ЦПК України останній не має права на компенсацію за рахунок відповідачів у цій справі будь-яких судових витрат, пов'язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом, у тому числі у вигляді судового збору у розмірі 4800 (т. 1 а.с. 190), сплаченого ним при подачі вищезазначеної апеляційної скарги до апеляційного суду.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Ентузіаст залишити без задоволення.

Рішення Веселівського районного суду Запорізької області від 28 грудня 2017 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду з дня отримання повного тексту судового рішення.

Постанову складено 29 травня 2018 року.

Головуючий:

Судді: