Рішення

від 29.05.2018 по справі 690/136/18

ВАТУТІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №690/136/18

Провадження №2/690/99/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2018 р. Ватутінський міський суд Черкаської області

в складі: головуючого-судді Пасацької Л.А.

секретаря судового засідання Вельган А.І.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань приміщення суду в м. Ватутіне в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Ватутінської міської ради Черкаської області, треті особи: Відділ з питань державної реєстрації Ватутінської міської ради, Гаражний кооператив Сигнал-7 , - про визнання права власності,

в с т а н о в и в:

Позивач, ОСОБА_2, звернувся 19.04.2018 р. до суду із позовом до Ватутінської міської ради Черкаської області, треті особи: Відділ з питань державної реєстрації Ватутінської міської ради, Гаражний кооператив Сигнал-7 , - про визнання права власності на гаражний бокс.

Зазначив, що 15.04.1971 р. купив у ОСОБА_3 за 500 радянських карбованців гараж по АДРЕСА_3, який належав ОСОБА_3 на підставі договору від 12.10.1968 р., що підтверджується актом від 15.04.1971 р. та договором від 09.04.1971, укладеним з житлово-комунальним відділом шахтоуправління Ватутінвугілля .

05.12.2017 р. в КП ЧОО БТІ отримав технічний паспорт на гараж, проте за результатами звернення дізнався, що право власності на гараж за ним не зареєстроване. 11.04.2018 р. звернувся до Відділу з питань державної реєстрації Ватутінської міської ради з відповідною вимогою, проте отримав відмову у державній реєстрації прав та їх обмежень, оскільки укладений ним договір від 09.04.1971 р. та акт від 15.04.1971 р. не підтверджує набуття права власності.

Додатково зазначив, що гаражем володіє з 1971 р. по даний час і на момент його купівлі законодавством Української РСР не передбачалась реєстрація права власності на підставі договору купівлі-продажу.

Відповідач, Ватутінська міська рада, із позовом ознайомлений, відзив на позов не надав, належним чином повідомлений про дату, час і місце засідання, його повноважний представник у судове засідання не з'явився, звернувся з клопотанням про розгляд справи за їх відсутності, просили спір вирішити на розсуд суду згідно чинного законодавства.

Третя особа, Відділ з питань державної реєстрації Ватутінської міської ради, із позовом ознайомлена, пояснення щодо позову не надала, належним чином повідомлена про дату, час і місце засідання, повноважний представник у судове засідання не з'явився, звернувся з клопотанням про розгляд справи за його відсутності, просили спір вирішити на розсуд суду згідно чинного законодавства.

Третя особа, ГК Сигнал-7 , із позовом ознайомлена, пояснення щодо позову не надала, належним чином повідомлена про дату, час і місце засідання, повноважний представник у судове засідання не з'явився, звернувся з клопотанням про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.

Ухвалою суду від 27.04.2018 р. відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання з'явився представник позивача, адвокат ОСОБА_1, яка не заперечила проти розгляду справи за відсутності інших учасників, які належним чином повідомлені про дату, час і місце цього засідання, зазначивши що їх явка не є обов'язковою.

Згідно вимог ст. 223 ЦПК України відсутні перешкоди для розгляду справи по суті внаслідок неявки у судове засідання учасника справи, якого було належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання.

Суд, заслухавши вступне слово представника позивача, дослідивши докази у справі, допитавши свідків, встановив наступні фактичні обставини та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази.

12.10.1968 р. між житлово-комунальним відділом шахтоуправління Ватутінвугілля в особі начальника ЖКО Сніцарюк І.В. та ОСОБА_5 /володілець транспорту ЗАЗ-965 А , інвалід, проживає АДРЕСА_1/ було укладено договір про виділення йому території під будівництво гаражу в 24 кварталі згідно рішення Ватутінської міської ради від 17.03.1967 р.. Після приймання гаража комісією він стає власністю володільця, якому також надано право продати гараж громадянам м. Ватутіне, працюючим в системі рудуправління Ватутінуголь по фактичній вартості (а.с.4).

