Рішення

від 23.05.2018 по справі 902/111/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" травня 2018 р.          Cправа № 902/111/18

Господарський суд Вінницької області у складу судді Матвійчука Василя Васильовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради (пр. Д. Яворницького, 37, м. Дніпро, 49000)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІСТ»

(вул. Київська, буд. 16, м. Вінниця, 21000)

про стягнення 14080,27 грн.

за участю секретаря судового засідання Незамай Д.Д.,

представників сторін:

позивача не з'явився;

відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство «Теплоенерго» Дніпровської міської ради звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Віст» заборгованості за договором № 081026 про постачання теплової енергії від 20.03.2008р в загальному розмірі 14 080,27 грн.., з яких сума основного боргу у розмірі 11 001,93 грн., три відсотки річних у розмірі 336,76 грн., інфляційні збитки у розмірі 1403,16 грн., пеня у розмірі 1338,42 грн.

Позовні вимоги мотивовано несвоєчасним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором №081026 про постачання теплової енергії від 20.03.2008р.

Ухвалою суду від 06.03.2018р. відкрито провадження у справі №902/111/18 та призначено підготовче засідання на 05.04.2018 р.

Ухвалою суду від 05.04.2018р. підготовче засідання відкладено на 25.04.2018р.

Ухвалою суду від 25.04.2018р закрито підготовче провадження та призначено справу для судового розгляду по суті на 23.05.2018р.

На визначену судом дату представник позивача не з'явився. У клопотанні, що надійшло до суду за вх. номером 06-52/2491/18 від 20.03.2018р, представник позивача за довіреністю просив розглядати справу без участі представника позивача.

Відповідач правом участі в засіданні суду також не скористався, визначених ухвалами суду не подав. Ухвали суду, направлені на адресу відповідача, повернуті до суду відділенням поштового зв'язку з написом наступного змісту: «за закінченням терміну зберігання».

При цьому суд зважає на положення ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, п.п. 4 та 5 ч. 6 якої визначено, що днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Частиною 10 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Згідно зі ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 №755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Крім того, суд наголошує на тому, що ухвали суду були надіслані відповідачу завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, та Господарського процесуального кодексу України, що також підтверджується штемпелем суду про відправлення вихідної кореспонденції на звороті відповідних судових процесуальних документів.

За таких обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але відповідач не скористався своїм правом на участь свого представника у судовому засіданні.

При цьому, статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статей 182, 183, Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 1 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Положеннями ст. 178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Частиною першою ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача щодо відкладення розгляду справи до суду не надійшло.

У зв'язку з вищезазначеним, справа розглядається у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

В порядку ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

У судовому засіданні 23.05.2018 р. прийнято судове рішення.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

20 березня 2008 року між Міським комунальним підприємством «Дніпропетровські міські теплові мережі» (за договором Енергопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Віст» (Відповідач, за договором Споживач) укладено договір про постачання теплової енергії. (надалі Договір).

Відповідно до умов Договору Енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати Споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим Договором (п. 1.1 Договору).

Обидві сторони зобов'язуються керуватися цим Договором та діючим законодавством України. (п. 1.2. Договору)

Теплова енергія постачається Споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього Договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону (175 діб), гаряче водопостачання - протягом 350 діб, технологічні потреби - відповідно з виробничою програмою, кондиціювання повітря - по мірі необхідності (п. 2.1 Договору).

Відповідно до п. 5.2 Договору облік споживання теплової енергії здійснюється за показаннями приладів обліку, встановлених розрахунковим способом на опалення: вул. Шевченка, 22.

Тариф для розрахунків за цим договором складає: теплова енергія - 1 Гкал – 314,65 грн. (п. 6.2 Договору).

Розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів, або, за згодою сторін будь-яким іншим шляхом, не забороненим чинним законодавством України. (п. 7.1 Договору).