За договором від 09.04.1971 р. ЖКВ шахтоуправління Ватутінвугілля в особі начальника ЖКО Сніцарюк І.В. підтверджено продаж ОСОБА_5 належного йому гаражу АДРЕСА_3 позивачу, ОСОБА_2, і згідно умов якого з 09.04.1979 р. він став його власником з покладенням на нього відповідних обов'язків: утримувати в порядку; виконувати всі протипожежні та санітарні правила; дотримуватись правил безпеки в гаражі та на прилеглій території; володільцю гаража надається право з дозволу ЖКО продати свій гараж працівникам шахтоуправління згідно його вартості; використовувати виключно за призначенням; договір з ОСОБА_3 від 12.10.1968 р. вважати недійсним (а.с.6).

Відповідно до акту, укладеного в присутності предулічкома ОСОБА_6, було підтверджено продаж гаража власником ОСОБА_5 (АДРЕСА_1/ покупцю ОСОБА_2 (АДРЕСА_2), вартість якого склала 580 рублів, для підтвердження чого надали в міськраду та ЖКО Ватутінського шахтоуправління.(а.с.5)

05.12.2017 р. позивач звернувся до КП Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації для виготовлення технічного паспорту на гараж, після отримання якого дізнався, що право власності за ним не зареєстровано (а.с. 7-9).

З метою належного оформлення права власності на нерухоме майно - гараж 05.04.2018 р. позивач звернувся до Відділу з питань державної реєстрації Ватутінської міської ради із заявою про державну реєстрацію цього права, проте 11.04.2018 р. отримав рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обмежень, оскільки укладений ним договір від 09.04.1971 р. та акт не підтверджують набуття ним права власності через відсутність їх реєстрації (а.с.12).

Позивач зазначив, що гаражем позивач володіє з 1971 по даний час і на момент його купівлі законодавством Української ССР не передбачена була реєстрація права власності, а тому він не зареєстрував гараж відразу після купівлі.

Згідно довідки №26 від 10.04.2018 р., виданою головою Гаражного кооперативу Сигнал-7 , боксів гараж АДРЕСА_3 згідно журналу обліку гаражів рахується за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.11).

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9, показали, що позивач є їх колишнім сусідом, проживав з ними в одному багатоквартирному будинку по АДРЕСА_2 з часу його будівництва приблизно з 1960 років, дійсно придбав у чоловіка з інвалідністю гараж по АДРЕСА_3, та постійно ним користувався, мав машину, утримував його в гарному стані, всім було відомо, що це його гараж.

Дослідивши у сукупності встановлені фактичні обставини справи суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог із застосуванням наступних норм права та наведенням відповідних мотивів.

Особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, та у зв'язку з цим звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин (ст.ст.15, 16 ЦК України, ст.ст. 4,5 ЦПК України).

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі (ст.3 ЦПК України).

Цивільний кодекс України (чинний з 01.01.2004 р.) застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до ст.ст. 316-317 ЦК України (чинний з 01.01.2004 р.) правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону по своїй волі, незалежно від волі інших осіб. Власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. (ст.328 ЦК України).

Набуття права власності за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (ст.334 ЦК України).

Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст.392 ЦК України).

Судом встановлено та не спростовано сторонами, що позивач набув право власності на гараж 09.04.1971 р. згідно договору купівлі-продажу, який не було посвідчено нотаріально, а право власності на нерухоме майно не було зареєстровано з наступних підстав.

На час виникнення у позивача права власності на гараж (1971 р.) державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалась Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР , затвердженою заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31.01.1966 р., і відповідно реєстрації підлягали всі будинки і домоволодіння в межах міст і селищ міського типу УРСР, що належать місцевим Радам депутатів трудящих, державним, кооперативним і громадським установам, підприємствам і організаціям, а також ті будинки і домоволодіння, які належать громадянам на праві особистої власності. Будинки, що підлягають реєстрації, повинні бути закінчені

будівництвом і прийняті в експлуатацію за актом, затвердженим

виконкомом місцевої Ради депутатів трудящих. При цьому різні службові будівлі та споруди (сараї, літні кухні та ін.) не можна реєструвати окремо від жилого будинку.

Оскільки гараж відноситься до категорії споруд, не входить до складу домоволодіння, і розташований окремо від жилого будинку, а тому його реєстрація у 1971 р. на час виникнення права власності у позивача була неможлива навіть за наявності відповідних правовстановлюючих документів.