Розрахунковим періодом є календарний місяць, по результатам якого підписується акт (в 2-х примірниках) на відпуск - отримання теплової енергії по формі додатку 4 (п. 7.2 Договору).

Відповідно до п. 7.3 Договору Споживач зобов'язаний не пізніше ніж за 5 діб до початку розрахункового періоду сплачувати Енергопостачальній організації вартість теплової енергії згідно з її кількістю, передбаченою у додатку 1 до цього Договору, по власним платіжним дорученням з зазначенням періоду, за який він сплачує.

Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться Споживачем впродовж 5 діб після одержання рахунку Енергопостачальної організації, яка зобов'язана направити Споживачу не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим. У випадку утворення переплати, вона зараховується в рахунок наступних платежів (п. 7.4 Договору).

При зміні тарифів на теплову енергію її розрахункова вартість у додатку 1 змінюється Енергопостачальною організацією з дати нового тарифу за діючим Договором без додаткової угоди (п. 7.8 Договору).

Відповідно до п. 11.1 Договору цей Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 20.03.2011 року.

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 11.4 Договору).

На підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 27.07.2016р № 28/12 «Про надання дозволу на передачу з балансу КП «Дніпропетровські міські теплові мережі» на баланс КП «Теплоенерго» об'єктів і мереж теплопостачання», наказу КП «Дніпропетровські міські теплові мережі» від 05.09.2016р № 30 «Про передачу об'єктів і мереж теплопостачання на баланс КП «Теплоенерго», акту приймання-передачі об'єктів і мереж теплопостачання від 21.09.2016р, Комунальне підприємство «ТЕПЛОЕНЕРГО» звернулось до Відповідача із пропозицією щодо укладення Додаткової угоди до Договору. Разом з повідомленням, на його адресу Позивач направив 3 примірника даної Додаткової угоди, що підтверджується повідомленням від 04.07.2017р № 1373-ее.

Відповідно до п. 3.5. Додаткової угоди, ця угода набуває чинності відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України з 22 вересня 2016 року і є невід'ємною частиною договору про постачання теплової енергії.

Згідно з п. 4.1.1. Додаткової угоди, КП «Тетлоенерго» Дніпровської міської ради є новою Енергопостачальною організацією та набуває прав і обов'язків, належних Енергопостачальній організації за основним Договором, укладеним із Споживачем і стає стороною за основним Договором.

Відповідно до п. 4.4. Додаткової угоди права, зобов'язання та відповідальність за основним Договором переходять до нової Енергопостачальної організації в тому обсязі, в якому вони належали Енергопостачальній організації до набрання чинності цієї Угоди.

Права, зобов'язання, відповідальність за основним Договором переходять до Споживача перед новою Енергопостачальною організацією в тому обсязі, в якому вони належали Споживачу до набрання чинності цієї Угоди. (п. 4.1.5. Додаткової угоди)

Відповідно до п. 4.1.3. Додаткової угоди до Договору, Споживач не заперечує щодо зміни Енергопостачальної організації на нову Енергопостачальну організацію в основному Договору і укладаючи угоду, надає згоду на виконання своїх зобов'язань та відповідальності за основним Договором перед новою Енергопостачальною організацією.

За змістом п. 3.4. Додаткової угоди, у разі неотримання новою Енергопостачальною організацією підписаної Угоди або обґрунтованих заперечень в її підписанні на протязі 30 днів з дня її отримання, Додаткова угода вважається погодженою.

Однак, на час звернення до суду тристороння Додаткова угода до Договору не підписана Відповідачем, та на адресу Позивача не повернута.

Частиною 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншоюособою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Враховуючи наведені норми права, суд дійшов висновку, що за юридичним фактом передачі на баланс КП «Теплоенерго» об'єктів і мереж теплопостачання» згідно з рішенням Дніпропетровської міської ради від 27.07.2016р. №28/12 відбулася заміна кредитора в Договорі № 081026 від 20.03.2008р. шляхом правонаступництва.