Щодо нотаріального посвідчення договору, то суд зазначає наступне.

Цивільний кодекс Української РСР (в редакції 1963 р.) визначав, що угоди можуть укладатись усно або в письмовій формі (простій чи нотаріальній). При цьому угоди повинні укладатись у письмовій формі: 1) угоди державних, кооперативних та інших громадських організацій між собою і з громадянами, за винятком угод, зазначених у статті 43 цього Кодексу, та окремих видів угод, для яких інше передбачено законодавством Союзу РСР і Української РСР; 2) угоди громадян між собою на суму понад сто карбованців, за винятком угод, зазначених у статті 43 цього Кодексу, та інших угод, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР; 3) інші угоди громадян між собою, відносно яких закон вимагає додержання письмової форми.

Письмові угоди повинні бути підписані особами, які їх

укладають. Якщо громадянин внаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписатися, то за його дорученням угоду може підписати інший громадянин. Підпис останнього повинен бути засвідчений організацією, в якій працює або навчається громадянин, що укладає угоду, або житлово-експлуатаційною організацією за місцем його проживання, або адміністрацією стаціонарного лікувально-профілактичного закладу, в якому він перебуває на лікуванні, або органом чи службовою особою, що вчиняють нотаріальні дії. (ст.ст. 42, 44 цього Кодексу).

Виходячи з цих підстав не вимагалось нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу гаража, укладеного в простій письмовій формі, яке містить підписи осіб, які його уклали.

Зазначеним вимогам наданий позивачем договір купівлі-продажу від 09.04.1971 р. відповідає в повній мірі, а тому ОСОБА_2 правомірно набув право приватної власності на гараж по АДРЕСА_3.

Після набрання чинності Цивільним кодексом України з 01.01.2004 р. та ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень з 01.07.2004 р. права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації, оскільки державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

Відповідно до положень ст.3 зазначеного Закону (в редакції чинній на час розгляду справи) речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01.01.2013 р., визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.

Рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень від 11.04.2018 р. №40579103 винесено з підстав, що договір від 09.04.1971 р. не підтверджує набуття права власності за ОСОБА_2 на гараж, побудований 1968 р., а тому свідчить про невизнання права позивача, як власника цього майна.

З урахуванням викладеного суд вважає доведеними належними і допустимими доказами, що право власності позивача на боксовий гараж АДРЕСА_3 виникло на підставі укладеного в простій письмовій формі, підписаного сторонами договору купівлі-продажу від 09.04.1971 р., який не потребував нотаріального посвідчення та державної реєстрації, недійсність якого не встановлена ні судом, ні законом, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України суд присуджує з відповідача в дохід держави витрати по сплаті судового збору в сумі 704 грн. 80 коп.

На підставі ст.ст. 15, 16, 316, 317, 328, 392 Цивільного кодексу України (чинний з 01.01.2004 р.), ст.ст. 42, 44 Цивільного кодексу Української РСР (чинний з 18.07.1963 р.), ст.3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (чинний з 01.07.2004 р.), керуючись ст.ст. 3- 5, 10-13, 19, 81, 141, 258, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на боксовий гараж АДРЕСА_3.

Стягнути з Ватутінської міської ради Черкаської області в дохід держави судовий збір в розмірі 704 грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Апеляційного суду Черкаської області.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення, а якщо рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Апеляційного суду Черкаської області через Ватутінський міський суд Черкаської області, а матеріали справ надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Позивач - ОСОБА_2, місце проживання: АДРЕСА_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1;

Відповідач - Ватутінська міська рада Черкаської області, місцезнаходження: 20250, Черкаська обл., м. Ватутіне, пр. Дружби, 8, код ЄДРПОУ 04060832;

Третя особа - Відділ з питань Державної реєстрації виконавчого комітету Ватутінської міської ради Черкаської області, місцезнаходження: 20250, Черкаська обл., м. Ватутіне, пр. Дружби, 8, код ЄДРПОУ 04060832.

Третя особа - Гаражний кооператив Сигнал , місцезнаходження: 20250, Черкаська обл., м. Ватутіне, пров. П. Морозова, 2, код ЄДРПОУ 36771440.

Суддя: Л.А. Пасацька