Таким чином, КП «Теплоенерго» Дніпровської міської ради є належним Позивачем за вимогами, які ґрунтуються на договорі №081026 від 20.03.2008р.

Так, на виконання умов вищезазначеного Договору Енергопостачальною організацією здійснено поставку Відповідачу теплової енергії протягом опалювального періоду 2016-2017, про що складені акти прийому-передачі теплової енергії та виставлені рахунки на суму 11 001,93 грн., копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 30-39).

Відповідач свої зобов'язання перед Позивачем по повній та своєчасній оплаті отриманої теплової енергії не здійснив, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість в сумі 11 001,93 грн..

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріали справи підтверджують невиконання Відповідачем договірних зобов'язань щодо проведення розрахунків за поставлену теплову енергію у встановлений Договором строк.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, Позивачем правомірно заявлено до стягнення 11 001,93 грн боргу.

Поряд з цим, за порушення Відповідачем взятих на себе зобов'язань, Позивачем заявлено до стягнення 336,76 грн три відсотки річних, 1403,16 грн інфляційних збитків та 1338,42 грн пені.

Розглядаючи зазначені вимоги, суд виходить з наступного.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Згідно ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій, які відповідно до статті 217 ГК України можуть застосовуватися у сфері господарювання, є штрафні санкції, що можуть застосовуватися у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) відповідно до умов договору між сторонами.

Відповідно до 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

У пункті 8.2.3 Договору сторони погодили, що в разі несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію нараховується пеня в розмірі 1%, але не більше подвійної облікової ставки від суми простроченого платежу, за кожний день прострочки.

Згідно з розрахунком Позивача сума пені складає 1 338,42 грн., яка нарахована за загальний період з 16.11.2016р. по 18.10.2017р.

Перевіривши за допомогою системи «ЛІГА ЗАКОН» розрахунок пені, судом встановлено, що пеня розрахована на суму боргу з неправильним визначенням періоду прострочення по рахунку за березень 2017 року, і з завищенням суми пені по рахунках за жовтень, листопад 2016 року. Однак, загальна сума пені, що заявлена Позивачем до стягнення не перевищує суми, за обрахунком суду, а відтак, зазначена вимога підлягає задоволенню в заявленому розмірі в сумі 1 338,42 грн. (розрахунок додається)

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок інфляційних нарахувань та трьох процентів річних судом не виявлено помилок. З урахуванням викладеного, зазначені вимоги підлягають задоволенню в в повному обсязі.

Окрім того позивачем зазначається про те, що 15 січня 2011 року працівником Позивача та представником Відповідача було складено акт № 6 про відсутність радіаторів в приміщенні за адресою: вул. Шевченко, 22, м. Дніпро у зв'язку з самовільним відключенням при проведенні ремонтних робіт. (копія акту міститься в матеріалах справи, а.с. 47)

З даного приводу суд зважає на таке.

Відповідно до пункту 1 Правил користування тепловою енергією, ці правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Згідно із пунктами 24-26 Правил № 630 споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Відповідно до пункту 1.2 Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 4 від 22.11.2005 (надалі - Порядок № 4) для реалізації права споживачів на відмову від отримання послуг ЦО і ГВП орган місцевого самоврядування або місцевий орган виконавчої влади створює своїм рішенням постійно діючу міжвідомчу комісію для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж ЦО і ГВП (надалі - Комісія), призначає голову та затверджує її склад, затверджує положення про роботу комісії (склад комісії наведено в додатку 1). Засідання постійно діючої міжвідомчої комісії відбуваються у міру потреби, але не рідше одного разу на місяць.

Згідно пункту 2.1 Порядку № 4 для вирішення питання відключення житлового будинку (будинків) від мереж централізованого опалення його власник (власники) повинен (повинні) звернутися до Комісії з письмовою заявою про відключення від мереж ЦО і ГВП. У заяві про відключення від мереж ЦО і ГВП власник (власники) будинку зазначає причини відключення. До заяви додається копія протоколу загальних зборів мешканців будинку щодо створення ініціативної групи з вирішення питання відключення від мереж ЦО і ГВП та прийняття рішення про влаштування у будинку системи індивідуального або автономного опалення. Рішення про відключення будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення повинно бути підтримане всіма власниками (уповноваженими особами власників) приміщень у житловому будинку.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 4 Комісія, після вивчення наданих власником (власниками) документів, у місячний строк приймає рішення щодо відключення від мереж ЦО і ГВП, улаштування індивідуальної (автономної) системи теплопостачання та збір вихідних даних і технічних умов для виготовлення проектної документації. При цьому обов'язково враховуються технічні можливості існуючих мереж газопостачання, водопостачання та електропостачання даного населеного пункту або окремого мікрорайону щодо забезпечення живлення запропонованої власником (власниками) системи теплопостачання. Комісією, у разі необхідності, можуть розглядатися питання збільшення потужностей та можуть розроблятися пропозиції щодо їх фінансування, а також заміни систем внутрішньоквартальних, а в деяких випадках і магістральних мереж газо-, водо-, теплопостачання. При позитивному рішенні Комісії заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мереж ЦО і ГВП.

Пунктом 2.6 Порядку № 4 передбачено, що по закінченні робіт складається акт про відключення будинку від мереж ЦО і ГВП (додаток 4) і в десятиденний термін подається заявником до Комісії на затвердження.

Єдиним належним та допустимим доказом здійснення відключення приміщення від централізованого опалення є акт про відключення будинку від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, затверджений міжвідомчою комісією з розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж ЦО і ГВП.

Відповідачем не надано суду доказів дотримання вимог чинного законодавства щодо відключення окремого приміщення від мереж централізованого опалення. Отже відключення приміщень Відповідача від мереж централізованого опалення здійснено останнім з порушенням вищезазначених приписів Правил №630 та Порядку № 4, тобто самовільно, та не може вважатись обставиною, що звільняє Відповідача від обов'язку виконувати зобов'язання за діючим договором.

Верховний суд України у своїй постанові від 11.11.2015р у справі № 6-1706цс15. висловив правову позицію, відповідно до якої самовільне відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення від оплати за послуги теплопостачання. Підведення централізованого опалення до стояка в межах квартири свідчить про виконання послуг позивачем.

Таким чином Позивач виконав свої зобов'язання щодо надання послуг централізованого опалення, а Відповідач незалежно від споживання цієї послуги, або відмови від її споживання, зобов'язаний оплатити надані послуги. У разі наміру споживача припинити надання послуг з централізованого теплопостачання, останній не позбавлений можливості у передбачений законом спосіб провести відключення своїх приміщень від мереж теплопостачання.

Згідно ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обовязків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи обставини справи та наявні матеріали, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, а відтак підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються 1762,00 грн витрат по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити .

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Віст» (вул. Київська, буд. 16, м. Вінниця, 21000, код ЄДРПОУ 24230822) на користь Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради (пр. Д. Яворницького, буд. 37, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 32688148) 11 001 (одинадцять тисяч одну) грн 93 коп. – основного боргу за Договором № 081026 про постачання теплової енергії від 20.03.2008р; 336 (триста тридцять шість) грн 76 коп – три відсотки річних; 1 403 (одну тисячу чотириста три) грн 16 коп. – інфляційних втрат; 1 338 (одну тисячу триста тридцять вісім) грн 42 коп. – пені та 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. - витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити учасникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Частиною 5 ст. 240 ГПК України передбачено, що датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Рівненського апеляційного господарського суду через Господарський суд Вінницької області (п. 8, 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 30 травня 2018 р.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (пр. Д. Яворницького, 37, м. Дніпро, 49000)

3 - відповідачу (вул. Київська, буд. 16, м. Вінниця, 21000)